ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.04.22 05:29
* * *
На теплих крилах весняних вітрів
Ключ журавлиний звично прилетів
І на болоті ось уже курличе
Щодня невпинно зграя мандрівнича.
Гучне звучання повних голосів
Тепер не змовкне до осінніх днів,
А потім самозахист знов покличе
Птахів кудись за наше п

хома дідим
2026.04.21 22:19
* 49 *
що тут вигадувати що ліпити
у порожнечі між байдужих стін
і то не гобіти були а брити
казав тобі а ти скривилася при цім
тебе цікавить щось просте і зрозуміле
поплакати чи посміятися собі
і речі що тебе наразі оточили
чи уточнили · всі вони аби

Тетяна Левицька
2026.04.21 21:35
А ти ж казав...
А ти ж казав мені: «Не плач,
не бідкайся, все добре буде...»
Та смерті чорної палаш*
встромився гостряком у груди.

Не вберегли ні Бог, ні я,
ні ті, що теж добра бажали.
Без тебе, сонечко, ніяк

Марія Дем'янюк
2026.04.21 16:09
Котилася крашанка
Покотилась крашанка до самого неба,
І яскравим місяцем дивиться на тебе.
"Віруєш? Не віруєш?" — боюся спитати,
Темнооку тишу щоби не злякати.

Сяє Луна у Всесвіті, а навколо зорі —
Крашанки яскраві в небі неозорім.
Скоро прийде раночок. В кошик В

Борис Костиря
2026.04.21 14:09
Зелений лист
Листок зелений завітав у хату,
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.

Володимир Бойко
2026.04.21 13:50
Нетривіальні думки - 2
Людям справді великим манія величі ні до чого. Завдяки розвою філософії людство позбулося найкращих ілюзій. Не зазнавши гіркоти поразок, не відчуєш смаку перемог. Дика природа надто чутлива до диких звичаїв. Коли відчуваєш листопад у квітні –

Юрій Гундарів
2026.04.21 12:01
Рядок, що запамʼятався
Один видатний поет якось зауважив: справжній вірш це такий, де кожен рядок - вірш. Гадаю, не варто забирати літр крові, іноді досить й однієї краплі. Скажімо, достатньо 123-секундної композиції «Yesterday», щоб зрозуміти, якого рівня музикант перед вами…

Ігор Шоха
2026.04.21 11:38
За дверима вічності
Живу, не марную ні грошей, ні часу,
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.

ІІ

Костянтин Ватульов
2026.04.21 08:53
Голуб мене
Голуб мене долонями, як вогку глину
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється

Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен

Віктор Кучерук
2026.04.21 05:57
* * *
Ні людини, ні собаки,
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.

Охмуд Песецький
2026.04.20 20:28
Код грудня
Бігти, наче за тобою гнались,
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.

Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,

Світлана Пирогова
2026.04.20 20:16
Хата
Під очеретом хата зустрічала
Свічу вечірню, місяць ночі.
Здавалося, доволі в неї часу,
І не лякали поторочі.

Рожеві абрикоси обіймали
Тим цвітом, що пахтів сміливо.
Пережила старенька вже чимало.

хома дідим
2026.04.20 17:51
* 48 *
усе це буде не про нас
хіба що раптом
бо час
який минає зна
не сильно фактор
ми дивні
і чого би не
десь-божевільні

Іван Потьомкін
2026.04.20 17:42
Ізраїль - це Тори сувій
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Ігор Терен
2026.04.20 17:30
Заочні проводи
Чи прислухаєшся до зір,
чи чуєш грому канонади,
а з юності і до сих пір
лягають думи на папір
і цьому вже немає ради.

А по ночах тривожать сни
і сюр-реальні, і пророчі,

Борис Костиря
2026.04.20 15:08
Енергія
Долинають спогади тремтливі
Із туманності німих зірок.
Долинають болі нескоримі,
Як старий невивчений урок.
І, напевно, душі нелюдимі
Віднайдуть спочинок в певний строк.

Долинають образи трмвожні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Осінь (1979) / Вірші

 ***
Боюсь накликати біду,
І рим не хочу,
Вони зозулею в саду
Одне пророчать.

Лягає горе на папір
Важким гранітом,
Зриває каменем із гір
І котить світом.

Вростають сльози у вірші,
В серцеву магму,
Та шрамів на живій душі
І я не прагну.

Безсмертям повниться роман
Лише у тýзі,
Залишу осені талан -
Своїй подрузі.

Вона сама сплете есе
Усім на заздрість,
І золото віддасть усе,
Строкату радість.

Поплаче за людські жалі,
За сум і зраду,
Крилом напишуть журавлі
Слова-розраду.

Нехай моя чуднá любов
Лиш акварелі -
Одна вода, та небо знов
Пишу на стелі.

Веселка в крапельці дощу,
Поволі згасне,
Та холод в літо не пущу,
Зима завчасно.

А що родилась не взірцем,
Пробачте, люди,
Раз є поеткою - митцем
Уже не буду.

