Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.15
02:02
Насичено ядом життя України,
хто поруч чи рядом бере від людини?
хто має підступне бажання очолить
народ цей і далі продовжить неволить?
Кому завдяки не закінчена битва
за щастя в житті і за промені світла?
кому до вподоби подвійні стандарти
хто поруч чи рядом бере від людини?
хто має підступне бажання очолить
народ цей і далі продовжить неволить?
Кому завдяки не закінчена битва
за щастя в житті і за промені світла?
кому до вподоби подвійні стандарти
2026.03.14
21:40
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.
І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.
І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,
2026.03.14
21:36
Минають ночі, і за днями дні,
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.
А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.
А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила
2026.03.14
16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
2026.03.14
13:57
Співала самотність про зграйну дружбу.
Співала, аж серце злітало з словами
І в звуках тремтіло.
Здіймалося вище і вище.
Як жайворон, висло
Та й впало, мов грудка...
Нараз обірвалася пісня.
На серце людина поклала руку.
2026.03.14
13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
2026.03.14
11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
2026.03.14
02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
2026.03.14
00:59
Олександр Жаров (1904—1984)
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
2026.03.13
22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
2026.03.13
21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
2026.03.13
20:00
І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
2026.03.13
19:57
За Росією, навіки втраченою,
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.
2026.03.13
19:40
Хто ти, жінко? Яка ти, квітко?
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,
що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,
що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,
2026.03.13
19:39
Поворожу на чистих сторінках
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...
На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...
На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,
2026.03.13
11:42
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Цимбалюк (1971) /
Поеми
Поема про Гуру
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Поема про Гуру
Поема про Гуру
(Нотатки божевільного.
У віршах)
Пролог…
- Дурень! Куди ти зібрався без Гуру?!..
Ти що, ідіот? Ти не станеш без Гуру Артуром!..
Кінь твій не зможе скакати скаженим алюром…
Ріки глибокі, гори – великі, як мури,
Спинять тебе, якщо в тебе нема свого Гуру…
Спинись, темнота, ти без Гуру заблудишся в лісі,
В темному лісі твоїх непроявлених місій…
Як ти терпітимеш голод, пости і тортури
Без Гуру?...
Глава перша: історично-пізнавальна…
…Гуру бувають різними: лагідними і грізними,
Безстрашними і хоробрими,
Злими, а іноді, добрими…
Одним словом, Гуру – це обрані…
Гуру приходять невігласів розуму вчити…
Кожен і з них – реалізований вчитель…
…Деякі з них, увірувавши в свою обраність,
Починають дружити з котами, жабами й кобрами,
Збирають юрбу, і до Єршалаїму ідуть…
Якби ж то самі – із юрбою… У тому то й суть…
Молітеся Богу, молітеся Богу, аби,
Прожити і вмерти, не втрапивши в пащу юрби…
Деяких з них люблять іти на Москву…
Деякі з них, навпаки, полюбляють Берлін…
Я їх, навмисне, в поезії цій не назву –
Деякі з них ще живі, хтось вже вмер, але всім їм - уклін…
Я буду вклонятись, я буду сто років молитися,
Я лобом своїм об вівтар, як баран, буду битися,
Аби такі Гуру назад не могли відродитися…
Аби такі Гуру…
А втім, вибачайте, я ж Дурень…
… І все ж, називати цих Гуру немає резону –
Усі вони схожі: паради, репресії, зони…
Усі на парад!.. Усі по команді: - Ура!...
Які ж ефективні ці методи, чорт забирай!..
Звикаємо змалку: спочатку, наприклад, Артек,
А потім уже Воркута, Аушвіц чи Бішкек…
Говоримо тихо, на кухні включаємо воду…
В газетах великими буквами: ПРАВДА… СВОБОДА…
Якісь нереальні, якісь утопічні слова:
- Сусід у англійськім кашне… Чи не ворог, бува…
- Сусід у англійськім кашне… Чи не ворог, бува…
- Сусід у англійськім кашне… Чи не ворог, бува…
…Овва! Ідея вродилась нізвідки, немов літня злива:
Всі Гуру повинні… У них є якась особливість…
Всі Гуру повинні від інших якось відрізнятись…
Потрібен предмет, яким можна буде мінятись…
Потрібен предмет… І раптом, спонтанно, нахрапом:
- У кожного Гуру є Прапор!...
