ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.11.21 22:14
На цвинтарі листя опале
Про щось прошепоче мені,
Немовби коштовні опали,
Розкидані у бистрині.

На цвинтарі листя стражденне
Нам так мовчазливо кричить.
Постійність є у сьогоденні,

Юрій Лазірко
2025.11.21 21:13
мовчіть боги
сумління слова не давало
мовчіть бо ви
розбіглись по нірван підвалах
немов щурі
з небесних кораблів
в землі сирій
покоїться ваш гнів

Юрій Лазірко
2025.11.21 21:11
вже тебе немає поруч і тепла
самоту в душі сьогодні я знайшла
з мого серця аж то смерті
Бог велів тебе не стерти
знемагаю по тобі

я існую бо ти є і вірю снам
ти релігія моя де сам-на-сам

Сергій Губерначук
2025.11.21 16:14
І прийшла Перемога!
Уся Україна в Києві постала.
Зійшов Віктор
од Андрія,
од Первозваного –
Багатоочікуваний.
На Михайла
він, як святий Михаїл, у вогні помаранчевім

Ігор Шоха
2025.11.21 16:07
У мене дуже мало часу
до неминучої біди,
та поки-що і цього разу
як Перебендя у Тараса
ще вештаюсь туди-сюди.
Зів’яло бачене раніше.
Не ті часи і біди інші:
у небо падає земля,

Микола Дудар
2025.11.21 15:58
Багатострадний верші пад
Джерел утомлених від спраги
Не відсторонить листопад
Бо він такий… цікаві справи…
У нього розклад, власний ритм
І безліч сотенних сюрпризів
А ще набрид волюнтаризм
Пустоголових арт-харцизів

Тетяна Левицька
2025.11.21 09:21
Осені прощальної мотив
нотами сумними у етері.
Він мене так легко відпустив,
ніби мріяв сам закрити двері.

Різко безпорадну відірвав
від грудей своїх на теплім ложі,
хоч вагомих не було підстав

Олександр Буй
2025.11.21 02:48
Димок мисливського багаття
Серед осінньої імли...
Згадаймо, хто живий ще, браття,
Як ми щасливими були!

Тісніше наше дружне коло,
Та всіх до нього не збереш:
Не стало Смоляра Миколи,

Борис Костиря
2025.11.20 22:08
Я іду у широкім роздоллі,
В чистім полі без тіні меча.
І поламані, згублені долі
Запалають, немовби свіча.

Я іду у широкім роздоллі.
Хоч кричи у безмежність віків,
Не відкриє криваві долоні

Євген Федчук
2025.11.20 21:46
Прем’єр угорський Орбан заграє
Постійно з москалями. Мутить воду,
Щоби завдати Україні шкоди:
Європа вчасно поміч не дає.
З ним зрозуміло, бо таких, як він
Москва багато в світі розплодила.
На чомусь десь, можливо підловила
І в КаДеБе агент іще оди

Іван Потьомкін
2025.11.20 21:20
Ой учора ізвечора сталася новина:
Зчаровала дівчинонька вдовиного сина.
А як мала чарувати, кликала до хати:
“Зайди, зайди, козаченьку, щось маю сказати!"
Українська народна пісня

Перше ніж сказати своє заповітне,
Запросила козаченька шклянку в

Володимир Мацуцький
2025.11.20 13:41
У Росії немає своєї мови,
чуже ім’я, чужа і мова,
своє – матюк та жмих полови,
в їх словнику свого – ні слова…
До них слов’яне із хрестами
своєю мовою ходили,
німих Христовими устами
молитись Господу навчили.

В Горова Леся
2025.11.20 10:40
Хмар білосніжні вузлики
Звісили сірі зАв'язки.
Може, то дійство запуску
Ватяних дирижабликів
Під вітродуйну музику?

Так він легенько дмухає -
Листя сухе терасою

С М
2025.11.20 07:42
За рогом тут кіношку
Про Бетмена крутили
Як він літає по небесах –
Чому і я не міг би сам?

Придбавши пару крил
Стіною вліз нагору
Майже стрибав у повітря

Тетяна Левицька
2025.11.20 00:03
На її повіках чорна сажа,
губи й здалеку вульгарні, Васю.
До тієї «самки», як ти кажеш,
жоден кілька років не торкався.
Кривить рот від сорому — дитина
не померла в ній іще донині.
Та хіба нещасна в тому винна,
що в її очах тумани сині?

