Така гірким-гірка наука –
шукати іскру з-під золи.
І що сказать? Казать не штука.
Аби лишень відповіли…
(П.Вольвач)

Емоційний бодун розпочався ще в потязі 208 «Симферопіль-Москва», на який ми, доречі, мало не спізнилися. Притиснувшись щокою до вагонної полиці, я балансувала між сном та дійснісю, при цьому свідомість моя вперто не сприймала навколишньої реальності. Вона залишалася у Генуезькій фортеці та ще й вирішувала якісь нагальні справи, штибу «треба зранку помити голову» і т.ін.
Мабуть, то душа моя, сповнена відчуттям протиприродності цього від’ їзду, ще блукала стежками серед фортечних мурів та наметів, може, й досі чогось там видивлялася та дослухалася з боку табору за стіною. Тому, час від часу прокидаючись, таки у запилюченом употязі з вічноголодними пасажирами, я тоскно роздивлялася довкола повними нерозуміння очима. Остаточно прокинулася я, коли ми саме під’їжджали до якоїсь станції. Мабуть, саме в цю мить душа моя наздогнала втомлене тіло, і я відчула всю гамму пост ейфорійних емоцій. Перед моїми очима пропливла будівля із написом півколом «Мелітополь». І щось таке було в них, цих нещасних літерах, поставлених так дурнувато, що раптом я відчула… … ніби відверто й нахабно кричали вони тобі, що життя не вдалося, що це дійсно п…ць, що життя не вдалося – саме про це, на мою думку, віщував проклятий напис. Мені стало страшно.
З іншого боку, приходило певне розуміння. Бо, можливо, якби я жила в такому місті, яке ось так тебе зустрічає, то, будучи його аборигеном, теж ходила б по фесту у дурнуватих темних окулярах, за руку з іншою, також демонстративно ігнорувала б мене – те дівчисько, до якого і сам не розумів, як ставився. Можливо, будучи ним, я б теж… та досить вже, не важливо. Дивні думки лізуть мені в голову. Дивні й примітивні водночас. Наприклад, про те, що вже не встигну до Запоріжжя нормально поспати, хоч це так класно, що, може, коли я відчую, що таки все, капець, і навіщо і для чого, то буду просто купувати квитки на потяги і спати в них, інколи із розумінням поглядаючи на такі сповнені безвиході станції, як ця. (серпень 2007 р.)