Є прапор…
Є прапор…
Байдуже який, синьо-білий, чи чорно-червоний…
На ньому – десь зірка, десь – хрест, а у когось – корона…
Все це – деталі…
Гуру зі стягом на троні…
Глава друга: філософсько-метафізична…
…Є такі Гуру, що люблять за всіх говорити…
Вони вам розкажуть, як правильно треба молитись…
Вони вам розкажуть, в який мент потрібно скоритись…
З права-на-ліво чи зліва-на-право, хреститись…
Куди повернутись, в який із абзаців дивитись,
Як правильно руки у Божому храмі тримати…
Хто такий батько тобі?... Хто така мати?...
Гуру уміють уходити в паузу вміло…
Гуру все знають про Суд, про Душу і Тіло…
Вони, як ніхто, володіють гурівським ділом…
У їхні обличчя посмішка язвою в’їлась…
Вони відчувають ваш пульс, мов старателі жилу…
Ці Гуру, здебільшого, з Жмеринки або з Одеси…
І ось, коли ви, розчепірившись, як стюардеса,
Готові ковтнути дурман їхніх нью-політесів –
Гуру попросять вас щиро зробити свій внесок…
Трішечки-трішечки… Мізер… Відсоточків десять…
І якщо ви заплатите, зможете… Т-с-с-с!... Таємниця…
І друге пришестя Христа, і Грааль, й Плащаниця…
Усе це пізнаєте ви зусібіч і одразу…
Просто частіше приходьте й платіть їм щоразу…
Гуру ці – плід прогресивних, нових поколінь…
Ти без квартири?...
А де ти був?..
В Гуру?..
Амінь…
…Вони своїм прапором-віхтям з екранів трясуть –
Вони відкопають у бібліях всіх ТАКУ СУТЬ…
Ісус був єврей… Ісус, він же був ефіоп…
Ісус (але це вже - нікому, бо це, як табу)
Ісус – галичанином, арієм, чукчею… Стоп!..
Боже, прости мене, дурня, що я несу?...
…Є такі Гуру, які не приходять з мечем…
Гуру ці вміють поводити вправно плечем…
Вони володіють вітрами, керують дощем,
Мороз їм – ніщо, і Сонце для них не пече…
По суті, для них все і всі… Словом, по-барабану…
Вони, вже не віктори, не бориси, не івани…
Для того, щоб бути на відстані гідному з вами,
Вони нарікаються ім’ям, як правило, СВАМІ…
Свамі-Ананда-Вішну-Саї-Баба-Дев…
Свамі-Веранда-З-Вишні-Зморщенко-Лев…
У них третє око відкрите в мільйони антен…
Вони вже «ПРОСВІТЛЕНІ», знають зерно слова «ДЗЕН»…
Багато речей для Гуру таких заборонені…
Вони зосереджені, майже завжди – «ВІДСТОРОНЕНІ…»
Немає в них долі, вони називають це «КАРМА»…
Етапи людського життя, це по-їхньому «ДХАРМА»…
Молитва у Гуру таких називається «МАНТРА»…
Ікона з зображенням Бога, по-їхньому «ЯНТРА»…
І де б не були вони: в місті або за столом –
Невпинно повторюють Гуру такі слоган «ОМ»…
Ці Гуру… О, знали б ви
Їхню непізнану мудрість –
Вони володіють «ЗНАННЯМ», можуть дати вам «МУДРУ»,
Яка вас спасе… Але тутка ви будете плакати –
Бо станеться це лиш тоді, коли ви їм
ЗАПЛАТИТЕ…
А як не заплатиш, «звиняйте», не буде «НІРВАНИ…»
Такі от діла, пане Вікторе-Петре-Іване…
Вони поміщають весь свій дивний розум в вуздечку,
І можуть в «САМАДХІ» відбути і Брест й Берестечко…
Деякі з них настільки далеко «ПРОСУНУТІ»,
Що можуть із Києва Лавру в Дахаб пересунути…
Хочеться вірити: Гуру таки носять маску,
От тільки, навіщо, скажіть, якщо є ваша ласка…
Глава третя: маємо те, що маємо…
…Бачите, як прозаїчно: знову ці гроші…
Гроші, немов би мара, як хвороба, як воші…
Гроші, які виїдають нас, як сарана…
Гроші, яким дуже любиться слово ВІЙНА…
…Прошу поради: повідайте дурневі, люди,
Чому від людей по світу пішов в мандри Будда?
