
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.21
17:06
Трамвай запашного літа
Стукотить по чужій вулиці Янголів
В самотині – рікою буття – в самотині
Порожній, наче руїна крику волошок,
Бо це місто – притулок позичений
Заблукалої Еврідіки-невдахи,
Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо,
Бо слова загуби
Стукотить по чужій вулиці Янголів
В самотині – рікою буття – в самотині
Порожній, наче руїна крику волошок,
Бо це місто – притулок позичений
Заблукалої Еврідіки-невдахи,
Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо,
Бо слова загуби
2025.06.21
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Ілюзія
О
Ілюзія
О
2025.06.21
15:16
Маючи за плечима 12 років досвіду роботи в психіатрії та 9 — у психотерапії, я щодня стикаюся зі складністю людських переживань. Поряд із цією професійною діяльністю моє життя завжди супроводжує любов до поезії — як до читання, так і до написання. Нерідко
2025.06.21
12:57
І виростають покоління,
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
2025.06.21
05:06
Хлопчик має хом’яка, –
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
2025.06.20
21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
2025.06.20
15:51
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
2025.06.18
22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Рожеві метел
Рожеві метел
2025.06.18
21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Самая-Самая
Тебя нет на месте более двух часов…
Статус онлайн показывает, что ты отошел… когда вернешься???
Когда вернешься, то, прочитаешь массу сообщений, от всех, кто у тебя в списке, пару от спаммеров, и…ни одного от меня.
Знаешь почему??? Я в принципе не хочу писать первой, и не буду…
Буду, вернее, но не отошлю тебе, ни точки, ни запятой.
Конечно, ведь тебе хватает внимания, я даже не сомневаюсь.
Вчера хотел провести время, и спросил меня, какие планы на вечер. Молчу…
Планы-планы… Побыть с тобой, наверное… Молчу.
Ты пишешь Мане то же самое, Даше и Марине, и паре тех, о ком я даже не подозреваю… (и паре ли?)
Ага…вот и понеслась – Даша и Маринка точно свободны на сегодня, и, возможно, до завтра, а, если повезет, то на столько, на сколько нужно (нужно тебе, естественно))…
Молчу. То открываю, то закрываю окно диалога. И, знаешь, мыслей практически нет.
Убеждаю себя, что завтра я приду на работу и получу от тебя как минимум 100 писем и поцелуев.
Но завтра приходит, за ним следующее завтра.
Мое сердце то поет, то тоскует, а телефон молчит.
Не день, не два, не месяц.
Я сегодня для себя сделала выводы – не брать во внимание действия и слова людей, которых плохо знаю.
Да, знаю я тебя без году неделя, а кажется, что мы знакомы жизнь.
Нет, мне не показалось, все, кто нас видел тогда, ну, тогда, в гостях, сразу сказали мне о том, что мы подходим друг другу. Лучше бы молчали, а то…
«Фантазер…Ты меня называла…» - вот что вышло.
Мысленно возвращаюсь к событиям прошлого…
К вечеру знакомства и т.д.
Глупенькая, успокаиваю себя и…и выключаю компьютер, чтобы включить его завтра и получить как минимум 1000 писем и поцелуев, признаний и восторганий, ведь я самая-самая! А «самой-самой» самой быть нельзя!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Самая-Самая

Статус онлайн показывает, что ты отошел… когда вернешься???
Когда вернешься, то, прочитаешь массу сообщений, от всех, кто у тебя в списке, пару от спаммеров, и…ни одного от меня.
Знаешь почему??? Я в принципе не хочу писать первой, и не буду…
Буду, вернее, но не отошлю тебе, ни точки, ни запятой.
Конечно, ведь тебе хватает внимания, я даже не сомневаюсь.
Вчера хотел провести время, и спросил меня, какие планы на вечер. Молчу…
Планы-планы… Побыть с тобой, наверное… Молчу.
Ты пишешь Мане то же самое, Даше и Марине, и паре тех, о ком я даже не подозреваю… (и паре ли?)
Ага…вот и понеслась – Даша и Маринка точно свободны на сегодня, и, возможно, до завтра, а, если повезет, то на столько, на сколько нужно (нужно тебе, естественно))…
Молчу. То открываю, то закрываю окно диалога. И, знаешь, мыслей практически нет.
Убеждаю себя, что завтра я приду на работу и получу от тебя как минимум 100 писем и поцелуев.
Но завтра приходит, за ним следующее завтра.
Мое сердце то поет, то тоскует, а телефон молчит.
Не день, не два, не месяц.
Я сегодня для себя сделала выводы – не брать во внимание действия и слова людей, которых плохо знаю.
Да, знаю я тебя без году неделя, а кажется, что мы знакомы жизнь.
Нет, мне не показалось, все, кто нас видел тогда, ну, тогда, в гостях, сразу сказали мне о том, что мы подходим друг другу. Лучше бы молчали, а то…
«Фантазер…Ты меня называла…» - вот что вышло.
Мысленно возвращаюсь к событиям прошлого…
К вечеру знакомства и т.д.
Глупенькая, успокаиваю себя и…и выключаю компьютер, чтобы включить его завтра и получить как минимум 1000 писем и поцелуев, признаний и восторганий, ведь я самая-самая! А «самой-самой» самой быть нельзя!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію