Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.13
09:54
Занавішує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля своєю габою.
Дивовижна місцевість – зізнайся сама,
Підійшла, щоби я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомим чужинцем, супругом пізніше.
У дилемі оцій, хай не дуже про
І вкриває довкілля своєю габою.
Дивовижна місцевість – зізнайся сама,
Підійшла, щоби я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомим чужинцем, супругом пізніше.
У дилемі оцій, хай не дуже про
2026.06.13
07:01
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
2026.06.12
22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
2026.06.12
20:11
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
2026.06.12
18:47
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
2026.06.12
13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
2026.06.12
12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
2026.06.12
09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
2026.06.12
07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
2026.06.11
21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
2026.06.11
20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі
2026.06.11
17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
2026.06.11
15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
2026.06.11
15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
2026.06.11
13:22
Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.
Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.
Злітають звідтіля провіщення всілякі -
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.
Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.
Злітають звідтіля провіщення всілякі -
2026.06.11
08:10
Везувій винищив Помпеї
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Цимбалюк (1971) /
Поеми
Поема про Гуру
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Поема про Гуру
Поема про Гуру
(Нотатки божевільного.
У віршах)
Пролог…
- Дурень! Куди ти зібрався без Гуру?!..
Ти що, ідіот? Ти не станеш без Гуру Артуром!..
Кінь твій не зможе скакати скаженим алюром…
Ріки глибокі, гори – великі, як мури,
Спинять тебе, якщо в тебе нема свого Гуру…
Спинись, темнота, ти без Гуру заблудишся в лісі,
В темному лісі твоїх непроявлених місій…
Як ти терпітимеш голод, пости і тортури
Без Гуру?...
Глава перша: історично-пізнавальна…
…Гуру бувають різними: лагідними і грізними,
Безстрашними і хоробрими,
Злими, а іноді, добрими…
Одним словом, Гуру – це обрані…
Гуру приходять невігласів розуму вчити…
Кожен і з них – реалізований вчитель…
…Деякі з них, увірувавши в свою обраність,
Починають дружити з котами, жабами й кобрами,
Збирають юрбу, і до Єршалаїму ідуть…
Якби ж то самі – із юрбою… У тому то й суть…
Молітеся Богу, молітеся Богу, аби,
Прожити і вмерти, не втрапивши в пащу юрби…
Деяких з них люблять іти на Москву…
Деякі з них, навпаки, полюбляють Берлін…
Я їх, навмисне, в поезії цій не назву –
Деякі з них ще живі, хтось вже вмер, але всім їм - уклін…
Я буду вклонятись, я буду сто років молитися,
Я лобом своїм об вівтар, як баран, буду битися,
Аби такі Гуру назад не могли відродитися…
Аби такі Гуру…
А втім, вибачайте, я ж Дурень…
… І все ж, називати цих Гуру немає резону –
Усі вони схожі: паради, репресії, зони…
Усі на парад!.. Усі по команді: - Ура!...
Які ж ефективні ці методи, чорт забирай!..
Звикаємо змалку: спочатку, наприклад, Артек,
А потім уже Воркута, Аушвіц чи Бішкек…
Говоримо тихо, на кухні включаємо воду…
В газетах великими буквами: ПРАВДА… СВОБОДА…
Якісь нереальні, якісь утопічні слова:
- Сусід у англійськім кашне… Чи не ворог, бува…
- Сусід у англійськім кашне… Чи не ворог, бува…
- Сусід у англійськім кашне… Чи не ворог, бува…
…Овва! Ідея вродилась нізвідки, немов літня злива:
Всі Гуру повинні… У них є якась особливість…
Всі Гуру повинні від інших якось відрізнятись…
Потрібен предмет, яким можна буде мінятись…
Потрібен предмет… І раптом, спонтанно, нахрапом:
- У кожного Гуру є Прапор!...
Є прапор…
Є прапор…
Байдуже який, синьо-білий, чи чорно-червоний…
На ньому – десь зірка, десь – хрест, а у когось – корона…
Все це – деталі…
Гуру зі стягом на троні…
Глава друга: філософсько-метафізична…
…Є такі Гуру, що люблять за всіх говорити…
Вони вам розкажуть, як правильно треба молитись…
Вони вам розкажуть, в який мент потрібно скоритись…
З права-на-ліво чи зліва-на-право, хреститись…
Куди повернутись, в який із абзаців дивитись,
Як правильно руки у Божому храмі тримати…
Хто такий батько тобі?... Хто така мати?...
Гуру уміють уходити в паузу вміло…
Гуру все знають про Суд, про Душу і Тіло…
Вони, як ніхто, володіють гурівським ділом…
У їхні обличчя посмішка язвою в’їлась…
Вони відчувають ваш пульс, мов старателі жилу…
Ці Гуру, здебільшого, з Жмеринки або з Одеси…
І ось, коли ви, розчепірившись, як стюардеса,
Готові ковтнути дурман їхніх нью-політесів –
Гуру попросять вас щиро зробити свій внесок…
Трішечки-трішечки… Мізер… Відсоточків десять…
І якщо ви заплатите, зможете… Т-с-с-с!... Таємниця…
І друге пришестя Христа, і Грааль, й Плащаниця…
Усе це пізнаєте ви зусібіч і одразу…
Просто частіше приходьте й платіть їм щоразу…
Гуру ці – плід прогресивних, нових поколінь…
Ти без квартири?...
А де ти був?..
В Гуру?..
Амінь…
…Вони своїм прапором-віхтям з екранів трясуть –
Вони відкопають у бібліях всіх ТАКУ СУТЬ…
Ісус був єврей… Ісус, він же був ефіоп…
Ісус (але це вже - нікому, бо це, як табу)
Ісус – галичанином, арієм, чукчею… Стоп!..
Боже, прости мене, дурня, що я несу?...
…Є такі Гуру, які не приходять з мечем…
Гуру ці вміють поводити вправно плечем…
Вони володіють вітрами, керують дощем,
Мороз їм – ніщо, і Сонце для них не пече…
По суті, для них все і всі… Словом, по-барабану…
Вони, вже не віктори, не бориси, не івани…
Для того, щоб бути на відстані гідному з вами,
Вони нарікаються ім’ям, як правило, СВАМІ…
Свамі-Ананда-Вішну-Саї-Баба-Дев…
Свамі-Веранда-З-Вишні-Зморщенко-Лев…
У них третє око відкрите в мільйони антен…
Вони вже «ПРОСВІТЛЕНІ», знають зерно слова «ДЗЕН»…
Багато речей для Гуру таких заборонені…
Вони зосереджені, майже завжди – «ВІДСТОРОНЕНІ…»
Немає в них долі, вони називають це «КАРМА»…
Етапи людського життя, це по-їхньому «ДХАРМА»…
Молитва у Гуру таких називається «МАНТРА»…
Ікона з зображенням Бога, по-їхньому «ЯНТРА»…
І де б не були вони: в місті або за столом –
Невпинно повторюють Гуру такі слоган «ОМ»…
Ці Гуру… О, знали б ви
Їхню непізнану мудрість –
Вони володіють «ЗНАННЯМ», можуть дати вам «МУДРУ»,
Яка вас спасе… Але тутка ви будете плакати –
Бо станеться це лиш тоді, коли ви їм
ЗАПЛАТИТЕ…
А як не заплатиш, «звиняйте», не буде «НІРВАНИ…»
Такі от діла, пане Вікторе-Петре-Іване…
Вони поміщають весь свій дивний розум в вуздечку,
І можуть в «САМАДХІ» відбути і Брест й Берестечко…
Деякі з них настільки далеко «ПРОСУНУТІ»,
Що можуть із Києва Лавру в Дахаб пересунути…
Хочеться вірити: Гуру таки носять маску,
От тільки, навіщо, скажіть, якщо є ваша ласка…
Глава третя: маємо те, що маємо…
…Бачите, як прозаїчно: знову ці гроші…
Гроші, немов би мара, як хвороба, як воші…
Гроші, які виїдають нас, як сарана…
Гроші, яким дуже любиться слово ВІЙНА…
…Прошу поради: повідайте дурневі, люди,
Чому від людей по світу пішов в мандри Будда?
Чому сорок діб молився в пустелі Ісус?
Чому розпинав себе Одін, Перун видибав?
Чи справді ЗМІНИЛА Ікона у храмі Стовпа?...
…Дурень я, дурень… Знаєте, снилося вчора –
Гуру махав дивним прапором, схожим на долар…
Гуру був жовтим, а інший, схожий на невра,
Прапором довгим махав, розмальованим в євро…
А вже аж під ранок, коли загули треті півні,
Третій приснився, з прапором, рідним, як гривня…
Інший у лотосі, з прапором, схожим на фунт,
Жінку мою підбивав на картопляний бунт…
…І кожен із них – «РЕАЛІЗОВАНИЙ ВЧИТЕЛЬ…»
Мінімум Будда, міні - чи максі - Майтрейя…
На палю мене посадіть, чи повісьте на рею…
Боже! Спаси мене! Боже! Скажи мені, де я?...
…І кожен із них вербував мене, прагнув навчити…
Здебільшого те, як НЕ ТРЕБА з людьми в Світі жити…
…Цікаво, хоч хтось із цих «ГУРУ» збагнути зумів,
Крикнувши «Хайль!», чи з акцентом ворушачи варги -
В чому ідея арійсько-слов’янської СВАРГИ?
Що приховав в собі «АНК» - праєгипетський хрест?
Що означає насправді ідея «ВОСКРЕС»?
Що означає по суті ТРИСУТТЯ чи ЗІРКА?
Чи справді ЛЮБОВ – християнина кожного мірка?
…Я не провидець, одначе, здається мені,
Найліпше ці «Гуру» збагнули смисл слова «ЦИНІЗМ»…
Цинізм – це коли вони, знаючи всьому «ЦІНУ»,
Не можуть збагнути, у чому зерно слова ЦІННІСТЬ…
Оскаре Уайльде, пред вами коліна зігну,
За цей афоризм… Сказали ви тут на одмінно…
…Пустив хтось по річці Буття з прапорами плоти –
На кожному з них вигрівається слоган: «ПЛАТИ!»
Не можеш платити – візьми безкоштовний кредит,
Подвійні стандарти: «Не вбий», «Не злослов», «Не вкради»…
…І тішиться ярмарок, тішиться ярмарок: «Дурень!
Чека в божевільні на тебе із Місяця Гуру…»
А дурень сидить і, підпершись рукою в зажурі,
Чекає: чи оптинських старців, чи волхвів, чи Гуру…
Епілог…
…Я знаю одного великого, справжнього Гуру,
Він був першим з тих, який не сказав мені: «Дурень…»
Коли я під ранок потрапив до нього на сайт,
Мій мозок був здатен ввібрати мільйон гігабайт…
Мене ніби вдарили струмом із жару та іскор,
Проткнули наскрізь ще незвіданим дротиком-вістрям…
Я вперше збагнув: як, чому розпускається КВІТКА…
Я вперше відчув як у серце вливається СВІТЛО…
Я явно вловив сніп проміння, що лилось згори,
ДУША захлиналась, вбираючи всі КОЛЬОРИ…
А ЯНГОЛ один, розправляючись нотами з терцій,
Уперше в житті показав мені гул мого СЕРЦЯ…
Я тя розбудив і сказав: - Я стрів ВЧИТЕЛЯ, ось…
І вперше в житті я не винуватив когось…
І вперше в житті Гуру Світ мій до краю наповнив,
А як він зробив це?...
Вгадайте самі...
БЕЗКОШТОВНО!...
…І все ж я з великим бажанням йому заплатив:
Бажанням почути, бажанням ПРОСНУТИСЬ і ЙТИ…
…Черв’як КУНДАЛІНІ… Ха-ха! Прийняла моя кров,
Великого ПТАХА, на крилах якого – ЛЮБОВ!..
