Таким сірим непривітним днем вона блукала вулицями міста, роздивлялася перехожих, що йшли їй назустріч, не помічаючи її. І ось, він, пройшов повз неї. І вона зрозуміла, що потрібна йому не менше аніж він їй.
Вона почала свій шлях новою стежкою. Слідуючи за ним, вона вивчала хлопця і його життя. Тоді він ще не знав, ані її, ані того, що вона стане його янголом-охоронцем.
Хлопець звично робив свої справи, до обід сидів у нудному, душному офісі, після чого швидко збирався й тікав у кавярню напроти і рівно годину сидів, спостерігаючи за за весною, яку нарешті дочекалися у місті. По закінченні години спостережень, він писав щось на серветці та йшов до свого душного й нудного офісу. Приблизно о шостій вечора він вимикав світло, опускав жалюзі, зачиняв свій офіс і так само швидко, як в обідню перерву, тікав звідти.
Виходячи на вулицю, як правило, не встигав на свій тролейбус, йшов пішки, бо не любив чекати. Гуляючи одними самими вулицями, він роздивлявся старовинні споруди і про щось розмірковував. Вона завжди була поруч, спостерігала за ним. Прийшовши додому, заварював міцну каву й сідав біля відкритого вікна. Дивлячись в далечінь, він на зірках писав вірші і клеяв їх на стіну.
Це були справжні зірки, які навіть світилися в темряві. (листочки, у виді зірочок, невеликі за розміром, висіли на стіні, їх було безліч, вони всі були одного кольору. )
Десь о другій ночі, мимовільно розстелював свою постіль і поринав в інший безтурботний світ сну.
Вранці, хлопець прокинувся раніше будильника, поглянувши у вікно, встав з постілі й пішов до ванної. Прийнявши душ, направився на автопілоті на кухню, ставити чайник. В його голові крутилася одна думка, що то за дівчина, яка наснилася йому сьогодні і що означають її слова. Вона сказала йому: «Якщо не хочеш втратити гроші, не йди своїм звичним шляхом додому». Сказвши ці слова, вона зникла, залишивши хлопця сам на сам з роздумами, що то за дурня.
Звично зібравшись, хлопець вийшов з дому і направився на тролейбусну зупинку. Весь день прийшов звично, за сценарієм. Ввечері направляючись додому, він все ж таки пішов іншою стежкою, аніж ходив завжди. Чомусь зовнішні та внутрішні відчуття переконали зробити так, як казала та дівчина. Вона була поруч і спостерігала за ним.
Зранку, від бабусь, які завжди в курсі всіх справ, він дізнався про вечірній напад на вулиці Єменка, якою зазвичай ходив він. Не видаючи своїх емоцій, чемно привітався та пішов далі. Дивуючись такій новині, про себе подякував Богу.
Приблизно через тиждень він знов зустрів у своєму сні її. У цей раз вона допомогла вирішити професійну проблему з бізнес-планом. Ще раз подякував Богу.
Наступного разу вона застерегла його від смерті, попередивши про автобус № 213, який потрапив в аварію зранку, після тієї ночі, коли вона наснилася йому. І знову він подякував Богу.
Таких разів було вже безліч, він збився навіть з рахунку. Коли вона прийшла до нього внаступне, він одразу ж запитав, хто вона та як можна побачити її в реальному світі. На що дівчина відповіла «ми зустрінемось там, де ти мене менше всього сподіваєшся побачить» і знов зникла.
Останнім часом він не міг ні про що думати окрім бажаної зустрічі зі свої янголом-охоронцем. Потроху він почав закохуватися у той світлий образ, що приходив до нього обраними ночами. Йому хотілося частіше бачити у своїх снах, доторкнутися до неї, відчути той потяг щастя, який йому так потрібен.
Ось і наблизився тиждень великодня. Як заведено, саме в день воскресіння христа він пішов на кладовище до своїх рідних, як то кажуть, пом'янути душі померлих.
Проходячи повз свіжих могил, він звернув увагу на гранітний пам'ятник, обсаджений квітами, з портретом молодої дівчни. Красива, ніжна, тендітна, щаслива, й зовсім юна постать дивилася в глиб його душі. Він підійшов ближче до могили, і одразу впізнав її. Це був його янгол-охоронець, в якого він безмежно закоханий. Вона була права, він навіть у самих страшних своїх думках не міг подумати, що саме тут зустріне її. Вдивився в дату смерті. Це був той самий день, коли вперше вона йому наснилась.
Кожної неділі, він приходив до неї з білими трояндами, як символом вірності й подяки своєму янголові-охоронцю.
18.04.2009