ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує

Іван Потьомкін
2024.05.04 10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»

Ігор Деркач
2024.05.04 10:02
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.

***
Воююча частина світу

Леся Горова
2024.05.04 08:19
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.

Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за

Віктор Кучерук
2024.05.04 05:54
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?

Світлана Пирогова
2024.05.03 10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в

Леся Горова
2024.05.03 08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.

Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі

Артур Курдіновський
2024.05.03 06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!

Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!

Віктор Кучерук
2024.05.03 05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.

Ілахім Поет
2024.05.03 01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п

Ілахім Поет
2024.05.02 22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі

Євген Федчук
2024.05.02 19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів

Іван Потьомкін
2024.05.02 12:35
Велике пошанування до батька й матері, бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого… Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою, навіть якщо живеш милостинею" Раббі Шимон бар Йохай Давно це сталось. Тоді, як в І

Світлана Пирогова
2024.05.02 11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.

І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ганна Осадко (1978) / Вірші

 непрочитана жінка
Образ твору Втомишся, доки усе обійдеш – зали горішні, глухі оглухлі кути,
Перебереш, стоячи на драбинці – перші «у шкірі», у льоні – дальні,
Час зупинився по смерті – бо вічність і небо, куди ж іти?
Чи прозрієш ти, Хорхе Луїсе, у «одиночці» читальні?

Можна в’язи скрутити – в’язниця угору – полиць-каплиць.
І нікого живого. І букви-стигмати на тлі сторінки.
Між Гомером і Джойсом – мільйони розмитих лиць…
…А впізнай-но на дотик
марноту чекання
в мовчанні жінки…

…пил знічев’я стираєш – біла смужка на корінці хребта.
Ножем – нерозрізані аркуші – неначе цілунки-на-гострих-вилицях.
нумерація сторінок присутня, але посутньо – вона не та –
бо непрочитана – ніби то руни (рани), а не моя кирилиця.

Вузликове письмо – чи вузлик на пам'ять, чи «будь» – «забудь»…
Солодкавий, аж мертвий, запах архівів (парфумів Гуччі)
Недолюбленість – якщо вже чесно – це квола стареча грудь
Панни (Інни чи іншої) – хто ж відрізнить у співзвуччі...

…бо вихолені – але до дрожу вихололі - рядки…
…Хорхе Луїсе, торкнися губами її руки…





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-06-24 20:20:20
Переглядів сторінки твору 10509
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.510 / 6  (5.244 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.211 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.02.12 12:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-06-24 22:12:01 ]
...мільйони розмитих лиць... – як "коротко, страшно і сильно" про минущість.
Ганнусю, Ви, на мою думку, неабиякий талант – і кожен новий твір це потверджує.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-24 22:18:55 ]
Ось талантів і потрібно особливо сварити за таке ось
"Перебереш, стоячи", "Час зупинився", "прозрієш ти" - (не хоче поезія, аби тут на "ти"?), "пил знічев’я"? Сваримо чи не сваримо? :)

Моє відчуття, що у тексті не має достатньо підстав для розмови на "ти", якби вони були більш чіткі, то й милозвучність склалася б?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-06-24 22:33:27 ]
Чому ж – з погляду вічності жінка може бути на "Ти" не лише з Хорхе Луїсом.
//стоячи на драбинці, перебереш...//
пил знічев’я – мені здається дуже доречним
а от час – він не зважає на милозвучність, він шорсткий :))
я не буду сварити, хіба ще кілька разів прочитаю, але навряд...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-24 22:40:15 ]
Жінка може бути гармонійно на "ти" лише зі своїм чоловіком, зі своєю половинкою, з якою складає Людину - ось. Як вам такий, альтернативний вашому, Василинко, погляд?

Тому і кажу, де підстави вважати, що лірична героїня саме та жінка?