2009




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-07-14 16:51:39
Переглядів сторінки твору 7071
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.815 / 5.25  (4.933 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.781 / 5.25  (4.976 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.772
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2021.11.01 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-07-14 16:54:53 ]
Чому ж ні?!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 10:39:27 ]
Привіт, Зоряно! Поясню. Читала Василину Верховинку з лікарняного циклу і зрозуміла, що справжні вірші завжди болять, крають, тяжіють, викликають сльози і лишаються в душі, вони не вивітрюються, вони важкі, вистраждані. Щастя ж на хвильку торкне посмішкою вуста і полетить кульбабкою, а біль проросте не в однім серці, в щасті всі однакові, а горе - різне. Крилате натхнення, але ж якою ціною! Тому і не буду, тому і не хочу. Краще вже малюватиму колібрі, райдугу, кожен день щось нове, навіть беззмістовне, ніж з натури сіре і вічне. Ось так. А може то настрій такий був. А може враження.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-14 17:07:44 ]
"ніколи не кажи "ніколи" :о)
гарна ритміка, але бажано б переглянути:
"Змиє вода, я ж небо знов" і
"Буду поеткою, але митцем" -
отут ритм трішки випада, але в цілому - дуже непогано.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 10:43:08 ]
То я так прошу, щоб ніколи горя, та звісно ж все в Його руках, за Його волею.

Дякую за поради. Ціную увагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-07-14 18:01:05 ]
А де ж світлинка до композиції - в стилі осінь"ню" :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 11:09:18 ]
Для осені "ню" буде інша композиція. От тоді обов'язково із світлинкою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віра Шмига (М.К./М.К.) [ 2009-07-14 19:04:44 ]
Легко, прозоро йде вірш - читати хочеться!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 11:12:43 ]
Дякую. А знаєте, багато у вас навчилася, і за це ще більш вдячна. Поезія має жіночу душу, навіть якщо пишуть чоловіки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2009-07-14 22:30:50 ]
Молодчина, Оленочко!
А Любов - штука справді чудна :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 11:28:03 ]
Так-так, чудна, різнобарвна. Дивлюсь на обличчя, квіти, звуки... і кольристика сама приходить. А не вистачає кольорів - поряд стільки талановитих людей - навчаюсь.
Дякую, Ярославе! Як гарно моє ім'я з ваших вуст, попрошу, щоб мене вдома так усі називали.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 07:50:46 ]
дуже цікаво, що скажуть наші митці?

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 11:36:35 ]
І чи співпадуть враження з моїми поясненнями?

Здається я потроху починаю розуміти вашу поезію! Якщо раніше для мене серцем вірша був зміст, а потім рима, звучання, красиві слова, пізніше - правильний букет із всього переліченого, то зараз - це щось ефемерне, невловиме...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2009-07-15 09:03:23 ]
Настроєвий легкий чистий малюнок поетичної спроби ламається останньою строфою, яка знецінює по суті гарного вірша... Ту строфу можна безболісно ,для самого поетичного організму ,ампутувати...
Вітання, Пані Олено!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 11:04:13 ]
Радію, що завітали. Для мене все приємне, тепле, веселе, ніжне, тонке - то поезія, а те, що на все життя лишає рану - то вірші. Лаврові вінки і безсмерття... і людське горе, біль автора. Ще раз повторюсь, не хочу мистецького натхнення такою ціною!

А ви, мабуть, помітили лише осінь (але не тільки звучання, милозвучність і ритміку, дякую)? Так, вона і заплаче, і вилікує. Не будемо ампутувати, будемо лікувати.

Вловила! Я вловила ваші вітання, які ж у них барвисті блискучі крила! Краса! А тепер ловіть мої!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 10:48:59 ]
Повністю згоден із паном Анатолієм.
І остання строфа виглядає не обов'язковою.

Можливо, тоді, Оленко, і два останніх рядка передостанньої строфи можна буде згодом свіжим поглядом легко оптимізувати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 11:42:27 ]
Звичайно ж, час плине, все змінюється...

Сьогодні, після іменин колеги, обов'язково погляну "свіжим" поглядом.

Вже двоє людей наголосили, а де більшість, там правда, доопрацюю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 13:44:47 ]
До речі, якщо говорити про останню строфу, то мені прийшло на думку таке, - а якщо, Оленко, написати так "Невже не буду".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-07-15 13:55:17 ]
А мені здається, що в тому контексті, який вклала Оленка в цю строфу, вона доречна.
І потім поет(ка) - це вже і так самодостатньо. "Митці" - це вже щось збронзовіле :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 15:16:18 ]
Вдячна за підтримку, і повністю погоджуюсь. Океани повняться маленькими краплинками, хоча вони можуть бути за тисячі кілометрів одна від одної, населення планети - кожною окремою особистістю, що в основному ніколи в житті не зустрінуться, знання людства - досвідом, відкриттями і помилками кожного, але я можу й не знати саме ці тези, закони, в мільйонний раз наступити на ті ж самі граблі. А поезія кожного автора - це та сама частинка загального поняття відчуття світу і життя словом. Звичайно ж у всьому є "кити", стовбури - їм наша повага і пошана, любов. Але якщо я маю хоча б одного читача - для мене це успіх і велике досягнення.
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 15:21:59 ]
Здається занадто пафосно. Та й весь останній куплет. Мені так високо не злітати, люблю над квітучими вишнями, але не вище електропроводів. Краще змінити не тільки слова, а й зміст. Дякую, гріюсь турботою.