ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.09.17
23:14
Тим, хто розуміє мову жінки, неважко зрозуміти мову квітів, трави, води, вогню і зоряного неба.
Мало послухати жінку, треба її ще й почути.
Звісно, можна послухати жінку і зробити навпаки, але тільки так, аби вона ніколи про це не довідалась.
Про
2024.09.17
20:12
І пішов він розшукувать
Долі своєї початок,
Та забув, що треба робить це неспішно,
І стомивсь, і присів на узбіччі.
І тоді наче хтось прошептав:
«А що як пошукать кінець долі?»
Підвівся.
Став навшпиньки.
Долі своєї початок,
Та забув, що треба робить це неспішно,
І стомивсь, і присів на узбіччі.
І тоді наче хтось прошептав:
«А що як пошукать кінець долі?»
Підвівся.
Став навшпиньки.
2024.09.17
18:17
Фрагмент історії у вірші
***
І знову перерва… поруч квітник
Вміру погода, без вітру
Цікаво би знати, хто садівник —
Всунув би в руки півлітру
А що тут такого, божий ґешефт:
Кожному мо по-заслузі…
***
І знову перерва… поруч квітник
Вміру погода, без вітру
Цікаво би знати, хто садівник —
Всунув би в руки півлітру
А що тут такого, божий ґешефт:
Кожному мо по-заслузі…
2024.09.17
17:23
Штурвале, обертайся. . . нікуди не сховатись
Катма й потреби. . .
Всіяно берег пологіший
Черепашками на піску
Що зморгують, мов очі сяйні
Через море
Катма й потреби. . .
Всіяно берег пологіший
Черепашками на піску
Що зморгують, мов очі сяйні
Через море
2024.09.17
12:11
Замок, який ти споруджував
багато років, остаточно
зруйнувався. Із нього падають
уламки цегли, перетворюючи
на сипучий пісок надії.
Така цеглина може впасти
комусь на голову, поставивши
крапку в недописаному романі.
багато років, остаточно
зруйнувався. Із нього падають
уламки цегли, перетворюючи
на сипучий пісок надії.
Така цеглина може впасти
комусь на голову, поставивши
крапку в недописаному романі.
2024.09.17
07:32
Отут тебе поцілував уперше,
під вітами розлогих ясенів.
Вони донині мою долю вершать,
а твій уже давно не чути спів…
У кожного лягла окремо доля
і нарізно світили нам зірки.
Осібно з’їли ми по пуду солі,
під вітами розлогих ясенів.
Вони донині мою долю вершать,
а твій уже давно не чути спів…
У кожного лягла окремо доля
і нарізно світили нам зірки.
Осібно з’їли ми по пуду солі,
2024.09.17
06:07
Ночі серпневої зорі дозрілі
Дуже яскраво горіли тому,
Що розчинити в світінні хотіли
Попід плакучими вербами тьму.
Так турбувало їх наше стрічання
В гаю вербовому окрай села,
Що від настирно-ясного сіяння
Темінь просвічена наскрізь була.
Дуже яскраво горіли тому,
Що розчинити в світінні хотіли
Попід плакучими вербами тьму.
Так турбувало їх наше стрічання
В гаю вербовому окрай села,
Що від настирно-ясного сіяння
Темінь просвічена наскрізь була.
2024.09.16
23:04
Майнули ген жовтаві коси,
Сяйнули очі на виду.
Це - чарівлива пані Осінь
В моїм з'явилася саду.
Ішла в бурштиновім намисті,
Музичний шурхіт ніг росте.
Замріяно торкала листя,
Сяйнули очі на виду.
Це - чарівлива пані Осінь
В моїм з'явилася саду.
Ішла в бурштиновім намисті,
Музичний шурхіт ніг росте.
Замріяно торкала листя,
2024.09.16
20:58
Валентині Рубан,
професору мистецтвознавства
Якби мені дано було від Бога
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Я б зміг доповнити Чюрльоніса й Ван Гога
У царині, що зветься Деревами.
Я б показав на полотні німому,
професору мистецтвознавства
Якби мені дано було від Бога
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Я б зміг доповнити Чюрльоніса й Ван Гога
У царині, що зветься Деревами.
Я б показав на полотні німому,
2024.09.16
12:34
Ти тільки не мовчи. Звучи! Гори!
Дарма, що день хлюпоче сумом сірим.
Як так - не вірити? У соломинці віра!
У ріг життя згинає? Ні, у ліру!
Бери і грай, ще хтось чекає гри.
А щоб не вгамувала німота,
Ганебний шепіт виривай із горла.
Дарма, що день хлюпоче сумом сірим.
Як так - не вірити? У соломинці віра!
У ріг життя згинає? Ні, у ліру!