Розумієте, Василино, перед кожним із нас - свої задачі, і ми їх зобов'язані вирішувати, і навіть тоді, коли ці задачі окрім нас ніхто більше і не бачить...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2009-06-24 23:44:41 ]
Василино дякую за високу оцінку тексту!
Володю, лірична героїня - не завжди Ганна Осадко. у даному тексті - зовсім не Ганна Осадко. А та жінка, яка залишилася з Борхесом до кінця його днів. Чи та, якій він написав ось цей вірш:
Из книги "Золото тигров" (1972)
Живущий под угрозой

Это любовь. Мне надо спрятаться или бежать.
Стены ее тюрьмы растут, как в ужасном сне. Маска
красоты переменилась, но, как всегда, осталась единственной. Какую
службу мне теперь окажут эти талисманы: ученые занятия, широкая
эрудиция, знание тех слов, которыми суровый Север воспел
свои моря и стяги, спокойная дружба, галереи
Библиотеки, обыденные вещи, привычки, юношеская любовь
моей матери, воинственные тени мертвых, безвременье ночи
и запах сна?
Быть с тобой или не быть с тобой - вот мера моего времени.
Кувшин уже захлебывается источником, человек уже поднимается
на звук птичьего голоса, все те, кто смотрел сквозь окна, уже ослепли,
но тьма не принесла умиротворения.
Я знаю, это - любовь: мучительная тоска и облегчение от того, что
я слышу твой голос, ожидание и память, ужас жить дальше.
Это любовь с ее мифами, с ее мелкими и бесполезными чудесаим.
Вот угол, за который я не отваживаюсь заходить.
Ко мне приближаются вооруженные орды.
(Это место жительства ирреально, и она его не замечает.)
Имя женщины выдает меня.
Женщина болит во всем моем теле.
...
жінка, що боліла йому, має право звати його на "ти".
мені здається, це природньо.
та, власне, не будемо сходити до біографічної історії. чи до ілюстрації конкретного випадку (хоча й випадку знакового). Бо ж не тільки про це вірш, і Борхес тут поданий у контексті "небесної бібліотеки", у якій мріяв працювати по смерті архіваріусом. Вірш про книги. Про непрочитані книги.
мені, коли я дитиною ще було, було страшенно жаль непрочитаних книг. Знаєте, буває, йдеш біблотечними рядами - а з-поміж таких зачитаних, помальованих навіть, але - ожилих! бо їх читають! - книг - стоїть якась - і жодного разу її ніхто до рук не брав... І сторінки у неї - навіть не розрізані....
від такої - НЕЛЮБОВІ - книга вихолоджується. І цим книги схожі на жінок.
ось про це - мій вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-06-25 07:46:32 ]
уточнюю: "навряд" – стосується "сварити", а не перечитування :)
Ганнусині твори належать до тих, які щоразу новою гранню зблискують при перечитуванні, у всякому разі, для мене :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-25 12:30:27 ]
Анечко, невже Борхес писав вірші російською? :)

Щодо на "ти", ще раз повторю свою думку - це все у нашому випадку могло би виглядати більш природно і гармонійно. І не важливо, як на мене, ким є ліргероїня - підстави для "ти" помітні у максимально наближеній близькими стосунками красі (у т.ч. взаємин). І тому я і дозволив собі зауваження, що вираз "Чи прозрієш ти" - не свідчить про красу максимально близьких взаємин.

