Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.02
17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
2025.12.02
14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
2025.12.02
12:01
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
2025.12.01
23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
2025.12.01
12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
2025.12.01
08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
2025.12.01
05:52
Бушувала ніч прибоєм,
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
2025.12.01
02:53
Зима прийшла й теплішає усе,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
2025.11.30
22:20
У минуле не відправити листа:
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
2025.11.30
21:25
Очей незнана глибина…
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
2025.11.30
19:21
Докоряла одна жінка часто чоловіку,
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Оля Харченко /
Проза
Просто человек
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Просто человек
Твоя жена, конечно, не узнает, какими бывают темными ночи на захолустных улочках нашего города… или как выглядят посадки в разное время дня и в разные времена года… а особенно то, каким разным бывает небо, когда смотришь на него сквозь тонированное окно твоей машины…
Я не могу назвать себя твоей любовницей… «Любовница» - это вообще-то от слова любовь, ведь хотя бы какие-то чувства, пусть даже односторонние, это слово все же предполагает. Я не считаю, что со мной ты изменяешь жене – это не измена… Так кто же я все-таки для тебя? Подруга? Сомнительно… слишком мало времени мы знаем друг друга… Просто девочка для секса? Тоже нет, ведь порой мы говорим на столь глобальные и существенно-интеллектуальные темы… Так кто я тебе, а ты мне…?
Просто человек, особа, персона, каким-то образом появившаяся в моей жизни, с которой просто хорошо… просто так – без мыслей, без планов, без масок, с которой можно быть просто собой, ведь мне не надо тебе нравиться, лишь оголенные провода эмоций… Я понимаю, что это может закончиться в любой момент: ты просто исчезнешь – и все… Что нас связало и толкнуло друг к другу? Знаешь, у меня так и не получилось до конца ответить на этот вопрос… Может родство душ… это не миф, такое бывает… нет, это не влюбленность – ничего общего. У меня нет к тебе ни ревности, ни щемящей тоски, когда я подолгу не вижу тебя, ни «розовых очков» в отношении тебя…
Я не понимаю твою жену, и не знаю, как к ней относиться: толи восхищаться ею за ее терпенье, толи презрительно назвать ее типичной дурой. Я не понимаю, как она может жить с тобой… я бы не смогла – я бы тебя убила… опять же, тебя такого, которого я знаю вот уже год… быть может, там, дома, ты совсем другой: серьезный, обстоятельный, любящий и заботливый муж и отец… Со мной ты - мальчишка, несмотря на свои 36… может именно этого ты и ищешь? А что же ищу я?
Вначале нам было просто классно поболтать, потом нас объединил «просто секс»… теперь в какие-то моменты мне просто не хватает тебя, не только наших разговоров, даже наших молчаний, когда ты просто курил в окно машины и каждый из нас думал о своем…
За последние несколько лет ты – единственное светлое пятно в моей жизни, и это каким-то образом настораживает меня… мы не должны были быть вместе, ведь это неправильно по отношению к другим… Я запуталась в своих ошибках, страхах, переживаниях, я устала быть все время правильной и идеальной, ведь я тоже человек, и как у всех, у меня есть право на ошибку… и вот из этого душевного хаоса возник ты… Если бы не все это – тебя бы не было в моей жизни… Ты знаешь, мне иногда становится страшно от того, что я совсем не чувствую угрызений совести за нашу «связь»…
Я в некой мере поняла, что толкнуло меня на этот шаг, но зачем тебе я? Я до сих пор не могу найти ответа на этот вопрос… если ты просто устал от брака, если искал сексуального разнообразия, если порой просто не с кем было поговорить, то я все равно не пойму почему я… Ты приезжал в любое время дня и ночи и в любом состоянии, из дома, с работы или просто «ниоткуда», иногда даже всего лишь на полчаса … и я всегда была рада тебе… а ты всегда находил, что сказать…
Как-то ты спросил меня: «Ты можешь мне пообещать, что не влюбишься в меня…?» Я сдержала свое «ДА»… Я даже не скажу, что скучаю по тебе, хотя не видела тебя уже 3 месяца, но знаю одно, что только раздастся твой звонок, я буду с тобой, я буду рада видеть тебя, ведь ты «просто человек», который поднимает мне настроение… Спасибо тебе…
2010г.
