ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.04.29 07:10
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...

хома дідим
2026.04.28 21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,

Тетяна Левицька
2026.04.28 10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.

Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці

Борис Костиря
2026.04.28 10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.

Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми

Ольга Олеандра
2026.04.28 08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.

Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.

Віктор Кучерук
2026.04.28 06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.

Володимир Бойко
2026.04.28 00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.

Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну

Іван Потьомкін
2026.04.27 22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні

Світлана Пирогова
2026.04.27 21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.

За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.

С М
2026.04.27 20:50
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно

Немає часу любити, і себе розкрити

Володимир Невесенко
2026.04.27 19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»

Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

всеволод паталаха
2026.04.09

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

С М
2025.01.25

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Цимбалюк (1971) / Поеми

 Поема про Гуру
Поема про Гуру

(Нотатки божевільного.
У віршах)

Пролог…

- Дурень! Куди ти зібрався без Гуру?!..
Ти що, ідіот? Ти не станеш без Гуру Артуром!..
Кінь твій не зможе скакати скаженим алюром…
Ріки глибокі, гори – великі, як мури,
Спинять тебе, якщо в тебе нема свого Гуру…
Спинись, темнота, ти без Гуру заблудишся в лісі,
В темному лісі твоїх непроявлених місій…
Як ти терпітимеш голод, пости і тортури
Без Гуру?...

Глава перша: історично-пізнавальна…

…Гуру бувають різними: лагідними і грізними,
Безстрашними і хоробрими,
Злими, а іноді, добрими…
Одним словом, Гуру – це обрані…
Гуру приходять невігласів розуму вчити…
Кожен і з них – реалізований вчитель…

…Деякі з них, увірувавши в свою обраність,
Починають дружити з котами, жабами й кобрами,
Збирають юрбу, і до Єршалаїму ідуть…
Якби ж то самі – із юрбою… У тому то й суть…
Молітеся Богу, молітеся Богу, аби,
Прожити і вмерти, не втрапивши в пащу юрби…

Деяких з них люблять іти на Москву…
Деякі з них, навпаки, полюбляють Берлін…
Я їх, навмисне, в поезії цій не назву –
Деякі з них ще живі, хтось вже вмер, але всім їм - уклін…
Я буду вклонятись, я буду сто років молитися,
Я лобом своїм об вівтар, як баран, буду битися,
Аби такі Гуру назад не могли відродитися…
Аби такі Гуру…
А втім, вибачайте, я ж Дурень…

… І все ж, називати цих Гуру немає резону –
Усі вони схожі: паради, репресії, зони…
Усі на парад!.. Усі по команді: - Ура!...
Які ж ефективні ці методи, чорт забирай!..
Звикаємо змалку: спочатку, наприклад, Артек,
А потім уже Воркута, Аушвіц чи Бішкек…
Говоримо тихо, на кухні включаємо воду…
В газетах великими буквами: ПРАВДА… СВОБОДА…
Якісь нереальні, якісь утопічні слова:
- Сусід у англійськім кашне… Чи не ворог, бува…
- Сусід у англійськім кашне… Чи не ворог, бува…
- Сусід у англійськім кашне… Чи не ворог, бува…

…Овва! Ідея вродилась нізвідки, немов літня злива:
Всі Гуру повинні… У них є якась особливість…
Всі Гуру повинні від інших якось відрізнятись…
Потрібен предмет, яким можна буде мінятись…
Потрібен предмет… І раптом, спонтанно, нахрапом:
- У кожного Гуру є Прапор!...
Є прапор…
Є прапор…

Байдуже який, синьо-білий, чи чорно-червоний…
На ньому – десь зірка, десь – хрест, а у когось – корона…
Все це – деталі…
Гуру зі стягом на троні…

