Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.17
12:04
Мені часу, напевно, ніколи не стане.
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.
Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.
Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,
2026.06.17
09:34
Чумацький шлях як ніч ,як сон
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,
2026.06.17
09:11
Безпорадний погляд,
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.
2026.06.17
07:36
На столі смачний сніданок
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсяки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсяки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.
2026.06.17
04:21
Учора на потьмареному небі
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.
П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.
П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.
2026.06.17
01:55
Ці вечори лишаються моїми,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.
Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.
Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,
2026.06.17
00:09
Вусаті норовисті кентаври
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,
2026.06.16
22:20
віє вітер, крізь холодну зливу
вгорі же сніг, вірогідно, сніг
те ж обличчя, на віконнім склі
неспішна ніч. та ж неспішна ніч
шум незнайомців, байдужий моїм думкам
ще один буремний день на порозі
я тим живу, щоб нам лежать удвох без тям
вгорі же сніг, вірогідно, сніг
те ж обличчя, на віконнім склі
неспішна ніч. та ж неспішна ніч
шум незнайомців, байдужий моїм думкам
ще один буремний день на порозі
я тим живу, щоб нам лежать удвох без тям
2026.06.16
21:42
усякі наші танці
у пам’яті далекій
і румба і сіртакі
чи трохи джітербеґ
усі мої прозріння
давалися нелегко
кого за руку брав я
і де вони тепер
у пам’яті далекій
і румба і сіртакі
чи трохи джітербеґ
усі мої прозріння
давалися нелегко
кого за руку брав я
і де вони тепер
2026.06.16
21:18
Тротуар в позолоті –
Квітне жовта акація.
Біла травень відкрила,
А сестрі випав червень.
Дерева без борні
Віддають одне одному
Небесами призначену чергу...
Нам би вчитись і вчитись
Квітне жовта акація.
Біла травень відкрила,
А сестрі випав червень.
Дерева без борні
Віддають одне одному
Небесами призначену чергу...
Нам би вчитись і вчитись
2026.06.16
11:56
Нарешті я нормально висплюсь
За сотні років на землі.
Проступить правда, наче листя.
Прийдуть далекі кораблі.
Примірю я слова на виріст,
Долаючи нові щаблі.
Нарешті правда переможе,
За сотні років на землі.
Проступить правда, наче листя.
Прийдуть далекі кораблі.
Примірю я слова на виріст,
Долаючи нові щаблі.
Нарешті правда переможе,
2026.06.16
11:54
Зранку у неділю, в першій,
я розплющив очі
від морзянки в мої двері.
Двійка тамагочі,
просто з "Вартової Вежі",
глянцеві-лискучі
простягнули від Єгови
звіщення страшнючі.
я розплющив очі
від морзянки в мої двері.
Двійка тамагочі,
просто з "Вартової Вежі",
глянцеві-лискучі
простягнули від Єгови
звіщення страшнючі.
2026.06.16
10:44
Дрони круками вгорі —
смерть жахну несли на крилах.
В небі, у нічній порі,
від пальби зоря ятрилась.
Гуркотіло навкруги,
та незламна Україна
боронила береги:
смерть жахну несли на крилах.
В небі, у нічній порі,
від пальби зоря ятрилась.
Гуркотіло навкруги,
та незламна Україна
боронила береги:
2026.06.16
06:33
Тато швидко на лопатки
Укладає сина спатки,
А матуся на бочечок
Мостить лагідно малечу
І наспівує годину
Колискову пісню сину.
16.06.26
Укладає сина спатки,
А матуся на бочечок
Мостить лагідно малечу
І наспівує годину
Колискову пісню сину.
16.06.26
2026.06.16
02:09
Кому мало територій на землі – під землею доберуть скільки треба.
Низькі люди полюбляють балачки про високі матерії.
Моральне безсилля зазвичай компенсують демонстрацією фізичної сили.