Я не могу назвать себя твоей любовницей… «Любовница» - это вообще-то от слова любовь, ведь хотя бы какие-то чувства, пусть даже односторонние, это слово все же предполагает. Я не считаю, что со мной ты изменяешь жене – это не измена… Так кто же я все-таки для тебя? Подруга? Сомнительно… слишком мало времени мы знаем друг друга… Просто девочка для секса? Тоже нет, ведь порой мы говорим на столь глобальные и существенно-интеллектуальные темы… Так кто я тебе, а ты мне…?
Просто человек, особа, персона, каким-то образом появившаяся в моей жизни, с которой просто хорошо… просто так – без мыслей, без планов, без масок, с которой можно быть просто собой, ведь мне не надо тебе нравиться, лишь оголенные провода эмоций… Я понимаю, что это может закончиться в любой момент: ты просто исчезнешь – и все… Что нас связало и толкнуло друг к другу? Знаешь, у меня так и не получилось до конца ответить на этот вопрос… Может родство душ… это не миф, такое бывает… нет, это не влюбленность – ничего общего. У меня нет к тебе ни ревности, ни щемящей тоски, когда я подолгу не вижу тебя, ни «розовых очков» в отношении тебя…
Я не понимаю твою жену, и не знаю, как к ней относиться: толи восхищаться ею за ее терпенье, толи презрительно назвать ее типичной дурой. Я не понимаю, как она может жить с тобой… я бы не смогла – я бы тебя убила… опять же, тебя такого, которого я знаю вот уже год… быть может, там, дома, ты совсем другой: серьезный, обстоятельный, любящий и заботливый муж и отец… Со мной ты - мальчишка, несмотря на свои 36… может именно этого ты и ищешь? А что же ищу я?
Вначале нам было просто классно поболтать, потом нас объединил «просто секс»… теперь в какие-то моменты мне просто не хватает тебя, не только наших разговоров, даже наших молчаний, когда ты просто курил в окно машины и каждый из нас думал о своем…
За последние несколько лет ты – единственное светлое пятно в моей жизни, и это каким-то образом настораживает меня… мы не должны были быть вместе, ведь это неправильно по отношению к другим… Я запуталась в своих ошибках, страхах, переживаниях, я устала быть все время правильной и идеальной, ведь я тоже человек, и как у всех, у меня есть право на ошибку… и вот из этого душевного хаоса возник ты… Если бы не все это – тебя бы не было в моей жизни… Ты знаешь, мне иногда становится страшно от того, что я совсем не чувствую угрызений совести за нашу «связь»…
Я в некой мере поняла, что толкнуло меня на этот шаг, но зачем тебе я? Я до сих пор не могу найти ответа на этот вопрос… если ты просто устал от брака, если искал сексуального разнообразия, если порой просто не с кем было поговорить, то я все равно не пойму почему я… Ты приезжал в любое время дня и ночи и в любом состоянии, из дома, с работы или просто «ниоткуда», иногда даже всего лишь на полчаса … и я всегда была рада тебе… а ты всегда находил, что сказать…
Как-то ты спросил меня: «Ты можешь мне пообещать, что не влюбишься в меня…?» Я сдержала свое «ДА»… Я даже не скажу, что скучаю по тебе, хотя не видела тебя уже 3 месяца, но знаю одно, что только раздастся твой звонок, я буду с тобой, я буду рада видеть тебя, ведь ты «просто человек», который поднимает мне настроение… Спасибо тебе…
2010г.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