Борис Костиря
2025.11.19 22:21
Я йду вночі під дощем
крізь ліс. Мені в обличчя
хлище вода, як небесна кара.
Так сторінки історії
вдаряються болючими кинджалами.
Непізнані події
б'ють ляпасами.
Гострими стрілами
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ігор Павлюк (1967) / Вірші

 Вона хотіла сина від Христа.
Образ твору * * *

Вона хотіла сина від Христа.
З красивим болем долю проклинала.
Була весела, чиста і проста
І, як життя, ледь-ледь недосконала.

Її хотів я.
І таїв цей гріх.
Стрічав любов в салонах і у травах.
У кожних митях зоряних моїх
Світилася дзвінка її постава.

Французький сум.
Голландська заметіль.
Китайський чай із краплями морськими...
Не цілувавсь, а пам’ятаю сіль
І кільця диму в дотиках незримих.

Слова міліли.
Був великий піст.
В усіх церквах молились на розп’яття.
Вином церковним писаний мій лист
Куйовдив ледь танцююче багаття.

Та хто в житті життя це зрозумів?
Хто заплатив останній борг калині?
Любові справді не потрібно слів,
А тільки шрам і вчинок лебединий.

Вона хотіла сина від Христа.
Вона хотіла мудрості від злота.

Вона була небесна і проста.
Вона сміялась з мого анекдоту.






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-12-04 13:43:36
Переглядів сторінки твору 9068
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.051 / 6  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.700
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2025.01.26 22:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-12-05 11:08:44 ]
Пріятно відєть разумнаго чєловєкаю... :)
Саме так і це я й хотів сказати-передати, Віталію.

Будьмо!
ІП.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лідія Дружинович (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-05 16:46:33 ]
Добривечір!
Бачу-бачу чим Ви займаєтесь... ;)))))))
"кидаю ті вірші - і..."



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-12-06 01:04:01 ]
ГОЛГОФА ПОЕТА
(літературна пародія)

Вона хотіла сина від Христа,
Тому від мене личко відвертала,
Тоді я анекдот їй розказав,
І весело вона зареготала.

За нею спостеріг: вона проста -
Могли б ми з нею тішитись у травах,
Вона ж в салонах Біблію чита,
Як в монастир готується, їй-право.

Христова наречена - Боже мій,
Твоя краса, як марево, небесна,
А я плекаю хтивий задум свій,
І обмірковую ходи облесні.

Моя була досягнута мета:
Неждано це, скажу, для мене стало -
Я їй свойого вірша прочитав,
І Біблія із рук її упала.

І відповідь її була проста,
Із гарних вуст звучала так пророче:
Не хочу більше сина від Христа,
Від Павлюка тепер я сина хочу.

Яка ж на мене та найшла мара,
Вже сорок шість мільйонів нас зосталось.
То ж збільшувати націю пора,
А я, дурненька, в монастир зібралась.

...Тяжке життя настало в козака -
Ступає Ігор на нову Голгофу:
Щороку гарних діточок плека
Й чита красуні нових віршів строфи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-12-06 09:51:32 ]
Ярославе!
Пародія вийшла геніальна, як на мою скромну думку.

Оце сьогодні встав, ніякий... прочитав - і такий класний (світло-іронічний, майже бендерівський) настрій завдяки їй на мене найшов, просто благодать небесна і проста :),що й іншим хочеться посвітити.

Дякую щиро.
Тисну руку.
Ще пишіть. :)

Ігор.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-12-06 12:32:35 ]
Дуже радий, Ігоре. Світіть нам віршами, ми їх чекаємо і любимо. Тоді з Вашого дозволу, друкую її у себе на сторінці. Тисну взаємно руку. Будьмо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-12-08 22:26:07 ]
Несміливий голос із залу: - Анекдот повторіть, будь ласка!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-12-11 09:58:41 ]
Анекдот, Світланко, такий:

У курних полісько-волинських старих хатинках дітки сплять на печі, а батьки на лавках. Якось батьки захотіли поцілуватися - полізли на піч, а діток поклали на лавки під піччю.
Сильно цілувалися - аж три рази впали з печі на діточок.
Найменше дитинча - хлопчинка у довгенькій полотняній сорочині - сховалося за кожух і, виглядаючи одним очком, каже: "Ви, тату й мамо, доки їдне злобите - то тлох задусите..."



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-12-12 21:22:04 ]
:)) Обіймаю, Ігорцю (ніжненько і легенько, щоб не задусити :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-12-12 21:24:17 ]
От тепера все і ясненько – шо воно й куди :))