ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2025.06.21 15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Ілюзія

О

Хельґі Йогансен
2025.06.21 15:16
Маючи за плечима 12 років досвіду роботи в психіатрії та 9 — у психотерапії, я щодня стикаюся зі складністю людських переживань. Поряд із цією професійною діяльністю моє життя завжди супроводжує любов до поезії — як до читання, так і до написання. Нерідко

Іван Потьомкін
2025.06.21 12:57
І виростають покоління,
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко


Війни невигойні стигмати.

Віктор Кучерук
2025.06.21 05:06
Хлопчик має хом’яка, –
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.

Борис Костиря
2025.06.20 21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,

С М
2025.06.20 15:51
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво

Світлана Майя Залізняк
2025.06.20 15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.



Панно Фа

Козак Дума
2025.06.20 14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.

Віктор Кучерук
2025.06.20 07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.

Борис Костиря
2025.06.19 21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,

Євген Федчук
2025.06.19 20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні

Світлана Пирогова
2025.06.19 12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.

Віктор Кучерук
2025.06.19 09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.

Світлана Майя Залізняк
2025.06.18 22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Рожеві метел

Борис Костиря
2025.06.18 21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.

Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж

Іван Потьомкін
2025.06.18 19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30

Тея ТектоНічна
2025.04.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Висоцький (1938 - 1980) / Вірші

 1962
Образ твору * * *
Как в старинной русской сказке - дай бог памяти! -
Колдуны, что немного добрее,
Говорили: "Спать ложись, Иванушка!
Утро вечера мудренее!".

Как однажды поздно ночью добрый молодец,
Проводив красну девицу к мужу,
Загрустил, но вспомнил: завтра снова день,
Ну, а утром - не бывает хуже.

Как отпетые разбойники и недруги,
Колдуны и волшебники злые
Стали зелье варить, и стал весь мир другим,
И утро с вечером переменили.

Ой, как стали засыпать под утро девицы
После буйна веселья и зелья,
Ну, а вечером - куда ты денешься -
Снова зелье - на похмелье!

И выходит, что те сказочники древние
Поступили и зло и негоже.
Ну, а правда вот: тем, кто пьет зелие, -
Утро с вечером - одно и тоже.

1962


Серебряные струны

У меня гитара есть - расступитесь стены!
Век свободы не видать из-за злой фортуны!
Перережьте горло мне, перережьте вены -
Только не порвите серебряные струны!

Я зароюсь в землю, сгину в одночасье -
Кто бы заступился за мой возраст юный!
Влезли ко мне в душу, рвут ее на части -
Только б не порвали серебряные струны!

Но гитару унесли, с нею - и свободу, -
Упирался я, кричал: "Сволочи, паскуды!
Вы втопчите меня в грязь, бросьте меня в воду -
Только не порвите серебряные струны!"

Что же это, братцы! Не видать мне, что ли,
Ни денечков светлых, ни ночей безлунных?!
Загубили душу мне, отобрали волю, -
А теперь порвали серебряные струны...

1962


x x x

Люди говорили морю: "До свиданья",
Чтоб приехать вновь они могли -
В воду медь бросали, загадав желанья, -
Я ж бросал тяжелые рубли.

Может, это глупо, может быть - не нужно, -
Мне не жаль их - я ведь не Гобсек.
Ну а вдруг найдет их совершенно чуждый
По мировоззренью человек!

Он нырнет, отыщет, радоваться будет,
Удивляться первых пять минут, -
После злиться будет: "Вот ведь, - скажет, - люди!
Видно, денег куры не клюют".

Будет долго мыслить головою бычьей:
"Пятаки - понятно - это медь.
Ишь - рубли кидают, - завели обычай!
Вот бы, гаду, в рожу посмотреть!"

Что ж, гляди, товарищ! На, гляди, любуйся!
Только не дождешься, чтоб сказал -
Что я здесь оставил, как хочу вернуться,
И тем более - что я загадал!

1962


Правда ведь, обидно

Правда ведь, обидно - если завязал,
И товарищ продал, падла, и за все сказал:
За давнишнее, за драку - все сказал Сашок, -
И двое в синем, двое в штатском, черный воронок...

До свиданья, Таня, а, может быть - прощай!
До свиданья, Таня, если можешь - не серчай!
Но все-таки обидно, чтоб за просто так
Выкинуть из жизни напрочь цельный четвертак!

