1
Ясний червневий ранок...
Але до полудня стає спекотно. Небо втрачає блакить. Задушливі випари трав і сухий стрекіт комах у нерухомому повітрі. Немов вимерли вулиці. Насуваєть-ся та кучерявенька білясто-сіра хмарина, і повільно росте на обрії за рікою і лісом – люди кажуть: “Бути грозі!”
...І правда. Звідкілясь налітає та під-німає стовп пилу різкий порив вітру. Оживають тополі, берези – хиляться до землі і тривожно шумлять листям. Не то танцює, не то рветься кудись втікати нехитра домашня білизна, що сохне на мотузці.
...Перші краплі дощу великі, але рідкі. Може бути, пронесе стороною? Куди там! Злива! Справді злива вже гуляє по дахах, по городах, по намоклій гладі річки, по полю – із блискавицями, громом, з струмками, які біжать уздовж дороги, – наповнюючи усьо-го мене відчуттям якогось щиросердеч-ного полегшення і почуттям замилування і благоговіння перед величним явищем.
“Святий Боже!” – шепочу я, чомусь усміхаючись, і хрещуся, дивлячись у гуркіт-ливе небо; і йду під дощем, йду босими ногами по теплих калюжах, по мокрій шовковистій траві назустріч народженій на півнеба веселці...
Вечір тихий і лагідний.
Захід чистий і повільний.
Дихається вільно і легко.
Як добре!
І як щемливо-жалісно, як шкода непов-торності цього дня, цього вечора! А може, це просто неусвідомлене почуття на мить знайденого щастя єднання з Природою?
На сході запалилася самотня зірка.
День згасає...

2
По суті, так само пишуться вірші. Щоб блискавка-думка з’явилася у світ, пролилася живим словом і розцвіла непов-торною квіткою завершеного добутку – душа поета має стомитися, дозріти, дорости, працею своєю заслужити і стати, нарешті, провідником між Небом і землею.
Розстріляйте хмару – і не пройде дощ на стражденні, розпечені від спеки поля. Але і затяжні дощі не принесуть їм радості, перетворивши їх в сірі і безликі...
Хто б ти не був: Творець Всесвіту чи “піїт місцевого значення” – закон для усіх один. Спробуйте позбавити поета необхідної щиросердечної самоти, чи не дайте йому можливість писати, чи позбавте його відпочинку, перетворивши процес творчості в підневільну працю добування елементарних засобів існування – і ви уб’єте його!..

3
Червень - місяць гроз...
І я вірю, що завтра знову буде ясний тихий ранок; але до полудня небо позбу-деться блакиті, із-за далекого лісу знову з’являться білясто-сірі хмари, і все навколо застигне в томливому чеканні нової грози...

6 червня 2006 р.