Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.11
18:04
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
2026.10.11
16:56
Ще з часів радянської влади у літературному колі поетами вважалися тільки ті, хто був членом спілки письменників. З моїх пошуків я зрозумів, що Володимир Мацуцький не є членом спілки, а ви називаєте його поетом. Може це ваша особиста думка?
Ні, це не о
2026.10.11
16:33
Господи! Як зимно! Як же зимно!
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.
Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.
Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї
2026.10.11
15:33
Дрімай, дрімай, - шепоче в'ялий вітер,
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден
2026.10.11
12:30
Вже кілька днів гриміло десь на сході
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів
2026.10.11
09:42
Ліхтар негаснучий — латунь,
Ломбарду стіл — живий товариш,
Заледве в спалахах мовчун,
Дощами схований між згарищ.
Латаття жовте, чорний кмин,
Родинний герб — лиха данина
Всього, що чхає, як комин,
Ломбарду стіл — живий товариш,
Заледве в спалахах мовчун,
Дощами схований між згарищ.
Латаття жовте, чорний кмин,
Родинний герб — лиха данина
Всього, що чхає, як комин,
2026.10.11
08:34
Зазираю у очі бездонні,
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.
2026.10.11
07:16
Сталось так, як сталось,
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.
2026.10.11
00:18
На вакації до Печеніжина
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.
В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.
В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси
2026.10.10
19:17
Не спитала любов, не спитала,
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.
2011
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.
2011
2026.10.10
16:37
Хризантеми запалюють осінь:
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.
Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.
Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру
2026.10.10
16:03
Дивлюсь я на колишню повінь,
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.
На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.
На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота
2026.10.10
12:30
Всі часто поспішають та дарма,
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.
Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.
Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…
2026.10.10
12:23
безперечно святково
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий
2026.10.10
11:46
жовтня - День народження видатної української співачки
Ніни Матвієнко
До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл
Ніни Матвієнко
До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл
2026.10.10
11:21
Закортіло бабці втіхи,
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пиріжкарня Асорті (2020) /
Критика | Аналітика
Друге засідання нового року
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року.
Місце проведення — Головний офіс
Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" як ритуальна субстанція і "місячність" як холодна космічна світність ніби отримують новий, що важливо і в поезії, стан: світ, який освячується і водночас розпадається на фрактали. Тут не опис, а радше режим авторського сприйняття реальності його візуального оточення, і воно показане як щось надтріснуте, роздроблене, але все ще підсвічене золотим пилом непояснених значень.
Згадка про Освальда Шпенглера може спрацьовувати не як "псевдоінтелектуальна прикраса", а як знак історичної вікової втоми культури. Якщо його (О.Ш.) ідея занепаду цивілізацій стає лише "ніби висновком", то це підкреслює невизначеність: ми не в теорії занепаду, а у вакуумі, якщо так можна сказати, її атмосфери.
Подібно й Ервін Шредінгер виступає тут не як автор конкретної фізичної моделі, а як символ розпаду цілісності на квантові уламки досвіду. Світ не пояснюється наукою, але починає мислитися її мовою.
Отже, текст працює на поетику розсипання. Він не веде до ясного сенсу, а демонструє сам процес його роздрібнення. Це не загадка з відповіддю, а стан свідомості, де сакральна олива, місячне світло і наукові метафори поводяться як одна речовина, яка складається з компонентів різної густини.
Вірш може розглядатися і в іншому аспекті, цілком логічному за умови читацького перебування на позиціях очікування смислової дисципліни.
Якщо вимагати від тексту чіткої концептуальної роботи з ідеями Шпенглера чи квантової фізики, то справді виникає відчуття декоративності. Модерна лірика ризикує саме цим: вона бере сильні культурні маркери, але не розгортає їх аргументативно. У цьому сенсі виникає логічно виправданий скепсис, особливо якщо є підозра на естетику ефекту значимості.
На деякі умовиводи при розгляді вірша може впливати читацьке звуження кола функціонування таких знаків у поезії, які насправді вживались не для пояснення і не для престижу знання, а для зміни тональності мислення. Як у живописі колір може не "означати" а "налаштовувати", так і філософське чи наукове ім’я може бути не змістом, а резонатором. Якщо прийняти цю логіку, тоді незрозумілість – це не втеча в тумани "чорних квадратів", бо вона може бути самою темою, а текст, схоже, не прагне бути зрозумілим у раціональному сенсі. Він прагне бути відчутим як стан розчиненої, трішки тріснутої реальності. І питання може бути лише в тому, чи можна вважати такий намір достатнім для поезії або і навпаки – що для чого.
Текст розглядався на кількісно обмеженій колегії експертів і читачів "з вулиці". П'ятниця не для всіх співробітників є робочим днем, і це нормальна європейська практика, і тим більше – ще й тринадцяте число.
Головний офіс, на якому би генераторі не працював, все ж не панацея і не поле чудес для власників електробритв і павербанків. Прийдуть у понеділок або за приватним розкладом зловживань службовою енергетикою.
Дата. Підписи членів робочої групи.
Контекст : https://maysterni.com/publication.php?id=179825
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Друге засідання нового року
Не дєлати, а робити
Приписується заробітчанам
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року.
Місце проведення — Головний офіс
Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" як ритуальна субстанція і "місячність" як холодна космічна світність ніби отримують новий, що важливо і в поезії, стан: світ, який освячується і водночас розпадається на фрактали. Тут не опис, а радше режим авторського сприйняття реальності його візуального оточення, і воно показане як щось надтріснуте, роздроблене, але все ще підсвічене золотим пилом непояснених значень.
Згадка про Освальда Шпенглера може спрацьовувати не як "псевдоінтелектуальна прикраса", а як знак історичної вікової втоми культури. Якщо його (О.Ш.) ідея занепаду цивілізацій стає лише "ніби висновком", то це підкреслює невизначеність: ми не в теорії занепаду, а у вакуумі, якщо так можна сказати, її атмосфери.
Подібно й Ервін Шредінгер виступає тут не як автор конкретної фізичної моделі, а як символ розпаду цілісності на квантові уламки досвіду. Світ не пояснюється наукою, але починає мислитися її мовою.
Отже, текст працює на поетику розсипання. Він не веде до ясного сенсу, а демонструє сам процес його роздрібнення. Це не загадка з відповіддю, а стан свідомості, де сакральна олива, місячне світло і наукові метафори поводяться як одна речовина, яка складається з компонентів різної густини.
Вірш може розглядатися і в іншому аспекті, цілком логічному за умови читацького перебування на позиціях очікування смислової дисципліни.
Якщо вимагати від тексту чіткої концептуальної роботи з ідеями Шпенглера чи квантової фізики, то справді виникає відчуття декоративності. Модерна лірика ризикує саме цим: вона бере сильні культурні маркери, але не розгортає їх аргументативно. У цьому сенсі виникає логічно виправданий скепсис, особливо якщо є підозра на естетику ефекту значимості.
На деякі умовиводи при розгляді вірша може впливати читацьке звуження кола функціонування таких знаків у поезії, які насправді вживались не для пояснення і не для престижу знання, а для зміни тональності мислення. Як у живописі колір може не "означати" а "налаштовувати", так і філософське чи наукове ім’я може бути не змістом, а резонатором. Якщо прийняти цю логіку, тоді незрозумілість – це не втеча в тумани "чорних квадратів", бо вона може бути самою темою, а текст, схоже, не прагне бути зрозумілим у раціональному сенсі. Він прагне бути відчутим як стан розчиненої, трішки тріснутої реальності. І питання може бути лише в тому, чи можна вважати такий намір достатнім для поезії або і навпаки – що для чого.
Текст розглядався на кількісно обмеженій колегії експертів і читачів "з вулиці". П'ятниця не для всіх співробітників є робочим днем, і це нормальна європейська практика, і тим більше – ще й тринадцяте число.
Головний офіс, на якому би генераторі не працював, все ж не панацея і не поле чудес для власників електробритв і павербанків. Прийдуть у понеділок або за приватним розкладом зловживань службовою енергетикою.
Дата. Підписи членів робочої групи.
Миро місячно затишне,
Підсвідомості порохи,
Ніби висновок Шпенглера*
Милосердне, як сполохи,
У фрактали подрібнене
Незугарного дійсного,
Благодійником різьблене,
Кольорами надтріснуте.
Не по дну, не за гіллячком -
В забаганках прихованих –
Тихо шастає ранками,
Наливаючись золотом,
Як руда пересмішниця,
Що до раю не проситься
Шредінгера* не згадує
І на кванти крошиться...
Контекст : https://maysterni.com/publication.php?id=179825
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
