ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.09.23
02:08
не потрібні вже слова
лала-ла-лала-ла-лала-ла
1.
місячного сяйва мілина
ти і я
не випиті до дна
ти і я
лала-ла-лала-ла-лала-ла
1.
місячного сяйва мілина
ти і я
не випиті до дна
ти і я
2024.09.22
22:01
Питаєте, чого це я сумую?
Бо самота навколо, самота.
І ніби все життя минає всує,
У бік незрозумілий поверта.
І що у нім? Яка краса чи втіха?
І зникло розмаїття, хоч любов
Горить, яріє чи палає стиха,
Бо самота навколо, самота.
І ніби все життя минає всує,
У бік незрозумілий поверта.
І що у нім? Яка краса чи втіха?
І зникло розмаїття, хоч любов
Горить, яріє чи палає стиха,
2024.09.22
20:54
Немає нікого хто поруч твого життя
Солодким цілунком погодить тебе на завтра,
І буде не проти сказати тобі, що за-
Бути уже не спроможний, що станеш початком
Великої книги. Напише хтонічний роман,
Історію світла, історію часу та словом
Сплітаючи чис
Солодким цілунком погодить тебе на завтра,
І буде не проти сказати тобі, що за-
Бути уже не спроможний, що станеш початком
Великої книги. Напише хтонічний роман,
Історію світла, історію часу та словом
Сплітаючи чис
2024.09.22
19:23
Спасибі, Доле,
Що ноги-руки цілі,
Що світ цей сприймаю
Барвою, звуком, словом...
«А решта?»
«А решта – вагомий додаток,
Що зветься так просто – ЖИТТЯ».
Що ноги-руки цілі,
Що світ цей сприймаю
Барвою, звуком, словом...
«А решта?»
«А решта – вагомий додаток,
Що зветься так просто – ЖИТТЯ».
2024.09.22
17:32
Коли не годні показати розум, показують нерви.
Люди з важким характером потребують жінок легкої поведінки.
Коли нападають нерви, музи відпадають.
Нервують усі, але далеко не всі роблять із цього рекламу.
І холодний розум можна довести до точк
2024.09.22
15:43
ефемери зимового вересня
землеміри німого кіно
лейтмотив надзвичайно первісний
римування авжеж гуано
понад зірваними піввуалями
нас діждеться нуарний суар
крокодил неприродно роззявлений
землеміри німого кіно
лейтмотив надзвичайно первісний
римування авжеж гуано
понад зірваними піввуалями
нас діждеться нуарний суар
крокодил неприродно роззявлений
2024.09.22
14:00
Ми різні з Вами...Небо і земля,
Холодний місяць і гаряче сонце.
Мелодії старого скрипаля
Примарою лягають у долоньці.
Ми різні з Вами...Літо і зима,
Як тиха осінь і весна квітуча.
Ніщо й ніхто нас разом не трима.
Холодний місяць і гаряче сонце.
Мелодії старого скрипаля
Примарою лягають у долоньці.
Ми різні з Вами...Літо і зима,
Як тиха осінь і весна квітуча.
Ніщо й ніхто нас разом не трима.
2024.09.22
12:58
Сидять бабці під під’їздом на лавці широкій.
Уже кожній з них, напевно за сімдесят років.
Вже на світі нажилися та напрацювались.
Ото тільки що сидіти на лавці й зосталось.
Між собою гомоніти, щось розповідати,
Кісточки усім знайомим поперемивати.
В
Уже кожній з них, напевно за сімдесят років.
Вже на світі нажилися та напрацювались.
Ото тільки що сидіти на лавці й зосталось.
Між собою гомоніти, щось розповідати,
Кісточки усім знайомим поперемивати.
В
2024.09.22
11:49
віє запах тривожний
від сухого зела
мов оплакує кожний
прутик літа й тепла
осінь в лісі та гаї
скоро зайде в міста
осінь часу не гає
від сухого зела
мов оплакує кожний
прутик літа й тепла
осінь в лісі та гаї
скоро зайде в міста
осінь часу не гає
2024.09.22
11:07
Тримай себе у натовпі бентежнім,
хай він усіх паплюжить і усе.
На себе розраховуй, незалежно,
що ближній срібло й посмішку несе.
У мрії поринати не стидайся,
та не обожнюй навіть власних дум!
Брехні – не вір, а лесток – опасайся,
хай він усіх паплюжить і усе.
На себе розраховуй, незалежно,
що ближній срібло й посмішку несе.
У мрії поринати не стидайся,
та не обожнюй навіть власних дум!
Брехні – не вір, а лесток – опасайся,
2024.09.22
10:51
Війна вбиває…
Земля змучена стогне.
Багряна трава.
Ранок.