Глава друга: філософсько-метафізична…

…Є такі Гуру, що люблять за всіх говорити…
Вони вам розкажуть, як правильно треба молитись…
Вони вам розкажуть, в який мент потрібно скоритись…
З права-на-ліво чи зліва-на-право, хреститись…
Куди повернутись, в який із абзаців дивитись,
Як правильно руки у Божому храмі тримати…
Хто такий батько тобі?... Хто така мати?...
Гуру уміють уходити в паузу вміло…
Гуру все знають про Суд, про Душу і Тіло…
Вони, як ніхто, володіють гурівським ділом…
У їхні обличчя посмішка язвою в’їлась…
Вони відчувають ваш пульс, мов старателі жилу…
Ці Гуру, здебільшого, з Жмеринки або з Одеси…
І ось, коли ви, розчепірившись, як стюардеса,
Готові ковтнути дурман їхніх нью-політесів –
Гуру попросять вас щиро зробити свій внесок…
Трішечки-трішечки… Мізер… Відсоточків десять…
І якщо ви заплатите, зможете… Т-с-с-с!... Таємниця…
І друге пришестя Христа, і Грааль, й Плащаниця…
Усе це пізнаєте ви зусібіч і одразу…
Просто частіше приходьте й платіть їм щоразу…
Гуру ці – плід прогресивних, нових поколінь…
Ти без квартири?...
А де ти був?..
В Гуру?..
Амінь…

…Вони своїм прапором-віхтям з екранів трясуть –
Вони відкопають у бібліях всіх ТАКУ СУТЬ…
Ісус був єврей… Ісус, він же був ефіоп…
Ісус (але це вже - нікому, бо це, як табу)
Ісус – галичанином, арієм, чукчею… Стоп!..
Боже, прости мене, дурня, що я несу?...

…Є такі Гуру, які не приходять з мечем…
Гуру ці вміють поводити вправно плечем…
Вони володіють вітрами, керують дощем,
Мороз їм – ніщо, і Сонце для них не пече…
По суті, для них все і всі… Словом, по-барабану…
Вони, вже не віктори, не бориси, не івани…
Для того, щоб бути на відстані гідному з вами,
Вони нарікаються ім’ям, як правило, СВАМІ…
Свамі-Ананда-Вішну-Саї-Баба-Дев…
Свамі-Веранда-З-Вишні-Зморщенко-Лев…
У них третє око відкрите в мільйони антен…
Вони вже «ПРОСВІТЛЕНІ», знають зерно слова «ДЗЕН»…
Багато речей для Гуру таких заборонені…
Вони зосереджені, майже завжди – «ВІДСТОРОНЕНІ…»
Немає в них долі, вони називають це «КАРМА»…
Етапи людського життя, це по-їхньому «ДХАРМА»…
Молитва у Гуру таких називається «МАНТРА»…
Ікона з зображенням Бога, по-їхньому «ЯНТРА»…
І де б не були вони: в місті або за столом –
Невпинно повторюють Гуру такі слоган «ОМ»…
Ці Гуру… О, знали б ви
Їхню непізнану мудрість –
Вони володіють «ЗНАННЯМ», можуть дати вам «МУДРУ»,
Яка вас спасе… Але тутка ви будете плакати –
Бо станеться це лиш тоді, коли ви їм
ЗАПЛАТИТЕ…
А як не заплатиш, «звиняйте», не буде «НІРВАНИ…»
Такі от діла, пане Вікторе-Петре-Іване…
Вони поміщають весь свій дивний розум в вуздечку,
І можуть в «САМАДХІ» відбути і Брест й Берестечко…
Деякі з них настільки далеко «ПРОСУНУТІ»,
Що можуть із Києва Лавру в Дахаб пересунути…
Хочеться вірити: Гуру таки носять маску,
От тільки, навіщо, скажіть, якщо є ваша ласка…

Глава третя: маємо те, що маємо…

…Бачите, як прозаїчно: знову ці гроші…
Гроші, немов би мара, як хвороба, як воші…
Гроші, які виїдають нас, як сарана…
Гроші, яким дуже любиться слово ВІЙНА…

…Прошу поради: повідайте дурневі, люди,
Чому від людей по світу пішов в мандри Будда?
Чому сорок діб молився в пустелі Ісус?
Чому розпинав себе Одін, Перун видибав?
Чи справді ЗМІНИЛА Ікона у храмі Стовпа?...

