ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.08
16:08
Наснись мені, кохана мамо,
Хоча б словечком обізвись…
Уже лелеки за морями
Полинули в холодну вись.
Погомони зі мною, рідна,
І розкажи, як далі жить,
І що тобі із неба видно,
Хоча б словечком обізвись…
Уже лелеки за морями
Полинули в холодну вись.
Погомони зі мною, рідна,
І розкажи, як далі жить,
І що тобі із неба видно,
2026.03.08
15:58
Сидять діди, розмовляють, згадують минуле.
Як воно в молоді роки гарно жити було.
Старий Кіндрат про Союз той тільки і торочить,
Чи молодість, чи порядки повернути хоче,
Які були при Союзі. Отож не змовкає:
- А я, хлопці, уже в котрий раз сказати ма
Як воно в молоді роки гарно жити було.
Старий Кіндрат про Союз той тільки і торочить,
Чи молодість, чи порядки повернути хоче,
Які були при Союзі. Отож не змовкає:
- А я, хлопці, уже в котрий раз сказати ма
2026.03.08
14:49
Зима пішла, весна надходить,
Лайно з-під снігу дружно сходить
І радує неабиЯк
Палких любителів собак.
Радійте, песики і сучки –
На світ явились ваші «кучки».
Собаколюбам не до того…
Лайно з-під снігу дружно сходить
І радує неабиЯк
Палких любителів собак.
Радійте, песики і сучки –
На світ явились ваші «кучки».
Собаколюбам не до того…
2026.03.08
13:07
Це молоде вино терпке, жагуче
Тече із горла пристрасних століть.
І після нього хоч стрибай із кручі.
Так прийде час молитв, немов політь.
Це молоде вино, таке незріле,
Тече вогнем непізнаних рядків.
Воно народить думку уцілілу
Тече із горла пристрасних століть.
І після нього хоч стрибай із кручі.
Так прийде час молитв, немов політь.
Це молоде вино, таке незріле,
Тече вогнем непізнаних рядків.
Воно народить думку уцілілу
2026.03.08
12:08
Ще оживаю думкою. Моя
жива душа не вміє умирати,
вона усе ще Муза нічия
і нікому за нею жалкувати.
Роняє сльози українська мати.
Мов Ярославна на валу, так я
оплакую оазу житія,
жива душа не вміє умирати,
вона усе ще Муза нічия
і нікому за нею жалкувати.
Роняє сльози українська мати.
Мов Ярославна на валу, так я
оплакую оазу житія,
2026.03.08
12:03
Мені ночами ще, буває, сниться
уже далека, та близька мені
і нічия непіймана жар-птиця
у наші юні незабутні дні.
Буває, що у темному вікні
упізнаю чиїсь знайомі лиця
і поміж ними лиш її іскриться
уже далека, та близька мені
і нічия непіймана жар-птиця
у наші юні незабутні дні.
Буває, що у темному вікні
упізнаю чиїсь знайомі лиця
і поміж ними лиш її іскриться
2026.03.08
04:40
був ти хоч колись
чи бував хоч раз гостем леді електричної
чар-килим біля ніг
не запізнись
тебе чекають
чуття й принуки
до тебе линуть
рухи і звуки
чи бував хоч раз гостем леді електричної
чар-килим біля ніг
не запізнись
тебе чекають
чуття й принуки
до тебе линуть
рухи і звуки
2026.03.07
18:07
Не гадав ще молодий Тарас, що слава набагато швидша, ніж тарантас, що віз його вперше на батьківщину: усім хотілось не просто бачить, а щонайкраще пригостить речника Вкраїни.
От і в Лубнах не було кінця-краю запрошенням.
«Відбийся якось,- попросив Тара
2026.03.07
18:00
Не покоряю майбуття,
але у полі і на волі
природи вічної дитя
на колесі своєї долі
алюром їду у життя.
ІІ
Блукаю, наче, менестрель
але у полі і на волі
природи вічної дитя
на колесі своєї долі
алюром їду у життя.
ІІ
Блукаю, наче, менестрель
2026.03.07
13:57
Коли, змінивши темний фон,
В яру синіє звабно ранок, -
Стрекоче сойка в унісон
Веселим наспівам веснянок.
