ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2026.10.21 21:14
Білий туман торОчиться
Стьожками між ліщиною,
Скочується у брижі.
Галасами сорочими -
Сваркою безпричинною,
Ранок шматує тишу.

Зібрані листям, шелестно

Кока Черкаський
2026.10.21 15:50
Я прийшов у ліс сьогодні
По гриби, бо я голодний.
Але ж це не в тому плані:
Я ж не хотів "грибів в сметані".

Ондо білі, а там- лисички,
Та я не маю такої звички
Брати все, що попадеться

Борис Костиря
2026.10.21 15:09
Я згадую у лютому сніги,
Немов фантом примарний і нещасний.
Припливом на піщані береги
Нахлине пристрасть гостра і нещадна.

Сніг пропікав до глибини душі
Прадавнім лезом і сарматським списом.
Тепер до нас промовлять спориші

С М
2026.10.21 12:43
Що робиться на гіацинтовій хаті
Що робиться на гіацинтовій, га
На радість левам, ей
У цей день

Вірю в нового друга, без претензії
Вірю в нового друга, без проблем отих
Мені потрібен друг

Вячеслав Руденко
2026.10.21 11:43
Степи давно не мають пруфу, —
Шкодують блазням ковдри духу,
Ховають погляди від згуб
Вовків самотніх в літній дуб.
Вистава йде... Повільна тиша.
Над жолудем голодна миша,
Частково справжня, наче ми,
Світ наближає до чуми,

Володимир Мацуцький
2026.10.21 10:32
Поезія «Вмирає хата без батьків» українського поета Володимира Мацуцького була написана у вересні 2022 року. Це глибокий і проникливий вірш, що поєднує біль особистої втрати з трагедією війни в Україні. Нижче наведено повний текст твору: ______________

хома дідим
2026.10.21 08:52
він не / імя /
і не / іще імя /
і до усього
підходить він геть інакше
тобі поезія
йому маячня хоча
те саме необовязково завше
ще він торкається сердець

Віктор Кучерук
2026.10.21 06:03
Затягнуло димом просинь,
Стогне змучена земля
І в глухого Бога просить
Покарати москаля.
За усі дитячі сльози,
За зруйновані міста, -
За погрози і за грози,
І за спалені жита.

Олег Герман
2026.10.20 20:08
Здається іншим світ під жовтим листям.
Коли імлисто
у тихім плачі
старі невдачі
спадають мрякою з будинків та дерев,
він виглядає, начебто завмер.
Без літніх барв у сирості холодній
згорнувся кволо

Марія Дем'янюк
2026.10.20 17:07
Як тут чарівно, мамо, як чарівно,
У жовте листя увібралася царівна!
Кленовий лист, тонкі вербові віти,
Вільха і буки прагнуть золотіти.
Краплини срібла на багрянім листі,
Думки прозорі, стишені і чисті...
Мережки хмар - тендітне павутиння,
І павучк

Світлана Пирогова
2026.10.20 16:18
Густий туман укутав перехрестя,
Сховав орієнтири і шляхи.
Чи зможеш ти дійти до Евресту
І подолати всі свої страхи?

Не видно далі аніж на пів кроку.
Праворуч і ліворуч є межа.
Туман розлив відвагу. Змокнув?

Борис Костиря
2026.10.20 14:05
Підійде понеділок, і для битви
Здійматися напружено пора.
Запеклим бути в боротьбі й молитві.
Під натиском розсиплеться гора.
У круговерті боротьби і смутку,
Тріумфів, катаклізмів і невдач,
У круговерті радощів і муки
Заглянь у серце, зрозумій, про

Володимир Мацуцький
2026.10.20 10:36
Не зліть Україну,
ви – держиморди!
Подавитесь кров’ю
своєї породи…
Землі захотілось? –
в землі нажеретесь.
В чию таку милість
Вкраїною претесь?

Віктор Кучерук
2026.10.20 06:53
Уночі, задумою обнятий,
Через скло вглядаючись у тьму,
Починаю сам себе питати:
Де, коли, навіщо і чому?
Де зникають на світанні зорі?
І коли не буде бігти час?
І навіщо в світі стільки горя
І чому знаходить лихо нас?

