ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.28
00:28
Так буває, що серце бодай у сміливця
Може раптом дізнатися, що таке жах.
Не фатально, можливо, але помилився.
І все вийшло не так, як хотіла душа…
Вислизає із рук майже втілена мрія.
Взагалі-то стосунки – неначе зірки,
Що привабливо світять, та з
Може раптом дізнатися, що таке жах.
Не фатально, можливо, але помилився.
І все вийшло не так, як хотіла душа…
Вислизає із рук майже втілена мрія.
Взагалі-то стосунки – неначе зірки,
Що привабливо світять, та з
2024.05.28
00:14
Мене немає в списках сьогодення.
Мої слова - розпливчасте відлуння
Минулих днів. Занедбані бажання
Перетікли у скривджений талан.
Пишу нікому не потрібну книгу,
Де кожне слово - відголосок туги.
Від'ємне все: натхнення і наснага.
Майбутнє - наче п
Мої слова - розпливчасте відлуння
Минулих днів. Занедбані бажання
Перетікли у скривджений талан.
Пишу нікому не потрібну книгу,
Де кожне слово - відголосок туги.
Від'ємне все: натхнення і наснага.
Майбутнє - наче п
2024.05.27
23:44
Коли п. Гундарєв запропонував мені написати таке есе, то перше, що мені спало на думку, це те, що тема трюїстична, збита, сама собою зрозуміла. Але я швидко згадав сьогоденну ситуацію й змінив думку. Отже мені, як українцю за правом народження, за гром
2024.05.27
19:03
На згарищі покинутих надій,
В руїнах марнославства та обману
Сховали честь і совість під завали,
А далі всіх навчаємо: "Не вір!"
Невже забули, хто ми є такі?
На диво швидко вигоїли рани
На згарищі покинутих надій.
В руїнах марнославства та обману
Сховали честь і совість під завали,
А далі всіх навчаємо: "Не вір!"
Невже забули, хто ми є такі?
На диво швидко вигоїли рани
На згарищі покинутих надій.
2024.05.27
18:31
Ніколи я не знав такого щастя,
З роками усе більш тебе люблю!
Які би не спіткали нас напасті --
Переживу усі, переболю.
Перепливу ці океани горя,
Перелечу лелекою у рай.
Лиш будь зі мною, будь зі мною поряд,
З роками усе більш тебе люблю!
Які би не спіткали нас напасті --
Переживу усі, переболю.
Перепливу ці океани горя,
Перелечу лелекою у рай.
Лиш будь зі мною, будь зі мною поряд,
2024.05.27
14:40
Ось читаю щойно опублікований вірш Артура Курдіновського
«Бий москаля!»:
Якщо нарешті вільним хочеш стати,
Щоб вільною була твоя земля, -
Безжалісно, жорстоко та завзято
Бий москаля!
Ти не напав! Це він прийшов до тебе!
Ти бачив. Добре знаєш,
2024.05.27
12:57
Є віра. Є закон. А є придурки,
Які на слово вірять в казна-що.
А за вікном війна, тривога, гуркіт,
Країну перетворюють в ніщо.
Із вирію не повернулись мрії,
Христос мовчить, у бісів сабантуй.
А землячки - не люди - чорні змії,
Які на слово вірять в казна-що.
А за вікном війна, тривога, гуркіт,
Країну перетворюють в ніщо.
Із вирію не повернулись мрії,
Христос мовчить, у бісів сабантуй.
А землячки - не люди - чорні змії,
2024.05.27
10:56
У Жмеринці через падіння уламків дрона пошкоджено кілька будинків.
Один із них захистило дерево…
Дерево віти розкрило -
уламок приймає на себе…
Рожево-смарагдові крила
на фоні червоного неба.
Один із них захистило дерево…
Дерево віти розкрило -
уламок приймає на себе…
Рожево-смарагдові крила
на фоні червоного неба.
2024.05.27
08:17
Коли зневіра обснує порожня,
Безмовністю напружено дзвенить
Із неба-висі, неба-глибини,
Із мли-бажання, сповіді-вини
Уперто- невідступне поверни.
...