На суде судья сказал: "Двадцать пять! До встречи!"
Раньше б горло я порвал за такие речи!
А теперь - терплю обиду, не показываю виду, -
Если встречу я Сашка - ох как изувечу!

До свиданья, Таня, а, может быть - прощай!
До свиданья, Таня, если можешь - не серчай!
Но все-таки обидно, чтоб за просто так
Выкинуть из жизни напрочь цельный четвертак!

1962


x x x

Я не пил, не воровал
Ни штанов, ни денег,
Ни по старой я не знал,
Ни по новой фене.

Запишите мне по глазу,
Если я соврал, -
Падла буду, я ни разу
Грош не своровал!

Мне сказали - торгаши
Как-то там иначе, -
На какие-то гроши
Строят себе дачи.

Ну и я решил податься
К торгашам, клянусь,
Честный я - чего бояться! -
Я и не боюсь.

Начал мной ОБХС
Интересоваться, -
А в меня вселился бес -
Очень страшный, братцы:

Раз однажды я малину
Оптом запродал, -
Бес - проклятая скотина -
Половину взял!

Бес недолго все вершил -
Все раскрыли скоро, -
Суд - приятное решил
Сделать прокурору.

И послали по Указу -
Где всегда аврал.
Запишите мне по глазу,
Если я соврал!

Я забыл про отчий дом
И про нежность к маме,
И мой срок, как снежный ком,
Обрастал годами.

Я прошу верховный суд -
Чтоб освободиться, -
Ведь жена и дети ждут
Своего кормильца!..

1962


Зэка Васильев и Петров зека

Сгорели мы по недоразуменью -
Он за растрату сел, а я - за Ксению, -
У нас любовь была, но мы рассталися:
Она кричала и сопротивлялася.

На нас двоих нагрянула ЧК,
И вот теперь мы оба с ним зека -
Зэка Васильев и Петров зека.

А в лагерях - не жизнь, а темень-тьмущая:
Кругом майданщики, кругом домушники,
Кругом ужасное к нам отношение
И очень странные поползновения.

Ну а начальству наплевать - за что и как, -
Мы для начальства - те же самые зека -
Зека Васильев и Петров зека.

И вот решили мы - бежать нам хочется,
Не то все это очень плохо кончится:
Нас каждый день мордуют уголовники,
И главный врач зовет к себе в любовники.

И вот - в бега решили мы, ну а пока
Мы оставалися все теми же зека -
Зека Васильев и Петров зека.

Четыре года мы побег готовили -
Харчей три тонны мы наэкономили,
И нам с собою даже дал половничек
Один ужасно милый уголовничек.

И вот ушли мы с ним в руке рука, -
Рукоплескали нашей дерзости зека -
Зека Петрову, Васильеву зека.

И вот - по тундре мы, как сиротиночки, -
Не по дороге все, а по тропиночке.
Куда мы шли - в Москву или в Монголию, -
Он знать не знал, паскуда, я - тем более.

Я доказал ему, что запад - где закат,
Но было поздно: нас зацапала ЧК -
Зека Петрова, Васильева зека.

Потом - приказ про нашего полковника:
Что он поймал двух крупных уголовников, -
Ему за нас - и деньги, и два ордена,
А он от радости все бил по морде нас.

Нам после этого прибавили срока,
И вот теперь мы - те же самые зека -
Зека Васильев и Петров зека.

1962


Весна еще в начале

Весна еще в начале,
Еще не загуляли,
Но уж душа рвалася из груди, -
Но вдруг приходят двое
С конвоем, с конвоем.
"Оденься, - говорят, - и выходи!"

Я так тогда просил у старшины:
"Не уводите меня из Весны!".

До мая пропотели -
Все расколоть хотели, -
Но - нате вам - темню я сорок дней.
И вдруг - как нож мне в спину -
Забрали Катерину, -
И следователь стал меня главней.

Я понял, я понял, что тону, -
Покажьте мне хоть в форточку Весну!

И вот опять - вагоны,
Перегоны, перегоны,
И стыки рельс отсчитывают путь, -
А за окном - в зеленом
Березки и клены, -
Как будто говорят: "Не позабудь!"

А с насыпи мне машут пацаны, -
Зачем меня увозят из Весны!..

