ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.08.07 21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена

Тамара Ганенко
2025.08.07 19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині

Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно

Євген Федчук
2025.08.07 19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його

Олена Побийголод
2025.08.07 16:29
Із Бориса Заходера

– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)

Артур Курдіновський
2025.08.07 02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.

Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.

Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.

Борис Костиря
2025.08.06 22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".

Володимир Бойко
2025.08.06 21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися. Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють. На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші. Колиш

Олена Побийголод
2025.08.06 11:19
Із Бориса Заходера

Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!

Федір Паламар
2025.08.06 00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.

Іван Потьомкін
2025.08.05 23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.

Борис Костиря
2025.08.05 21:25
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,

Олександр Буй
2025.08.05 20:32
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.

В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я

Устимко Яна
2025.08.05 16:04
по полю-овиду без краю
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня

у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти

Олена Побийголод
2025.08.05 14:37
Із Бориса Заходера

Жив на світі
пес собачий.
Був у нього
ніс собачий,
хвіст собачий,
зріст собачий,

С М
2025.08.05 11:11
Хильни за працюючий піпол
Тих які уродились ніким
Пиймо ще за добро і за лихо
Чарку ще за оцю земну сіль

Помолися за простих піхотинців
За їх подвигання важкі
Діточок а також дружин їхніх

Борис Костиря
2025.08.04 21:42
Прощальна засмага на пляжі -
Останній осінній прибій,
Що тихо й незаймано ляже
На плечі жінок без надій.

Прощальний цілунок природи,
Що лине у безвість, як знак,
Який прокричить у пологах
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ксенія Лис (1963) / Проза

 ОСОБЛИВА


Сусід родичів, в яких я гостювала, взявся довести мене з сином до обласного центру на своєму автомобілі.
-Тільки заїдемо до мого двоюрідного брата, йому сьогодні на поїзд до Одеси, а тут, як буває, його авто підвело.
Справжня садиба. Маленька хатинка, яка вже віджила своє, розбитий скоріше парк, ніж сад, і новобудова – трьохповерховий особняк.
Ми залишились у машині.
- Ой, ви не поспішаєте, правда? – зайдіть до хати. Трохи затримаємось...
Нас зустрів господар, як тепер кажуть, мачо - доглянутий гарний мужчина після тридцяти. За лічені секунди приготував канапки з кавою ¸ щоб не скучали, приніс декілька сімейних альбомів. Чесно кажучи, мене це здивувало, адже альбоми це така річ, яку показуєш близьким, а тут бачить нас вперше, але, ймовірно, востаннє...
Та робити нічого, скоріше, щоб не образити, ніж з цікавості, почала гортати...
Перший альбом розпочинається із бірочки пологового будинку: „Вага – 1100 г.” Ого!- подумалось, це ж треба!
Ось щасливі батьки купають маля. Ось перший тортик з однією свічкою...Ось ми стоїмо, ось ми пішли...Ось нам п”ять, а ось і перший клас. Ось донька з батьком в Одесі, ось у Києві, ось в Туреччині...
Попросилась у туалет на дорогу, пройшлася будинком. На кожному кроці фото доньки в рамках і без рамок на стінах і столах...Дивно, треба буде спитати чому. В моєї товаришки, коли дочка померла так само було...
Вже в дорозі сумніви зникли – з дитиною все гаразд. Мачо давав настанови своїй матері щодо дочки. Виявилось, що він власник невеличкого трикотажного магазинчику. Іде в Одесу до постачальників. Приємний, навіть дуже, молодий чоловік. Впіймала себе на думці, що якби не, то мабуть...
Щасливо доїхали до вокзалу. Попрощались. Мачо побіг до поїзда, а я все ж поцікавилась, а де його жінка.
-Та яка там жінка! Пожила з ним десь з півтора року , та й вернулася до обласного центру. Вони то й розписані не були. Він в неї четвертий такий і кожному по дитині лишає. Зараз має п”ятого. Там, дитини ще здається нема. До речі, лікарка...
А я пошкодувала, що так неуважно оглядала альбоми. Захотілося краще роздивитись ту, особливу...