Тобто, як на мене, стоїть питання деякої невідповідності між обраним (модерністичним) стилем письма і проблематикою вірша.
Знову ж таки - як на мене, модернізм для високого рівня затронутих проблем не годиться, тут помічними були би або правдивий постмодернізм, або класичні течії, але вони в жодному разі не дозволили би такий рядок "Між Гомером і Джойсом – мільйони розмитих лиць…"? Бо для Любові не має розмитих облич?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-24 22:33:26 ]
Редакція Майстерень вміє передбачати бажання поезії? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-24 22:36:23 ]
Зобов'язані.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-24 22:38:54 ]
Це ж яка відповідальність! А якщо помилка?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-24 22:41:53 ]
Ви ж виправите. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-24 22:55:29 ]
Хіба нам, жінкам, "які можуть бути гармонійно на "ти" лише зі своїм чоловіком", дозволено буде? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-25 13:07:15 ]
Любо, в рамках мистецтва поезії, я думаю можна визначити дві головні традиційні течії розкриття ідеалу краси близькості, яка для нас у "ти" -
1) конкретна жінка правдиво на "ти" лише із одним конкретним чоловіком, із яким складає спільне я Людини, якщо Бог сотворив Людину, як чоловіка і жінку.(" 27. І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх."
2) Правильно узагальнена (висловлена) ідея жінки правдиво на "ти" із правильно висловленою ідеєю чоловіка.

Для нас правильністю, думаю, що є краса, яку можемо отримати пунктом першим, чи ж бо, для особливо вмілих, пунктом 2.

Отже, повертаючись до практичної сторони питання, вважаю, що жінкам і чоловікам бажано робити все те, що вони вміють робити красиво, себто, у наданих Творцем пропорціях і прямуючи до Його якості. Мірило якості - Любов.
Перепрошую за сентенції. :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-25 13:32:29 ]
Володю, частково я вже відповіла в коменті Олександрі. До цього можу додати таке. Чи варто "розставляти прапорці" в такій несподіваній субстанціїї, якою є творчість? Тим паче, творчість неординарного автора? Чому про Борхеса, а через нього - про непрочитані книги (жінки), а через це - про мільйони невикористаних можливостей осягання Краси і Любові - не можна писати модерністично? Хіба модерн не може втілити згадані тобою пропорції? Чи йдеться про конкретне втілення? Про конкретні випадки порушення милозвучності? Тоді навіщо узагальнювати?
"Чи прозрієш ти?" - форма чи зміст? Борхес осліп наприкінці життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-25 13:39:34 ]
У творчості - найголовніше пропорції, і лише Божественні! Це аксіома.
Все інше - руйнація, саморуйнація. :(

Зрештою, кожному з нас дозволено все, але не все (для того, кому дозволено) корисно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-25 16:43:41 ]
Боюсь, що абсолютна більшість "ах" таки і тільки перед власною смертю скаже, пане Сергію, - схоже, що зараз нікого і нічим (за життя) вже і не здивуєш, а ось себе самому іще можна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-06-25 00:05:45 ]
якщо вже кожен на цій окремій сторіночці висловлюється про те що його хвилює в контексті теми жінки чоловічими очима автора, хотів би згадати вже згадуваного Джойса, а саме останній епізод його великого роману, де жінка наче нескінченні морські хвилі мислить відчуває згадує непокоїться уявляє &&&& .....

і оці "мільйони розмитих лиць" однієї особи, які існують різно формними краплями її моря в плині людському, з яким вона споріднена, з краплин яких її також складено, навіть в мовчанні, хвиля за хвилею, і спроби привести це все на якісь один однозначний щабель, впорядкувати згідно з одним- єдино начебто правильним поглядом, є неможливо, зрештою..

я знаю, що Уліс - то книжка яка спричинила багато воєн і всякого розладу в світі, якій створювався для гармонії та порядку засобами високої краси, яку весь час намагаються привнести справжні митці, та користь її для мене особисто (усе це ім&о та мсд, звісно), - у тому, що мистецтво може спростити проекцію світу, а може навпаки, виявити його складність і зацікавити саме таким способом осмислення, та й не всім достатньо простішого моделювання повсякчас. інколи бажається також вишуканіших і багатіших переплетень образів та їх варіацій, світлотіней та коливань..