Було дуже ТИХО, і з того святого моменту,
По жилах моїх розтеклась, як ріка, ТРАНСЦЕДЕНТНІСТЬ…
І в іншому сенсі відкрилось мені слово ЙОГА:
Дорога до СЕРЦЯ, дорога до СЕБЕ, до БОГА…
А він розчинився у Маха-Самадхі в зажурі…
Та я тепер знаю, що дурень зустрів свого ГУРУ…
Кумпала Вір, 04.06.2009р.,
м. Хмельницький
(Нотатки божевільного.
У віршах)
Пролог…
- Дурень! Куди ти зібрався без Гуру?!..
Ти що, ідіот? Ти не станеш без Гуру Артуром!..
Кінь твій не зможе скакати скаженим алюром…
Ріки глибокі, гори – великі, як мури,
Спинять тебе, якщо в тебе нема свого Гуру…
Спинись, темнота, ти без Гуру заблудишся в лісі,
В темному лісі твоїх непроявлених місій…
Як ти терпітимеш голод, пости і тортури
Без Гуру?...
Глава перша: історично-пізнавальна…
…Гуру бувають різними: лагідними і грізними,
Безстрашними і хоробрими,
Злими, а іноді, добрими…
Одним словом, Гуру – це обрані…
Гуру приходять невігласів розуму вчити…
Кожен і з них – реалізований вчитель…
…Деякі з них, увірувавши в свою обраність,
Починають дружити з котами, жабами й кобрами,
Збирають юрбу, і до Єршалаїму ідуть…
Якби ж то самі – із юрбою… У тому то й суть…
Молітеся Богу, молітеся Богу, аби,
Прожити і вмерти, не втрапивши в пащу юрби…
Деяких з них люблять іти на Москву…
Деякі з них, навпаки, полюбляють Берлін…
Я їх, навмисне, в поезії цій не назву –
Деякі з них ще живі, хтось вже вмер, але всім їм - уклін…
Я буду вклонятись, я буду сто років молитися,
Я лобом своїм об вівтар, як баран, буду битися,
Аби такі Гуру назад не могли відродитися…
Аби такі Гуру…
А втім, вибачайте, я ж Дурень…
… І все ж, називати цих Гуру немає резону –
Усі вони схожі: паради, репресії, зони…
Усі на парад!.. Усі по команді: - Ура!...
Які ж ефективні ці методи, чорт забирай!..
Звикаємо змалку: спочатку, наприклад, Артек,
А потім уже Воркута, Аушвіц чи Бішкек…
Говоримо тихо, на кухні включаємо воду…
В газетах великими буквами: ПРАВДА… СВОБОДА…
Якісь нереальні, якісь утопічні слова:
- Сусід у англійськім кашне… Чи не ворог, бува…
- Сусід у англійськім кашне… Чи не ворог, бува…
- Сусід у англійськім кашне… Чи не ворог, бува…
…Овва! Ідея вродилась нізвідки, немов літня злива:
Всі Гуру повинні… У них є якась особливість…
Всі Гуру повинні від інших якось відрізнятись…
Потрібен предмет, яким можна буде мінятись…
Потрібен предмет… І раптом, спонтанно, нахрапом:
- У кожного Гуру є Прапор!...
Є прапор…
Є прапор…
Байдуже який, синьо-білий, чи чорно-червоний…
На ньому – десь зірка, десь – хрест, а у когось – корона…
Все це – деталі…
Гуру зі стягом на троні…
Глава друга: філософсько-метафізична…
…Є такі Гуру, що люблять за всіх говорити…
Вони вам розкажуть, як правильно треба молитись…
Вони вам розкажуть, в який мент потрібно скоритись…
З права-на-ліво чи зліва-на-право, хреститись…
Куди повернутись, в який із абзаців дивитись,
Як правильно руки у Божому храмі тримати…
Хто такий батько тобі?... Хто така мати?...
Гуру уміють уходити в паузу вміло…
Гуру все знають про Суд, про Душу і Тіло…
Вони, як ніхто, володіють гурівським ділом…
У їхні обличчя посмішка язвою в’їлась…
Вони відчувають ваш пульс, мов старателі жилу…
Ці Гуру, здебільшого, з Жмеринки або з Одеси…
І ось, коли ви, розчепірившись, як стюардеса,
Готові ковтнути дурман їхніх нью-політесів –
Гуру попросять вас щиро зробити свій внесок…
Трішечки-трішечки… Мізер… Відсоточків десять…
І якщо ви заплатите, зможете… Т-с-с-с!... Таємниця…
І друге пришестя Христа, і Грааль, й Плащаниця…
Усе це пізнаєте ви зусібіч і одразу…
Просто частіше приходьте й платіть їм щоразу…
Гуру ці – плід прогресивних, нових поколінь…
Ти без квартири?...
А де ти був?..
В Гуру?..
Амінь…
…Вони своїм прапором-віхтям з екранів трясуть –
Вони відкопають у бібліях всіх ТАКУ СУТЬ…
Ісус був єврей… Ісус, він же був ефіоп…
Ісус (але це вже - нікому, бо це, як табу)
Ісус – галичанином, арієм, чукчею… Стоп!..
Боже, прости мене, дурня, що я несу?...
…Є такі Гуру, які не приходять з мечем…
Гуру ці вміють поводити вправно плечем…
Вони володіють вітрами, керують дощем,
Мороз їм – ніщо, і Сонце для них не пече…
По суті, для них все і всі… Словом, по-барабану…
Вони, вже не віктори, не бориси, не івани…
Для того, щоб бути на відстані гідному з вами,
Вони нарікаються ім’ям, як правило, СВАМІ…
Свамі-Ананда-Вішну-Саї-Баба-Дев…
Свамі-Веранда-З-Вишні-Зморщенко-Лев…
У них третє око відкрите в мільйони антен…
Вони вже «ПРОСВІТЛЕНІ», знають зерно слова «ДЗЕН»…
Багато речей для Гуру таких заборонені…
Вони зосереджені, майже завжди – «ВІДСТОРОНЕНІ…»
Немає в них долі, вони називають це «КАРМА»…
Етапи людського життя, це по-їхньому «ДХАРМА»…
Молитва у Гуру таких називається «МАНТРА»…
Ікона з зображенням Бога, по-їхньому «ЯНТРА»…
І де б не були вони: в місті або за столом –
Невпинно повторюють Гуру такі слоган «ОМ»…
Ці Гуру… О, знали б ви
Їхню непізнану мудрість –
Вони володіють «ЗНАННЯМ», можуть дати вам «МУДРУ»,
Яка вас спасе… Але тутка ви будете плакати –
Бо станеться це лиш тоді, коли ви їм
ЗАПЛАТИТЕ…
А як не заплатиш, «звиняйте», не буде «НІРВАНИ…»
Такі от діла, пане Вікторе-Петре-Іване…
Вони поміщають весь свій дивний розум в вуздечку,
І можуть в «САМАДХІ» відбути і Брест й Берестечко…
Деякі з них настільки далеко «ПРОСУНУТІ»,
Що можуть із Києва Лавру в Дахаб пересунути…
Хочеться вірити: Гуру таки носять маску,
От тільки, навіщо, скажіть, якщо є ваша ласка…
Глава третя: маємо те, що маємо…
…Бачите, як прозаїчно: знову ці гроші…
Гроші, немов би мара, як хвороба, як воші…
Гроші, які виїдають нас, як сарана…
Гроші, яким дуже любиться слово ВІЙНА…
…Прошу поради: повідайте дурневі, люди,
Чому від людей по світу пішов в мандри Будда?
Чому сорок діб молився в пустелі Ісус?
Чому розпинав себе Одін, Перун видибав?
Чи справді ЗМІНИЛА Ікона у храмі Стовпа?...
