Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.13
14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок
2026.02.13
10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року.
Місце проведення — Головний офіс.
Спостерігається поле образів, в якому сакральне, космічне й наукове не стільки з’єднані логічно, як взаємно взаємно розчиняються. "Миро" як ритуальна суб
2026.02.13
10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.
Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.
Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,
2026.02.13
07:49
Із Леоніда Сергєєва
Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!
Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!
2026.02.13
06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.
2026.02.13
03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом
Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом
Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить
2026.02.12
19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на
2026.02.12
18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.
На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.
На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –
2026.02.12
17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем
2026.02.12
11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.
Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.
Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,
2026.02.12
10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.
Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.
Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос
2026.02.12
09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…
2026.02.12
09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?
Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?
Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -
2026.02.11
22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.
З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.
З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.
2026.02.11
19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.
І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.
І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,
2026.02.11
12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.05
2026.02.03
2026.01.28
2026.01.22
2026.01.19
2026.01.19
2026.01.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Левандівський (1981) /
Вірші
/
Антигламур
Ти, Я і Голос за кадром (мельодрама у віршах)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ти, Я і Голос за кадром (мельодрама у віршах)
Я: Ти не втечеш…
Голос: «Не будь дурепою»
Я: бо хворі комети
ще літають…
Голос: «Плював я на комети
от на Марсі…
жизнь в шикаладє»
Я: для тебе Бог розсипав
зорі намистом по небу
Голос: «Романтика, читав Хвильового»
Я: та так насипав…
будеш збирати зі мною
до старості…
ти просто приречена
на мене…
на мою любов…
Голос: «Попсове слово вжито
ех, нудно ж як
правий був Семенко»
Я: Ми з тобою на
небезпечному тарифі –
«Завжди разом»
ти не втечеш…
моя посмішка
твій улюблений смайлик
Голос: «Подайте хустинку
(шморгає носом)
я так розчулився…
піду під липи
слухати цикад»
Я: Вже накреслив наш
земний маршрут
як без зеленого світла
твоїх очей?
не хочу д_т_п
Голос: «Паскудство
ця абре віа тура
мене дістала»
Я: Зрікався тебе
вже не тричі…
як кожен злочинець
вертаюсь на місце
злочину…
обіймаю постіль
із твоїм запахом…
Голос: «Ну-ну, вологість
в кутиках очей
тут не до місця
о-о, вже не тричі
зраднику
твоя кава вже
вистигла
схололи твої
почуття
і ніч у зіницях –
концентрована правда…
камінний ідоле
дівочої посмішки»
Я: хіба я Августин?
Аврелій чи Блаженний?
Що читаю свою
сповідь
худенькими літерами
з три крапками і комами
при тремтячому вогнику
свічки
Голос: «Ну зовсім здурів
справи кепські
не в тільняшці
видать народився
плюндрує душу
і здає в ясир…
усе для неї…
піде на галеру
сімейного щастя»
Я: Засніжена романтика
твого обличчя
я – крихта хліба
з твоїх уст
я – бісер з твоїх
очей
я…мабуть, твій
промінь
Голос: «Пішло й поїхало
знову хвильовізм
нудний ти Миколо
Сосюра тобі
не світить…
а ще «сонячні кларнети»
які продав Тичина…»
Я: не буду говорити про
місяць…
про зорі – ліхтарики янголів
з Космосу
з Атлантиди Господа
бо ми – лишень уламки
від його провидіння
ми – одна з амплітуд
його любові
його безголові творіння
Голос: «Апокрифіческоє!
А вона, мабуть
не втече…
хоча, навіщо ти
їй такий потрібен?
Августин з тебе
поганий
а вона…
вона вартує…
справжнього
граду земного
о-о, civitas mundi…
ох, нудно ж…
треба йти послухати
тишу і цикад»
Я: нарешті, я це вчув
чи це не голос
совісті
так дошкуляє мені?
