Присвячується Ріку Аллену барабанщику хард-рокової групи Def Leppard
I
Дитячі мрії, як тумани:
Десятилітні капітани –
Безстрашні і від щастя п’яні,
Готові в мандри за скарбами.
А Він – замріяний хлопчина, –
Горів і серцем і очима,
Носив давно, немов дитину,
Бажання щире і єдине..

Закоханий в ритмічні звуки,
Він музику – не тільки слухав:
Виделки, ложки брав у руки
І ними цокотів і грюкав.
Каструлі, дошки на паркані
І навіть гул пустої ванни
Будинок слухав кожен день –
Прообраз ритмів і пісень.
Аж ось нарешті мама й тато
На день народження десятий
Здійснили мрію так жадану,
Подарувавши барабани.

Він був щасливий, до нестями:
Пообіцяв перед гостями,
Що скоро стане віртуозом,
А мама – витирала сльози.

За кілька літ – йому п’ятнадцять.
Дорослі вже із ним бояться
Змагатись. Слава йде за ним
Пливе, як на пожежі дим.
Його запрошують до групи,
Що грає рок доволі грубо,
Та не біда, бо це початок:
І півень вироста з курчати.

II
Вони росли, за роком рік,
І слава молодих музик
Вже підкорила всю Європу
Шедеврами важкого року.
Концерти по країнах світу:
Фанати, публіка, софіти,
Реклама, фото і плакати –
Ні відпочити, ні поспати,
Важка робота, не забава –
Триматись на вершині Слави
В її омріяних загравах –
Двадцятирічний, кучерявий,
Предмет дівочих снів і мрій:
Радій, кохайся, шаленій!

III
Уже вечірня сіла зірка
І починалася вечірка,
Бо на порозі Новий рік,
А спізнюватись Він не звик.
Тож мимоволі тиснув газ
І швидкість, осідлавши час,
Крутила вихором колеса,
І нерви різала, як лезом.

Та, раптом, щось пішло не так:
Перед очима чорний птах,
Майнув, поглянувши в обличчя,
Невідворотно і зловіще:
Заліза, майже ціла тонна,
Несла його у мур бетонний –
Холодний і сирий на дотик,
Що вже чекав на повороті.
І радість, що була з ним доти,
Змінилась нападом нудоти.
Скоцюрбилося страхом тіло,
Кермо знервовано тремтіло
Рвонув, звертаючи щосили –
Печально гальма голосили,
Відчувши поблизу біду.
А та назустріч бігла: „Йду!..”

За мить – удар і зойк машини,
Кульбіти, і до неба шини.
Летіли скла льодові бризки,
А майже поряд, зовсім близько –
Дверцята, збоку на землі,
Рука і плоть людська на склі.
Легені, втиснуті в кермо,
Хрипіли:” Ми не помремо?”
А молоде, юначе тіло
Вмирати зовсім не хотіло
І серце відбивало такт
Годинником: тік-так, тік-так...

На щастя – доля захистила:
Швидка летіла, мов на крилах,
В операційній – Новий рік:
Наркоз, халати, лікарі,
Зусилля вивірено-вперті,
Години боротьби зі смертю...

IV
Він ледве що прийшов до тями,
Сумними здавлений вістями.
Хірург промовив діловито:
„Хоч без руки, та буде жити!”

Ця фраза вбивча і коротка.
Немов безжальний вирок року:
„О, ні!
О, ні!!!
Не може бути!
Ні!
Я не вірю!
Добрі люди!
Я без руки не зможу грати!!!
Я б радше – за тюремні грати!
А як же музика, пісні?!
Навіщо це життя мені?!”

А друзі, родичі, фанати
Не знали – що йому сказати...
Юнак, розтрощений і кволий,
Зустрів очима правду голу,
Та стримати себе не в змозі,
Закрив повіки. Горя сльози
Текли по молодих щоках.
Німів спустошений рукав.
У скронях думка, як примара:
„За що?!
За що мені ця кара?!”

Лежав розіп’ятий на ліжку,
Немов понівечена книжка,
З якої вирвали сторінку,
Безглуздо втупившись у стінку.

V
За кілька днів печальну звістку
Сороки розписали світу.
Дзвінки летіли без упину:
„Ви не шукаєте заміну?
Є барабанщик – з фаворитів, –
Готовий хлопця замінити:
Майстерний, з досвідом великим,
Бо ваш, здається, вже каліка?!”