…Дурень я, дурень… Знаєте, снилося вчора –
Гуру махав дивним прапором, схожим на долар…
Гуру був жовтим, а інший, схожий на невра,
Прапором довгим махав, розмальованим в євро…
А вже аж під ранок, коли загули треті півні,
Третій приснився, з прапором, рідним, як гривня…
Інший у лотосі, з прапором, схожим на фунт,
Жінку мою підбивав на картопляний бунт…
…І кожен із них – «РЕАЛІЗОВАНИЙ ВЧИТЕЛЬ…»
Мінімум Будда, міні - чи максі - Майтрейя…
На палю мене посадіть, чи повісьте на рею…
Боже! Спаси мене! Боже! Скажи мені, де я?...
…І кожен із них вербував мене, прагнув навчити…
Здебільшого те, як НЕ ТРЕБА з людьми в Світі жити…
…Цікаво, хоч хтось із цих «ГУРУ» збагнути зумів,
Крикнувши «Хайль!», чи з акцентом ворушачи варги -
В чому ідея арійсько-слов’янської СВАРГИ?
Що приховав в собі «АНК» - праєгипетський хрест?
Що означає насправді ідея «ВОСКРЕС»?
Що означає по суті ТРИСУТТЯ чи ЗІРКА?
Чи справді ЛЮБОВ – християнина кожного мірка?
…Я не провидець, одначе, здається мені,
Найліпше ці «Гуру» збагнули смисл слова «ЦИНІЗМ»…
Цинізм – це коли вони, знаючи всьому «ЦІНУ»,
Не можуть збагнути, у чому зерно слова ЦІННІСТЬ…
Оскаре Уайльде, пред вами коліна зігну,
За цей афоризм… Сказали ви тут на одмінно…
…Пустив хтось по річці Буття з прапорами плоти –
На кожному з них вигрівається слоган: «ПЛАТИ!»
Не можеш платити – візьми безкоштовний кредит,
Подвійні стандарти: «Не вбий», «Не злослов», «Не вкради»…
…І тішиться ярмарок, тішиться ярмарок: «Дурень!
Чека в божевільні на тебе із Місяця Гуру…»
А дурень сидить і, підпершись рукою в зажурі,
Чекає: чи оптинських старців, чи волхвів, чи Гуру…
Епілог…
…Я знаю одного великого, справжнього Гуру,
Він був першим з тих, який не сказав мені: «Дурень…»
Коли я під ранок потрапив до нього на сайт,
Мій мозок був здатен ввібрати мільйон гігабайт…
Мене ніби вдарили струмом із жару та іскор,
Проткнули наскрізь ще незвіданим дротиком-вістрям…
Я вперше збагнув: як, чому розпускається КВІТКА…
Я вперше відчув як у серце вливається СВІТЛО…
Я явно вловив сніп проміння, що лилось згори,
ДУША захлиналась, вбираючи всі КОЛЬОРИ…
А ЯНГОЛ один, розправляючись нотами з терцій,
Уперше в житті показав мені гул мого СЕРЦЯ…
Я тя розбудив і сказав: - Я стрів ВЧИТЕЛЯ, ось…
І вперше в житті я не винуватив когось…
І вперше в житті Гуру Світ мій до краю наповнив,
А як він зробив це?...
Вгадайте самі...
БЕЗКОШТОВНО!...
…І все ж я з великим бажанням йому заплатив:
Бажанням почути, бажанням ПРОСНУТИСЬ і ЙТИ…
…Черв’як КУНДАЛІНІ… Ха-ха! Прийняла моя кров,
Великого ПТАХА, на крилах якого – ЛЮБОВ!..
Було дуже ТИХО, і з того святого моменту,
По жилах моїх розтеклась, як ріка, ТРАНСЦЕДЕНТНІСТЬ…
І в іншому сенсі відкрилось мені слово ЙОГА:
Дорога до СЕРЦЯ, дорога до СЕБЕ, до БОГА…
А він розчинився у Маха-Самадхі в зажурі…
Та я тепер знаю, що дурень зустрів свого ГУРУ…
Кумпала Вір, 04.06.2009р.,
м. Хмельницький
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