Золотий жовтень.
Озеро завмерло, віддзеркалюючи заспані очі багатоповерхівок.
Жінка, років сорока, повненька і, певно, не дуже вродлива, скромно одягнена, сидить на лавочці, похитуючи ног
2024.09.22
09:46
Браслетні перлини
на зап’ястя -
дарунок дружини
на щастя.
За теплі хвилини
в снігопади -
сяйливі краплини
на зап’ястя -
дарунок дружини
на щастя.
За теплі хвилини
в снігопади -
сяйливі краплини
2024.09.22
07:44
Тебе чекав би допізна
У край села на сінокосі
Де загубилася весна
У літі з дозволу ще й досі…
І розстелився б все одно
На місце те, не випадкове
Черпали б з неба ми вино
У край села на сінокосі
Де загубилася весна
У літі з дозволу ще й досі…
І розстелився б все одно
На місце те, не випадкове
Черпали б з неба ми вино
2024.09.22
07:33
Не для мене ще усмішки
Із твоїх медових уст, –
Цим вдоволенням нітрішки
Не впиваюся чомусь.
Наковтався удостачу
Тільки сильної жури,
Поки ти мене не бачиш
І не чуєш до пори.
Із твоїх медових уст, –
Цим вдоволенням нітрішки
Не впиваюся чомусь.
Наковтався удостачу
Тільки сильної жури,
Поки ти мене не бачиш
І не чуєш до пори.
2024.09.22
06:04
Часи млинів минули і волів.
Сучасний світ немов несеться в прірву.
Колись добрішим бути я хотів.
А нині що? Давай за козир чирву.
Або вино. Достатньо вже хрестів.
Для бубни є на Банківській орава.
Поетові, на жаль, бракує слів.
А сильні світу оберу
Сучасний світ немов несеться в прірву.
Колись добрішим бути я хотів.
А нині що? Давай за козир чирву.
Або вино. Достатньо вже хрестів.
Для бубни є на Банківській орава.
Поетові, на жаль, бракує слів.
А сильні світу оберу
2024.09.21
14:44
коли потвориться сміх
вороння зривається з древа
відлюдного острова мрій
залишає з веселощів
прокурену порож між
глюком & фаренгейтом
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...вороння зривається з древа
відлюдного острова мрій
залишає з веселощів
прокурену порож між
глюком & фаренгейтом
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.09.16
2024.08.20
2024.08.17
2024.08.04
2024.07.25
2024.07.05
2024.07.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Руслан Навроцький /
Вірші
Роксолани
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Роксолани
Ми Країна Рабів?!
Не робіть круглих очей
Панове та Панні.
Бо вже років Стонадцять
Ми Плачемсь Кріпацтвом…
Бо,який же Мужик,
У Здоровому глузді і не Інвалід-
Добровільно віддасть Свою Бабу у Рабство!
Можна тут сперечатись.
«Про» приводити Істин до Чорного моря.
Про Нові Горизонти,чи Долі Кулак.
Але їх вже не Сотні,не Тисячі,
А Міліонни!
Закладають і Долі,і Тіла свої-
За П*ятак.
Ну а Ми-
Відгружаєм Товаром Живим Ешелони!
І за Пивом розкручуєм Тему,
Що Все в Нас Не Так!
І чекаємо Пенсій від Роксолан,
З-за Кордону.
І хватає не тільки на Хліб,
Ну а ще й на Кабак…
І пророчать на шпальтах усіх
Фарисеї.
Що,мов,почався!
Великий Хохлацький Ісход!
Але то ж не з Полону
Виводять Нарід свій.
Новоявленні Моїсеї.
А в Пустелю плюндрують
Квітучу Країну й Великий Народ!
Ну а Ми-
Відгружаєм Товаром Живим Ешелони!
І за Пивом розкручуєм Тему,
Що Все в Нас Не Так!
І чекаємо Пенсій від Роксолан,
З-за Кордону.
І хватає не тільки на Хліб,
Ну а ще й на Кабак…
Обезпечим Європі
Жонами Своїми
Достойную Старість!
Ну і хай зароблять Копіїку.
Потом,Глумом своїм.
Для убогих Сиріт.
І тоді вже спокійно-
Геть портки,Мужики!
Підперезуйсь Подолом.
Обростай Рогами!
Слава Панству Заморському,
Що взялось обновлять Свіжим Геном
Козацький наш Рід!
А твій Прадід,
Покручував Вуса степенно.
І вклонятися міг,
Лиш Мечу й Бойовому коню.
І коли ставив ногу свою
У Стремено-
І Царьград.
І Париж.
І Равена-
Вклонялись Йому!
Ну а Ми-
Відгружаєм Товаром Живим Ешелони!
І за Пивом розкручуєм Тему,
Що Все в Нас Не Так!
І чекаємо Пенсій від Роксолан,
З-за Кордону.
І хватає не тільки на Хліб,
Ну а ще й на Кабак…
Я,-такий як і Всі.
Й в мене з Буднем
Війна нездоланна.
І не ясно іще до сих пір Хто- Кого.
Та коли він бере мене у лещата,
То повторюю Вам і Собі.
«Ти- Мужик.
Ти ж- Мужик!
Встань заПлуга,за Верстак чи за Кульман,
Ні-то Шабельку у руку візьми.
Але Рук не Впускай Безпорадно.
Й не укроплюй Земельку Святую
Соплями,пардон,й Слізьми!
Бо твій Прадід,
Покручував Вуса Степенно.
І вклонятися Міг,
Лиш Мечу й Бойовому коню.
І коли ставив ногу свою
У Стремено-
І Стамбул,
І Берлін,
І Варшава
Вклонялись Йому.
Ну а Ми-
Відгружаєм Товаром Живим Ешелони!
І за Пивом розкручуєм Тему,
Що Все в Нас Не Так!
І чекаємо Пенсій від Роксолан,
З-за Кордону.
І хватає не тільки на Хліб,
Ну а ще й на Кабак…
Не робіть круглих очей
Панове та Панні.
Бо вже років Стонадцять
Ми Плачемсь Кріпацтвом…
Бо,який же Мужик,
У Здоровому глузді і не Інвалід-
Добровільно віддасть Свою Бабу у Рабство!
Можна тут сперечатись.
«Про» приводити Істин до Чорного моря.
Про Нові Горизонти,чи Долі Кулак.
Але їх вже не Сотні,не Тисячі,
А Міліонни!
Закладають і Долі,і Тіла свої-
За П*ятак.
Ну а Ми-
Відгружаєм Товаром Живим Ешелони!
І за Пивом розкручуєм Тему,
Що Все в Нас Не Так!
І чекаємо Пенсій від Роксолан,
З-за Кордону.
І хватає не тільки на Хліб,
Ну а ще й на Кабак…
І пророчать на шпальтах усіх
Фарисеї.
Що,мов,почався!
Великий Хохлацький Ісход!
Але то ж не з Полону
Виводять Нарід свій.
Новоявленні Моїсеї.
А в Пустелю плюндрують
Квітучу Країну й Великий Народ!
Ну а Ми-
Відгружаєм Товаром Живим Ешелони!
І за Пивом розкручуєм Тему,
Що Все в Нас Не Так!
І чекаємо Пенсій від Роксолан,
З-за Кордону.
І хватає не тільки на Хліб,
Ну а ще й на Кабак…
Обезпечим Європі
Жонами Своїми
Достойную Старість!
Ну і хай зароблять Копіїку.
Потом,Глумом своїм.
Для убогих Сиріт.
І тоді вже спокійно-
Геть портки,Мужики!
Підперезуйсь Подолом.
Обростай Рогами!
Слава Панству Заморському,
Що взялось обновлять Свіжим Геном
Козацький наш Рід!
А твій Прадід,
Покручував Вуса степенно.
І вклонятися міг,
Лиш Мечу й Бойовому коню.
І коли ставив ногу свою
У Стремено-
І Царьград.
І Париж.
І Равена-
Вклонялись Йому!
Ну а Ми-
Відгружаєм Товаром Живим Ешелони!
І за Пивом розкручуєм Тему,
Що Все в Нас Не Так!
І чекаємо Пенсій від Роксолан,
З-за Кордону.
І хватає не тільки на Хліб,
Ну а ще й на Кабак…
Я,-такий як і Всі.
Й в мене з Буднем
Війна нездоланна.
І не ясно іще до сих пір Хто- Кого.
Та коли він бере мене у лещата,
То повторюю Вам і Собі.
«Ти- Мужик.
Ти ж- Мужик!
Встань заПлуга,за Верстак чи за Кульман,
Ні-то Шабельку у руку візьми.
Але Рук не Впускай Безпорадно.
Й не укроплюй Земельку Святую
Соплями,пардон,й Слізьми!
Бо твій Прадід,
Покручував Вуса Степенно.
І вклонятися Міг,
Лиш Мечу й Бойовому коню.
І коли ставив ногу свою
У Стремено-
І Стамбул,
І Берлін,
І Варшава
Вклонялись Йому.
Ну а Ми-
Відгружаєм Товаром Живим Ешелони!
І за Пивом розкручуєм Тему,
Що Все в Нас Не Так!
І чекаємо Пенсій від Роксолан,
З-за Кордону.
І хватає не тільки на Хліб,
Ну а ще й на Кабак…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0981 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0981 seconds