Так бачить за картиною художник,
Піднявши очі раптом від мольберту,
Безмовністю напружено дзвенить
Із неба-висі, неба-глибини,
Із мли-бажання, сповіді-вини
Уперто- невідступне поверни.
...
Так бачить за картиною художник,
Піднявши очі раптом від мольберту,
2024.05.27
05:26
Свароже капище і нині
у небо дивиться з води,
які ж у Бога очі сині,
а тут були села сліди
та нині води Борисфена
все схоронили у собі,
мовчить охрещена Олена
на древнім капищі Богів,
у небо дивиться з води,
які ж у Бога очі сині,
а тут були села сліди
та нині води Борисфена
все схоронили у собі,
мовчить охрещена Олена
на древнім капищі Богів,
2024.05.27
05:26
Обрій осяяли сходи світання
І озорив далеч сонця вогонь, –
Серце упоює радість кохання
Та зігрівають надії його.
Вже обірвалась застояна тиша,
Віра у щастя вчувається знов, –
Серце дедалі стукоче гучніше
І закипає від збудження кров.
І озорив далеч сонця вогонь, –
Серце упоює радість кохання
Та зігрівають надії його.
Вже обірвалась застояна тиша,
Віра у щастя вчувається знов, –
Серце дедалі стукоче гучніше
І закипає від збудження кров.
2024.05.27
02:38
Якщо нарешті вільним хочеш стати,
Щоб вільною була твоя земля, -
Безжалісно, жорстоко та завзято
Бий москаля!
Ти не напав! Це він прийшов до тебе!
Ти бачив. Добре знаєш, звідкіля!
На бій благословило наше небо!
Щоб вільною була твоя земля, -
Безжалісно, жорстоко та завзято
Бий москаля!
Ти не напав! Це він прийшов до тебе!
Ти бачив. Добре знаєш, звідкіля!
На бій благословило наше небо!
2024.05.27
00:04
Чи фантомна корона ще стискує скроні,
Чи то просто густішає сіра імла.
Як повірити в те, що тепер ти стороння,
Адже рідною серцю настільки була?
Що ти робиш і що тобі мріється-сниться,
Де блукаю я нині, що кров з мене п’є -
Не обходить вже нас це,
Чи то просто густішає сіра імла.
Як повірити в те, що тепер ти стороння,
Адже рідною серцю настільки була?
Що ти робиш і що тобі мріється-сниться,
Де блукаю я нині, що кров з мене п’є -
Не обходить вже нас це,
2024.05.26
22:51
Я заблукав у пущі
хаотичних і диких думок.
Де мені знайти лісника,
який виведе із манускрипту
заплутаних і загадкових питань?
Я продираюся крізь гілки
буттєвих пасток і капканів,
крізь тенета нерозв’язних апорій.
хаотичних і диких думок.
Де мені знайти лісника,
який виведе із манускрипту
заплутаних і загадкових питань?
Я продираюся крізь гілки
буттєвих пасток і капканів,
крізь тенета нерозв’язних апорій.
2024.05.26
22:00
І
Не конає ірод моровий.
Чубляться парафіяни віри
у Христа, Аллаха... у кумира,
що волає всує, – Боже мій! –
ради себе, а не ради миру.
Невідомо, хто кого пасе
в офісі корупції... здається,
Не конає ірод моровий.
Чубляться парафіяни віри
у Христа, Аллаха... у кумира,
що волає всує, – Боже мій! –
ради себе, а не ради миру.
Невідомо, хто кого пасе
в офісі корупції... здається,
2024.05.26
17:11
Місто Андрія Святого.
Місто Шевченка і Підмогильного.
Місто Амосова і Патона.
Місто Майдана Гідності.
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Місто Шевченка і Підмогильного.
Місто Амосова і Патона.
Місто Майдана Гідності.
