ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2025.10.16 20:04
Як Крим став «москальським»
Які лиш не проживали з тих часів далеких
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і

Тетяна Левицька
2025.10.16 16:30
Щенячий
На відліку дванадцять час спинився —
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.

Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим

Артур Сіренко
2025.10.16 10:43
Краплі каштанового меду
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться

Ірина Білінська
2025.10.16 10:30
***
Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…

Я тобі в цій вічності побуду

Віктор Кучерук
2025.10.16 06:41
* * *
Чому вслухаюся уважно
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?

М Менянин
2025.10.15 23:15
Діти еліти (Співає Україна)
Не знають що творять потвори,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.

Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,

Борис Костиря
2025.10.15 22:39
Почесний директор
Почесний директор прийшов
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори

Іван Потьомкін
2025.10.15 21:57
КАНІВЩИНА
Міріади доріг на землі пролягло.
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під

Юрій Лазірко
2025.10.15 15:10
Висить Ябко -- Альбом Теревені від Зеня
висить ябко, висить -
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.

Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати

С М
2025.10.15 14:44
Вона пройшла через паркан (Procol Harum)
Вона пройшла через паркан
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки

Ольга Олеандра
2025.10.15 12:16
Жовтень
Поки що не жовтий.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.

Борис Костиря
2025.10.14 22:07
Мертва сторінка
Мертва сторінка
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.

Віктор Кучерук
2025.10.14 21:34
* * *
В час ранковий зникли зорі
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.

Олександр Буй
2025.10.14 20:47
Розмова з читачем
«Хто Ви такий?», – спитає «Берліоз» –
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...

У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»

Ірина Білінська
2025.10.14 19:51
***
Слова, слова, слова —
пустелі слів…
Душа німує вгкими пісками.
Ти сам їй оніміти повелів,
кидаючи у сад квітучий —
камінь.

Небажані

Володимир Бойко
2025.10.14 12:25
Думки про нездале – 6
Конгломерат відмороженого люду на болотах гордо іменують нацією. Малоцінні персони ціни собі ніяк не складуть. Злі генії добре вміють прикидатися добрими. Мистецтво брехні, як і будь-яке мистецтво, має і таланти, і шанувальників. Імідж благод
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Любов Долик (1965) / Вірші

 Давній спогад
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-01-04 22:35:47
Переглядів сторінки твору 9264
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.795 / 5.5  (5.082 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.027 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.732
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2022.11.13 19:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Опришок (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-04 23:01:45 ]
Дуже красивий і дуже жіночий вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2010-01-04 23:09:11 ]
Ну чому відразу, як лірика, то й жіночий, пане Василю? )))
Ностальгійна, чарівна замальовка, Любо. Дякую! (Се була Консуело)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 23:08:32 ]
Дякую, мила Консуело! Це справді дуже давня історія - тому і ностальгійна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Опришок (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-04 23:16:03 ]
Бо чоловік не зможе написати отак ніжно, напівтонно і зворушливо. Мабуть тому, пані Юляно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 12:49:06 ]
Чому ж не може?
Ви ж написали "Еротичне"
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 23:07:24 ]
Пане Василю, ви довели, що чоловік може написати отак)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-01-04 23:49:03 ]
Легко, наче вітер прозорою жіночою хустинкою грається. Пан Василь правий - напівтонно, ніжно. Але хіба не в ніжності жіноча сила... Лірика середнього роду - погана лірика.Вітаю з гарним віршем, пані Любо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 23:09:19 ]
Дякую, пані Тетяно, я рада, що Вам припало до душі)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 23:11:39 ]
А ще у Вас чудовий кіт - у мене був такий, я його дуже любила, але він пропав, бідолаха... От і знову ностальгія...((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 12:56:52 ]
Гарно, Любо!
А чому тролейбуси "звірі"? Цей образ трохи випадає з загального малюнку, як на мене.
У рядку:
"Нам залишиться день цей – як жменька високих нот" - на "високих" - збивається ритм.(не вистачає склада)
Протиставлення:"Ні, ми будем..." - я б змінив на стведження:
"То ж ми будемо..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Опришок (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-05 23:00:56 ]
У тролейбусів є роги. Мабуть, тому вони й звірі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-01-06 14:08:31 ]
Звісно, Василю, образ зрозумілий.
Але в даний ліричний текст він не вписується, як на мене.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 23:13:42 ]
Олександре, дякую за підказку. Справді, логічніше буде змінити "Ні" на стрвердне "так". Ще подумаю трішки - і поміняю.
Емоції декли перехлюпують - і не чую слів логіки)
Така жіноча суть)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Левандівський (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-05 14:51:43 ]
!:коротка, але гарна композиція. Погоджуся з Олександром Христенком стосовно ритму окремих рядків, точніше одного (1 строфа, 3 рядок). Але, то авторське діло, якщо вам не залежало і незалежить на гіпердосконалому ритмі.
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-14 10:12:28 ]
Миколо, боюся гіпердоскналості - це- вже далі нікуди іти...А хочеться завжди мати свободу росту)))
Як кажуть французи, у прекрасної жінки має бути хоч одна недосконалість , яка її прикрашає)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Осока (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 16:26:54 ]
Красивий текст, але до кінця не витриманий. Емоція подекуди провисає. Хоч і справді - дуже жіночно і щиро.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 23:17:25 ]
Сергію, не судіть строго, вірш написався у тролейбусі - і з того часу не рухала його, бо дорогим був сам спогад... Але... таки я його понамагаюся дошліфувати)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-13 23:30:57 ]
не сподівався, що кінець буде таким. спочатку здавалось, що поезія стане ще однією романтичною історією. так і є, але останній рядок розширив звичайні для таких творів межі. гарно

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-14 10:10:52 ]
Дякую, пане Мирославе, за добре слово!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-19 10:53:08 ]
Отакі образи "звірі рогаті - тролейбуси", мабуть, є найцікавішими родзинками поезій. Мені хочеться смакувати оцей рядочок без кінця: Розпрозорився вересень чистим летючим блакитом..
Тут і точність, і краса злилися в гармонію.
Дякую, Любочко, твоїми віршами можна дихати.