Де тче павук сріблясту нить,
Сховавши працю від загалу, -
Шугають протяги щомить
Поміж цвітіннями конвалій.
В яру синіє звабно ранок, -
Стрекоче сойка в унісон
Веселим наспівам веснянок.
Де тче павук сріблясту нить,
Сховавши працю від загалу, -
Шугають протяги щомить
Поміж цвітіннями конвалій.
2026.03.07
10:12
Вуж, який поселився в обійсті,
Як чаклунський неназваний дух,
Що гуляє в розтерзанім місті
У симфоніях злих завірюх.
Вуж крадеться, як пізнє прозріння,
Ніби правда забута, жорстка.
І постане, як ніжне творіння,
Як чаклунський неназваний дух,
Що гуляє в розтерзанім місті
У симфоніях злих завірюх.
Вуж крадеться, як пізнє прозріння,
Ніби правда забута, жорстка.
І постане, як ніжне творіння,
2026.03.07
00:36
Народний голос і народна пісня
У душу проникає до глибин,
Твоє предивним щемом серце тисне,
Мов коси розвіває у верби.
І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
І скотиться сльоза несамохіть,
І навіть загрубілий в битвах воїн
У душу проникає до глибин,
Твоє предивним щемом серце тисне,
Мов коси розвіває у верби.
І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
І скотиться сльоза несамохіть,
І навіть загрубілий в битвах воїн
2026.03.06
21:15
Світлини в підгаєцькому підземеллі
Фірма
З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.
Фірма
З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.
2026.03.06
18:18
Нарешті я збагнув,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,
2026.03.06
17:20
На подвір’ї кляштору містики
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,
2026.03.06
16:15
Зле дівча, повне вроди
Порятунок людського роду
Личко горде
Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Порятунок людського роду
Личко горде
Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пиріжкарня Асорті (2020) /
Критика | Аналітика
Друге засідання нового року
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року.
Місце проведення — Головний офіс
Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" як ритуальна субстанція і "місячність" як холодна космічна світність ніби отримують новий, що важливо і в поезії, стан: світ, який освячується і водночас розпадається на фрактали. Тут не опис, а радше режим авторського сприйняття реальності його візуального оточення, і воно показане як щось надтріснуте, роздроблене, але все ще підсвічене золотим пилом непояснених значень.
Згадка про Освальда Шпенглера може спрацьовувати не як "псевдоінтелектуальна прикраса", а як знак історичної вікової втоми культури. Якщо його (О.Ш.) ідея занепаду цивілізацій стає лише "ніби висновком", то це підкреслює невизначеність: ми не в теорії занепаду, а у вакуумі, якщо так можна сказати, її атмосфери.
Подібно й Ервін Шредінгер виступає тут не як автор конкретної фізичної моделі, а як символ розпаду цілісності на квантові уламки досвіду. Світ не пояснюється наукою, але починає мислитися її мовою.
Отже, текст працює на поетику розсипання. Він не веде до ясного сенсу, а демонструє сам процес його роздрібнення. Це не загадка з відповіддю, а стан свідомості, де сакральна олива, місячне світло і наукові метафори поводяться як одна речовина, яка складається з компонентів різної густини.
Вірш може розглядатися і в іншому аспекті, цілком логічному за умови читацького перебування на позиціях очікування смислової дисципліни.
Якщо вимагати від тексту чіткої концептуальної роботи з ідеями Шпенглера чи квантової фізики, то справді виникає відчуття декоративності. Модерна лірика ризикує саме цим: вона бере сильні культурні маркери, але не розгортає їх аргументативно. У цьому сенсі виникає логічно виправданий скепсис, особливо якщо є підозра на естетику ефекту значимості.
На деякі умовиводи при розгляді вірша може впливати читацьке звуження кола функціонування таких знаків у поезії, які насправді вживались не для пояснення і не для престижу знання, а для зміни тональності мислення. Як у живописі колір може не "означати" а "налаштовувати", так і філософське чи наукове ім’я може бути не змістом, а резонатором. Якщо прийняти цю логіку, тоді незрозумілість – це не втеча в тумани "чорних квадратів", бо вона може бути самою темою, а текст, схоже, не прагне бути зрозумілим у раціональному сенсі. Він прагне бути відчутим як стан розчиненої, трішки тріснутої реальності. І питання може бути лише в тому, чи можна вважати такий намір достатнім для поезії або і навпаки – що для чого.