Володимир Бойко
2026.10.20 03:39
Майбутнє нібито належить молодим, але вирішують долі світу чомусь-то старі маразматики. Взимку страшні не так морози, як відморозки. Диктатора від серійного вбивці відрізняють лише масштаби злодіянь. Питання влади в Україні для декого набагато ва

хома дідим
2026.10.20 00:14
могли би стрітися класично
все за програмою курити пити і т. д.
у цій ледь індивідуальній притчі
ніхто нікого особливо не зведе
немає жодних таємниць
є недомовленість і таємничість
па-де-труа не зовсім па-де-де
ця таємничість
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Варвара Черезова (1987) / Вірші

 Римований Щоденник Меланхоліка. Запис останній.
Ріжу вени, немов розрізаю червону стрічку.
І повіки важкі, і з повітрям втікає сила.
Це не літо цвіте, то на цвинтар приносять квіти.
Це не сонце в руках, а із воску тоненька свічка.
Ти пробач мені, вітре, свої загубила крила.
Ти пробач мені, світе, не вміла тобі радіти.

Ти пробач мені все. Ці недоліки. Зриви. Зливи.
Бо це сяйво згасає, мов день – на поталу ночі.
А земля не холодна. То просто залегко вдіта.
Не неси мені золота, краще хай пахнуть сливи.
Вони личать усім навіженим. Бо я так хочу.
Не неси мені квітів. Нехай розквітає літо.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-05-01 13:53:53
Переглядів сторінки твору 4247
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.006 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.976 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.04.20 13:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2009-05-01 15:55:34 ]
Нове спорядження (для нового життя)
Три-чотири, давай-но мила!
Я такі тобі зроблю крила!
Руки вгору, виразність бюсту!
Вище юбку, на зло Мінюсту,
ах ці ніжки, куди там Русту,
уперед - у палку розпусту!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 09:40:00 ]
Мммммммммммммм, з таким спорядженням не страшно)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-05-01 16:24:20 ]
дописувач категорично проти суйи... суйє.. суї...суйі...цидальних мотивів ув жіночій поезії (три знаки оклику).
недоліки, зриви - це ще куди не йшло. а от вени - це ж взагалі недоторкана штука(п"ять знаків оклику).
...старанно пакує в посилочку кількох веселих ведмедиків, двух кловунів, пару Барбів... ще дві пльотки, наручники, набір шкіряних виробів №3... лишається страшенно вдоволений!

дописка для адресата віршу: дурню, мерщій метнувся за квітами, поки не пізно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2009-05-01 17:09:43 ]
А які квіти краще? Під палку розпусту???


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-05-01 17:24:12 ]
а шо (з округленими оченятами)... адресат хіба не анонім (вісімнадцять знаків питання)... чи я чогось не знаю (вже двайцять тих самих знаків).
нащот квітів - я думаю саме так, вони! щоб вернути охоту до жізні! а тоді вже можна щось більш цнотливе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-05-01 17:55:21 ]
під палку розпусту краще іриси. і побризкати їх водою :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-05-01 18:04:00 ]
ти мала на увазі "водкою"? то була описочка - нє? це ж так галантно - по-мужськи!
а-а-а-а! дійшло! це щоб вони тіпа як спітніли... скажімо, від хвилювання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-05-01 18:31:08 ]
от же ш мужики! "вооодкою"... добре, хоч дійшло :)
від хвилювання або надхнення галантного.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 09:41:04 ]
Я той-во, ромашки люблю:) Троянди нє:)
А де посииииииииииииииилка?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-05-03 10:23:14 ]
Орися Матешук
Після концтаборної лікарні

Безсила, надовго до ліжка прикута,
Покинута долею, світом усім,
Така одинока, безправна, забута,
Вже навіть не снився далекий мій дім...
Навкруг роздавався приречених стогін,
І сльози котились невпинно з очей,
лиш зрідка вривався притишений гомін
Похилих, безликих якихось людей.
Вони безнадійно твердили: "Даремно...
(Безвихідь з них кожен як слід розумів).
Лишилося мало... Ще нині, напевно..."
Я в Бога благала хоч декілька днів.
Хотілося жити і смерть зупинити,
Хотілось кричати на весь білий світ:
"Не йдіть, зупиніться, я мушу ще жити,
Всього дев'ятнадцять прожила я літ!"
О, як не хотілось прощатись зі світом...
За дротом колючим проснулась весна,
І тундра покрилась уся первоцвітом -
Ніколи прекрасна така не була...

Я вижила, може тому що верталась
До рідного краю, ним марила в сні!
Крізь тундру до нього летіла, бо знала,
Що там тільки вернуться сили мені.


1949
Мінлаг, Інта


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 09:41:42 ]
Гарно, змушує задуматися про щастя, то мені зараз ох як треба...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-05-05 09:54:38 ]
Варю, життя дуже тривала штучка, і буде ще багато радості, щастя, але їх теж потрібно кликати до себе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 10:10:59 ]
є така підозра (змовницьки оглядається...), що тексти можуть спрвджуватися (...чи бува не чує хто). не зовсім отако на 99%, але ж всьотаки... тре з цим обережніше. (загинає пальці - скільки вже говорять варці про це, а вона, знай, гне своє!)