
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.21
09:57
Над усе хлопець любив плавать. Одчайдух був і всяким там настановам батьків бути обережним запливав хоч і «по-собачому», надто на спині, далеченько. Аж поки було видно берег.
От і цього разу плив і од насолоди аж заплющив очі. І не зуздрився, як потрапи
2025.08.21
06:10
Які грузькі дороги,
Які слизькі стежки, –
Утратиш осторогу
І гепнеш навзнаки.
Та і нема охоти
Вмоститись десь на схил, –
Зробилися болотом
Усі земні шляхи.
Які слизькі стежки, –
Утратиш осторогу
І гепнеш навзнаки.
Та і нема охоти
Вмоститись десь на схил, –
Зробилися болотом
Усі земні шляхи.
2025.08.20
21:55
На прийомі молода жінка 30 років. Вона працює на трьох роботах, особистого життя не має, весь вільний час займається волонтерством, а також допомагає безпритульним тваринам. На питання, що вона робить суто для себе, відповідає, що це і є її голов
2025.08.20
21:49
Скелети дерев - як легіон,
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі
2025.08.20
18:16
У кожному дереві –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –
2025.08.20
10:34
як морський штиль узявся до зброї
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!
ця незграбність
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!
ця незграбність
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття
2025.08.20
09:32
серпня - День народження письменника світового рівня, одного з останніх могікан-шістдесятників,
майстра психологічної і готичної прози, яскравого інтерпретатора українського літературного бароко
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешев
майстра психологічної і готичної прози, яскравого інтерпретатора українського літературного бароко
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешев
2025.08.20
05:55
Я вірю не кожному слову,
Бо сумніви маю, що ти
Сховаєшся в сутінках знову
І зможеш до мене прийти.
А поки збираєшся звідси
Податися в рідні краї, –
Світання блакитного відсвіт
Забарвив зіниці твої.
Бо сумніви маю, що ти
Сховаєшся в сутінках знову
І зможеш до мене прийти.
А поки збираєшся звідси
Податися в рідні краї, –
Світання блакитного відсвіт
Забарвив зіниці твої.
2025.08.20
05:02
Я тебе не зустрів, і не треба красивих метафор,
Це заїжджене "потім" нічого мені не дає.
Незачинені двері, забутий опущений прапор,
Приховають сьогодні і щастя, і горе моє.
Я тебе не зустрів. Не судилося. Що тут казати!
У самотності тихо минають
Це заїжджене "потім" нічого мені не дає.
Незачинені двері, забутий опущений прапор,
Приховають сьогодні і щастя, і горе моє.
Я тебе не зустрів. Не судилося. Що тут казати!
У самотності тихо минають
2025.08.19
22:24
Цвіте сонях,
повитий крученими паничами.
Сонячно й вітряно.
Гойдаються квіти
моєї маленької
України коло хати.
Півколо синього неба
пише серпневу симфонію
повитий крученими паничами.
Сонячно й вітряно.
Гойдаються квіти
моєї маленької
України коло хати.
Півколо синього неба
пише серпневу симфонію
2025.08.19
21:27
Природа виявила геніальність
У тому, що створила цей шедевр, -
Твою красу, не схожу на банальність,
У миготінні первісних дерев.
Твоя душа, напевно, теж прекрасна,
Як і твоя небачена краса,
Яка мене заглибила у щастя,
У тому, що створила цей шедевр, -
Твою красу, не схожу на банальність,
У миготінні первісних дерев.
Твоя душа, напевно, теж прекрасна,
Як і твоя небачена краса,
Яка мене заглибила у щастя,
2025.08.19
14:42
Не думай люба і кохана,
Я не забув про тебе, ні.
Життям придавлений і гнаний,
Я вірю, вірю в кращі дні.
Я вірю в те, що все печальне,
Облишить нас хоча б на мить.
Хоч горе тисне так навально,
Я не забув про тебе, ні.
Життям придавлений і гнаний,
Я вірю, вірю в кращі дні.
Я вірю в те, що все печальне,
Облишить нас хоча б на мить.
Хоч горе тисне так навально,
2025.08.19
13:45
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Ассоль
М
Ассоль
М
2025.08.19
13:10
Із Бориса Заходера
Пішов Сергійко в перший клас.
Школяр, як не крути!
Він рахувати вміє в нас
уже до десяти!
Такий учений, загалом,
Пішов Сергійко в перший клас.
Школяр, як не крути!
Він рахувати вміє в нас
уже до десяти!
Такий учений, загалом,
2025.08.19
13:02
Лідери думки... оті, що вгорі –
параноїчні тирани-царі
мають ходулі і мешти...
перевзуваються поводирі,
ну і тому є нові і старі
парадоксальні ефекти.
ІІ
параноїчні тирани-царі
мають ходулі і мешти...
