вона була схожа на якусь темноперу гонорову пташку коли говорила йому про страх перед маленьким хробачком-упирем у своєму тілі боялася що той висмокче всю її силу і залишить таким собі продірявленим м’ячем назавжди спотвореною й незграбною він дивився на неї по пташиному схиливши на бік голову піднімав і опускав крила тривожним поглядом вслухався у її тіло воно було таким спорідненим йому що в хвилини особливої близькості здавалося ніби вони два дерева які виросли з одного кореня їх ненадовго розлучили та вони знову знайшли одне одного її тіло ще ніколи не мало в собі іншого життя чому ж страх що мучив її починає просочуватися в нього цього страху було вже так багато що одного дня на його сніжно-білих крилах проступили темні масні плями їх не змивала вода не допомагали наймодерніші миючі засоби звісно ж вони дуже добре видаляли цей бруд та за якийсь час плями з’являлися знову йому було соромно часто спинявся десь на відлюдді підтягував у біле тепле пір’я ту чи іншу ногу ховав голову під крило й прислухався до свого серця те неспокійно калатало й вигадувало казки ну хоча б про те що якби він був Богом то надав би світу прозорого акварельного вигляду люди будинки дерева й усі інші речі ледве вгадувалися б тоді нізвідки було б узятися цим гидким плямам на його крилах може світ для Бога таким і є прозорим повним різнобарвних півтонів і ледь чутних звуків тільки люди дрібні нікчемні істоти надають світу й собі такого великого значення що все загусає твердне набуває важких непрозорих форм вона панікувала страх перед маленьким упирем давно покинув її але кожного ранку із дзеркала дивилася на неї якась безглуздо вродлива білява жінка мала ніжну аж прозору шкіру мерехтливі зелені очі що у півтемряві кімнати здавалися величезними й наляканими яскраві вуста нервово стискалися вона знаходила на туалетному столику найяскравішу помаду і перекреслювала те обличчя у дзеркалі серце його шматувалося кожного разу коли заставав її за цим заняттям тоді на мить зникали масні плями на його крилах та він цього не помічав а вона не помічала його скидала з себе увесь одяг притуляла долоні до живота й розглядала у люстрі свої ніжні вузькі плечі не надто великі але привабливої форми молоді груди тонкий стан наче виточені зі слонової кістки доглянуті м’які руки знайомі не вгаваючи втішали що мовляв такий тепер час та й сім років подружнього життя це ще ніякий не показник призначення крилатого подружжя не тільки у продовженні роду що той рід вони ж не створили іще жодної акварелі та вони чесно старалися це зробити довжелезні вервечки лиць близьких рідних знайомих вужами струмували перед нею щось казали посміхалися у декого помічала в кишенях камінці хтось мав чорні непрозорі очі хтось ховав за спиною ножа ці тверді деталі щоразу виламувалися з її акварелей лишаючи у них рвані дірки так вони й справді не створили ще жодної акварелі навіть його крила втратили свою звичну прозорість іноді вона брала до рук лезо і малювала візерунки у себе на грудях химерно розписувала долоні милувалася яскраво-червоною барвою насолоджувалася її морською солоністю червона фарба швидко сохла малюнки затягувалися шкіра лишалася такою ж білою і прозорою як раніше цим своєрідним боді-артом вона займалася тільки тоді коли довго була сама решту часу проводила шиючи одяг для себе і для нього виготовляла білі шовкові лляні повстяні речі мережила білу тканину срібними нитками знайомі давно вже не дивувалися їй і зловтішно шкодували його бо він все частіше ходив у відлюддя слухати звичних казок свого серця з радістю лишив би це велемовне серце і цю жінку з прозорою шкірою та коли він думав про це темні масні плями ширилися його прозорими крилами від чого ті ставали нестерпно важкими настільки що він не міг ступити й кроку вона ж не втомлювалася шити вигадливо прикрашати собі та йому одяг вишивала білі шати блискучим бісером обплітала вишуканим мереживом оздоблювала ніжним пухом захоплено вибирала собі і йому найкоштовніші прикраси та якось вночі дорогий ланцюжок натер йому шию утворилася невигойна виразка кілька днів мовчки лаявся з приводу її захоплень аж поки одного разу відчув як його прозорі сріблясто-білі крила перетворюються у якісь неймовірно великі й важкі предмети в ту ж мить щось схоже на чавунні щити зі страшним гуркотом обвалилося позад нього на підлогу здивовано озирнувся якісь іржаві брили лежали посеред їхньої прозорої біло-рожевої спальні її в кімнаті не було на туалетному столику сиділа маленька біла пташка і розглядала своє відображення у люстрі раптом пір’я у неї на грудях закривавилося кілька червоних краплин впали на стіл ще за мить вона зникла лишилося кілька червоних цяточок на туалетному столику такі ж цяточки були розкидані по підлозі шпалерах навіть стеля була всіяна ними не інакше як новий дизайнерський задум моєї дружини іронічно подумав він і пішов на роботу