Летіли стріли повз наші тіла і душі вставали над ядерними реакторами всього світу будили стомлену жінку яка спочивала в крихітній кімнатці і питали в неї чия вина а вона не розуміючи що відбувається плакала а потім тікала стрибала з високої гори ми потребували чогось вирушили але зупинились зрозумівши що сил нема йти далеко спали їли трахались та все робилось кепсько спали їли не трахались діла ставали ще гіршими трахались не їли не спали трахались наші нащадки забули про наші турботи літали і побачили жінку що бігла спотикалась і нервово схлипувала а ми ж її зовсім не хотіли лякати птахи давно попадали літаки давно забули про наше небо і хмари пахли нашатирем і кипіли було спекотно але завтра випадав сніг і руйнував будував збирав і приносив нам у пригорщах двох метеликів які були схожі на нас рожеві крильця голубі відблиски ми нічого кращого не придумали як дати їм ім’я прив’язати за ніжки до непорушного вітру який вмирав у гнилій долині як він радів бо був несповна розуму а метелики плакали та втекти не могли намагались його підвести плакали я сміявся та рота не роззявляв і міг лише розплющувати і заплющувати і розплющувати очі мої очі метеликові крильця а насправді метеликові крильця мої очі а насправді помах крильми моє життя яке надто рано вичерпалось мені його позичали і я брав не віддавав брав брав забрав сумував стрибав вимагав пропивав кохав мав втрачав знав не казав жевріла пам’ять струменилось благоговіння перед соковитими і незайманими неторканими знехтуваними зрихлені і порублені що поселилися недалеко від нас завжди переповідали про втоптану землю і висушений цвіт яблуні їхні розмови набридали і ми торохтіли про мокрий півмісяць краплі стікали з нього а він хитався поки не впав і не вбив вітер до якого прив’язані метелики то ми