Хорошо. Тільки - технічне - мені видає "Далі - Від тебе" має виглядати "Далі Від тебе". Тому що сприймається так: від пункту "Далі" до пункту "Від Тебе". Але, можливо, це тільки моє.

Такі цікаві у Вас ідеї...Подумаю...
Дякую, Сергію!!!

Що ви хотіли сказати - загалом - зрозуміло. Але по текстові виглядає так: типу автобус "Вінниця - Київ". А Далі - це може бути й художник Далі.
Жарт.

Погоджуюсь! :) Зміни внесені.

Вітаю на наших сторінках, Оксано. Маю сподівання, що у вас тут буде багато цікавого довкола поетичного спілкування. Утім, ви ж розумієте, що даючи свої поради, ми ділимося саме чимось своїм, а не істиною. Свою істину ви знайдете тільки самостійно.

Щодо вірша, то мені намарилися такі рішення

У мене автобус у напрямку "Далі Від Тебе".
І злива сьогодні, - сьогодні погода не та.
Куди ж я поїду? Далеко? Чи близько? Чи треба?
Можливо. Можливо точніша стріла літака.

Від тебе втікати, нестися, сторчма головою...
Та наче біжиш, і, водночас, на місці стоїш.
Як Дафніс ти, наче, - позаду, і я, наче, Хлоя
втікаю від тебе - в легенду, чи в мрії мої ж...

Дякую, Володимире, за таку добру пораду. Звісно, я прийшла сюди для вдосконалення своїх віршів і Ваше рішення , і Ваша допомога мені просто необхідна. Так трапляється, що інколи не бачиш своїми очима отого самого простого, що покращує риму, додає милозвучності. Тому, я (з Вашого дозволу) зміню попередній варіант на той, що Вам, а тепер і мені здається кращим і приємнішим для слуху та прочитання.
З повагою,
Оксана.

Оксано, ви тільки не піддавайтесь на наші провокації, бо ж ми ділимося своїми поглядами (часто недовисказаними до кінця). Головне в такому спілкуванні для вас, як і для нас, зрозуміти себе завтрішнього.
А щодо змін, то ми всі їх постійно робимо.
Ось Роман Скиба вже два місяці над своїм майбутнім перевиданням працює. Вже видані раніше вірші вдосконалює.
Утім, для вас головне відчувати своє рівноважне "я".

Успіхів!

Зрозуміла Вас, Володимире! Дякую!

Оксано, пан Ляшкевич видав загальну самвидавську таємницю - відносно провокацій. То ж мені нічого не лишається, як також зізнатись (посипаючи голову попелом і всілякими іншими вторинними продуктами): пропонуючи різні зміни, ми вас таким чином просто розводимо і дивимось - поведетися чи ні.
В моєму випадку повелися. Я поставив на секретній сторінці зарубку. В мене вже близько тридцяти, в інших - десь по стільки ж.

Сергію, я навіть не знаю, яку Вам дати відповідь.
Я маю звичку (досвід з університету) прислухатися до порад (особливо якщо це стосується будь-якого творчого процесу). Бо мені чогось дуже хотілося вірити, що люди, які займаються критикою та "роздаванням" таких порад мають не аби який досвід. На провокації я звісно піддаюся, але, як Ви, мабуть, помітили не завжди. Хоча мені так щиро хотілося вірити, що то (ті провокації) поради є справжні - для того, щоб людям "що пишуть" була гарна можливість, як кажуть, розписатися у якомусь напрямку. І оцінку тут ставляться для того, чи не так?
Хочеться запитати: а навіщо ті розводи?
Мені здається, що кожен, хто прийшов сюди вже має своє Я, має чим виділитися. А от чи те я рівноважне - залишиється питання. Думаю, воно стає таким, але з часом і віком, і досвідом.
Все ж дякую Вам за зізнання (посміхаючись),ще раз дякую!!!

Постскриптум.

А взагалі я думаю так: ні оцінка, ні коментарі не мають такої великої вагомості в нашому творчому житті, бо пишемо ми не для оцінок. Це щось інше, щось глибше, а не бажання отримати гарну оцінку.
Що до мене ( до того що мені пишеться і тут, і взагалі) це мій бунт "буденності", не хочеться жити "заземлено", не цікаво.
А з іншої сторони - хочеться бачити на що я (хтось) пригодний, бо є ж багато такого, що здається "оце вже досконало", але що досконало в своїх власних очах, комусь може видатися "нісенітницею". Не хочеться саме такого результату!

