Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.23
15:48
Михайло Рудерман (1905-1984; народився й провів юність в Україні)
Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!
І поціливши з нальоту
Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!
І поціливши з нальоту
2026.03.23
13:23
Вони у згадах не для втіхи –
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.
Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
Чи навігаціям навчали
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.
Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
Чи навігаціям навчали
2026.03.23
11:25
Я так хотів
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,
2026.03.23
09:36
Допоки є мама у сина,
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
2026.03.23
07:25
Мене зустріли, як належить
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
2026.03.22
23:00
замість ПІСЛЯМОВИ)
Тепер вони троє – мати та її соколи – спочивають у безіменних могилах, але їхні душі щоночі повертаються до Свято-Іллінської церкви, де колись Розанда присягала Тимошеві на вірність.
2026.03.22
17:34
Старий шинок над дорогу недалік Полтави.
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
2026.03.22
15:33
Поки наша колегіальна система не працює, перед "амбразурою" доводиться бути мені, і вихідними днями я маю право на свої маневри у переміщенні.
Сьогодні закінчується тижневе коло, а якими справами буду зайнятий завтра, сказати складно. С
2026.03.22
13:41
То як забути? Чи можливо?
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.
Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.
Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.
2026.03.22
12:50
Цукор-рафінад корисний тим, що його важче переплутати з сіллю.
Ідеальний жіночий стан – коли 90х60х90, ідеальний чоловічий стан – коли 3 по 100.
Краще нехай шкварчить олія на пательні, ніж шкварчить жінка з пательнею.
Струнким жінкам так би пасув
2026.03.22
12:18
Колись в осінній глибині
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.
В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.
В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді
2026.03.22
11:29
Любив тебе я тоді
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...
2026.03.22
10:09
Я сонцю вклоняюсь нині,
Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.
Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти
Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.
Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти
2026.03.22
08:59
березня 1923 року народився легендарний французький актор-мім єврейського походження і великий громадянин.
Кажуть, це він подарував Майклу Джексону його знамениту «місячну ходу».
А ще існує історія, що ніби сам Чарлі Чаплін запросив його за свій столи
2026.03.22
05:55
Хоч ще приморозки зрана
Срібло сіють на вали, -
Жебонять струмки весняні
Й первоцвіти зацвіли.
Соком вже поналивало
Стовбури, гілки, бруньки
І оспівують помалу
Час пробудження пташки.
Срібло сіють на вали, -
Жебонять струмки весняні
Й первоцвіти зацвіли.
Соком вже поналивало
Стовбури, гілки, бруньки
І оспівують помалу
Час пробудження пташки.
2026.03.22
05:50
Глянь о сюди – Китайський Кіт Соняшний
гордий звуковилиск у нічному сонці
Мідний купол Бодхі і кімоно срібне
що зоряне убрання
у вітрах ночемрій
Крейзі Кет зирить із мережива бандани
то Чеширець одноокий
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...гордий звуковилиск у нічному сонці
Мідний купол Бодхі і кімоно срібне
що зоряне убрання
у вітрах ночемрій
Крейзі Кет зирить із мережива бандани
то Чеширець одноокий
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергей Цюрко (2009) /
Проза
Эпитафия Гейко Елене Леонидовне
Ещё одна смерть
Умер хороший Человек
Да что там хороший – умер Человек
Он мучился перед Смертью
Он страдал и не мог дышать
И этот Человек был Женщиной
И Смерть была не одна – она была с огромной душераздирающей Болью
Оставались Дети и среди них – маленькая дочка - хрупкий цветочек
А тут – свидание со Смертью – неминуемое свидание – ожидаемое свидание
Ещё одна Смерть с визитом к нам
Опять Смерть
Снова Смерть
И сколько их будет ещё и ещё и ещё
Столько же, сколько Рождений Жизни
Рождение приводит, Смерть уводит
Писать о ней, как о… разрушительнице и кошмарной Гостье?!
Или – как о Благодетельнице – она увела Душу с собой, спасла от страданий и Боли?..
Какая она – Смерть – хорошая или плохая?..
Она на другой - дальней чаше весов, где на ближней – Рождение и Жизнь
И эти весы… уравновешены
Иначе нельзя
Иначе не бывает
Такая у нас… Гармония – такой договор - с Богом и с Небесами: прилетая оттуда на Землю, мы всё равно должны вернуться, обязаны вернуться, мы – пообещали – первым криком новорождённого
Значит, Смерть ни в чём не виновата – она честно и хорошо выполняет свои обязанности, просто иногда - бывает – торопится или наоборот – опаздывает, так с кем такого не бывает – уж мы то, люди, в этом её, Смерть, очень хорошо понимаем - сами такие
Так почему бы нам, вместо того, чтобы плакать, не улыбнуться и мысленно не пожелать уходящей Душе мягкой посадки и чистого доброго Неба – на всё время полёта Души туда, на её Душевную Родину, откуда она пришла и куда обязана вернуться – после всего этого увлекательного путешествия на планету Земля по туристическому маршруту с названием «Жизнь»
Лети – с Богом – к Богу…
Будь…
Мы тоже… будем…
Мы тоже… когда то… присоединимся к Небесам…
Мы – вернёмся!
Мы – встретимся!
Обещаем!..
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Эпитафия Гейко Елене Леонидовне
Ещё одна смерть
Умер хороший Человек
Да что там хороший – умер Человек
Он мучился перед Смертью
Он страдал и не мог дышать
И этот Человек был Женщиной
И Смерть была не одна – она была с огромной душераздирающей Болью
Оставались Дети и среди них – маленькая дочка - хрупкий цветочек
А тут – свидание со Смертью – неминуемое свидание – ожидаемое свидание
Ещё одна Смерть с визитом к нам
Опять Смерть
Снова Смерть
И сколько их будет ещё и ещё и ещё
Столько же, сколько Рождений Жизни
Рождение приводит, Смерть уводит
Писать о ней, как о… разрушительнице и кошмарной Гостье?!
Или – как о Благодетельнице – она увела Душу с собой, спасла от страданий и Боли?..
Какая она – Смерть – хорошая или плохая?..
Она на другой - дальней чаше весов, где на ближней – Рождение и Жизнь
И эти весы… уравновешены
Иначе нельзя
Иначе не бывает
Такая у нас… Гармония – такой договор - с Богом и с Небесами: прилетая оттуда на Землю, мы всё равно должны вернуться, обязаны вернуться, мы – пообещали – первым криком новорождённого
Значит, Смерть ни в чём не виновата – она честно и хорошо выполняет свои обязанности, просто иногда - бывает – торопится или наоборот – опаздывает, так с кем такого не бывает – уж мы то, люди, в этом её, Смерть, очень хорошо понимаем - сами такие
Так почему бы нам, вместо того, чтобы плакать, не улыбнуться и мысленно не пожелать уходящей Душе мягкой посадки и чистого доброго Неба – на всё время полёта Души туда, на её Душевную Родину, откуда она пришла и куда обязана вернуться – после всего этого увлекательного путешествия на планету Земля по туристическому маршруту с названием «Жизнь»
Лети – с Богом – к Богу…
Будь…
Мы тоже… будем…
Мы тоже… когда то… присоединимся к Небесам…
Мы – вернёмся!
Мы – встретимся!
Обещаем!..
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Эти Люди приходят... Посвящение Валере Бугаеву"
• Перейти на сторінку •
"И вдруг – из нежных снов, из ниоткуда..."
• Перейти на сторінку •
"И вдруг – из нежных снов, из ниоткуда..."
Про публікацію
