иностранкой, Юля, здается мне, вполне может оказаться лирический герой. ибо ты не до конца (что было бы странно при таком-то тексте) оценила масштабы полотна. ведь число в триста душ - тут неспроста. я подозреваю (только никому не говори), что автор таким образом пытается тонко намекнуть на триста спартанцев: какое уж тут зазорно! да и как не узнать в том, у кого без фальши и гримма глаза, ясное дело, горят, - Ричи Игана? действительно: ну какая в 1962м фальш, какой гримм-то? так, белила да буряк...
и, наконец, обрати внимание: заканчивается все вполне закономерным для голливуда 60-ых - концом (La finita! Fin! Фінал!).

Юлечко, як приємно читати коментар від тебе, приємно, бо вірш - крик душі, ситуаційний, з життя ліричної героїні на ім*я...Та яка різниця?!))) Суть в тому, що людина в пошуках другої половинки втратила деякі риси характеру, слава (в певних кругах, так би мовити), гроші для задоволення будь-яких забаганок, увага дам - то все "проходящему" вже не цікаво, йому не треба ніжність,любов...Користливі стерви зі статусом, "ринкові відносини" на зразок "ми разом *(об*єднання капіталу)= гроші(що уособлюють владу), а там вже шлях в політику, чи ще куди)))
Щодо відсутності бажання героїні боротися за "ласий шматок" - вона вже стукала у двері, не відчинили))) тому нема значення в подальших кроках, "розбивати лоба" є безглуздо, тим більше, що на Ньому, тому, про кого написано, світ клином не зійшовся)))

щодо безодні роздумів - сама замислилась))) Юлечко))) ситуацію можна розглядати під різними кутами

привіт, ціную твій гумор, проте , Чорі, ти здогадалась, про що я написала, а про спартанців)) я навіть і не думала)))а з випискою банківською ти в яблучко поцілила))) я працюю з нею))щодня

Сашо, до такого висновку дійшла і я)))
нема сенсу, можна пробувати, звичайно, пиріжки "Утренняя заря", проте чи варто влаштовувати "Санту-Барбару"?