Текст розглядався на кількісно обмеженій колегії експертів і читачів "з вулиці". П'ятниця не для всіх співробітників є робочим днем, і це нормальна європейська практика, і тим більше – ще й тринадцяте число.
Головний офіс, на якому би генераторі не працював, все ж не панацея і не поле чудес для власників електробритв і павербанків. Прийдуть у понеділок або за приватним розкладом зловживань службовою енергетикою.
Дата. Підписи членів робочої групи.
Контекст : https://maysterni.com/publication.php?id=179825
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Друге засідання нового року
Не дєлати, а робити
Приписується заробітчанам
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року.
Місце проведення — Головний офіс
Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" як ритуальна субстанція і "місячність" як холодна космічна світність ніби отримують новий, що важливо і в поезії, стан: світ, який освячується і водночас розпадається на фрактали. Тут не опис, а радше режим авторського сприйняття реальності його візуального оточення, і воно показане як щось надтріснуте, роздроблене, але все ще підсвічене золотим пилом непояснених значень.
Згадка про Освальда Шпенглера може спрацьовувати не як "псевдоінтелектуальна прикраса", а як знак історичної вікової втоми культури. Якщо його (О.Ш.) ідея занепаду цивілізацій стає лише "ніби висновком", то це підкреслює невизначеність: ми не в теорії занепаду, а у вакуумі, якщо так можна сказати, її атмосфери.
Подібно й Ервін Шредінгер виступає тут не як автор конкретної фізичної моделі, а як символ розпаду цілісності на квантові уламки досвіду. Світ не пояснюється наукою, але починає мислитися її мовою.
Отже, текст працює на поетику розсипання. Він не веде до ясного сенсу, а демонструє сам процес його роздрібнення. Це не загадка з відповіддю, а стан свідомості, де сакральна олива, місячне світло і наукові метафори поводяться як одна речовина, яка складається з компонентів різної густини.
Вірш може розглядатися і в іншому аспекті, цілком логічному за умови читацького перебування на позиціях очікування смислової дисципліни.
Якщо вимагати від тексту чіткої концептуальної роботи з ідеями Шпенглера чи квантової фізики, то справді виникає відчуття декоративності. Модерна лірика ризикує саме цим: вона бере сильні культурні маркери, але не розгортає їх аргументативно. У цьому сенсі виникає логічно виправданий скепсис, особливо якщо є підозра на естетику ефекту значимості.
На деякі умовиводи при розгляді вірша може впливати читацьке звуження кола функціонування таких знаків у поезії, які насправді вживались не для пояснення і не для престижу знання, а для зміни тональності мислення. Як у живописі колір може не "означати" а "налаштовувати", так і філософське чи наукове ім’я може бути не змістом, а резонатором. Якщо прийняти цю логіку, тоді незрозумілість – це не втеча в тумани "чорних квадратів", бо вона може бути самою темою, а текст, схоже, не прагне бути зрозумілим у раціональному сенсі. Він прагне бути відчутим як стан розчиненої, трішки тріснутої реальності. І питання може бути лише в тому, чи можна вважати такий намір достатнім для поезії або і навпаки – що для чого.
Текст розглядався на кількісно обмеженій колегії експертів і читачів "з вулиці". П'ятниця не для всіх співробітників є робочим днем, і це нормальна європейська практика, і тим більше – ще й тринадцяте число.
Головний офіс, на якому би генераторі не працював, все ж не панацея і не поле чудес для власників електробритв і павербанків. Прийдуть у понеділок або за приватним розкладом зловживань службовою енергетикою.
Дата. Підписи членів робочої групи.
Миро місячно затишне,
Підсвідомості порохи,
Ніби висновок Шпенглера*
Милосердне, як сполохи,
У фрактали подрібнене
Незугарного дійсного,
Благодійником різьблене,
Кольорами надтріснуте.
Не по дну, не за гіллячком -
В забаганках прихованих –
Тихо шастає ранками,
Наливаючись золотом,
Як руда пересмішниця,
Що до раю не проситься
Шредінгера* не згадує
І на кванти крошиться...
Контекст : https://maysterni.com/publication.php?id=179825
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1508 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1508 seconds