ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Вероніка В
2026.02.01 13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка

така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш

Ірина Вірна
2026.02.01 11:43
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.

І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти

Борис Костиря
2026.02.01 11:29
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.

Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,

Тетяна Левицька
2026.02.01 08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.

Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,

Олена Побийголод
2026.01.31 16:05
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте

Артур Курдіновський
2026.01.31 14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"

Борис Костиря
2026.01.31 12:07
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.

У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.

Володимир Бойко
2026.01.30 23:35
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу. Меншовартість занадто вартує. Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають. Хто править бал, тому правила зайві. У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.

Іван Потьомкін
2026.01.30 21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як

Тетяна Левицька
2026.01.30 21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?

А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,

Артур Курдіновський
2026.01.30 16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.

Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Діма Княжич (1985) / Вірші

 Страта
Цвях останній слова холодного
В ешафот загатила ти.
А я мріяв, щоб то була лодія…
Та зіткнулись в орбітах світи

І засипано скалками гострими
Руки в сяєві ніжних бажань.
І трояндиться біль мій у просторі,
Віршоплямами скрапує жаль,

Бо на серці, що вчора співало ще,
Мотуз кручений вже затягли,
А пісні догоряють на звалищі
Криком болісним: "Як ви могли?!"

Цвях забито. Страта відбудеться,
Тільки-но ороситься трава.
Але в темряві думка іудиться:
Чи не я тобі цвях той скував?

19.11.07.




Найвища оцінка Костянтин Мордатенко 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Ванда Нова 5.25 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-01-17 11:21:32
Переглядів сторінки твору 6369
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.730 / 5.38  (4.561 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 4.546 / 5.25  (4.474 / 5.23)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2012.02.02 23:20
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-01-17 14:50:26 ]
Майстерно! :-) "Трояндиться біль", "віршоплями"...
Хоча видається, що у 1 і 2 рядках першого катрена, і в 1-му рядку останнього - бракує одного складу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Діма Княжич (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-18 13:05:49 ]
Дякую, Вандо!
Річ у тім, що деякі частини цього вірша розташовані у вигляді "сходинок", але в електронній пубілкації цей ефект відтворити неможливо(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-17 15:03:29 ]
Дімон, Вірш - класнючий!!!
По-доброму заздрю!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Діма Княжич (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-18 13:06:50 ]
Не заздри, Костю, я так само міг би написати чи не під усіма твоїми останніми віршами)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-17 15:09:57 ]
Дуже гарно! Так, ритм подеколи збивається, але- це ж можна виправити! :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Діма Княжич (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-18 13:07:21 ]
Спасибі за добре слово :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Еліна Форманюк (Л.П./М.К.) [ 2009-01-17 15:33:33 ]
І трояндиться біль мій у просторі!
Віршоплямами скрапує жаль!!
думка іудиться!!!

Ритм справді збивається, але в цьому вірші він збивається так органічно, що здається, і виправляти нічого не потрібно.

Та зіткнулись в орбітах світи - а ось цей образ мені сприйнявся важче.Він ніби випадає з контексту.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Діма Княжич (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-18 13:09:36 ]
Щодо світів - мається на увазі два світи - мій і її - що вийшли на одну орбіту, зіткнулися і розтрощилися на дрібні скалки. Звідси й віршоплями.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-17 18:51:26 ]
Я так зрозумів, що автор цілком задоволений з того що все так і вийшло :)
В орбітах світи це ще невідомо, чи стикалися (або якось ненав'язливо дуже, так, мимохіть придумалося?)
А взагалі-то фантазійно роздуто класичний дрібний факт життя, і тому автор - маладець. Тільки щоби не трапилося чогось серйозного насправді, бо ж умре людина і планети позбиваються і зорі затухнуть :)
Бажаю творчої радості!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Діма Княжич (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-18 13:14:25 ]
Був би задоволений - написав би інакше. Втім, поезія така штука, що все на світі здатна переплавити в собі.
Про світи - див. вище.
Звісно, жодна планета у Всесвіті не зійшла з орбіти навіть під час світової війни, що вже казати про такі дрібниці, як нещасливе кохання. Але якщо говорити про космос душі (мікрокосм) - то в ньому планети злітають з орбіт, гаснуть сонця й рикошетять комети.
Дякую за побажання! Я сам апологет радості й позитиву. Хоча у житті є місце всьому.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мар'яна Невиліковна (Л.П./М.К.) [ 2009-01-18 09:24:52 ]
Мені не сподобалась "мотузка на серці"... але вірш дуже ідейний і вичесаний до дрібниць.. тому дві близнючки-п"ятірки я вам таки поставила:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Діма Княжич (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-18 13:16:03 ]
Хм, мотузка... Серце вчора співало, сьогодні на ньому затягли мотуз, задушивши пісню в горлі. Що ж, про смаки не сперечаються.
Дякую за високу оцінку! Шануйтеся!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Корендюк (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-08 15:25:43 ]
Вітаю! Дімо, гарний вірш як і більшість... Приходте ще до нас на збори нашого літгуртка)))