Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Максимчук (1963) /
Проза
ЛИСТ ДО НЕЗНАЙОМКИ…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ЛИСТ ДО НЕЗНАЙОМКИ…
Доброго Ранку, Добрий День, Добрий Вечір, милостива Пані!
Здрастуйте, тисячу разів здрастуйте, Ваша Величносте!
Не зважаючи на те, що цей лист буде написано в жартівливо-іронічному тоні, всі мої думки і почуття в ньому правдиві і чисті. Вони йдуть з Душі моєї від великої поваги до Вас, моя Пані!
Волею Долі і Волею Випадку цей лист все одно потрапить колись до Вас у руки і тільки до Вас, Ваша Величносте, і коли б він не потрапив, я бажаю Вам світлої радості і теплих сонячних променів – Ранком; плідної, творчої роботи і думки – Вдень; Натхнення, Одкровення, Задово-леності – Ввечері; доброї і спокійної, із блакитними снами – Ночі! Бажаю світла і злагоди з Людьми, добрих спогадів про Друзів і Близьких своїх, а ще дуже хочу, щоб Ви, моя Пані, пам’ятали, що в цьому величезному Світі б’ється серце одиноко-го Дон Кіхота, котрий бореться з вітря-ними млинами, ламаючи собі крила, ламаючи життя, зустрічаючи певне нерозуміння у тих, хто поруч...
Мила моя Подруго, Ваша Величносте, мені і радісно, і страшно, що зустріну Вас. Невже казка може колись повторитись?! Так! Я впевнений, може! Милостива Пані, тільки не ховайте очей під час нашої першої зустрічі! Чуєте! Я чекаю Вас, я проживаю секунди, хвилини, години, що складаються у дні, тижні, у Вічність, у Нескінченність. Ну, коли ж, коли я побачу ваші очі, коли почую вашу мову і ваш теплий подих, від якого стане нестерпно боляче, що от, ще хвилина-друга і Ви поринете у Ніч, у Лету? І страх охоплює мене, страх, що це більше не повто-риться...
Якось я сказав собі, що: “...чим простіше, тим краще...”, а тепер сам не погоджуюся з собою!
Від простоти – порожнеча! Це не народна Мудрість, але – Мудрість!
Просто Любити – Просто не любити...
Просто Вбити – Просто не убити...
Просто Вибачити – Просто не вибачити...
У першому випадку – простіше перше, у другому – друге, а в третьому, навіть не знаю... Адже від перестановки слів не стане ж легше нікому... А може… Для Вас – це, мабуть, абсурд? Слова, слова... Їх стільки протекло…
Пробачте, Ваша Величносте, не рахуйте за настирливість, мучачись – мучу… Так вже виходить, чи правильніше буде сказано – стається, що, уявляючи про нашу зустріч, подумки бачу Вас поряд, ніби слухаю Вас, про себе не встигаю Вам нічого сказати, а Ви не бажаєте, а може, і не встигаєте нічого запитати. Як багато я Вам хочу сказати, якби Ви тільки знали! Так вже сталося, що в житті я пишу вірші, іноді читаю їх Друзям, в них мій Біль, моя Туга, розуміння і нерозуміння Світу і Життя, і Сльози, і Любов...
Чи зумієте Ви зрозуміти мене, моя Пані? Думаю, так... Чи тільки захочете? Тільки не робіть скороспілих висновків, вони такі оманливі, а мені так страшно втратити Вас, ще й не отримавши! Я знаю: “...Треба тільки навчитися чекати, треба бути спо-кійним і впертим, щоб часом від життя отримувати скупі телеграми радості...”
А якщо у твою хату не постукає дзьобком поштовий голуб?!
Скільки разів рвалося серце з висоти вниз, скільки разів задавав собі питання – навіщо живу? Зла намагаюся не робити, а добра – чи багато? Хто підійметься і пустить кулю собі в чоло, коли мене не стане, вважаючи своє Життя без Мого бездумним? Ніхто! Та й навіщо?! Як, якими словами випросити у Вас Зустріч? Як, якими словами пояснити Вам, як нестерпно боляче без Вас? Як пояснити Вам, Ваша Високосте, що, пануючи над моїм тілом, моєю душею і думками, скоряєте його і що стаю я Людиною, а мені хочеться стати таким маленьким, щоб змогти уміститися десь на міцній долоні, прислухатися до подиху вітру, до Ваших слів і більше нічого не треба, але відразу шмагаю себе батогом.
– Свобода вище за все!!!
На цьому буду закінчувати свої роздуми…
Хай береже Вас Господь Бог!
Уста Ваші цілую, руки Ваші цілую, очі Ваші цілую, цілую кожну клітинку Вашого прекрасного тіла, яке я можу собі уявити...
