Забуваючи сни про Майбутнє.
Задуваючи свічку Будня.
Ти очима шукаєш Птаха.
В Піднебессях своїх-
Бідолаха.
Ти розколюєш день навпіл,
До-Падіння,та після-Свято.
То повз тебе пройшла Посвята.
То тобі заспівав Третій півень
Пісню Ліні,пісню Страху.

Вже не Хочеш,не Відаєш-
Знаєш.
Там де був,вже тепер не Буваєш.
Ані в Гостях,ні ані Повз.
Що тепер,Пане «Гов».


Цей Світ присадили на Шоу.
Старечі Старці.
А що ім…(страхом_)

А Ти от одягнутий в Чорне.
Під Час набиваєш ногу.
Біжиш,шкутильгаєш,скачеш-
І що Третім оком ти бачиш…

Що.
Цей Світ присадили на Шоу.
Старечі Старці.
А що ім…(шепотом і страхом)

Ти все вже зробив,що міг.
Упав в Епохальний Гріх.
У руки брав Слово-Батіг.
І бив,бив.БИВ!
Десь у Бік.
Поки зрозумів…

Що.
Цей Світ присадили на Шоу.
Старечі Старці.
А що ім…(гірко)

Їм вже не Шукати-Мати.
Їм вже не Творити-Мати.
І Вірити-наче Знати.
Любити-немов Хоронити.
І ссати,і ссати,і Ссати.
На грудях Землі,у Немовляти.
Хліб-Молоко випасати.
В Трикутнику Зеленої Злості-
Чумацькі шляхи-Ховати.

Цей Світ присадили на Шоу.
Старечі Старці.
А що ім…(криком)

А Я –назбираю куль
Гарячих і запашних.
І всіх їх –віддам на брухт.
Хай плавиться Шоу на Пшик.

Бо всі Ми, далебі –Актори.
У цім божевільнім Шоу.
Що виплекали Старечі.
А Я у Чорнім,
До речі…