і що ми зрештою зараз маємо? повну свободу письма, яка практично межує із хаотичністю і безумовністю дій; масу гранично подібних один до одного текстів, вольність і приблизність рими, ритму і рядка у яких часто викриває недбалість, авторську нечистоплотність і небажання працювати. з іншого ж боку таке ставлення до власного тексту можна ще пояснити, наприклад, егоцентрією (яке претензійне слово!) автора, який не бажає визнати своє імовірне делітанство аби таким чином відкрити собі шлях до вдосконалення. або бодай відкрити собі очі на справжнє своє покликання: рекламний агент, менеджер з продажів, там, пасічник, вантажник... поле нашої молодої поетики нині таке безмежне і таке голодне, що поява на його теренах більш-менш самобутнього автора зі своїм голосом (який, власне, ще сам ледь-ледь почав себе шукати, а не встиг обернутись, як став головною контрольною моделлю у цілому тематичному "цеху" і тепер ризикує одного разу просто не знайтись серед незліченних копій), який хоч трохи упевнено стоїть на своїй фм(філософсько-моральній)-хвилі, як вмикається процес тиражування, калькування, а там, гляди, і перекрикування цього голосу тисячами до того безголосих ротів.
так що ж ми наразі маємо? здається, що анічогісінько!.. окрім напряму (здебільшого, на юх), куди іще з радянських часів пророче вказує дєдушка лєнін з центральної площі кожного міста.
їй-бо, знав.

пы.сы.
якщо хтось подумав, що коментрар безпосередньо стосується представленого вище тексту, цей хтось безумовно виявився правим.
якщо хтось подумав, що коментар безпосередньо не стосується у першу чергу самої дописувачки, цей хтось сильно помилився.

останнє речея було ніби випраданням тому всьому що ти тількищо написала, отже ти вагаєшся, або боїшся(вибери вже), так адекват
на критика стосовно сучасної літератури, але з того усього випливає, що українська література як явище мала б померти ще в 60-70 роках, або (накрайняк)разом з совком....

Оу, у вас тут якісь такі дивні непорозуміння)
Наскільки знаю - обидвоє любите творчість Жадана. І от)

А з першим коментарем трохи не погоджуся. Так, Жадан став найбільшим джерелом для калькування в сучасній українській поезії, я також не став винятком. Але з часом усе стане на свої місця. Як казав дехто - "зерно відділиться від полови". І пам*ятатимуть тільки дійсно оригінальних авторів. А сьогочасна слава - то таке)
П.С. хм, а може і я чого не зрозумів у цих коментарях?)

щось я вашого казарменного джидайського гумору не зрозумів! але отже:
оскільки моє дитинство(слава богам) пройшло не за екраном телевізора, я абсолютно не знайомий з ніз сюжетом "Стар варс" ні тимпаче з вигаданим кодексом вигаданих зоряних воїнів. і здоровенного пластмасового меча, аля Люк Скайвокер теж не маю. але якщо вам настільки важливе моє вибачення, то: "я канєшно ізвіняюся!"
якщо викритикуєте усіх підряд, включно з собою, тоді чому саме під цим віршем. надрукуйте тоді вже в себе на місці особистої інформації. тобі відразу буде видно наскільки ви самокритичні.
"поле нашої молодої поетики нині таке безмежне і таке голодне..." - не люблю придиратися до слів, але все ж поясніть тоді оце...
"масу гранично подібних один до одного текстів, вольність і приблизність рими, ритму і рядка ..." - Хм! дивно, але чомусь мені здається що тут йдеться не про менеджерів середньої ланки...
П.С.: що є зрештою конструктивна критика, це пошук "чогось" в матеріалі(умовно назву це так), який все-одно закінчується знайденим ґанжем та негативом в бік творця, на оцінку впливають десятки взаємоповязаних факторів(так собі поліетіологія), одним з яких є і смаки критика.
до чого я веду? а просто до того що ваш допис тут абсолютно не доречний(хтось захотів похвалитися гарно написаною полемікою).