Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.22
14:33
Не хочете стати овочем на старісті – їжте овочі замолоду.
Глибше лизнеш – більше куснеш.
Безкорислива любов корисніша для здоров’я.
Сила мистецтва не залежить од сили звуку.
Не втрачайте голову – шануйте працю перукаря.
Політ думки був пере
2026.06.22
13:22
Я заблукав поміж дерев зимових,
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.
2026.06.22
12:20
Розділ II: РУНІЧНЕ КОЛО ПІВНІЧНОЇ КРОВІ
Наступного дня після того, як золоте чорнило застигло на пергаменті, туман над Києвом змінився пронизливим північним вітром. Маленька Анна сиділа в дівочих покоях своєї матері, княгині Інгігерди. Тут пахло зовсі
2026.06.22
07:59
розкажи мені ще
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою
2026.06.22
06:41
Неймовірно голосна
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.
2026.06.21
21:58
Гортензія-красуня пишно квітне,
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.
І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.
І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.
2026.06.21
21:48
Михайло Ісаковський (1900-1973)
Був наказ йому – на захід,
їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
Громадянської війни.
Йшли у військо, розставались,
Був наказ йому – на захід,
їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
Громадянської війни.
Йшли у військо, розставались,
2026.06.21
21:00
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
2026.06.21
20:09
Вона була вихована серед білого мармуру, кольорових мозаїк Софії та шелесту пергаментів у скрипторіях сонячного Києва періоду «золотого віку» Русі ХІ століття. Донька великого князя Ярослава Мудрого, вона мала стати живою печаткою у великій грі європейськ
2026.06.21
20:08
Прозорий ліс у сутіні прозорій.
Прозорий смуток дивиться в імлу.
Прозорий спокій п'є північні зорі.
Прозорий час читає ковилу.
Прозорий простір причаївся вчасно
У згусток нерозтрачених хвилин,
Плекає мрію дивну і незгасну
Прозорий смуток дивиться в імлу.
Прозорий спокій п'є північні зорі.
Прозорий час читає ковилу.
Прозорий простір причаївся вчасно
У згусток нерозтрачених хвилин,
Плекає мрію дивну і незгасну
2026.06.21
17:06
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
2026.06.21
16:52
Давно вже я не сходив, зі своїх ей, пагорбів
Усе, що бачив я, прискорює рух мій, домів
Прилинь, до обличчя, устами своїми
Дивися далі, о дивися глибинно
Помаранчевий і синій
Кольори моїх чуттів
Усе, що бачив я, прискорює рух мій, домів
Прилинь, до обличчя, устами своїми
Дивися далі, о дивися глибинно
Помаранчевий і синій
Кольори моїх чуттів
2026.06.21
16:50
Вдягнувши водолаза маску,
і вибравши спіралі час,
він ринув у місцеву прощу -
на дно духмяно гаслих трас.
Минулі виходи нестерпні
туди траплялися не раз,
та вірив він, що крізь ті терні,
і вибравши спіралі час,
він ринув у місцеву прощу -
на дно духмяно гаслих трас.
Минулі виходи нестерпні
туди траплялися не раз,
та вірив він, що крізь ті терні,
2026.06.21
16:08
Скоро наші уже будуть, мабуть Крим звільняти.
Пора звідти москалів тих усіх виганяти.
Закінчилась лафа їхня, кришка вже «Кримнашу»,
Забираються усі хай у помийну Рашу.
Я дивлюсь на те, як нині москалі воюють,
Як укріплення бездумно вони в лоб штурмую
Пора звідти москалів тих усіх виганяти.
Закінчилась лафа їхня, кришка вже «Кримнашу»,
Забираються усі хай у помийну Рашу.
Я дивлюсь на те, як нині москалі воюють,
Як укріплення бездумно вони в лоб штурмую
2026.06.21
12:48
Час тече, наче плинна вода
У сипучий і ніжний пісок.
Час крадеться, неначе біда
У сплетінні геройств і пасток.
Не повернеться трепетний час,
Час кохання, дивацтв, розставань,
Що розкажуть важливе про нас,
У сипучий і ніжний пісок.
Час крадеться, неначе біда
У сплетінні геройств і пасток.
Не повернеться трепетний час,
Час кохання, дивацтв, розставань,
Що розкажуть важливе про нас,
2026.06.21
12:33
У твоїх очах небагато спокою:
Більше – суму багряного, наперстів
Зі слів на оголених пальцях –
Аж до критичного струму.
У венах моїх більше правди,
Особливо, коли вони навиворіт –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Більше – суму багряного, наперстів
Зі слів на оголених пальцях –
Аж до критичного струму.