      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2009-05-28 10:44:55
Переглядів сторінки твору 6337
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.208 / 5  (4.331 / 5.21)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.177 / 5.17)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ЩОДЕННИК
Автор востаннє на сайті 2010.05.18 08:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-05-28 14:30:43 ]
Вірю, що мачо.Вірю, що хороший тато. А от що у власника НЕВЕЛИЧКОГО трикотажного магазина (і більш нічого) - "розбитий скоріше парк, ніж сад, і новобудова – трьохповерховий особняк" - чомусь не віриться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Лис (Л.П./Л.П.) [ 2009-05-28 15:46:03 ]
По-перше, дуже дякую, що прочитали, та й ще й зробили коментар.Вибачте, та не розумію, у що саме Ви не вірити? Ви маєте на увазі матеріальні статки? Людині не до цього!Він живе тільки донькою.Взагалі спочатку я хотіла назвати це оповідання: "Мутація".Оповідання про мужчину, в якого немає майбутнього в плані особистого життя, та й, скоріше всього, в його доньки також.При такій "надлюбові" батька до дочки,(вона ж б постійний спогад про ту, особливу)саме у доньки нормального майбутнього з чоловіком-то і не передбачається...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-05-28 22:36:13 ]
Так, Ксеніє, я маю на увазі матеріальні статки, бо, чесно кажучи, ще не зустрічала у своєму житті власника невеличкого бізнесу, на кшалт трикотажного магазинчика, який би у сучасних умовах спромігся б на триповерхову новобудову з чи то садом , чи то парком. До того ж, якщо він так обожнює доньку, як Ви це стверджуєте, то його бізнеса на усі фронти точно не вистачить. "Втрачене життя" сильніше написано, хоч там я з назвою і не зовсім згодна, але то вже дрібниці. А тут задум чудовий, просто деякі моменти потребують освітлення не у коментарях, а у тексті.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Лис (Л.П./Л.П.) [ 2009-05-28 15:45:08 ]
По-перше, дуже дякую, що прочитали, та й ще й зробили коментар.Вибачте, та не розумію, у що саме Ви не вірити? Ви маєте на увазі матеріальні статки? Людині не до цього!Він живе тільки донькою.Взагалі спочатку я хотіла назвати це оповідання: "Мутація".Оповідання про мужчину, в якого немає майбутнього в плані особистого життя, та й, скоріше всього, в його доньки також.При такій "надлюбові" батька до дочки,(вона ж б постійний спогад про ту, особливу)саме у доньки нормального майбутнього з чоловіком-то і не передбачається...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-05-28 15:51:08 ]
А я не вірю ось в це:
"Перший альбом розпочинається із бірочки пологового будинку: „Вага – 1100 г.” Ого!- подумалось, це ж треба!"
1100 - це недоношене дитя,яка має бути в реанімації.
Вага нормально виношених дітей - від 3 кг.А на "ого" тягне за4кг.
А "особливість" тієї зозулі в чому, не підкажете?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Лис (Л.П./Л.П.) [ 2009-05-28 16:03:27 ]
Прошу вибачення, але бірочку видають з зафіксованою вагою, з якою дитина з"являється на світ, а не з якою виписується з лікарні!Ви маєте дітей? Я от зберігаю бірочку свого сина:"Мальчик, 2 кг.200 гр."Особливість.А як можна було назвати? Нецензурно, чи пхихічною збоченкою?
Особливість, в тому, що її мужчини все своє життя кладуть на виховання її дітей!Не ненавидять її, а десь, у закутках свого серця, сподіваються, що вона повернеться І повернеться саме до нього і до їхнього плоду пристрасті - до їхньої дитини.Звичайно, це садо-мазо, напевне, але цей чоловік цим живе...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-05-28 16:19:40 ]
Так, маю дітей, тому і кажу:) Нормально виношена дитина не важить 1100. І хлопчик ваш (дай Бог йому здоров"я) з маленькою вагою народився, але теж не 1100.
Щодо "особливості" - як на мене, це просто репродуктивна істота жіночої статі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Лис (Л.П./Л.П.) [ 2009-05-28 16:29:37 ]
А хто говорить, що дитина була нормально виношена? Дізнавшись всю історію, я так і подумала, що цій, як Ви влучно висловились, репродуктивній істоті жіночої статі було все одно, тільки б вагітність закінчилась.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-05-28 22:44:21 ]
Ксеніє,"її мужчини все своє життя кладуть на виховання її дітей" - а хіба то не їхні діти? Чи любити свою дитину для чоловіка - то аномалія? І чому Ви впевнені, що вони УСІ мріють про її повернення? Мені здається, Ви недооцінюете чоловіків. Це уже не по тексту, просто у розрізі, так би мовити, розмови про життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2009-06-03 12:18:29 ]
Цікава штучка, Ксеню.
І це теж: "Впіймала себе на думці, що якби не, то мабуть..."

За мить до підняття завіси
Це ключик до кожної, завше жіноча уява
доліплює образ, і вся Дон Жуанова справа -
мовчати промовисто і виглядати охайно,
і вчасно піти, зрозумівши - скінчилась вистава.

А в нашому випадку маємо Дон-Жуана в юбці, і таке буває...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Лис (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-03 15:15:28 ]
Не згідна! Це характеристика йому (головному герою).Цим я хотіла показали, що такий тип мужчин д-у-ж-е подобається жінкам.Але,як говорять у одному анекдоті, якщо пес біжить за машиною, це ще зовсім не одначає, що коли він наздожене, він сяде за кермо...Дивуюсь, звідки таке сприйняття!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2009-06-03 15:35:01 ]
Напевно пес ганяє лише за тими автівками, в яких чує наявність протилежної йому статі? Нашо йому за кермо? :)

Щодо людей, то частіше кажуть "чоловік і жона - одна сатана", ні?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Лис (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-04 08:03:46 ]
Так, це коли вони "муж і жона", коли вони довго живуть і стають одним цілим.А тут, на мою думку, її мужчини - жертви...