Чому сорок діб молився в пустелі Ісус?
Чому розпинав себе Одін, Перун видибав?
Чи справді ЗМІНИЛА Ікона у храмі Стовпа?...
…Дурень я, дурень… Знаєте, снилося вчора –
Гуру махав дивним прапором, схожим на долар…
Гуру був жовтим, а інший, схожий на невра,
Прапором довгим махав, розмальованим в євро…
А вже аж під ранок, коли загули треті півні,
Третій приснився, з прапором, рідним, як гривня…
Інший у лотосі, з прапором, схожим на фунт,
Жінку мою підбивав на картопляний бунт…
…І кожен із них – «РЕАЛІЗОВАНИЙ ВЧИТЕЛЬ…»
Мінімум Будда, міні - чи максі - Майтрейя…
На палю мене посадіть, чи повісьте на рею…
Боже! Спаси мене! Боже! Скажи мені, де я?...
…І кожен із них вербував мене, прагнув навчити…
Здебільшого те, як НЕ ТРЕБА з людьми в Світі жити…
…Цікаво, хоч хтось із цих «ГУРУ» збагнути зумів,
Крикнувши «Хайль!», чи з акцентом ворушачи варги -
В чому ідея арійсько-слов’янської СВАРГИ?
Що приховав в собі «АНК» - праєгипетський хрест?
Що означає насправді ідея «ВОСКРЕС»?
Що означає по суті ТРИСУТТЯ чи ЗІРКА?
Чи справді ЛЮБОВ – християнина кожного мірка?
…Я не провидець, одначе, здається мені,
Найліпше ці «Гуру» збагнули смисл слова «ЦИНІЗМ»…
Цинізм – це коли вони, знаючи всьому «ЦІНУ»,
Не можуть збагнути, у чому зерно слова ЦІННІСТЬ…
Оскаре Уайльде, пред вами коліна зігну,
За цей афоризм… Сказали ви тут на одмінно…
…Пустив хтось по річці Буття з прапорами плоти –
На кожному з них вигрівається слоган: «ПЛАТИ!»
Не можеш платити – візьми безкоштовний кредит,
Подвійні стандарти: «Не вбий», «Не злослов», «Не вкради»…
…І тішиться ярмарок, тішиться ярмарок: «Дурень!
Чека в божевільні на тебе із Місяця Гуру…»
А дурень сидить і, підпершись рукою в зажурі,
Чекає: чи оптинських старців, чи волхвів, чи Гуру…
Епілог…
…Я знаю одного великого, справжнього Гуру,
Він був першим з тих, який не сказав мені: «Дурень…»
Коли я під ранок потрапив до нього на сайт,
Мій мозок був здатен ввібрати мільйон гігабайт…
Мене ніби вдарили струмом із жару та іскор,
Проткнули наскрізь ще незвіданим дротиком-вістрям…
Я вперше збагнув: як, чому розпускається КВІТКА…
Я вперше відчув як у серце вливається СВІТЛО…
Я явно вловив сніп проміння, що лилось згори,
ДУША захлиналась, вбираючи всі КОЛЬОРИ…
А ЯНГОЛ один, розправляючись нотами з терцій,
Уперше в житті показав мені гул мого СЕРЦЯ…
Я тя розбудив і сказав: - Я стрів ВЧИТЕЛЯ, ось…
І вперше в житті я не винуватив когось…
І вперше в житті Гуру Світ мій до краю наповнив,
А як він зробив це?...
Вгадайте самі...
БЕЗКОШТОВНО!...
…І все ж я з великим бажанням йому заплатив:
Бажанням почути, бажанням ПРОСНУТИСЬ і ЙТИ…
…Черв’як КУНДАЛІНІ… Ха-ха! Прийняла моя кров,
Великого ПТАХА, на крилах якого – ЛЮБОВ!..
Було дуже ТИХО, і з того святого моменту,
По жилах моїх розтеклась, як ріка, ТРАНСЦЕДЕНТНІСТЬ…
І в іншому сенсі відкрилось мені слово ЙОГА:
Дорога до СЕРЦЯ, дорога до СЕБЕ, до БОГА…
А він розчинився у Маха-Самадхі в зажурі…
Та я тепер знаю, що дурень зустрів свого ГУРУ…
Кумпала Вір, 04.06.2009р.,
м. Хмельницький
(Нотатки божевільного.
У віршах)
Пролог…
- Дурень! Куди ти зібрався без Гуру?!..
Ти що, ідіот? Ти не станеш без Гуру Артуром!..
Кінь твій не зможе скакати скаженим алюром…
Ріки глибокі, гори – великі, як мури,
Спинять тебе, якщо в тебе нема свого Гуру…
Спинись, темнота, ти без Гуру заблудишся в лісі,
В темному лісі твоїх непроявлених місій…
Як ти терпітимеш голод, пости і тортури
Без Гуру?...
Глава перша: історично-пізнавальна…
…Гуру бувають різними: лагідними і грізними,
Безстрашними і хоробрими,
Злими, а іноді, добрими…
Одним словом, Гуру – це обрані…
Гуру приходять невігласів розуму вчити…
Кожен і з них – реалізований вчитель…
…Деякі з них, увірувавши в свою обраність,
Починають дружити з котами, жабами й кобрами,
Збирають юрбу, і до Єршалаїму ідуть…
Якби ж то самі – із юрбою… У тому то й суть…
Молітеся Богу, молітеся Богу, аби,
Прожити і вмерти, не втрапивши в пащу юрби…
Деяких з них люблять іти на Москву…
Деякі з них, навпаки, полюбляють Берлін…
Я їх, навмисне, в поезії цій не назву –
Деякі з них ще живі, хтось вже вмер, але всім їм - уклін…
Я буду вклонятись, я буду сто років молитися,
Я лобом своїм об вівтар, як баран, буду битися,
Аби такі Гуру назад не могли відродитися…
Аби такі Гуру…
А втім, вибачайте, я ж Дурень…
… І все ж, називати цих Гуру немає резону –
Усі вони схожі: паради, репресії, зони…
Усі на парад!.. Усі по команді: - Ура!...
Які ж ефективні ці методи, чорт забирай!..
Звикаємо змалку: спочатку, наприклад, Артек,
А потім уже Воркута, Аушвіц чи Бішкек…
Говоримо тихо, на кухні включаємо воду…
В газетах великими буквами: ПРАВДА… СВОБОДА…
Якісь нереальні, якісь утопічні слова:
- Сусід у англійськім кашне… Чи не ворог, бува…
- Сусід у англійськім кашне… Чи не ворог, бува…
- Сусід у англійськім кашне… Чи не ворог, бува…
…Овва! Ідея вродилась нізвідки, немов літня злива:
Всі Гуру повинні… У них є якась особливість…
Всі Гуру повинні від інших якось відрізнятись…
Потрібен предмет, яким можна буде мінятись…
Потрібен предмет… І раптом, спонтанно, нахрапом:
- У кожного Гуру є Прапор!...
Є прапор…
Є прапор…
Байдуже який, синьо-білий, чи чорно-червоний…
На ньому – десь зірка, десь – хрест, а у когось – корона…
Все це – деталі…
Гуру зі стягом на троні…
Глава друга: філософсько-метафізична…
…Є такі Гуру, що люблять за всіх говорити…
Вони вам розкажуть, як правильно треба молитись…
Вони вам розкажуть, в який мент потрібно скоритись…
З права-на-ліво чи зліва-на-право, хреститись…
Куди повернутись, в який із абзаців дивитись,
Як правильно руки у Божому храмі тримати…
Хто такий батько тобі?... Хто така мати?...
Гуру уміють уходити в паузу вміло…
Гуру все знають про Суд, про Душу і Тіло…
Вони, як ніхто, володіють гурівським ділом…
У їхні обличчя посмішка язвою в’їлась…
Вони відчувають ваш пульс, мов старателі жилу…
Ці Гуру, здебільшого, з Жмеринки або з Одеси…
І ось, коли ви, розчепірившись, як стюардеса,
Готові ковтнути дурман їхніх нью-політесів –
Гуру попросять вас щиро зробити свій внесок…
Трішечки-трішечки… Мізер… Відсоточків десять…
І якщо ви заплатите, зможете… Т-с-с-с!... Таємниця…
І друге пришестя Христа, і Грааль, й Плащаниця…
Усе це пізнаєте ви зусібіч і одразу…
Просто частіше приходьте й платіть їм щоразу…
Гуру ці – плід прогресивних, нових поколінь…
Ти без квартири?...
А де ти був?..
В Гуру?..
Амінь…
…Вони своїм прапором-віхтям з екранів трясуть –
Вони відкопають у бібліях всіх ТАКУ СУТЬ…
Ісус був єврей… Ісус, він же був ефіоп…
Ісус (але це вже - нікому, бо це, як табу)
Ісус – галичанином, арієм, чукчею… Стоп!..
Боже, прости мене, дурня, що я несу?...
…Є такі Гуру, які не приходять з мечем…
Гуру ці вміють поводити вправно плечем…
Вони володіють вітрами, керують дощем,
Мороз їм – ніщо, і Сонце для них не пече…
По суті, для них все і всі… Словом, по-барабану…
Вони, вже не віктори, не бориси, не івани…
Для того, щоб бути на відстані гідному з вами,
Вони нарікаються ім’ям, як правило, СВАМІ…
Свамі-Ананда-Вішну-Саї-Баба-Дев…
Свамі-Веранда-З-Вишні-Зморщенко-Лев…
У них третє око відкрите в мільйони антен…
Вони вже «ПРОСВІТЛЕНІ», знають зерно слова «ДЗЕН»…
Багато речей для Гуру таких заборонені…
Вони зосереджені, майже завжди – «ВІДСТОРОНЕНІ…»
Немає в них долі, вони називають це «КАРМА»…
Етапи людського життя, це по-їхньому «ДХАРМА»…
Молитва у Гуру таких називається «МАНТРА»…
Ікона з зображенням Бога, по-їхньому «ЯНТРА»…
І де б не були вони: в місті або за столом –
Невпинно повторюють Гуру такі слоган «ОМ»…
Ці Гуру… О, знали б ви
Їхню непізнану мудрість –
Вони володіють «ЗНАННЯМ», можуть дати вам «МУДРУ»,
Яка вас спасе… Але тутка ви будете плакати –
Бо станеться це лиш тоді, коли ви їм
ЗАПЛАТИТЕ…
А як не заплатиш, «звиняйте», не буде «НІРВАНИ…»
Такі от діла, пане Вікторе-Петре-Іване…
Вони поміщають весь свій дивний розум в вуздечку,
І можуть в «САМАДХІ» відбути і Брест й Берестечко…
Деякі з них настільки далеко «ПРОСУНУТІ»,
Що можуть із Києва Лавру в Дахаб пересунути…
Хочеться вірити: Гуру таки носять маску,
От тільки, навіщо, скажіть, якщо є ваша ласка…
Глава третя: маємо те, що маємо…
…Бачите, як прозаїчно: знову ці гроші…
Гроші, немов би мара, як хвороба, як воші…
Гроші, які виїдають нас, як сарана…
Гроші, яким дуже любиться слово ВІЙНА…
…Прошу поради: повідайте дурневі, люди,
Чому від людей по світу пішов в мандри Будда?
Чому сорок діб молився в пустелі Ісус?
Чому розпинав себе Одін, Перун видибав?
Чи справді ЗМІНИЛА Ікона у храмі Стовпа?...
