Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.29
21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
2026.01.29
19:57
МАГІСТРАЛ
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
2026.01.29
18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
2026.01.29
18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
2026.01.29
17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
2026.01.29
16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
2026.01.29
11:43
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів не висказаних рими
під небесами бурштинових слив.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів не висказаних рими
під небесами бурштинових слив.
2026.01.29
11:26
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
2026.01.29
11:12
Поліфонія – лебедине звучання
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…
2026.01.29
10:42
ЯК ПРО НАС
Із Іллі Еренбурга (1891-1967)
Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,
Із Іллі Еренбурга (1891-1967)
Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,
2026.01.29
05:37
То в жар мене, то в холод кине,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.
Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.
Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,
2026.01.28
23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
2026.01.28
20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
2026.01.28
20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
2026.01.28
18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
2026.01.28
13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Самая-Самая
Тебя нет на месте более двух часов…
Статус онлайн показывает, что ты отошел… когда вернешься???
Когда вернешься, то, прочитаешь массу сообщений, от всех, кто у тебя в списке, пару от спаммеров, и…ни одного от меня.
Знаешь почему??? Я в принципе не хочу писать первой, и не буду…
Буду, вернее, но не отошлю тебе, ни точки, ни запятой.
Конечно, ведь тебе хватает внимания, я даже не сомневаюсь.
Вчера хотел провести время, и спросил меня, какие планы на вечер. Молчу…
Планы-планы… Побыть с тобой, наверное… Молчу.
Ты пишешь Мане то же самое, Даше и Марине, и паре тех, о ком я даже не подозреваю… (и паре ли?)
Ага…вот и понеслась – Даша и Маринка точно свободны на сегодня, и, возможно, до завтра, а, если повезет, то на столько, на сколько нужно (нужно тебе, естественно))…
Молчу. То открываю, то закрываю окно диалога. И, знаешь, мыслей практически нет.
Убеждаю себя, что завтра я приду на работу и получу от тебя как минимум 100 писем и поцелуев.
Но завтра приходит, за ним следующее завтра.
Мое сердце то поет, то тоскует, а телефон молчит.
Не день, не два, не месяц.
Я сегодня для себя сделала выводы – не брать во внимание действия и слова людей, которых плохо знаю.
Да, знаю я тебя без году неделя, а кажется, что мы знакомы жизнь.
Нет, мне не показалось, все, кто нас видел тогда, ну, тогда, в гостях, сразу сказали мне о том, что мы подходим друг другу. Лучше бы молчали, а то…
«Фантазер…Ты меня называла…» - вот что вышло.
Мысленно возвращаюсь к событиям прошлого…
К вечеру знакомства и т.д.
Глупенькая, успокаиваю себя и…и выключаю компьютер, чтобы включить его завтра и получить как минимум 1000 писем и поцелуев, признаний и восторганий, ведь я самая-самая! А «самой-самой» самой быть нельзя!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Самая-Самая
Тебя нет на месте более двух часов…Статус онлайн показывает, что ты отошел… когда вернешься???
Когда вернешься, то, прочитаешь массу сообщений, от всех, кто у тебя в списке, пару от спаммеров, и…ни одного от меня.
Знаешь почему??? Я в принципе не хочу писать первой, и не буду…
Буду, вернее, но не отошлю тебе, ни точки, ни запятой.
Конечно, ведь тебе хватает внимания, я даже не сомневаюсь.
Вчера хотел провести время, и спросил меня, какие планы на вечер. Молчу…
Планы-планы… Побыть с тобой, наверное… Молчу.
Ты пишешь Мане то же самое, Даше и Марине, и паре тех, о ком я даже не подозреваю… (и паре ли?)
Ага…вот и понеслась – Даша и Маринка точно свободны на сегодня, и, возможно, до завтра, а, если повезет, то на столько, на сколько нужно (нужно тебе, естественно))…
Молчу. То открываю, то закрываю окно диалога. И, знаешь, мыслей практически нет.
Убеждаю себя, что завтра я приду на работу и получу от тебя как минимум 100 писем и поцелуев.
Но завтра приходит, за ним следующее завтра.
Мое сердце то поет, то тоскует, а телефон молчит.
Не день, не два, не месяц.
Я сегодня для себя сделала выводы – не брать во внимание действия и слова людей, которых плохо знаю.
Да, знаю я тебя без году неделя, а кажется, что мы знакомы жизнь.
Нет, мне не показалось, все, кто нас видел тогда, ну, тогда, в гостях, сразу сказали мне о том, что мы подходим друг другу. Лучше бы молчали, а то…
«Фантазер…Ты меня называла…» - вот что вышло.
Мысленно возвращаюсь к событиям прошлого…
К вечеру знакомства и т.д.
Глупенькая, успокаиваю себя и…и выключаю компьютер, чтобы включить его завтра и получить как минимум 1000 писем и поцелуев, признаний и восторганий, ведь я самая-самая! А «самой-самой» самой быть нельзя!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
