ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.11.24 09:26
Коли я вийду з темноти
Ковтнути жменьку Світла
Чи хвилюватимешся ти
Що то не я, а вітер…
Чи уявлятимеш, що в ніч
Лише одне бажання
Почути знов: « не в тому річ…»
І буде ще питання:

Тетяна Левицька
2024.11.24 08:07
Не розлюбила, а відпустила —
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий Сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер

Козак Дума
2024.11.24 07:56
У повітрі якась загадковість,
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…

Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко

Микола Соболь
2024.11.24 06:40
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.

Віктор Кучерук
2024.11.24 06:22
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Христенко (1958) / Вірші

 НОВОГОДНЯЯ НОЧЬ
Одиночества зима
Безразлично стужей веет
И грустит душа – нема –
На морозе индевея.
Люди-пчёлы носят «мёд».
Их глаза, по-детски, свежи:
Всем, кто верит, Новый Год
Дарит новые надежды!

Закрутить бы мне роман,
Ну, хоть маленькую повесть,
От любви сойти с ума,
Ни о чём не беспокоясь:
В доме только ты и я,
Ёлка, свечи в полумраке,
Страсти острые края,
Сочетаясь в Зодиаке,
Вырываясь из оков,
Рвут стыдливости одежды.
Трепет губ, ресниц, сосков,
Валит с ног лавиной снежной
Увлекая вьюгой тел,
Унося в сугроб постели...

Эту Ночь,
В своей мечте,
Как бы встретить
Ты
Хотела?
24.12.09г.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-12-24 12:49:51
Переглядів сторінки твору 1795
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.950 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.851 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.723
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.06.25 11:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-25 11:19:02 ]
Конечно, закрутить роман!
Долой депрессию со скукой!
Но из разнообразья дам,
Желаю не столкнуться с ..... ;-)))
Чреватым может оказаться
Столь ожидаемый роман...
И долго будет Вам икаться
В пылу зализыванья ран.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-12-25 12:35:06 ]
Дякую, Патарочко за пречудовий віршик!!!
І за добру пораду - також!
Прийму до уваги:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-25 11:50:28 ]
Сашулінька, я рада, нарешті, тебе БАЧИТИ!!! А я все думала-гадала, що це мене так лоскоче біля серця, коли читаю твої вірші?.. А такими вусами й залоскотати можна!!! ;-)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-12-25 12:39:07 ]
Дякую, Патарочко!
Сподіваюсь побачитись з тобою:)
Можливо, наступним літом.
Хочу приїхати у ваші краї у відпустку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-12-26 04:33:21 ]
Ни о чём не беспокоясь?
Ты прости, дружок, но всё же
Быстролётная та повесть
Будет с лужею похожа:
Оступился, поскользнулся,
В мутны воды окунулся,
А потом – пусты надежды
Отряхнуть свои одежды!
Страсти острые края
Часто разума лишают,
И находят горе там,
Где надежды сладки чают.
Неизведанные тропки
Манят сладко новизною,
Да ведут в болотца топки –
И капец тогда герою.
Ну к чему лавины снежны
И сугробами постель?
Есть же та, что согревала
Прежде в бурю и метель.
Порастратилась, бедняжка,
И замёрзла уж, поди.
Наливай-ка чая в чашку,
Согревать её иди.
И тогда под елью жарко
Запылает снова страсть,
Её щёчки вспыхнут ярко,
От смущения зардясь.
Будут губы и ресницы
Сладкой негою полны,
Будет в воздухе кружиться
Аромат твоей весны.
И горячих рук касанье,
И упругие соски,
будут нежные стенанья…
И волнение реки,
Что уносит прочь, в забвенье,
Все ненужные мечты
Когда просто на мгновенье
Холодам поддался ты. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-12-26 12:42:05 ]
Спасибо, Таня!!!
Сразила наповал!
Вот она какая - жизнь...
Ни на минуту нельзя терять рассудок:)
Как говорил Жванецкий:"Одно неловкое движение, и ты - отец".
Никому нельзя доверять, даже себе:)
Пожалуй, только в обьятиях собственной жены можно чувствовать себя спокойно:)