Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.21
17:28
Лежу. Та сон не йде мені –
Давно тривожні стали дні.
Тут кішечка, створіння миле,
Під ковдрою замуркотіла.
І стало лагідно, спокійно
З пухнастим захистом надійним.
Так ніби і нема війни –
Давно тривожні стали дні.
Тут кішечка, створіння миле,
Під ковдрою замуркотіла.
І стало лагідно, спокійно
З пухнастим захистом надійним.
Так ніби і нема війни –
2026.09.21
13:28
Повноводнеє озеро. Берег любові.
Повноводна печаль пропікає до дна.
Повноводнеє небо, знайоме до болю.
Проростають думки, ніби озимина.
Повноводність чуттів розіллється далеко,
Ген за обрій, у сад невідомих скульптур.
Прилетіли із півдня знайомі л
Повноводна печаль пропікає до дна.
Повноводнеє небо, знайоме до болю.
Проростають думки, ніби озимина.
Повноводність чуттів розіллється далеко,
Ген за обрій, у сад невідомих скульптур.
Прилетіли із півдня знайомі л
2026.09.21
12:19
Пусток у головах не буває, просто вони заповнені чимось іншим.
Умільці напускати туману чомусь іменуються ясновидцями.
Думки були настільки глибокими, що рідко спливали на поверхню.
Корисним ідіотам корисно користуватися уроками історії.
Руйн
2026.09.21
06:07
Ловлю старанно поглядом своїм
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з
2026.09.21
05:41
ІІІ. ТАЄМНЕ КОХАННЯ У ЗАТІНКУ АМФІТЕАТРУ
У будинку поважного роду Помпоніїв ранок почався зі звичної суєти та маминого гніву. Аврелія, загорнута у строгу темно-пурпурову столу, стояла посеред перистилю – внутрішнього дворика з фон
2026.09.20
23:24
колись давно
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях
2026.09.20
21:39
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.
Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.
Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,
2026.09.20
19:41
Водяні, фантастично сумні гостроверхі горіхи,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.
Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.
Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
2026.09.20
17:17
Фашизм здолали і війна скінчилась.
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч
2026.09.20
13:13
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
2026.09.20
12:36
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
2026.09.20
12:21
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
2026.09.20
12:05
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
2026.09.20
10:43
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ
Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви
2026.09.20
07:23
Мені щодня дитинство сниться
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
2026.09.19
23:34
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Самая-Самая
Тебя нет на месте более двух часов…
Статус онлайн показывает, что ты отошел… когда вернешься???
Когда вернешься, то, прочитаешь массу сообщений, от всех, кто у тебя в списке, пару от спаммеров, и…ни одного от меня.
Знаешь почему??? Я в принципе не хочу писать первой, и не буду…
Буду, вернее, но не отошлю тебе, ни точки, ни запятой.
Конечно, ведь тебе хватает внимания, я даже не сомневаюсь.
Вчера хотел провести время, и спросил меня, какие планы на вечер. Молчу…
Планы-планы… Побыть с тобой, наверное… Молчу.
Ты пишешь Мане то же самое, Даше и Марине, и паре тех, о ком я даже не подозреваю… (и паре ли?)
Ага…вот и понеслась – Даша и Маринка точно свободны на сегодня, и, возможно, до завтра, а, если повезет, то на столько, на сколько нужно (нужно тебе, естественно))…
Молчу. То открываю, то закрываю окно диалога. И, знаешь, мыслей практически нет.
Убеждаю себя, что завтра я приду на работу и получу от тебя как минимум 100 писем и поцелуев.
Но завтра приходит, за ним следующее завтра.
Мое сердце то поет, то тоскует, а телефон молчит.
Не день, не два, не месяц.
Я сегодня для себя сделала выводы – не брать во внимание действия и слова людей, которых плохо знаю.
Да, знаю я тебя без году неделя, а кажется, что мы знакомы жизнь.
Нет, мне не показалось, все, кто нас видел тогда, ну, тогда, в гостях, сразу сказали мне о том, что мы подходим друг другу. Лучше бы молчали, а то…
«Фантазер…Ты меня называла…» - вот что вышло.
Мысленно возвращаюсь к событиям прошлого…
К вечеру знакомства и т.д.
Глупенькая, успокаиваю себя и…и выключаю компьютер, чтобы включить его завтра и получить как минимум 1000 писем и поцелуев, признаний и восторганий, ведь я самая-самая! А «самой-самой» самой быть нельзя!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Самая-Самая
Тебя нет на месте более двух часов…Статус онлайн показывает, что ты отошел… когда вернешься???
Когда вернешься, то, прочитаешь массу сообщений, от всех, кто у тебя в списке, пару от спаммеров, и…ни одного от меня.
Знаешь почему??? Я в принципе не хочу писать первой, и не буду…
Буду, вернее, но не отошлю тебе, ни точки, ни запятой.
Конечно, ведь тебе хватает внимания, я даже не сомневаюсь.
Вчера хотел провести время, и спросил меня, какие планы на вечер. Молчу…
Планы-планы… Побыть с тобой, наверное… Молчу.
Ты пишешь Мане то же самое, Даше и Марине, и паре тех, о ком я даже не подозреваю… (и паре ли?)
Ага…вот и понеслась – Даша и Маринка точно свободны на сегодня, и, возможно, до завтра, а, если повезет, то на столько, на сколько нужно (нужно тебе, естественно))…
Молчу. То открываю, то закрываю окно диалога. И, знаешь, мыслей практически нет.
Убеждаю себя, что завтра я приду на работу и получу от тебя как минимум 100 писем и поцелуев.
Но завтра приходит, за ним следующее завтра.
Мое сердце то поет, то тоскует, а телефон молчит.
Не день, не два, не месяц.
Я сегодня для себя сделала выводы – не брать во внимание действия и слова людей, которых плохо знаю.
Да, знаю я тебя без году неделя, а кажется, что мы знакомы жизнь.
Нет, мне не показалось, все, кто нас видел тогда, ну, тогда, в гостях, сразу сказали мне о том, что мы подходим друг другу. Лучше бы молчали, а то…
«Фантазер…Ты меня называла…» - вот что вышло.
Мысленно возвращаюсь к событиям прошлого…
К вечеру знакомства и т.д.
Глупенькая, успокаиваю себя и…и выключаю компьютер, чтобы включить его завтра и получить как минимум 1000 писем и поцелуев, признаний и восторганий, ведь я самая-самая! А «самой-самой» самой быть нельзя!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