це…може alter ego
колишеться піском
під моїми ногами…
така самокритика
мені недоступна
я надто
банально-серйозний
для цього
Голос: «Таки заскочив
зненацька
Михайль і Ґео
би сміялися…
ну, Ніколя ти дайош…
я ж тобі на пальцях
показую
по літері виводжу:
ти маленька тінь
Вінграновського
карикатура з Симоненка
тьху!
цикад набридло
слухати
все, я off line»
Я: пішов, і слава богу
якесь брождєніє в умі
і сум дрижить мов
електричка
гамасплеск і
виплеск
твої обійми…
азартний секс
ти вже нікуди
не втечеш…
Голос: Абонент поза зоною
досяжності
Все, кінець п’єси.
2009
Голос: «Не будь дурепою»
Я: бо хворі комети
ще літають…
Голос: «Плював я на комети
от на Марсі…
жизнь в шикаладє»
Я: для тебе Бог розсипав
зорі намистом по небу
Голос: «Романтика, читав Хвильового»
Я: та так насипав…
будеш збирати зі мною
до старості…
ти просто приречена
на мене…
на мою любов…
Голос: «Попсове слово вжито
ех, нудно ж як
правий був Семенко»
Я: Ми з тобою на
небезпечному тарифі –
«Завжди разом»
ти не втечеш…
моя посмішка
твій улюблений смайлик
Голос: «Подайте хустинку
(шморгає носом)
я так розчулився…
піду під липи
слухати цикад»
Я: Вже накреслив наш
земний маршрут
як без зеленого світла
твоїх очей?
не хочу д_т_п
Голос: «Паскудство
ця абре віа тура
мене дістала»
Я: Зрікався тебе
вже не тричі…
як кожен злочинець
вертаюсь на місце
злочину…
обіймаю постіль
із твоїм запахом…
Голос: «Ну-ну, вологість
в кутиках очей
тут не до місця
о-о, вже не тричі
зраднику
твоя кава вже
вистигла
схололи твої
почуття
і ніч у зіницях –
концентрована правда…
камінний ідоле
дівочої посмішки»
Я: хіба я Августин?
Аврелій чи Блаженний?
Що читаю свою
сповідь
худенькими літерами
з три крапками і комами
при тремтячому вогнику
свічки
Голос: «Ну зовсім здурів
справи кепські
не в тільняшці
видать народився
плюндрує душу
і здає в ясир…
усе для неї…
піде на галеру
сімейного щастя»
Я: Засніжена романтика
твого обличчя
я – крихта хліба
з твоїх уст
я – бісер з твоїх
очей
я…мабуть, твій
промінь
Голос: «Пішло й поїхало
знову хвильовізм
нудний ти Миколо
Сосюра тобі
не світить…
а ще «сонячні кларнети»
які продав Тичина…»
Я: не буду говорити про
місяць…
про зорі – ліхтарики янголів
з Космосу
з Атлантиди Господа
бо ми – лишень уламки
від його провидіння
ми – одна з амплітуд
його любові
його безголові творіння
Голос: «Апокрифіческоє!
А вона, мабуть
не втече…
хоча, навіщо ти
їй такий потрібен?
Августин з тебе
поганий
а вона…
вона вартує…
справжнього
граду земного
о-о, civitas mundi…
ох, нудно ж…
треба йти послухати
тишу і цикад»
Я: нарешті, я це вчув
чи це не голос
совісті
так дошкуляє мені?
це…може alter ego
колишеться піском
під моїми ногами…
така самокритика
мені недоступна
я надто
банально-серйозний
для цього
Голос: «Таки заскочив
зненацька
Михайль і Ґео
би сміялися…
ну, Ніколя ти дайош…
я ж тобі на пальцях
показую
по літері виводжу:
ти маленька тінь
Вінграновського
карикатура з Симоненка
тьху!
цикад набридло
слухати
все, я off line»
Я: пішов, і слава богу
якесь брождєніє в умі
і сум дрижить мов
електричка
гамасплеск і
виплеск
твої обійми…
азартний секс
ти вже нікуди
не втечеш…
Голос: Абонент поза зоною
досяжності
Все, кінець п’єси.
2009
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