Оксааааааанооооо! ааааааааааааа! ооооооооооооо!
Ви так серйозно відреагували на мій жарт, в той час коли потрібно було просто посміятися. Мабуть наболіло. Все - не буду більше жартувати, буду коментувати солідно.
А думаєте ви - вірно.
Успіхів.

Сергію, справді на той момент наболіло. Це не зізнання, але мала досвід з одним літ. російськомовним самвидавництвом, а там (зізнаюся) так підло люди ставлять 1 чи 2, назло, як кажуть. От була гарна оцінка, чи навіть посередня, скажімо так...А хтось бере ставить "не читати", і так багатьом, хто пише "ну вже точно на добре"...
А я такого не розумію, бо думаю, що на таких сторінках збираються люди з чимось спільним. А завдання їх полягає в підтримці, а не так туди-сюди...
Я розумію жарти!!! :) Але, як кажуть, вийшло так "що не в той час, не на тому місці"...
Хоча зараз уже просто сміюсь, як і треба було (вище зазначено у Вашому коментарі).
Все, надіюсь, порозумілися! Добре!

Кто еті подлиє люди, дєлающіє назло? Розкажіть-но про нєгодяєв. Хай всі знають!
О, дайте, дайте зсилку!!! (тобто лінку)
Піду - скажу все що я про них думаю.

Не хочу! Це вже так не важливо! Я вже сказала, що я про них думаю, Сергію, і думаю, що не тільки я думаю, і не тільки я сказала.

Друзі, незабаром нам буде набагато легше читати про себе і писати про вас, - сайт таки модернізується в напрямку максимального креативного сервісу.
Щодо опускання і підіймання рейтингу авторів, то
при більш-менш об'єктивному ставленні редакції, а також народних трибунів (як то В. Вакуленка, І. Новіцької, А. Хромової, та інших) і консулів (вельмишановних Сергія Татчина, Тетяни Мельник, інших) масив об'єктивних оцінок зробить вплив необ'єктивних малозначущим. Тим більше, що незабаром буде видно ці мінімальні оцінки (які поставити можна буде тільки за наявністю достатнього коментарю) і їх авторів.

Шановна Оксано, ми дуже серйозно відносимося і до вас, і до себе, настільки, наскільки це не суперечитьздоровому глузду і комфорту в цьому суперечливому світі. І якщо наші зубри, на кшталт пана Татчина говорять про приколи, то апелюють вони передусім до розуміння тонкощів нашої загальної недосконалості (перед Творцем, звісно) і мають на увазі незрозумілий замах "Майстерень" в сторону цієї досконалості.
Ось так спільно ми шукаємо-знаходимо істину, істину нашого творчого я?

А стосовно вашого вірша, то пройде певний час і ви самі побачите його доліки і недоліки (
виходячи з цільності мотивів, що його породили?).
І останнє моє (чоловіче) відчуття:
"втікаю від тебе - в легенду, чи в мрії мої"
втікаю від тебе - в легенди, у мрії, мої ж...

(мої ж?)

Дякую, Володимире! За потрібні мені слова дякую і за Ваші поради.
Вирішила - всі поради брати до уваги, накопичувати, а час справді покаже найкращий варіант.
Ще раз дякую!

Вірш, як для статусу "Любителя Поезії", а ми майже всі там знаходимось, близький "5". Як для статусу Майстра Поезії, то тут інші трохи критерії.
Наприклад, Ірина Новіцька оцінює вас, Оксано, схоже, на рівні Майстра Поезії, бо поставила "3" за цей вірш. Як на мене, це не об'єктивно, в розумінні "3".
Думаю, що було би коректно нам усім давати пояснення своїм оцінкам, коли вони суттєво понижують (а у випадку Володимира Вакуленка суттєво підвищують) загальну оцінку твору.

Володимире,
я Вас зрозуміла.
Вас зрозуміла, а сама запуталась...між цими трійками і п'ятірками. Хоча скільки людей, стільки думок. Зрозуміло, що зі сторони Майстра поезії це і трійки не варте, бо ще мені вчитися і вчитися. Ще раз дякую за відвертість.
З повагою,
Оксана.