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергей Цюрко (2009) /
Проза
Эпитафия Гейко Елене Леонидовне
Ещё одна смерть
Умер хороший Человек
Да что там хороший – умер Человек
Он мучился перед Смертью
Он страдал и не мог дышать
И этот Человек был Женщиной
И Смерть была не одна – она была с огромной душераздирающей Болью
Оставались Дети и среди них – маленькая дочка - хрупкий цветочек
А тут – свидание со Смертью – неминуемое свидание – ожидаемое свидание
Ещё одна Смерть с визитом к нам
Опять Смерть
Снова Смерть
И сколько их будет ещё и ещё и ещё
Столько же, сколько Рождений Жизни
Рождение приводит, Смерть уводит
Писать о ней, как о… разрушительнице и кошмарной Гостье?!
Или – как о Благодетельнице – она увела Душу с собой, спасла от страданий и Боли?..
Какая она – Смерть – хорошая или плохая?..
Она на другой - дальней чаше весов, где на ближней – Рождение и Жизнь
И эти весы… уравновешены
Иначе нельзя
Иначе не бывает
Такая у нас… Гармония – такой договор - с Богом и с Небесами: прилетая оттуда на Землю, мы всё равно должны вернуться, обязаны вернуться, мы – пообещали – первым криком новорождённого
Значит, Смерть ни в чём не виновата – она честно и хорошо выполняет свои обязанности, просто иногда - бывает – торопится или наоборот – опаздывает, так с кем такого не бывает – уж мы то, люди, в этом её, Смерть, очень хорошо понимаем - сами такие
Так почему бы нам, вместо того, чтобы плакать, не улыбнуться и мысленно не пожелать уходящей Душе мягкой посадки и чистого доброго Неба – на всё время полёта Души туда, на её Душевную Родину, откуда она пришла и куда обязана вернуться – после всего этого увлекательного путешествия на планету Земля по туристическому маршруту с названием «Жизнь»
Лети – с Богом – к Богу…
Будь…
Мы тоже… будем…
Мы тоже… когда то… присоединимся к Небесам…
Мы – вернёмся!
Мы – встретимся!
Обещаем!..
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Эпитафия Гейко Елене Леонидовне
Ещё одна смерть
Умер хороший Человек
Да что там хороший – умер Человек
Он мучился перед Смертью
Он страдал и не мог дышать
И этот Человек был Женщиной
И Смерть была не одна – она была с огромной душераздирающей Болью
Оставались Дети и среди них – маленькая дочка - хрупкий цветочек
А тут – свидание со Смертью – неминуемое свидание – ожидаемое свидание
Ещё одна Смерть с визитом к нам
Опять Смерть
Снова Смерть
И сколько их будет ещё и ещё и ещё
Столько же, сколько Рождений Жизни
Рождение приводит, Смерть уводит
Писать о ней, как о… разрушительнице и кошмарной Гостье?!
Или – как о Благодетельнице – она увела Душу с собой, спасла от страданий и Боли?..
Какая она – Смерть – хорошая или плохая?..
Она на другой - дальней чаше весов, где на ближней – Рождение и Жизнь
И эти весы… уравновешены
Иначе нельзя
Иначе не бывает
Такая у нас… Гармония – такой договор - с Богом и с Небесами: прилетая оттуда на Землю, мы всё равно должны вернуться, обязаны вернуться, мы – пообещали – первым криком новорождённого
Значит, Смерть ни в чём не виновата – она честно и хорошо выполняет свои обязанности, просто иногда - бывает – торопится или наоборот – опаздывает, так с кем такого не бывает – уж мы то, люди, в этом её, Смерть, очень хорошо понимаем - сами такие
Так почему бы нам, вместо того, чтобы плакать, не улыбнуться и мысленно не пожелать уходящей Душе мягкой посадки и чистого доброго Неба – на всё время полёта Души туда, на её Душевную Родину, откуда она пришла и куда обязана вернуться – после всего этого увлекательного путешествия на планету Земля по туристическому маршруту с названием «Жизнь»
Лети – с Богом – к Богу…
Будь…
Мы тоже… будем…
Мы тоже… когда то… присоединимся к Небесам…
Мы – вернёмся!
Мы – встретимся!
Обещаем!..
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Эти Люди приходят... Посвящение Валере Бугаеву"
• Перейти на сторінку •
"И вдруг – из нежных снов, из ниоткуда..."
• Перейти на сторінку •
"И вдруг – из нежных снов, из ниоткуда..."
Про публікацію