ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.08.17 08:17
Мрій рожевих світ далекий,
Недосяжний і ясний, –
Звіддаля звучить, мов клекіт
Невідомої весни.
Незглибимий і безпечний
Світ моїх найкращих мрій, –
Світлом ділиться звершечка
І думки лаштує в стрій.

Борис Костиря
2025.08.16 22:23
О, скільки масок, лиць, гримас, личин!
Для перевтілення немає меж.
Сьогодні - Гамлет, завтра - Арлекін.
Ти роль нову, як душу, обереш.

Ти входиш у новий потік буття,
Змішавши Бога й біса у собі.
І кров тече у ріку каяття,

Олена Побийголод
2025.08.16 21:40
Із Бориса Заходера

Зустрілися Бека та Бука.
З них жодний не видав і звуку.
Обоє стулили пащеки –
мовчали і Бука, і Бека.

І Бука про себе промукав:

С М
2025.08.16 11:11
Заходиш до кімнати із якимось олівцем
Бачиш оголеного і кажеш “Хто є оцей?”
Змагаєшся справді якось ухопити сенс
Що казать прийшов собі додому
Бо щось-то відбувається, а ти не знаєш у чому річ
Слушний
Містер Джонс

Юрій Гундарєв
2025.08.16 09:23
Літні дні лічені -
насолоджуйся кожним,
повернись обличчям
до краси Божої!

Ось м’ячем-сонцем
у високім небі
довгорукі сосни

Віктор Кучерук
2025.08.16 06:52
Правду легко зрозуміти,
Хто б і що не говорив, –
Щастя вічно більше в світі,
Ніж усякої жури.
А коли його багато –
Почуттям не дати стрим, –
Будеш радість виражати,
Нею тішитись затим.

Борис Костиря
2025.08.15 21:59
Старий шукає ровесників,
але їх уже більше
у царстві мертвих, а не живих.
З ким йому розмовляти?
Він бачить молодих,
яких зовсім не розуміє.
Як перекинути місток
до померлих? Як відновити

Світлана Майя Залізняк
2025.08.15 18:27
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Шахерезада і

Юрій Лазірко
2025.08.15 18:17
тісно у барі
шумно
Юр
наливай що є
музика шестиструнна
спокою не дає

будьмо

Леся Горова
2025.08.15 13:49
Сполох мій перед ранком,
Запеленався в сон ще.
Тільки-но роси впали,
Вітер себе зморив.
Ще не торка фіранки
Краєм рожевим сонце,
В шибі блідий черпалок
Носиком догори.

Віктор Кучерук
2025.08.15 06:42
Чи не ти казала досі
І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?

М Менянин
2025.08.14 23:34
Тримаєш жезли у руці –
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.

14.08.2025р. UA

Володимир Бойко
2025.08.14 22:55
Сховавши ідентичність десь на дно,
Вбачаючи у зраді доброчинство, Пишається змосковщене лайно Своїм холуйським недоукраїнством.

У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже. Позбутися московської іржі Здається, тільки куля допоможе.

Борис Костиря
2025.08.14 21:45
Ти намагаєшся когось знайти
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.

Василь Дениско
2025.08.14 15:02
На маленькій ділянці огороду, де не було ніяких рослин, після зливи, що заплескала землю, я угледів нірку. Спершу подумав, що це лисиця мишкувала. Тут неподалік на покинутому обійсті вона давно хазяйнує. Напено бігати з лісу, щоб вполювати крілика чи кур

Юрко Бужанин
2025.08.14 15:01
Весною уже сонце повернулось...
До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
Тож мотлох видно, викинутий з вікон.

Підсніжники заполонили місто.
В спустошеному лісі таловини
Чорніють, зяють траурним намистом...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Цимбалюк (1971) / Поеми

 Аюдаг
(За мотивами легенд Криму)

…Це було дуже-дуже давно…
В час, коли серед Світу гули,
Русочубі, вихрасті вітри…
А внизу кучерявились гори,
Захищали незаймане море…
Секвойяндри, дуби, клени, тиси,
Покривали відроги і миси…
Звірі, риба, тварини і птаство
Рахувались в краю тому паствою…

…Отже, так… Між всього цього краю
Мала місце ведмедяча зграя…
Споживала форель і ставриду,
Мед збирала у горах Тавриди…
Верховодив у зграї вожак,
На людину наводив він жах…
Він ревів і гарчав, так як грім,
Падав долі мисливець пред ним!...
Він ставав на свої задні лапи,
А передніми хмари він лапав…
Чи столітні дуби виривав
І барлогу собі майстрував….
Плем’я свого вождя поважало,
Знав він силу, та знав він і жалість…

…Якось ввечері, після вечері,
Дружна зграя спустилась на берег,
Щоб скупатись в морських хвилях втомлених,
І зігрітися в сонячних променях…
…Але що це!?... Вожак раптом бачить,
Як у згортку з вітрила хтось плаче!...
…Він підкрався, понюхав повітря,
Мокрі лапи в хутро своє витер…
Доторкнувся до зношених клаптів –
Аж там дівчинка в синьому платті!...
Русокоса, маленька, а очі,
Мов би крила в південної ночі…

«…Що робитимем з нею ми, браття?!...»
«…Забрати… Забрати… Забрати…»
«…Це дарунок від наших Богів!...» -
Величезний вожак заревів…


…Поселили дівчатко в печері,
Виноград вхід заплів, ніби двері…
А ліани в колиску сплелися,
А дуби їй насипали листя…

…Вона, ніби з води, підростала…
Мов русалка морська, славна стала…
Русі коси, як виспіле жито,
Біле личенько, росами вмите…
Як лоза – її постать, а очі,
Мов би крила південної ночі…

…Вона часто збігала до моря,
На світанку, як гаснули зорі…
І про Сонечко пісню співала,
І промінням його умивалась…
А вожак, нашорошивши вуха,
ЇЇ пісню все слухав і слухав…

«Голос в неї – ранкове світання,
Невгамовних пташок щебетання…
А слова, ніби посмішки квітів,
А мелодія – променів світло…»

…Саме так це було, саме так…
Але якось ведмежий вожак,
Полювати повів свою зграю,
До далекого скіфського краю…

…Залишилась русалка сама,
Море вкуталось в сивий туман…
Тихо сіла на камінь на березі,
Й малювала дельфіна на бересті…
А як води туман з себе скинули,
Вона глянула в море і скрикнула!...
Хвилі гнали на берег човна,
А у ньому – безсилий юнак…

…Човен ткнувся у берег кормою:
«Звідки ти?... Хто ти є?... Що з тобою?...»
Але він тільки дихав ледь тихо,
Й лиш одне слово вимовив: «Лихо…»

…Волокла його довго в печеру,
Готувала узвари, вечерю…
Запалила камінням вогонь,
Лікувала і гріла його…
…Три по дев’ять минуло так днів,
Він окріп, вже вставав, пив і їв…
Розказав їй про рабство та зло,
Про нелюдське, страшне ремесло…
Вона пильно на нього дивилась,
Раптом, вперше в житті, зашарілась…
Рвучко встала, поправила плаття,
Розгорілось сильніше багаття…
Він підвівся й поглянув їй в очі:
«Вони в тебе – немов крила ночі…»
В цей час зірка погасла остання,
А між них спалахнуло кохання…

…Він налагодив вранці вітрило,
Море їх освіжило і вмило…
Вони змовились плисти за обрій,
Їм було разом любо та добре…
Поклялись вони просто і твердо,
Бути разом до самої смерті…

…Підхопив свіжий вітер човна,
Посміхнулась до нього вона…

…Але що це!?.. Тріщить бурелом!..
То ведмеді вертають додому…

… і побачив могутній вожак,
Як русалку краде в них чужак…

«…Що робити!? Брати, що робити?!..
Нумо, в море, гайда воду пити!..
Ми красуню додому вернемо,
Чужака ж на шматки роздеремо!...»

…В море кинулась зграя ведмежа,
І вода почала швидко меншати…
От, до берега зносить човна,
Але тут, заспівала вона!...
І мелодія лагідна ця,
Розтопила ведмежі серця…

…Звірі стали, і тільки вожак:
«…Не відпущу!.. Загинеш, чужак!..»

…Він все пив, все ковтав і ковтав,
І ще більше у тілі зростав…

«…Відпусти нас, тебе я молю…
Він – мій суджений, я й`го люблю…
Я між добрих людей жити буду,
Я ніколи про вас не забуду…»

…Зупинився ведмідь у зажурі,
Лапи й морду у воду занурив…
Потекли із очей його сльози,
Все ж, русалку чужинець відвозив…

…І вожак обернувся на камінь,
Й сумно зирить на воду віками…
Омиває його Чорне море,
Ліс густий покрива Ведмідь-гору…

…З того часу хлюпоче вода:
«Аюдаг… Аюдаг… Аюдаг…»

Кумпала Вір,
02.06.2007 року, м. Ялта-Лівадія



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-04-12 01:59:13
Переглядів сторінки твору 2440
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.906 / 5.5  (4.731 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.518 / 5.36)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.749
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2012.12.31 15:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Диковинка Лісова (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-10 14:43:18 ]
Симпатично, дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-10 18:27:41 ]
Привіт, Диковинко! Дякую за тепло. Тим більше, з вуст землячки... Таким було перше знайомство з Руським, тобто, Чорним, морем... Щиро дякую...