наскільки це вдається автору - дискусія має бути
і сам автор має визначати напрямки читацьких інтерпретацій, якщо вже він свідомо йде на складніший матеріал

для мене особисто привабливим є те, що в таких творах є що читати та вчитуватися, або й сперечатися, не лише пробігти раз очима сказати "та, файно є" і забути


:-)


побажаємо авторці надалі ще більш неоднозначних і ще більш оригінальних робіт, і радіймо, що хтось наважується братися за троха серйозніші речі?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-06-25 07:49:49 ]
-мільйони розмитих лиць...
тут я уявила авторів книг, яких я не встигну прочитати, бо не встигну – і все :((
а вони хотіли мені щось сказати, на їх думку, важливе


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2009-06-25 14:44:07 ]
Очевидно, складніші моделювання – від складності виразити свіжі, більш глибокі, ще невідомі світові переживання або думки, котрі не передаються (одразу) простими засобами. Якщо ж за усім тим не стоїть: перед написанням авторське «еврика!», а по прочитанню читацьке «ах!» – зачем же?)(

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Вітановська (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-25 09:36:11 ]
Вставлю свої п’ять копієчок і я, долучившись до розмови...
Мені, наприклад, байдуже як героїня Ганни Осадко звертається до Борхеса, на Ти чи на Ви, це не суттєво... Не суттєво тому, що звертання - це лише загальноприйнята умовна форма у спілкуванні між людьми.
В англ. мові,приміром, взагалі залишилось лише звертання you, що означає Ви. В Англії тільки в Біблійних текстах залишилася форма звертання на Ти, коли йде звернення до Бога.
Що стосується нашої розмови, хочу звернути увагу поважного товариства на власне вірш Ганни Осадко:
Вражає, вбиває наповал!!! не стільки вишуканість тексту, скільки поєднання поезії і тонкощів відчуттів авторки, її чисто-наївне, майже дитяче, світовітчуття,прозорі, філіґранні, звіконаслідуючі рими:
"обійдеш – зали горішні, глухі оглухлі кути","букви-стигмати","ніби то руни (рани), а не моя кирилиця","вузлик на пам'ять, чи «будь» – «забудь»…" тощо


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-25 13:00:08 ]
Мені все ж таки здається, що Володимир мав на увазі єдність форми та змісту, яка дає змогу бути на "ти" (наприклад, вираз "він з математикою на "ти"). Інша справа, наскільки в даному випадку це відповідає дійсності. Так, є пару місць, де можна покращити милозвучність, але не ці моменти роблять вірш особливим. НА МОЮ СКРОМНУ ДУМКУ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Вітановська (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-25 13:14:44 ]
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-06-25 11:14:26 ]
Гарно ^______^


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Вітановська (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-25 13:42:21 ]
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D1%80%D1%85%D0%B5%D1%81


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Влад Псевдо (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-26 14:11:00 ]
Ambos con un sed intensa de estrellas;
Ambos con esperanzas y desengaños;
Ambos aire, luz, fuerza, oscuridades;
Ambos con nuestro vasto deseo y ambos con nuestra grande miseria.
разом з настирною спрагою зір,
разом з надіями і поразками,
разом з повітрям, світлом, силою і темнотою:
разом з нашою величезною мрією і великою нікчемністю.
чудова робота, прониклива така.
надалі читатиму.
з повагою, я)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2009-07-02 21:17:44 ]
Прочиталося "нумерація сторінок пристрасна" ).
Вбивчо.
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Вітановська (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-29 15:45:39 ]
Вкотре прочитала цей от Ваш вірш, п.Ганно. Вражає, наскільки Ви можете проникати в суть поетичного слова, крізь оці вузликові інківські письмена, крізь руни і кирилицю проступає у вашій поезії образ сліпого Борхеса, його мрія бути у потойбічному світі архіваріусом небесної бібліотеки.... І якось дивно, якимсь неймовірним чином у цьому вірші концентруються усі алюзії і літературні цитати, що давно встигли стати загальносвітовими... (Ну, і зрозуміло, Ваш високий поетичний стиль, як це Вам вдається ось так писати: з одного боку просто, з іншого - так вишукано і не по-земному).От уже скільки разів читаю цей вірш - і вкотре розумію, що не можу начитатися ним....