До зустрічі, Дорога моя Пані!
З повагою, ваш Дон Кіхот!
21 липня 2006 р.
Здрастуйте, тисячу разів здрастуйте, Ваша Величносте!
Не зважаючи на те, що цей лист буде написано в жартівливо-іронічному тоні, всі мої думки і почуття в ньому правдиві і чисті. Вони йдуть з Душі моєї від великої поваги до Вас, моя Пані!
Волею Долі і Волею Випадку цей лист все одно потрапить колись до Вас у руки і тільки до Вас, Ваша Величносте, і коли б він не потрапив, я бажаю Вам світлої радості і теплих сонячних променів – Ранком; плідної, творчої роботи і думки – Вдень; Натхнення, Одкровення, Задово-леності – Ввечері; доброї і спокійної, із блакитними снами – Ночі! Бажаю світла і злагоди з Людьми, добрих спогадів про Друзів і Близьких своїх, а ще дуже хочу, щоб Ви, моя Пані, пам’ятали, що в цьому величезному Світі б’ється серце одиноко-го Дон Кіхота, котрий бореться з вітря-ними млинами, ламаючи собі крила, ламаючи життя, зустрічаючи певне нерозуміння у тих, хто поруч...
Мила моя Подруго, Ваша Величносте, мені і радісно, і страшно, що зустріну Вас. Невже казка може колись повторитись?! Так! Я впевнений, може! Милостива Пані, тільки не ховайте очей під час нашої першої зустрічі! Чуєте! Я чекаю Вас, я проживаю секунди, хвилини, години, що складаються у дні, тижні, у Вічність, у Нескінченність. Ну, коли ж, коли я побачу ваші очі, коли почую вашу мову і ваш теплий подих, від якого стане нестерпно боляче, що от, ще хвилина-друга і Ви поринете у Ніч, у Лету? І страх охоплює мене, страх, що це більше не повто-риться...
Якось я сказав собі, що: “...чим простіше, тим краще...”, а тепер сам не погоджуюся з собою!
Від простоти – порожнеча! Це не народна Мудрість, але – Мудрість!
Просто Любити – Просто не любити...
Просто Вбити – Просто не убити...
Просто Вибачити – Просто не вибачити...
У першому випадку – простіше перше, у другому – друге, а в третьому, навіть не знаю... Адже від перестановки слів не стане ж легше нікому... А може… Для Вас – це, мабуть, абсурд? Слова, слова... Їх стільки протекло…
Пробачте, Ваша Величносте, не рахуйте за настирливість, мучачись – мучу… Так вже виходить, чи правильніше буде сказано – стається, що, уявляючи про нашу зустріч, подумки бачу Вас поряд, ніби слухаю Вас, про себе не встигаю Вам нічого сказати, а Ви не бажаєте, а може, і не встигаєте нічого запитати. Як багато я Вам хочу сказати, якби Ви тільки знали! Так вже сталося, що в житті я пишу вірші, іноді читаю їх Друзям, в них мій Біль, моя Туга, розуміння і нерозуміння Світу і Життя, і Сльози, і Любов...
Чи зумієте Ви зрозуміти мене, моя Пані? Думаю, так... Чи тільки захочете? Тільки не робіть скороспілих висновків, вони такі оманливі, а мені так страшно втратити Вас, ще й не отримавши! Я знаю: “...Треба тільки навчитися чекати, треба бути спо-кійним і впертим, щоб часом від життя отримувати скупі телеграми радості...”
А якщо у твою хату не постукає дзьобком поштовий голуб?!
Скільки разів рвалося серце з висоти вниз, скільки разів задавав собі питання – навіщо живу? Зла намагаюся не робити, а добра – чи багато? Хто підійметься і пустить кулю собі в чоло, коли мене не стане, вважаючи своє Життя без Мого бездумним? Ніхто! Та й навіщо?! Як, якими словами випросити у Вас Зустріч? Як, якими словами пояснити Вам, як нестерпно боляче без Вас? Як пояснити Вам, Ваша Високосте, що, пануючи над моїм тілом, моєю душею і думками, скоряєте його і що стаю я Людиною, а мені хочеться стати таким маленьким, щоб змогти уміститися десь на міцній долоні, прислухатися до подиху вітру, до Ваших слів і більше нічого не треба, але відразу шмагаю себе батогом.
– Свобода вище за все!!!
На цьому буду закінчувати свої роздуми…
Хай береже Вас Господь Бог!
Уста Ваші цілую, руки Ваші цілую, очі Ваші цілую, цілую кожну клітинку Вашого прекрасного тіла, яке я можу собі уявити...
До зустрічі, Дорога моя Пані!
З повагою, ваш Дон Кіхот!
21 липня 2006 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