У венах моїх більше правди,
Особливо, коли вони навиворіт –
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергей Цюрко (2009) /
Проза
Эпитафия Гейко Елене Леонидовне
Ещё одна смерть
Умер хороший Человек
Да что там хороший – умер Человек
Он мучился перед Смертью
Он страдал и не мог дышать
И этот Человек был Женщиной
И Смерть была не одна – она была с огромной душераздирающей Болью
Оставались Дети и среди них – маленькая дочка - хрупкий цветочек
А тут – свидание со Смертью – неминуемое свидание – ожидаемое свидание
Ещё одна Смерть с визитом к нам
Опять Смерть
Снова Смерть
И сколько их будет ещё и ещё и ещё
Столько же, сколько Рождений Жизни
Рождение приводит, Смерть уводит
Писать о ней, как о… разрушительнице и кошмарной Гостье?!
Или – как о Благодетельнице – она увела Душу с собой, спасла от страданий и Боли?..
Какая она – Смерть – хорошая или плохая?..
Она на другой - дальней чаше весов, где на ближней – Рождение и Жизнь
И эти весы… уравновешены
Иначе нельзя
Иначе не бывает
Такая у нас… Гармония – такой договор - с Богом и с Небесами: прилетая оттуда на Землю, мы всё равно должны вернуться, обязаны вернуться, мы – пообещали – первым криком новорождённого
Значит, Смерть ни в чём не виновата – она честно и хорошо выполняет свои обязанности, просто иногда - бывает – торопится или наоборот – опаздывает, так с кем такого не бывает – уж мы то, люди, в этом её, Смерть, очень хорошо понимаем - сами такие
Так почему бы нам, вместо того, чтобы плакать, не улыбнуться и мысленно не пожелать уходящей Душе мягкой посадки и чистого доброго Неба – на всё время полёта Души туда, на её Душевную Родину, откуда она пришла и куда обязана вернуться – после всего этого увлекательного путешествия на планету Земля по туристическому маршруту с названием «Жизнь»
Лети – с Богом – к Богу…
Будь…
Мы тоже… будем…
Мы тоже… когда то… присоединимся к Небесам…
Мы – вернёмся!
Мы – встретимся!
Обещаем!..
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Эпитафия Гейко Елене Леонидовне
Ещё одна смерть
Умер хороший Человек
Да что там хороший – умер Человек
Он мучился перед Смертью
Он страдал и не мог дышать
И этот Человек был Женщиной
И Смерть была не одна – она была с огромной душераздирающей Болью
Оставались Дети и среди них – маленькая дочка - хрупкий цветочек
А тут – свидание со Смертью – неминуемое свидание – ожидаемое свидание
Ещё одна Смерть с визитом к нам
Опять Смерть
Снова Смерть
И сколько их будет ещё и ещё и ещё
Столько же, сколько Рождений Жизни
Рождение приводит, Смерть уводит
Писать о ней, как о… разрушительнице и кошмарной Гостье?!
Или – как о Благодетельнице – она увела Душу с собой, спасла от страданий и Боли?..
Какая она – Смерть – хорошая или плохая?..
Она на другой - дальней чаше весов, где на ближней – Рождение и Жизнь
И эти весы… уравновешены
Иначе нельзя
Иначе не бывает
Такая у нас… Гармония – такой договор - с Богом и с Небесами: прилетая оттуда на Землю, мы всё равно должны вернуться, обязаны вернуться, мы – пообещали – первым криком новорождённого
Значит, Смерть ни в чём не виновата – она честно и хорошо выполняет свои обязанности, просто иногда - бывает – торопится или наоборот – опаздывает, так с кем такого не бывает – уж мы то, люди, в этом её, Смерть, очень хорошо понимаем - сами такие
Так почему бы нам, вместо того, чтобы плакать, не улыбнуться и мысленно не пожелать уходящей Душе мягкой посадки и чистого доброго Неба – на всё время полёта Души туда, на её Душевную Родину, откуда она пришла и куда обязана вернуться – после всего этого увлекательного путешествия на планету Земля по туристическому маршруту с названием «Жизнь»
Лети – с Богом – к Богу…
Будь…
Мы тоже… будем…
Мы тоже… когда то… присоединимся к Небесам…
Мы – вернёмся!
Мы – встретимся!
Обещаем!..
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Эти Люди приходят... Посвящение Валере Бугаеву"
• Перейти на сторінку •
"И вдруг – из нежных снов, из ниоткуда..."
• Перейти на сторінку •
"И вдруг – из нежных снов, из ниоткуда..."
Про публікацію
