ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетянка Конечна (1992) / Проза

 кохання?
Софа прокинулась і озирнулась... Навколо нічого не змінилось: все так само тускло мерегтіла лампочка, вода колихалась на поверхні, але ні... все-таки чогось не вистачає...щось не так... книга!...Софа знов огледіла все пильним зором та витягла наскрізь промокшу книгу... з неї зтикала вода... усі строки розтеклися та, ще учора, білі сторінки стали сірими... місцями чорними... Софа засмучено здихнула та вилізла з ванної... З неї, так само, як і з книги, текла вода... Вона почувалася дискомфортно через прилипшу до її тіла одежу... Виглядала вона неймовірно.... усі її прекрасні частини тіла були підкресленні... Але вона стягнула з себе одяг... єдине, що залишилось на ній були капронові колготи, котрі, як завжди погано знімались і зазвичай рвалися... процес їх знімання її постійно дратував... але ось і він подалан... Вона загорнулась у легкий шовковий халат та вийшла у кімнату... На підвіконні сиділа ще одна жінка. Почувши, що хтось увійшов, вона не повертаючись сказала:
- Погода знов паскудна... знов цей дощ і мряка....Слова лилися з її вуст повільно й зачаровано. ЇЇ звали Гертруда. Вона сиділа роздивляючись кожну краплю доща на вікні. В правій руці вона тримала цигарку й переодично затягувалась, але не так, як чоловіки, а вишукано й трепітно..
- Ну чому ж ти так Герочка? Я, наприклад, дуже люблю дощ... Він ніби-то змиває з усього світу бруд... очищує...
-Ааа, це ти? - повернулась Гертруда й затягнулась...- Ти що, Соф, знов усю ніч провела в ванній?! Я ж тебе просила...
- Так, але...
-... не треба цього робити... ти можеш втопитися...
- Єдине, що книга..
- Що ти кажеш?! Яка книга?! Подивись на себе! - схвильовано продовжує Гера, різько відкриваючи вікно й викидуючи недопалок.
- Моя улюблена.. Вона втопилась...
- Хто втопився, Софа? Ти про що? тримай краще випей гарячої кави.
- Моя улюблена книга... Я її втопила... - відповідає вона, беручи каву з рук Гертруди, й притуляється до неї.
- Не треба Софа... не треба... відійди! Ти вся мокра!.. Ти ж знаєш, що я це не люблю...
- Вибач... вибач... - відстраняючись каже Софа і сідає на диван, підбираючи ноги під себе...
Вікно так і залишилось відкритим і по кімнаті гуляв вітерець, наповнюючи її свіжим повітрям... прозорий занавіс розвивався і намальовані на ньому метелики здавалися справжніми...
Несподівано задзвонив телефон. Софа, злякавшись, перевернула на себе каву.
- Софа, Софачка! Знімай скоріше, давай я тобі допоможу... - починає піклуватися про неї Гертруда.
- Зі мною все гаразд... Візьми краще телефон...
- Забудь ти про нього. Треба обробити опік...
Шкіра Софи була ніжна, намов у немовля... Усе, що вона робила, виходило трохи незграбно... З дитинства їй було властиво не помічати болю, тому вона потребувала постійної опіки...
- Ну, алло... хто там?.. це ти? - пішли гудки... - Він такий дивний... постійно телефонує й кидає трубку...
- Не сумуй... не сумуй...
- Та ні... мені навпаки це подобається....
Софа завмерла... Її очі зробились скляними.. В голові понеслися спогади.. Вітер... Листя.. Сніг... Ось небо... воно обертається, обертається... Картинка уяви зникла на долю секунди й з'явилась знов... Софа, розкинучі руки в боки до сонця, закинувши голову, оберталась навколо себе... Її довгий в'язаний шарф розвівається.. Радісний сміх ллється з її вуст.. А навколо неї, ніби-то крізь простір, ллються дзвуки його гітари... а вона все танцює, кружляє навколо нього, сонця, себе....Все починає прискорюватись і свідомість Софи повертається до теперішнього...
Гертруда все ще була у кімнаті... Вона читала і переодично віддалено дивилась у простір...
- Що ти читаєш, кохана? свою улюблену?
- Угу... - вона хотіла сказати ще щось, але передумала і, затягнувшись цигаркою, повернулась до книги...
- Я візьму в тебе одну?...
Гера протягнула їй пачку не відриваючись від книги... Ця книга була майже про неї... Звичайно вона була не про неї, але події... котрі відбувались були дуже близьки, навіть занадто близькі, до її життя... А в думках постійно "Актриса" Арбеніної...."Я буду ждать тебя в самолетах, поездах, в плену у горных рек, в плену у гордых птиц, на разных языках чужие профиль-фас, везде тебя найду, а время года, знаешь ли, не важно...Бегущая по волнам ты закрываешь глаза, я поцелую тебя как тогда в кино, и захлебнусь в скромной радости: ты со мной! Моя актриса..." Гера стоїть посеред великої зали... і таке враження ніби-то вона випромінює світло... таке яскраве, що усі навколо здавались сірими... вона спостерігає за сценою... радіє, як мале дитя.... кожна пісня, котра виконувалась, ніби-то линула з її душі... але то все була її уява.. сон...
Колись, дуже давно, вона була без турботливою дівчиною… зі світлим волоссям…. І посмішкою на обличчі… і все навкруги було сонячно… люди посміхалися їй… Не здатна витримувати цього болю, вона занурилась в себе… і довгий час не показувала нікому своїх почуттів… але потім вона зустріла Софу… людину, котра так потребувала тепла й допомоги… і їй Гертруда розкрилась… вона віддала Софі усе тепло, усю любов, котрі так довго тримала в собі…




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2009-04-06 14:27:30
Переглядів сторінки твору 818
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.303 / 5.13)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.303 / 5.13)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.798
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2009.04.09 10:17
Автор у цю хвилину відсутній