перевзуваються поводирі,
ну і тому є нові і старі
парадоксальні ефекти.
ІІ
2025.08.19
12:36
Стерня навколо їжачиться,
над нею хмари білі - не знамена.
Ряхтять перед очима числа,
і поступово тане літня сцена.
А далі як? Вітри на гривах
дерев, що скинули плоди додолу,
сиренний сплін, доба розбита?
Вирішує лише ґаздиня-доля.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...над нею хмари білі - не знамена.
Ряхтять перед очима числа,
і поступово тане літня сцена.
А далі як? Вітри на гривах
дерев, що скинули плоди додолу,
сиренний сплін, доба розбита?
Вирішує лише ґаздиня-доля.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.20
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Христенко (1958) /
Вірші
ГОРДЫНЯ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ГОРДЫНЯ
Он был простым кусочком мягкой кожи,
Почти элитной, белой – не как все,
На ягодице чьей-то расположен
И жил в Европе, в средней полосе.
Хорош лицом, избалован и нежен:
Среди зимы, в чувствительный мороз
Его скрывали тёплые одежды,
Чтоб не простыл и, чтобы не замёрз,
А летом солнцу предавалось тело,
За то его – лелеяли опять,
Или стыдились, пряча неумело –
Что за секрет? И что его скрывать?
Но он хотел известности и славы,
Мечтал о ласке, роскоши, любви
И – что ему положено по праву, –
Решил вернуть, поклявшись на крови,
Чтоб доказать, что он кусок особый,
Не абы кто, и уж не лыком шит,
Ведь места нет, ответственнее попы,
И лишь безумец ей не дорожит.
Но слов его, увы, никто не слушал
И, по всему, почти не замечал
– За то, что Вы мне наплевали в душу,
Я отомщу – решил он сгоряча –
И стал краснеть и наливаться злобой,
Изрядно вспух, явив собою прыщ:
Он так хотел стать важною особой,
Такой – один!
Один из сотен тыщ!
И план его, рискованный, но смелый,
Заставил всех дела забыть свои,
Ведь на него измученное тело
Уж не могло ни сесть, ни надавить.
Так упиваясь собственною властью
Прыщ, разрастаясь, щёки надувал,
Наполеоном, ставши в одночасье,
Мечтал взойти на главный пьедестал.
Но организм, от боли изнывая,
Пошёл на утро на приём к врачу.
Что было там, я вовсе не скрываю,
Но углубляться тоже не хочу.
Ему сказали просто: «Или – или»,
И он терпел, когда его рвало,
Умытый спиртом и совсем забытый,
И бюллетень – по первое число, –
Совсем поник, засох, почти растаял –
На ягодице даже нет следа,
И вывод прост, как истина простая:
Гордыня – вот,
Действительно, беда!
(24.07.08 - 8.09.09)г.
Почти элитной, белой – не как все,
На ягодице чьей-то расположен
И жил в Европе, в средней полосе.
Хорош лицом, избалован и нежен:
Среди зимы, в чувствительный мороз
Его скрывали тёплые одежды,
Чтоб не простыл и, чтобы не замёрз,
А летом солнцу предавалось тело,
За то его – лелеяли опять,
Или стыдились, пряча неумело –
Что за секрет? И что его скрывать?
Но он хотел известности и славы,
Мечтал о ласке, роскоши, любви
И – что ему положено по праву, –
Решил вернуть, поклявшись на крови,
Чтоб доказать, что он кусок особый,
Не абы кто, и уж не лыком шит,
Ведь места нет, ответственнее попы,
И лишь безумец ей не дорожит.
Но слов его, увы, никто не слушал
И, по всему, почти не замечал
– За то, что Вы мне наплевали в душу,
Я отомщу – решил он сгоряча –
И стал краснеть и наливаться злобой,
Изрядно вспух, явив собою прыщ:
Он так хотел стать важною особой,
Такой – один!
Один из сотен тыщ!
И план его, рискованный, но смелый,
Заставил всех дела забыть свои,
Ведь на него измученное тело
Уж не могло ни сесть, ни надавить.
Так упиваясь собственною властью
Прыщ, разрастаясь, щёки надувал,
Наполеоном, ставши в одночасье,
Мечтал взойти на главный пьедестал.
Но организм, от боли изнывая,
Пошёл на утро на приём к врачу.
Что было там, я вовсе не скрываю,
Но углубляться тоже не хочу.
Ему сказали просто: «Или – или»,
И он терпел, когда его рвало,
Умытый спиртом и совсем забытый,
И бюллетень – по первое число, –
Совсем поник, засох, почти растаял –
На ягодице даже нет следа,
И вывод прост, как истина простая:
Гордыня – вот,
Действительно, беда!
(24.07.08 - 8.09.09)г.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію