ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.11.19
2024.11.16
2024.11.11
2024.11.02
2024.11.01
2024.10.30
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Руслан Навроцький /
Вірші
Осіння антиода місту
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Осіння антиода місту
В цьому Місті-все на місці.
Тихий скверик.Білий дім.
Ряд кіосків,є вже церква,є вже костьол.
Мер у кріслі,діти в яслях,
І у дошки вчителі.
В цьому Місті-все на місці,
І у Місті-Осінь.
А Місто б*ється за життя,
Творячи чиюсь волю.
І в цьому проклятті буття
Воно ще вірить в Бога.
І є ще я…
Я йду по Місту,
Курю «Політ» чи «Вінстон».
І що мені до Міста,
І що до мене Місту.
І у Місті-Осінь.
В цьому Місті-все на місці.
Пролетарій у станка,
П*ять днів в тиждень з Планом
Б*ється досі.
І Барижне свято,-непочатий край роботи.
А в ввечері-телесеанс.
Хочеш Сігал,хочеш Шварц.
(а Шварц, так заходить
під вареники і квас).
І в цьому Місті-все на місці.
І у місті-осінь.
В цьому Місті-все на місці.
Ресторани і кафе.
І на пиво можна літом чи зимою.
Банки є,РАПО,Соцбез.
Налогова інспекція-ого яка.
Театр скудніє,скудніють школи.
Але в цьому Місті-все на місці,
І у місті-осінь.
А Місто б*ється за життя,
Творячи чиюсь волю.
І в цьому проклятті буття
Воно ще має Бога.
І є ще я…
Я йду по Місту,
Курю «Політ» чи «Вінстон».
І що мені до Міста,
І що до мене Місту.
І у Місті-Осінь.
В цьому Місті-все на місці.
Вождь у кепочці,в умах,
З постаменту соглядає досі.
Подає нам явний знак:
В кармані-дуля,а так-кулак.
(І такі верной дорогой
Ідьоте,товаріщі).
Та в цьому Місті-все на місці.
І у місті-осінь.
А Місто має депутатів,
У самій Верховній Раді.
Але,що там хочуть нам сказати,
Дуже важко розібрати.
І,якщо добре вслухатись,то,здається,
Що там хочуть всіх послати.
Але нам не привикати.
Ми їм цього не казали,
Але,ми давно вже їх послали.
І тому повиживали.
Отже,
В цьому Місті-все на місці.
І у місті-осінь.
А Місто б*ється за життя,
Творячи чиюсь волю.
Є в Міста воля до життя,
Бо є ще воля в Бога.
І є ще я…
Я йду по Місту,
Курю «Політ» чи «Вінстон».
І що мені до Міста,
І що до мене Місту.
А у Місті-Осінь.
Тихий скверик.Білий дім.
Ряд кіосків,є вже церква,є вже костьол.
Мер у кріслі,діти в яслях,
І у дошки вчителі.
В цьому Місті-все на місці,
І у Місті-Осінь.
А Місто б*ється за життя,
Творячи чиюсь волю.
І в цьому проклятті буття
Воно ще вірить в Бога.
І є ще я…
Я йду по Місту,
Курю «Політ» чи «Вінстон».
І що мені до Міста,
І що до мене Місту.
І у Місті-Осінь.
В цьому Місті-все на місці.
Пролетарій у станка,
П*ять днів в тиждень з Планом
Б*ється досі.
І Барижне свято,-непочатий край роботи.
А в ввечері-телесеанс.
Хочеш Сігал,хочеш Шварц.
(а Шварц, так заходить
під вареники і квас).
І в цьому Місті-все на місці.
І у місті-осінь.
В цьому Місті-все на місці.
Ресторани і кафе.
І на пиво можна літом чи зимою.
Банки є,РАПО,Соцбез.
Налогова інспекція-ого яка.
Театр скудніє,скудніють школи.
Але в цьому Місті-все на місці,
І у місті-осінь.
А Місто б*ється за життя,
Творячи чиюсь волю.
І в цьому проклятті буття
Воно ще має Бога.
І є ще я…
Я йду по Місту,
Курю «Політ» чи «Вінстон».
І що мені до Міста,
І що до мене Місту.
І у Місті-Осінь.
В цьому Місті-все на місці.
Вождь у кепочці,в умах,
З постаменту соглядає досі.
Подає нам явний знак:
В кармані-дуля,а так-кулак.
(І такі верной дорогой
Ідьоте,товаріщі).
Та в цьому Місті-все на місці.
І у місті-осінь.
А Місто має депутатів,
У самій Верховній Раді.
Але,що там хочуть нам сказати,
Дуже важко розібрати.
І,якщо добре вслухатись,то,здається,
Що там хочуть всіх послати.
Але нам не привикати.
Ми їм цього не казали,
Але,ми давно вже їх послали.
І тому повиживали.
Отже,
В цьому Місті-все на місці.
І у місті-осінь.
А Місто б*ється за життя,
Творячи чиюсь волю.
Є в Міста воля до життя,
Бо є ще воля в Бога.
І є ще я…
Я йду по Місту,
Курю «Політ» чи «Вінстон».
І що мені до Міста,
І що до мене Місту.
А у Місті-Осінь.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію