Ти – Рамзес в тридцятім поколінні –
Клафт, урей, коштовний жезл, тіара,
І Рамштайном на твоїм коліні:
Все продумано – розхристаний, і в піні
Плаче і сміється рок-гітара.

Погляд зверхній, як приціл оптичний,
Б’є доцільно, схибить – ні на йоту,
Злет брови, рух мускулів класичний,
І дівоче серце – в ноги, звично.
Відшліфована, довершена робота!

Нігті – щедрий розсип діамантів,
Німб виблискує над змащеним волоссям.
Сам прихильник всіх своїх талантів,
Бо над образом, блискучим і галантним,
Довго працювати довелося.

Ти актор, ти майстер перевтілень,
Вчора – лиск, а завтра – з поля бою,
З потом, порохом, слізьми і без окрилень…!
І ніяких від сценарію відхилень:
Справу зроблено, вона іде з тобою.

І улюблене – поет-самітник – зрада,
Плаче серце в шрамах від кохання,
Всі жінки підступні, всі Паллади,
Далі – варта Оскара бравада ,
Згіркла пісня, лебедина і остання.

Щирість, справжнє?! Ха! – Конкретні цілі!
Шлюбні ігри, вдалі полювання.
І як доказ – на твоїм засмаглім тілі
Рисочки – цнотливі, вперті, зрілі… –
Кожен день нове татуювання.

А для мене – мандрівник. Як грав майстерно!
Навіть Ричард Гір відпочиває.
Стропи, альпеншток, Ельбрус екстерном,
Та в однім прорахувався, стерво, –
Альпіністів з манікюром не буває.