Спросил я Катю взглядом:
"Уходим?" - "Не надо!"
"Нет, хватит, - без Весны я не могу!"
И мне сказала Катя:
"Что ж, хватит так хватит", -
И в ту же ночь мы с ней ушли в тайгу.

Как ласково нас встретила она!
Так вот, так вот какая ты, Весна!

А на вторые сутки
На след напали суки -
Как псы на след напали и нашли, -
И завязали суки
И ноги, и руки -
Как падаль по грязи поволокли.

Я понял, мне не видеть больше сны -
Совсем меня убрали из Весны...

1962


Я был душой дурного общества

Я был душой дурного общества,
И я могу сказать тебе:
Мою фамилью-имя-отчество
Прекрасно знали в КГБ.

В меня влюблялася вся улица
И весь Савеловский вокзал.
Я знал, что мной интересуются,
Но все равно пренебрегал.

Свой человек я был у скокарей,
Свой человек - у щипачей, -
И гражданин начальник Токарев
Из-за меня не спал ночей.

Ни разу в жизни я не мучился
И не скучал без крупных дел, -
Но кто-то там однажды скурвился, ссучился -
Шепнул, навел - и я сгорел.

Начальник вел себя не въедливо,
Но на допросы вызывал, -
А я всегда ему приветливо
И очень скромно отвечал:

"Не брал я на душу покойников
И не испытывал судьбу, -
И я, начальник, спал спокойненько,
И весь ваш МУР видал в гробу!"

И дело не было отложено
И огласили приговор, -
И дали все, что мне положено,
Плюс пять мне сделал прокурор.

Мой адвокат хотел по совести
За мой такой веселый нрав, -
А прокурор просил всей строгости -
И был, по-моему, неправ.

С тех пор заглохло мое творчество,
Я стал скучающий субъект,
Зачем же быть душою общества,
Когда души в нем вовсе нет!

1962


Большой Каретный

Посвящено Леве Кочеряну

Где твои семнадцать лет?
На Большом Каретном.
Где твои семнадцать бед?
На Большом Каретном.
Где твой черный пистолет?
На Большом Каретном.
А где тебя сегодня нет?
На Большом Каретном.

Помнишь ли, товарищ, этот дом?
Нет, не забываешь ты о нем.
Я скажу, что тот полжизни потерял,
Кто в Большом Каретном не бывал.
Еще бы, ведь

Где твои семнадцать лет?
На Большом Каретном.
Где твои семнадцать бед?
На Большом Каретном.
Где твой черный пистолет?
На Большом Каретном.
А где тебя сегодня нет?
На Большом Каретном.

Переименован он теперь,
Стало все по новой там, верь не верь.
И все же, где б ты ни был, где ты ни бредешь,
Нет-нет да по Каретному пройдешь.
Еще бы, ведь

Где твои семнадцать лет?
На Большом Каретном.
Где твои семнадцать бед?
На Большом Каретном.
Где твой черный пистолет?
На Большом Каретном.
А где тебя сегодня нет?
На Большом Каретном.

1962


Лежит камень в степи

Артуру Макарову

Лежит камень в степи,
А под него вода течет,
А на камне написано слово:
"Кто направо пойдет -
Ничего не найдет,
А кто прямо пойдет -
Никуда не придет,
Кто налево пойдет -
Ничего не поймет
И ни за грош пропадет".

Перед камнем стоят
Без коней и без мечей
И решают: идти иль не надо.
Был один из них зол,
Он направо пошел,
В одиночку пошел, -
Ничего не нашел -
Ни деревни, ни сел, -
И обратно пришел.

Прямо нету пути -
Никуда не прийти,
Но один не поверил в заклятья
И, подобравши подол,
Напрямую пошел, -
Сколько он ни бродил -
Никуда не забрел, -
Он вернулся и пил,
Он обратно пришел.

Ну а третий - был дурак,
Ничего не знал и так,
И пошел без опаски налево.
Долго ль, коротко ль шагал -
И совсем не страдал,
Пил, гулял и отдыхал,
Ничего не понимал, -
Ничего не понимал,
Так всю жизнь и прошагал -
И не сгинул, и не пропал.

1962




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-03-29 15:00:53
Переглядів сторінки твору 2065
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 0 / --  (4.935 / 5.74)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.8)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.732
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.09.29 15:53
Автор у цю хвилину відсутній