…Дурень я, дурень… Знаєте, снилося вчора –
Гуру махав дивним прапором, схожим на долар…
Гуру був жовтим, а інший, схожий на невра,
Прапором довгим махав, розмальованим в євро…
А вже аж під ранок, коли загули треті півні,
Третій приснився, з прапором, рідним, як гривня…
Інший у лотосі, з прапором, схожим на фунт,
Жінку мою підбивав на картопляний бунт…

…І кожен із них – «РЕАЛІЗОВАНИЙ ВЧИТЕЛЬ…»
Мінімум Будда, міні - чи максі - Майтрейя…
На палю мене посадіть, чи повісьте на рею…
Боже! Спаси мене! Боже! Скажи мені, де я?...

…І кожен із них вербував мене, прагнув навчити…
Здебільшого те, як НЕ ТРЕБА з людьми в Світі жити…

…Цікаво, хоч хтось із цих «ГУРУ» збагнути зумів,
Крикнувши «Хайль!», чи з акцентом ворушачи варги -
В чому ідея арійсько-слов’янської СВАРГИ?
Що приховав в собі «АНК» - праєгипетський хрест?
Що означає насправді ідея «ВОСКРЕС»?
Що означає по суті ТРИСУТТЯ чи ЗІРКА?
Чи справді ЛЮБОВ – християнина кожного мірка?

…Я не провидець, одначе, здається мені,
Найліпше ці «Гуру» збагнули смисл слова «ЦИНІЗМ»…
Цинізм – це коли вони, знаючи всьому «ЦІНУ»,
Не можуть збагнути, у чому зерно слова ЦІННІСТЬ…
Оскаре Уайльде, пред вами коліна зігну,
За цей афоризм… Сказали ви тут на одмінно…

…Пустив хтось по річці Буття з прапорами плоти –
На кожному з них вигрівається слоган: «ПЛАТИ!»
Не можеш платити – візьми безкоштовний кредит,
Подвійні стандарти: «Не вбий», «Не злослов», «Не вкради»…

…І тішиться ярмарок, тішиться ярмарок: «Дурень!
Чека в божевільні на тебе із Місяця Гуру…»
А дурень сидить і, підпершись рукою в зажурі,
Чекає: чи оптинських старців, чи волхвів, чи Гуру…

Епілог…

…Я знаю одного великого, справжнього Гуру,
Він був першим з тих, який не сказав мені: «Дурень…»
Коли я під ранок потрапив до нього на сайт,
Мій мозок був здатен ввібрати мільйон гігабайт…
Мене ніби вдарили струмом із жару та іскор,
Проткнули наскрізь ще незвіданим дротиком-вістрям…
Я вперше збагнув: як, чому розпускається КВІТКА…
Я вперше відчув як у серце вливається СВІТЛО…
Я явно вловив сніп проміння, що лилось згори,
ДУША захлиналась, вбираючи всі КОЛЬОРИ…
А ЯНГОЛ один, розправляючись нотами з терцій,
Уперше в житті показав мені гул мого СЕРЦЯ…
Я тя розбудив і сказав: - Я стрів ВЧИТЕЛЯ, ось…
І вперше в житті я не винуватив когось…
І вперше в житті Гуру Світ мій до краю наповнив,
А як він зробив це?...
Вгадайте самі...
БЕЗКОШТОВНО!...

…І все ж я з великим бажанням йому заплатив:
Бажанням почути, бажанням ПРОСНУТИСЬ і ЙТИ…

…Черв’як КУНДАЛІНІ… Ха-ха! Прийняла моя кров,
Великого ПТАХА, на крилах якого – ЛЮБОВ!..
Було дуже ТИХО, і з того святого моменту,
По жилах моїх розтеклась, як ріка, ТРАНСЦЕДЕНТНІСТЬ…

І в іншому сенсі відкрилось мені слово ЙОГА:
Дорога до СЕРЦЯ, дорога до СЕБЕ, до БОГА…

А він розчинився у Маха-Самадхі в зажурі…
Та я тепер знаю, що дурень зустрів свого ГУРУ…

Кумпала Вір, 04.06.2009р.,
м. Хмельницький




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-06-25 17:12:23
Переглядів сторінки твору 1526
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.731 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.518 / 5.36)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.749
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2012.12.31 15:06
Автор у цю хвилину відсутній