…Дурень я, дурень… Знаєте, снилося вчора –
Гуру махав дивним прапором, схожим на долар…
Гуру був жовтим, а інший, схожий на невра,
Прапором довгим махав, розмальованим в євро…
А вже аж під ранок, коли загули треті півні,
Третій приснився, з прапором, рідним, як гривня…
Інший у лотосі, з прапором, схожим на фунт,
Жінку мою підбивав на картопляний бунт…
…І кожен із них – «РЕАЛІЗОВАНИЙ ВЧИТЕЛЬ…»
Мінімум Будда, міні - чи максі - Майтрейя…
На палю мене посадіть, чи повісьте на рею…
Боже! Спаси мене! Боже! Скажи мені, де я?...
…І кожен із них вербував мене, прагнув навчити…
Здебільшого те, як НЕ ТРЕБА з людьми в Світі жити…
…Цікаво, хоч хтось із цих «ГУРУ» збагнути зумів,
Крикнувши «Хайль!», чи з акцентом ворушачи варги -
В чому ідея арійсько-слов’янської СВАРГИ?
Що приховав в собі «АНК» - праєгипетський хрест?
Що означає насправді ідея «ВОСКРЕС»?
Що означає по суті ТРИСУТТЯ чи ЗІРКА?
Чи справді ЛЮБОВ – християнина кожного мірка?
…Я не провидець, одначе, здається мені,
Найліпше ці «Гуру» збагнули смисл слова «ЦИНІЗМ»…
Цинізм – це коли вони, знаючи всьому «ЦІНУ»,
Не можуть збагнути, у чому зерно слова ЦІННІСТЬ…
Оскаре Уайльде, пред вами коліна зігну,
За цей афоризм… Сказали ви тут на одмінно…
…Пустив хтось по річці Буття з прапорами плоти –
На кожному з них вигрівається слоган: «ПЛАТИ!»
Не можеш платити – візьми безкоштовний кредит,
Подвійні стандарти: «Не вбий», «Не злослов», «Не вкради»…
…І тішиться ярмарок, тішиться ярмарок: «Дурень!
Чека в божевільні на тебе із Місяця Гуру…»
А дурень сидить і, підпершись рукою в зажурі,
Чекає: чи оптинських старців, чи волхвів, чи Гуру…
Епілог…
…Я знаю одного великого, справжнього Гуру,
Він був першим з тих, який не сказав мені: «Дурень…»
Коли я під ранок потрапив до нього на сайт,
Мій мозок був здатен ввібрати мільйон гігабайт…
Мене ніби вдарили струмом із жару та іскор,
Проткнули наскрізь ще незвіданим дротиком-вістрям…
Я вперше збагнув: як, чому розпускається КВІТКА…
Я вперше відчув як у серце вливається СВІТЛО…
Я явно вловив сніп проміння, що лилось згори,
ДУША захлиналась, вбираючи всі КОЛЬОРИ…
А ЯНГОЛ один, розправляючись нотами з терцій,
Уперше в житті показав мені гул мого СЕРЦЯ…
Я тя розбудив і сказав: - Я стрів ВЧИТЕЛЯ, ось…
І вперше в житті я не винуватив когось…
І вперше в житті Гуру Світ мій до краю наповнив,
А як він зробив це?...
Вгадайте самі...
БЕЗКОШТОВНО!...
…І все ж я з великим бажанням йому заплатив:
Бажанням почути, бажанням ПРОСНУТИСЬ і ЙТИ…
…Черв’як КУНДАЛІНІ… Ха-ха! Прийняла моя кров,
Великого ПТАХА, на крилах якого – ЛЮБОВ!..
Було дуже ТИХО, і з того святого моменту,
По жилах моїх розтеклась, як ріка, ТРАНСЦЕДЕНТНІСТЬ…
І в іншому сенсі відкрилось мені слово ЙОГА:
Дорога до СЕРЦЯ, дорога до СЕБЕ, до БОГА…
А він розчинився у Маха-Самадхі в зажурі…
Та я тепер знаю, що дурень зустрів свого ГУРУ…
Кумпала Вір, 04.06.2009р.,
м. Хмельницький
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
