Поштове відділення, над яким проповзає відлига,
і ранкові універмаги, якими ходять носії піци -
як ти легко тримаєш речі, потрібні тобі щодня,
люльку з гашишем
і горня з чаєм,
обмащений медом зимовий посуд,
як ти уникаєш протягів і листування;

з видом на місто, яке зовсім затихло,
вулична торгівля не надто жвава о цій порі,
два-три торговця смаженими каштанами
дивляться в небо,
і сиплеться сніг, але такий розгублений,
що тане ще там - щойно долетівши до
перших пташиних зграй;

так що птахи бавляться собі -
над головами в них так багато снігу
а вже під крилами так порожньо,
що хочеться довго летіти під низькими мостами,
тримаючи в дзьобі запах смажених каштанів;

кожен щось може знайти собі, аби лише добре шукав,
янголи сиплять тобі під ноги ремонтний пісок і діаманти,
безпорадне сонце посеред зими,
все що воно може, це просто рухатись -
зі Сходу на Захід, кохана,
зі Сходу на Захід.