Сьогодні

хворіє Планета Земля і Україна.

Крається серце від

свавілля людських тіней, їхніх

думок, вони у полоні зла.

Від їхньої ходи здригається

матінка – земля, стогне

від болю годувальниці

душа. Людські тіні

гойдає від тягару

скаженого сну, рвуться

до влади посіпаки

паничі, вона їм до

смаку Свербить їм і

не спиться – жага, як

вхопити зубами

собаки у землі ласого

шматка. Совість втратили,

глузду нема, розбещеною

влада стала, рідної

землі неповажа. Про

історію рідного краю

забува, гідність рідної

держави зневажа.

Роздеребанюють землю

вельможні злодіїї пани,

пухнуть від долярів

їхні жупани.

Стражда, милосердна

свята Земля бо людина

совість, шляхетність –

духовний скарб

вічності буття свого

втрача. Вона вже не

людина, а тінь людська,

якщо сліпою від

від жаги до влади та

гроша става, а про

совість забува.

Совість – це Царство

Боже! Хто її має, той

Бога, себе і рідну

землю поважає.

Вона щедра, мальовнича,

рідна ненька Україна

з хлібами на ланах

пахуча й мила – Вона

страждала перлина Божа

від тиранів зла, та

не зламалася, навколішки

не стала. В боях

за свободу твою, рідна

матінко наша, тобі

кохання віддавали

своєї душі козачі

сини – Святого Духу

серця, Єдиного для

всіх людей творця.

Вони рвали сітки

ганебного зла. Люди,

Вспам2ятайте здобутки –

вільна козацька

Держава,

Вільна Свята Земля.

Гнала в хвіст і в гриву

Ворога свята козацька

рука. За вільний

край, за рідну землю

оберегом святим їхня

була і повинна бути

чиста – свята Душа.

Вірю в світле

майбутнє країни та

нашої Планети Земля.

В білосніжну духовність

її краси, сповитою

коханням Божої Чистоти.

Для всіх і всього

земля Єдина і Свята,

Вона Божа перлина, їй

ціни нема. Знаю

також – рідного

Києва земля буде

Серцем Могутньої

Слав2янської держави,

Столицею Нового

Єрусалиму – це

Андрія Первозванного

слова. І це Істина.
П.С....