Бідою, майже вбиту групу
Здавило зашморгом до купи –
Для всіх ребром питання стало:
Що їм тепер робити далі?
Луною озивались кроки...
Питання – болісно-жорстоке
І думи сірі, наче миші,
Шкреблися боляче у тиші...

За кілька нелегких годин,
Напившись горя, як води,
Промовив, хтось із них, один:
„Та що ми?!
Друга у біді
Покинемо напризволяще?!”
– Та ні – це не про нас.
Нізащо!”

VI
То ж відмінили всі концерти.
Надія опиралась вперто,
В майбутнє дивлячись сміливо,
Наївно вірила у диво.

Та, якось, схожа на примару,
З’явилася ідея гарна:
А, може, замість рук ногами
Навчитись бити в барабани?
За шанс, на перший погляд дивний,
Вхопились, як за соломину:
Знайшли майстрів, спеціалістів,
Технічних знахідок намисто,
Ідей і винаходів купу –
Оце, скажу Вам друзі, – група!

Отож, раділи, наче діти:
Вони зробили, перші в світі,
Ударну суперустановку
І Він – щасливий грати знову!
Щодня, невтомно, крок за кроком,
Сумлінно, наче на уроках,
Навчався заново. Натомість
Їх поглинала невідомість.

Навряд, чи нам збагнути збоку,
Які важкі ці кілька років:
В буденній боротьбі, роботі,
У сумнівах, сльозах і поті,
До крові зтертих мозолях –
Тернистий хлопцю випав шлях.

VII
Час збігає невблаганно
Всім загоюючи рани.
Сильні, молоді і вперті
Знову разом – на концерті!
Відчайдушні музиканти,
Сповиваючи талантом
Ритми, ноти і октави,
Грають віддано і вправно.
В королівстві дивних звуків
Барабанщик однорукий!..
Хтось помітив гострим оком:
„Глянь!.. Рукав пустує збоку!?

Подив шурхотів по залі:
„Ще такого не бувало!
Чи то фокус, чи то диво?!
Віртуозно і сміливо!”

Кров кипить, гітара плаче,
Однорукий барабанщик
Грає Рок.
Йому по праву
Зал реве і стогне:
”БРАВО!”
28.06.09р.

Рик Аллен (Rick Allen) родился 1-ого ноября 1963-ого года в городе Дронфилде в Великобритании. С самых ранних лет Рик увлекался музыкой, в особенности барабанами. Правда, тогда вместо барабанных палочек Аллен использовал кухонные принадлежности своей матери.
Когда англичанину исполнилось десять лет, он убедил родителей в том, что ему просто необходим инструмент. Тогда же отец и мать приобрели отличную барабанную установку, а Рик пообещал родителям, что непременно вернет половину стоимости барабанов - как только выйдет на должный уровень.
Рик Аллен (Rick Allen) стал учиться играть на барабанах и быстро достиг успехов. Буквально через полгода - после интенсивных занятий - начинающий музыкант начал играть в составе своей первой группы – Smokey Blue. Позже он играл еще в составе нескольких групп, включая такие коллективы, как Rampant и Johnny Kalendar Band.
Когда Рику исполнилось пятнадцать лет, в его жизни наступил переломный момент. Именно в это время Рик начал свою карьеру в составе группы Def Leppard. В 1979-ом году Аллен решил бросить учебу в школе - для того чтобы всецело сосредоточиться на музыкальной карьере.
Приблизительно в тот же период времени коллектив стал давать первые концерты. Один из них прошел в Hammersmith Odeon, где Аллен и его коллеги-музыканты играли в честь шестнадцатого дня рождения Рика.
14-ого марта 1980-ого был записан первый альбом группы Def Leppard. С этого момента Рик Аллен (Rick Allen) и его товарищи по коллективу стали активно гастролировать – сначала по стране, а после – и по миру. 31-ого декабря 1984-ого года произошло трагическое событие в жизни Рика. По пути на новогоднюю вечеринку, музыкант попал в серьезнейшую автомобильную аварию, в результате которой он потерял левую руку. Но группа не бросила в беде своего барабанщика и не возобновляла работу, пока Аллен не придумал специально разработанный комплект ударных, на большинстве которых можно было играть с помощью ног.
Из-за этих событий была задержана запись «Hysteria», которая была наконец выпущена в 1987 году и разошлась 15-миллионным тиражом по всему миру. Этот диск возглавил хит-парады по обе стороны Атлантики.

Несмотря на море трудностей, у Рика все получилось – он не только восстановился физически и морально, но и продолжил музыкальную карьеру в группе.
В настоящее время Рик Аллен (Rick Allen) по-прежнему является барабанщиком Def Leppard.