Бери і грай, ще хтось чекає гри.
А щоб не вгамувала німота,
Ганебний шепіт виривай із горла.
2024.09.16
12:26
Отже, помер актор ніби.
І поховали його ніби за цвинтарем.
І окремі могили видніються.
І люди приносять квіти.
Шанувальники творчих моментів,
любителі сцени і прихильники тих ролей,
герої яких уночі сходяться,
сідають довкола могили
І поховали його ніби за цвинтарем.
І окремі могили видніються.
І люди приносять квіти.
Шанувальники творчих моментів,
любителі сцени і прихильники тих ролей,
герої яких уночі сходяться,
сідають довкола могили
2024.09.16
12:21
Хтось говорив, що світ не такий, як був,
І той, хто казав, загубився в безладному хорі
Голосів. Стотисячний той, хто голос його почув,
Утопив в стоголосому шумом розлитому морі.
З тими ж чайками, що колись, вітром, віддихом,
З тими ж хвилями, бурями,
І той, хто казав, загубився в безладному хорі
Голосів. Стотисячний той, хто голос його почув,
Утопив в стоголосому шумом розлитому морі.
З тими ж чайками, що колись, вітром, віддихом,
З тими ж хвилями, бурями,
2024.09.16
11:29
У чашці кави розчинилось літо,
біліють снігом по краях вершки
і лише осінь, пані розмаїта,
сухі грушки ховає у мішки.
Вона, як домовита господиня,
готує різні джеми до чаїв.
Солодша меду, стигла, жовта диня –
біліють снігом по краях вершки
і лише осінь, пані розмаїта,
сухі грушки ховає у мішки.
Вона, як домовита господиня,
готує різні джеми до чаїв.
Солодша меду, стигла, жовта диня –
2024.09.16
10:44
Коли окличе осінь журавлів,
які ключем відкрили плай у небо:
«Ще буде літа бабиного спів,
не відлітайте, я прошу, не треба,
калина дозріває на кущі,
спивають сонце грона скорушини,
ліси вмивають проливні дощі,
не відлітай до вирію, пташино»…
які ключем відкрили плай у небо:
«Ще буде літа бабиного спів,
не відлітайте, я прошу, не треба,
калина дозріває на кущі,
спивають сонце грона скорушини,
ліси вмивають проливні дощі,
не відлітай до вирію, пташино»…
2024.09.16
09:48
Червоний водоспад трояндовий стікав -
То Муза із колючими шипами.
Її теплом торкала сонячна рука,
Пливли назустріч хмари в білій парі.
А я була твоєю Музою у снах,
Пелюстками лягали поцілунки.
В трояндові бутони ласку пеленав
То Муза із колючими шипами.
Її теплом торкала сонячна рука,
Пливли назустріч хмари в білій парі.
А я була твоєю Музою у снах,
Пелюстками лягали поцілунки.
В трояндові бутони ласку пеленав
2024.09.16
09:13
Сьогодні, 16 вересня, йому могло би виповнитися 33 роки…
Його біографія складається лише з кількох речень.
Після закінчення Київського професійно-педагогічного коледжу працював слюсарем
в електродепо «Харківське» Київського метрополітену.
Добровольце
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Його біографія складається лише з кількох речень.
Після закінчення Київського професійно-педагогічного коледжу працював слюсарем
в електродепо «Харківське» Київського метрополітену.
Добровольце
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.09.16
2024.08.20
2024.08.17
2024.08.04
2024.07.25
2024.07.05
2024.07.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Висоцький (1938 - 1980) /
Вірші
1960
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
1960
x x x
И. Кохановскому
Тебе б филфак был лучшим местом:
Живешь ты с рифмой очень дружно.
Пиши ты ямбом, анапестом,
А амфибрахием - не нужно!
конец 1950-х
Сорок девять дней
Суров же ты, климат охотский, -
Уже третий день ураган.
Встает у руля сам Крючковский,
На отдых - Федотов Иван.
Стихия реветь продолжала -
И Тихий шумел океан.
Зиганшин стоял у штурвала
И глаз ни на миг не смыкал.
Суровей, ужасней лишенья,
Ни лодки не видно, ни зги, -
И принято было решенье -
И начали есть сапоги.
Последнюю съели картошку,
Взглянули друг другу в глаза...
Когда ел Поплавский гармошку,
Крутая скатилась слеза.
Доедена банка консервов
И суп из картошки одной, -
Все меньше здоровья и нервов,
Все больше желанье домой.
Сердца продолжали работу,
Но реже становится стук,
Спокойный, но слабый Федотов
Глотал предпоследний каблук.
Лежали все четверо в лежку,
Ни лодки, ни крошки вокруг,
Зиганшин скрутил козью ножку
Слабевшими пальцами рук.
На службе он воин заправский,
И штурман заправский он тут.
Зиганшин, Крючковский, Поплавский
Под палубой песни поют.
Зиганшин крепился, держался,
Бодрил, сам был бледный, как тень,
И то, что сказать собирался,
Сказал лишь на следующий день.
"Друзья!.." Через час: "Дорогие!.."
"Ребята! - Еще через час. -
Ведь нас не сломила стихия,
Так голод ли сломит ли нас!
Забудем про пищу - чего там! -
А вспомним про наших солдат..."
"Узнать бы, - стал бредить Федотов, -
Что у нас в части едят".
И вдруг: не мираж ли, не миф ли -
Какое-то судно идет!
К биноклю все сразу приникли,
А с судна летит вертолет.
...Окончены все переплеты -
Вновь служат, - что, взял, океан?! -
Крючковский, Поплавский, Федотов,
А с ними Зиганшин Асхан.
1960
Педагогу
Е. Ф. Саричевой
Вы обращались с нами строго,
Порою так, что не дыши,
Но ведь за строгостью так много
Большой и преданной души.
Вы научили нас, молчащих,
Хотя бы сносно говорить,
Но слов не хватит настоящих,
Чтоб Вас за все благодарить.
1960
x x x
День на редкость - тепло и не тает, -
Видно, есть у природы ресурс, -
Ну... и, как это часто бывает,
Я ложусь на лирический курс.
Сердце бьется, как будто мертвецки
Пьян я, будто по горло налит:
Просто выпил я шесть по-турецки
Черных кофе, - оно и стучит!
Пить таких не советую доз, но -
Не советую даже любить! -
Есть знакомый один - виртуозно
Он докажет, что можно не жить.
Нет, жить можно, жить нужно и - много:
Пить, страдать, ревновать и любить, -
Не тащиться по жизни убого -
А дышать ею, петь ее, пить!
А не то и моргнуть не успеешь -
И пора уже в ящик играть.
Загрустишь, захандришь, пожалеешь -
Но... пора уж на ладан дышать!
Надо так, чтоб когда подытожил
Все, что пройдено, - чтобы сказал:
"Ну, а все же не плохо я прожил, -
Пил, любил, ревновал и страдал!"
Нет, а все же природа богаче!
День какой! Что - поэзия? - бред!
...Впрочем, я написал-то иначе,
Чем хотел. Что ж, ведь я - не поэт.
1960
x x x
Если б я был физически слабым -
Я б морально устойчивым был, -
Ни за что не ходил бы по бабам,
Алкоголю б ни грамма не пил!
Если б я был физически сильным -
Я б тогда - даже думать боюсь! -
Пил бы влагу потоком обильным,
Но... по бабам - ни шагу, клянусь!
Ну а если я средних масштабов -
Что же делать мне, как же мне быть? -
Не могу игнорировать бабов,
Не могу и спиртного не пить!
1960
x x x
Про меня говорят: он, конечно, не гений, -
Да, согласен - не мною гордится наш век, -
Интегральных, и даже других, исчислений
Не понять мне - не тот у меня интеллект.
Я однажды сказал: "Океан - как бассейн", -
И меня в этом друг мой не раз упрекал, -
Но ведь даже известнейший физик Эйнштейн,
Как и я, относительно все понимал.
И пишу я стихи про одежду на вате, -
И какие!.. Без лести я б вот что сказал:
Как-то раз мой покойный сосед по палате
Встал, подполз ко мне ночью и вслух зарыдал.
Я пишу обо всем: о животных, предметах,
И о людях хотел, втайне женщин любя, -
Но в редакциях так посмотрели на это,
Что, прости меня, Муза, - я бросил тебя!
Говорят, что я скучен, - да, не был я в Ницце, -
Да, в стихах я про воду и пар говорил...
Эх, погиб, жаль, дружище в запое в больнице -
Он бы вспомнил, как я его раз впечатлил!
И теперь я проснулся от длительной спячки,
От кошмарных ночей - {и} вот снова дышу, -
Я очнулся от бело-пребелой горячки -
В ожидании следующей снова пишу!
1960
И. Кохановскому
Тебе б филфак был лучшим местом:
Живешь ты с рифмой очень дружно.
Пиши ты ямбом, анапестом,
А амфибрахием - не нужно!
конец 1950-х
Сорок девять дней
Суров же ты, климат охотский, -
Уже третий день ураган.
Встает у руля сам Крючковский,
На отдых - Федотов Иван.
Стихия реветь продолжала -
И Тихий шумел океан.
Зиганшин стоял у штурвала
И глаз ни на миг не смыкал.
