Немає неба після неба…
Немає існування без води…
Лжеангели ховались у вертепах…
Життя, як Бог, а він – один…
Стрибають у гречку не тілом – душею:
прямісінько в пеклобагаття…
Отецьо-сино-духосвяття –
Сила триєдина…
Діва Марія? Людина…
Молитвою, вірою
ідола видали…
Моя відвертість у мовчанні…
Через мовчання
з душею совість розмовляють…
Язик – це ключ від тіла…
Будь богобоязким і нічно, й денно…
Не призивай імення Бога надаремно.
Неділя – від Всевишнього –
не усвідомлене церків’я:
в ній відпочинок Бога первозданний…
Вона цілющосилая глогинька*.
Молитворухаймось навшпиньках.
І змащені, щоб не скрипіли, ворітця.
Оберігаймо сон Творця:
шануймося
і добростверджуймося
відпочинком…

Як літера «Ї» береже свої дві крапки,
так і людина берегти повинна
своїх батьків, бо що без них ми є ?
Лиш незатребуване тріснуте двійє*…
Гадюччя б’є у серце, мов габук*…
Після Едемських яблук
і далі гріх беруть на душу і до рук:
смакують гріховелич – нехтують Творця
і утваринюються…
«Сплетіння рук і язика
на тлі смарагдів, скрині» –
цей герб із давнини й донині
передається з покоління в покоління…
І церква благовіщує бездзвінно:
ні, в дзвони дзвонять – душі сплять,
а може, вмерли?..


 глогинька – ягода глоду.
 двійє – деревина, яку використовують для запрягання двох або трьох пар волів вздовж; ним з’єднуються ярма сусідніх пар.
 габук – звуження русла в річці, де шумує вода.