Можна втратити геть усе, але злоба і заздрість залишаються
2026.06.15
20:37
розваж мене чимось небесний зодчий
немає тут розваг земних
сьогодні
знаю ми несхожі
ти понад хмарами а я оце на дні
я вірував у вітер
вітер віяв
збираючи ужинки там і сям
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...немає тут розваг земних
сьогодні
знаю ми несхожі
ти понад хмарами а я оце на дні
я вірував у вітер
вітер віяв
збираючи ужинки там і сям
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.15
2026.06.14
2026.06.11
2026.06.08
2026.06.05
2026.06.01
2026.05.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Христенко (1958) /
Вірші
ГОРДЫНЯ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ГОРДЫНЯ
Он был простым кусочком мягкой кожи,
Почти элитной, белой – не как все,
На ягодице чьей-то расположен
И жил в Европе, в средней полосе.
Хорош лицом, избалован и нежен:
Среди зимы, в чувствительный мороз
Его скрывали тёплые одежды,
Чтоб не простыл и, чтобы не замёрз,
А летом солнцу предавалось тело,
За то его – лелеяли опять,
Или стыдились, пряча неумело –
Что за секрет? И что его скрывать?
Но он хотел известности и славы,
Мечтал о ласке, роскоши, любви
И – что ему положено по праву, –
Решил вернуть, поклявшись на крови,
Чтоб доказать, что он кусок особый,
Не абы кто, и уж не лыком шит,
Ведь места нет, ответственнее попы,
И лишь безумец ей не дорожит.
Но слов его, увы, никто не слушал
И, по всему, почти не замечал
– За то, что Вы мне наплевали в душу,
Я отомщу – решил он сгоряча –
И стал краснеть и наливаться злобой,
Изрядно вспух, явив собою прыщ:
Он так хотел стать важною особой,
Такой – один!
Один из сотен тыщ!
И план его, рискованный, но смелый,
Заставил всех дела забыть свои,
Ведь на него измученное тело
Уж не могло ни сесть, ни надавить.
Так упиваясь собственною властью
Прыщ, разрастаясь, щёки надувал,
Наполеоном, ставши в одночасье,
Мечтал взойти на главный пьедестал.
Но организм, от боли изнывая,
Пошёл на утро на приём к врачу.
Что было там, я вовсе не скрываю,
Но углубляться тоже не хочу.
Ему сказали просто: «Или – или»,
И он терпел, когда его рвало,
Умытый спиртом и совсем забытый,
И бюллетень – по первое число, –
Совсем поник, засох, почти растаял –
На ягодице даже нет следа,
И вывод прост, как истина простая:
Гордыня – вот,
Действительно, беда!
(24.07.08 - 8.09.09)г.
Почти элитной, белой – не как все,
На ягодице чьей-то расположен
И жил в Европе, в средней полосе.
Хорош лицом, избалован и нежен:
Среди зимы, в чувствительный мороз
Его скрывали тёплые одежды,
Чтоб не простыл и, чтобы не замёрз,
А летом солнцу предавалось тело,
За то его – лелеяли опять,
Или стыдились, пряча неумело –
Что за секрет? И что его скрывать?
Но он хотел известности и славы,
Мечтал о ласке, роскоши, любви
И – что ему положено по праву, –
Решил вернуть, поклявшись на крови,
Чтоб доказать, что он кусок особый,
Не абы кто, и уж не лыком шит,
Ведь места нет, ответственнее попы,
И лишь безумец ей не дорожит.
Но слов его, увы, никто не слушал
И, по всему, почти не замечал
– За то, что Вы мне наплевали в душу,
Я отомщу – решил он сгоряча –
И стал краснеть и наливаться злобой,
Изрядно вспух, явив собою прыщ:
Он так хотел стать важною особой,
Такой – один!
Один из сотен тыщ!
И план его, рискованный, но смелый,
Заставил всех дела забыть свои,
Ведь на него измученное тело
Уж не могло ни сесть, ни надавить.
Так упиваясь собственною властью
Прыщ, разрастаясь, щёки надувал,
Наполеоном, ставши в одночасье,
Мечтал взойти на главный пьедестал.
Но организм, от боли изнывая,
Пошёл на утро на приём к врачу.
Что было там, я вовсе не скрываю,
Но углубляться тоже не хочу.
Ему сказали просто: «Или – или»,
И он терпел, когда его рвало,
Умытый спиртом и совсем забытый,
И бюллетень – по первое число, –
Совсем поник, засох, почти растаял –
На ягодице даже нет следа,
И вывод прост, как истина простая:
Гордыня – вот,
Действительно, беда!
(24.07.08 - 8.09.09)г.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