Суровей, ужасней лишенья,
Ни лодки не видно, ни зги, -
И принято было решенье -
И начали есть сапоги.
Последнюю съели картошку,
Взглянули друг другу в глаза...
Когда ел Поплавский гармошку,
Крутая скатилась слеза.
Доедена банка консервов
И суп из картошки одной, -
Все меньше здоровья и нервов,
Все больше желанье домой.
Сердца продолжали работу,
Но реже становится стук,
Спокойный, но слабый Федотов
Глотал предпоследний каблук.
Лежали все четверо в лежку,
Ни лодки, ни крошки вокруг,
Зиганшин скрутил козью ножку
Слабевшими пальцами рук.
На службе он воин заправский,
И штурман заправский он тут.
Зиганшин, Крючковский, Поплавский
Под палубой песни поют.
Зиганшин крепился, держался,
Бодрил, сам был бледный, как тень,
И то, что сказать собирался,
Сказал лишь на следующий день.
"Друзья!.." Через час: "Дорогие!.."
"Ребята! - Еще через час. -
Ведь нас не сломила стихия,
Так голод ли сломит ли нас!
Забудем про пищу - чего там! -
А вспомним про наших солдат..."
"Узнать бы, - стал бредить Федотов, -
Что у нас в части едят".
И вдруг: не мираж ли, не миф ли -
Какое-то судно идет!
К биноклю все сразу приникли,
А с судна летит вертолет.
...Окончены все переплеты -
Вновь служат, - что, взял, океан?! -
Крючковский, Поплавский, Федотов,
А с ними Зиганшин Асхан.
1960
Педагогу
Е. Ф. Саричевой
Вы обращались с нами строго,
Порою так, что не дыши,
Но ведь за строгостью так много
Большой и преданной души.
Вы научили нас, молчащих,
Хотя бы сносно говорить,
Но слов не хватит настоящих,
Чтоб Вас за все благодарить.
1960
x x x
День на редкость - тепло и не тает, -
Видно, есть у природы ресурс, -
Ну... и, как это часто бывает,
Я ложусь на лирический курс.
Сердце бьется, как будто мертвецки
Пьян я, будто по горло налит:
Просто выпил я шесть по-турецки
Черных кофе, - оно и стучит!
Пить таких не советую доз, но -
Не советую даже любить! -
Есть знакомый один - виртуозно
Он докажет, что можно не жить.
Нет, жить можно, жить нужно и - много:
Пить, страдать, ревновать и любить, -
Не тащиться по жизни убого -
А дышать ею, петь ее, пить!
А не то и моргнуть не успеешь -
И пора уже в ящик играть.
Загрустишь, захандришь, пожалеешь -
Но... пора уж на ладан дышать!
Надо так, чтоб когда подытожил
Все, что пройдено, - чтобы сказал:
"Ну, а все же не плохо я прожил, -
Пил, любил, ревновал и страдал!"
Нет, а все же природа богаче!
День какой! Что - поэзия? - бред!
...Впрочем, я написал-то иначе,
Чем хотел. Что ж, ведь я - не поэт.
1960
x x x
Если б я был физически слабым -
Я б морально устойчивым был, -
Ни за что не ходил бы по бабам,
Алкоголю б ни грамма не пил!
Если б я был физически сильным -
Я б тогда - даже думать боюсь! -
Пил бы влагу потоком обильным,
Но... по бабам - ни шагу, клянусь!
Ну а если я средних масштабов -
Что же делать мне, как же мне быть? -
Не могу игнорировать бабов,
Не могу и спиртного не пить!
1960
x x x
Про меня говорят: он, конечно, не гений, -
Да, согласен - не мною гордится наш век, -
Интегральных, и даже других, исчислений
Не понять мне - не тот у меня интеллект.
Я однажды сказал: "Океан - как бассейн", -
И меня в этом друг мой не раз упрекал, -
Но ведь даже известнейший физик Эйнштейн,
Как и я, относительно все понимал.
И пишу я стихи про одежду на вате, -
И какие!.. Без лести я б вот что сказал:
Как-то раз мой покойный сосед по палате
Встал, подполз ко мне ночью и вслух зарыдал.
Я пишу обо всем: о животных, предметах,
И о людях хотел, втайне женщин любя, -
Но в редакциях так посмотрели на это,
Что, прости меня, Муза, - я бросил тебя!
Говорят, что я скучен, - да, не был я в Ницце, -
Да, в стихах я про воду и пар говорил...
Эх, погиб, жаль, дружище в запое в больнице -
Он бы вспомнил, как я его раз впечатлил!
И теперь я проснулся от длительной спячки,
От кошмарных ночей - {и} вот снова дышу, -
Я очнулся от бело-пребелой горячки -
В ожидании следующей снова пишу!
1960
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію