в границях похибки – туман, в тумані – похибка границі;
сам-по-собі-само-обман тобі дарує сон напиться.
й ти упиваєшся ним знов, і покидаєш своє тіло –
хитру систему підлих змов – й летиш! летиш! [хоч і невміло].
трохи повільно (наче тінь), трохи невільно (наче привид),
але, усе ж таки, і кінь не дожене тебе… й обриви
раз і назавжди скажуть: «стоп!», не підпустивши його ближче,
і він повернеться, щоб в лоб здолати гору... горе – днище!
це буде важко – він це знає, та манить висотою пік,
і він не здасться й все здолає, навіть, як піде на це рік,
навіть, як треба буде дертись через терновий живопліт,
чи, в крайнім випадку, померти у непролазності боліт,
й в момент найвищої потреби воскреснути, щоб далі йти
й у снах приходити до тебе, щоб хоч у це повірив ти;
а, розпрямивши врешті крила, поглянув в небо й взяв розгін...
і підхопила б тебе сила, аж покотився за кимсь дзвін…
та тихо плакала зозуля й кривилась їй пуста луна,
і лиш ржавіла, та ще куля свистіла, бо ще є вона!
й повірте: буде ще загроза зі сторони нарко-собак,
і більшість збільшить свою дозу, рабно сказавши: «хай і так!..»
й раптом, змовчавши, закричали, що вони йшли туди, де всі,
а те, що будуть ще причали не знав ні пес, ані просій,
що жадав абсолютність неба й зірковий зовсім – от і все,
і говорив: «більше не треба, принаймні дайте те пусте,
а я знайду вже, що покласти у цю валізу чи то в глек;
мені із ним ніяк не впасти… або впустіть у світ аптек,
та випишіть рецепт на ліки з роду морфіну, теж на спирт…
й навік закрийте мої віки, й нехай і вам присниться мирт!
і я якось собі дам раду, я не пегас, та й не осел,
тож не покину себе ззаду, лиш горизонт би – над усе!»
і вчинком цим – цим надпольотом – ти подаруєш іншим те,
чого й нема у тебе, й згодом може появиться й, проте,
про те не варто говорити, хіба лиш марити у снах,
інакше ж все можеш згубити, мов насолоду серед благ.
***
знов все не те, знов все не так, зовсім інакше, аніж мріяв,
і гірший запах, [вірші], смак, й колір не той... це чудасія.
ніби й рецепт – оригінал, ніби й ще дійсні реагенти,
та щось не те... старт – не фінал!!! де недосяжні абоненти?
де починається межа і де закінчується можна,
якщо дволикий світ ножа для когось – смерть, іншим – світ божий?...
в чому причина цих невдач? що є основою поразки?
якщо це – я, о Нуль, пробач й пусти хоч їх в країну казки!
де за парканом – закордон, і за кордоном – запаркання,
й немає похибки, бо й сон – дурман, туман, аркан… й звикання.
***
фатальна помилка – обман, в омані – оклики баталій.
лиш сни, прикладені до ран, вкладуться в цьому інтервалі…
в навмисних помилках – сліди, в слідах неточностей – криниці,
в криницях – поминки води… пірни і ти на дно темниці!