ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.05.06 16:44
Не помітив (рондель)
Весна! А я і не помітив...
В повітрі осяйні октави
Наспівує красивий травень,
Народжуються білі квіти.

Двір мій, промінням оповитий,
Костюм примірив золотавий.
Весна! А я і не помітив...

Артур Курдіновський
2026.05.06 16:34
Бідний поет!
Поету гроші не потрібні!
Достатньо хліба та водиці.
Усі таланти - люди бідні,
Це вже давно не таємниця.

Цей світ краде щоденно сили,
Недосконалий, недолугий.
Поет сидить на хмарці білій

Світлана Пирогова
2026.05.06 14:38
Гуманне
Працює, піднімаючись все вище.
У резиденції його весь світ.
Світило дня, дароване Всевишнім
Живе і житиме мільярди літ.

Несе і світло, і тепло завзято,
Гігантське і всесильне для землі
І для людей. Небес правічне свято,

Юрко Бужанин
2026.05.06 12:22
Танкануті спроби.
ТАНКА галицько-пуерто-риканська.

Я - ніби кролик,
З котрого чупакабра
Кров відсмоктала.
Крівці мого кохання
Достатньо тобі на ланч?

Борис Костиря
2026.05.06 12:01
* * *
Постійні калюжі, постійна сльота.
Похмурий пейзаж, як сама німота.

У цьому болоті втонула зоря,
Що сяяла нам на далекі моря.

Постійний застій і застиглість думок.
Панує безумства прадавній амок.

Тетяна Левицька
2026.05.06 11:27
Самотня старість
Ти не промовляй, так нестерпно живеться,
як матері тій, що утратила сина.
Носила крилату надію під серцем,
але віддала горю в люту годину.
Сорочка своя завше ближче до тіла —
чужої скорботи нам не перейняти,
Не пестила лялю, а просто хотіла,
щоб па

Вячеслав Руденко
2026.05.06 08:49
Меланхолія
Шопен меланхолійний ,Рільке серед дня
І лебідь Малларме на дзеркалі води.
Чи в змозі крок важкий гидкого каченя
Завершити рядки щириці й лободи?

В забутому ставку серед самих забрьох,
Що в справжній глушині полють на бабок,
Чи можна в інший сві

Олена Побийголод
2026.05.06 06:55
1966. Вальс у ритмі дощу
Наум Лисиця (1932-2013, Україна)

Сонця не буде, не чекай,
вже третій тиждень – дощ, і край,
мокрий ущент маршрут у нас,
неба забута синь.
Ніби з незримих сит мілких,
сіється мжичка, як на гріх...

Віктор Кучерук
2026.05.06 06:10
* * *
Удосвіта шибки задеренчали
І злякано розсіялася мла, -
І всі побігли швидко якнайдалі
З охопленого полум'ям села.
Хати горіли шумно і багрово
На склі тремтіли відблиски вогнів,
А я, руками бурими від крові,
Хотів сусіду дати стусанів.

Кока Черкаський
2026.05.06 02:41
Потепління
О Боже, о Боже, о Боже!
Нарешті настало плюс двадцять!
Повилітали хрущі,
Дівки почали роздягаться!

Повиймали із шафів
Свої коротенькі спідниці!
Як гляну – відразу, о Боже!-

Оксана Алексеєва
2026.05.05 22:17
Стара криниця
Коло покинутої хати старий колодязь,
з якого більше не п'ють ні люди, ні звірі.
Інколи птаха сідає на тряхлий рипучий обід,
гойдаючись у вишнім небеснім ефірі.

Вітер крутить зотліле колесо.
Линуть між хмари веселі пташині співи.
Хтось гукає знемо

хома дідим
2026.05.05 22:03
* 68 *
життя картини поллока
але усе мине
розвидніє за мороком
земне таке земне
і хліба житнє золото
і молоко і мед
з-під ніг злітають голуби
дідок травицю жне

С М
2026.05.05 14:08
Тріада (Jefferson Airplane)
Питання – що робити з цим
Я і він, чи я і ти?
Ви стоїте, волосся вітер звіює
Очі сяють і душі замріяні
Говорячи
«Тебе ми любимо, як же нам бути?»
І я обох люблю

Борис Костиря
2026.05.05 13:44
* * *
Розлився туман велемудрий, тужавий,
Розлився, як ціла аморфна держава.

Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!

Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.

Ірина Вовк
2026.05.05 12:08
У церкві святої Ірини
Літа лебедіють, мов кужіль прядуть,
У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.

Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча

Вячеслав Руденко
2026.05.05 10:16
За вісім днів до свят
Можливо десь за вісім днів до свят
Тут Фіміам кадив задорого у ямі -
На шиї каганець, на вигляд як архат*
На грудях золото, в долонях оригамі.

В китайських косах бігали дівки
І…, ніби у записаному стрімі
Лимонний сік, бамбук і огірки
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Критика | Аналітика):

Пекун Олексій
2025.04.24

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Епіграми, Наслідування Пародії, (1970) / Критика | Аналітика

 Антитезові вірші
Відкритий антипоетичний чемпіонат не дали проводити. :(
Але там йдеться про цинічну поезію, патології різних мудрагелів, псевдопатріотів, хворобливий егоцентризм, інші текстові враження.

Але в антитезових віршах цього немає. Бо це вірші, так би мовити, знизу, від основи, від скелястої основи, на якій все і тримається, - можливо трохи наївне, але вельми і вельми живе авторське бачення-існування.

Отже публікую тут без жодного сарказму - з великим інтересом і повагою до авторів.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-12-07 19:52:33
Переглядів сторінки твору 5383
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.045 / 5.5  (3.864 / 4.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.190 / 5.22)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.786
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
ЛІТПРОЦЕСИ
Автор востаннє на сайті 2013.04.01 23:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Епіграми, Наслідування Пародії, (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-07 19:57:15 ]
До таких, антитезових віршів я би віднесла останні надходження від цікавого мені автора, який незвично бачить світ і ставить знаки оклику там, де інші ставлять знаки запитання

Тарас Гончар - [ 2009.12.07 10:26 ]
СХОДИТЬ СОНЦЕ У ВІТРИНАХ

сходить сонце у вітринах,
розповзається кисіль,
й ти не ягідка – тварина!
знову сушить піском сіль?
нащо ж пив з третім сузір’ям
космосу п’янку пітьму?
чи язик, оброслий пір’ям,
заволік тебе в тюрму
диких прагнень самозречень,
ще зарюмсаних й дурних?
стоп! мабуть, достатньо речень…
і підозр… невже я псих?

Тарас Гончар - [ 2009.12.07 10:34 ]
ЯК АМІАК

довгі гудки в ще теплій трубці
ритмічно бісять розпач мій;
я задихаюсь в душогубці
чужих маразматичних мрій...
все пропливає повз, мов хмари,
лишаючи лиш післясмак
гіркого вчора й мемуари,
та й те леткі, як аміак.

Тарас Гончар - [ 2009.12.07 10:03 ]
АТОМАРНО

дратуюсь власні кулаки –
досить слабкі (хоч агресивні),
та попри все усе ж таки
жадають крові й сліз пасивних
маріонеток тупих фраз,
заангажованих брехнею…
зникнути б клітку цю за раз,
тоді б зараз схопити клеєм
було б раз плюнути, і фон
паснув у грі б елементарно…
але на жаль це тільки сон,
а сни вмирають… атомарно.



Щиро дякую Вам, Тарасе. Це і справді цікаво, те, що ви робите. І, без сумніву, самобутньо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Епіграми, Наслідування Пародії, (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-07 20:02:58 ]
А взагалі - я би радила адміністрації відкрити рубрику "Антитезової поезії" і проводити там постійне голосування.

Є багато авторів, які пишуть інакше, АЛЕ ВОНИ ВОІСТИНУ ЦІКАВІ - і вкрай самобутні! І достойні визнання!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-12-09 11:55:19 ]
Шановні колеги, ваші ідеї завжди трохи підозрілі, вам не здається?
Завжди у мене залишається відчуття якогось снобізму з вашого боку?
"Антитезова поезія" - принаймні я ще не дуже зрозумів, як відділяти не дуже майстерну поезію, від навмисної антитезовості.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Епіграми, Наслідування Пародії, (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-09 11:50:18 ]
Із задоволенням відкриваю для себе справжню зірку антитезової поезії Палагею Кукуй (1985) / Вірші

Ці…
Першою сукою була О,
Але не довго вона була нею,
Їй носа утерла М,
Тупа провінціалка з Одеси*.

Потім була О, -
Сука з юридичною освітою,
Хитра і нахабна, як змія,
І така ж небезпечна.

Потім я дізналась про А,
Я ім’я це ненавиджу!
Точніше я ненавиджу С,
Бо дякуючи С я дізналась про А.

Випадково дізналась про О,
Скажу вам нічого в тім О немає!
Ні фігури, ні обличчя, ні розуму!
Археологічний експонат, але сука ще та!

Невідомо звідкіля взялась ця Д,
Ох і сука я вам скажу, але ж добра і мила!
А може то в шерсті овечій вовк!?
Чи тихе болотце з чортами?...

А ще я знаю одну К,
Ото вже справжня сука,
Вчепилася вона кліщами так,
І ні за що в світі не відпустить!

А ще є О,
Дивуюсь взагалі як вона стала сукою,
Така сіра мишка,
Горбатий урод,
Ну і життя! Воно непередбачуване!

Таких сук багато на світі,
Придивившись краще, ви помітите їх,
Відчуєте їхню присутність,
Коли знайдете волосину на сорочці (чоловіка),
Чи сліди помади на трусах,
Часті відрядження чи ,
Пізні наради до опівночі;
А може завтра від вас піде Чоловік,
Не дай Боже!
То знайте, це все вони…ці….суки!

* не Одеса це була, а Харків, для рими назву змінила.

© Кукуй Палагея, 27.11.2009

Не знаю, до чого може придратися місцева адміністрація, але ось вам і милозвучність і друга, так би мовити, сторона буття. Правда життєва, антитезова!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-12-09 11:58:56 ]
Ця композиція досить цікава, навіть елегантно написана, попри те, що наша Пелагея в інших своїх творах частенько не звертає увагу на різні там мовні "дрібнички".
Тобто це твір-антитеза до загального бачення?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Епіграми, Наслідування Пародії, (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-09 12:03:28 ]
В широкому спектрі - стиль, ідеї - контрові. Як і в Тараса Гончара (див.вище).
А ще є мій улюбленець Максим Колиба. Оце зараз гляну, мо'написав що цікавого, нового.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Епіграми, Наслідування Пародії, (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-09 12:10:27 ]
Не дійшла до улюбленого автора. На "К" просто фантастична кількість "антитезових".

Ось представляю Іванка Ковб і зауважу, що редактори її оцінюють зумисно низько.

Автори / Іванка Ковб / Вірші

***
На перший- другий розрахуйсь.
Любов… Ненависть… Є різниця?
Я журавлів люблю чомусь.
Я журавель, а не синиця.

Літаю в хмарах. Руки геть!
Я не пила. Хотіла пити.
Мені подобається смерть,
Та я ще більше хочу жити.

І я іду, я не стою.
І я не падаю, я впала.
Простягнеш руку – подаю.
Я не тебе завжди шукала.

На перший - другий знов і знов.
І я уже не маю сили.
Навчили гратися в любов,
А от любити не навчили.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Епіграми, Наслідування Пародії, (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-09 12:19:42 ]
І Максим Колиба ніколи не буде таким, як інші, сьогодні уперше побачила - на авторській сторінці тут - Максимів портрет, і остаточно переконалася, він бачить усе інакше!

Автори / Максим Колиба / Вірші
Ми летимо
Ми летимо, ми летимо,
Розмахуючи крилами.
Ще трохи буде – й згоримо.
Проштрикнутими. Вилами.

Ми думаємо, що живі,
Як вічне сонце десь у небі.
Але безодня в голові
Засмоктує. Бо так нам треба.

Ми летимо, неначе світ
Вже догорає під ногами,
І думаємо, що політ –
То боротьба із вітряками.

Вперед – там – ноги з голови
Назад – там – ноги між ногами.
А знизу – злісні кулаки.
Лиш зверху – ангели понад тілами.

Ми летимо між тисяч слів
І злих, і тихих , радісних.
А я сказати не зумів
Розпечених і жалісних.

Лиш Дух веде до Сонця шат,
Хоч ми його не чуємо.
І потім нам поставлять мат,
Коли свічу задуємо.

Ми летимо, ми летимо,
Розмахуючи крилами.
Ще трохи буде – й згоримо.
Проштрикнуті ми. Вилами.

Ніч на 4.11.2007

Автори / Максим Колиба / Вірші
Серце
Образ твору Ти чекаєш надворі стомлено.
Очі дивляться, очі споминів.
Біль ще в мозок проходить списами,
Розгортає душевні стогони.

Очі плачуть, кричать, бо... зломані.
Ти в них серце відняв дароване.
І залишив їм, закатованим
Тільки подих Свій замордований.

Очі дивляться, поневолені,
І вбивають у тебе стогони.
Ти любов віддав загартовану.
Їхнє серце віддав короноване.

3.04.2009