Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.19
18:56
Сакура біла розквітла!
Світло зробилось і чисто.
Звуки і запахи квітня
легко котились крізь місто.
Ей, зупинись незнайомцю
і охмілій з її світла.
Місто скорилося сонцю —
Світло зробилось і чисто.
Звуки і запахи квітня
легко котились крізь місто.
Ей, зупинись незнайомцю
і охмілій з її світла.
Місто скорилося сонцю —
2026.04.19
17:21
Вона завітала під час вересневих дощів,
Коли все свистіло й жбурляло під ламаним дахом.
Чим міг пригостити її я в квартирі своїй?
Вином молодим та густим обліпиховим чаєм.
Вона не просила ніколи мене ні про що,
Дивилась в вікно, як стікають потока
Коли все свистіло й жбурляло під ламаним дахом.
Чим міг пригостити її я в квартирі своїй?
Вином молодим та густим обліпиховим чаєм.
Вона не просила ніколи мене ні про що,
Дивилась в вікно, як стікають потока
2026.04.19
17:19
Над рікою туман висить.
Промайне, може, часом тінь.
Чи то птах який пролетить,
Чи то форкне в тумані кінь.
Попід верби вогонь горить,
Хтось багаття в траві розклав.
Дим в тумані не розрізнить.
Мабуть, хтось на спочинок став.
Промайне, може, часом тінь.
Чи то птах який пролетить,
Чи то форкне в тумані кінь.
Попід верби вогонь горить,
Хтось багаття в траві розклав.
Дим в тумані не розрізнить.
Мабуть, хтось на спочинок став.
2026.04.19
17:13
Найбільша країна виявилася тупо найширшою.
Дебіл таки добився свого - його добили.
Любов до ближнього реклами не потребує.
Якби правда не була гіркою, на неї перестали б звертати увагу.
Золота середина добряче підгнила від часу.
Гуманність
2026.04.19
11:03
Вимотуєш байдужістю й мовчиш,
Далекою стає торішня близькість.
Твоя безпристрасність нагадує фетиш.
А наше спільне де могло подітись?
Направду може бути все страшніш -
До царства тіней ти зійшла ще взимку.
І нині можна грати La Mattchiche,
Далекою стає торішня близькість.
Твоя безпристрасність нагадує фетиш.
А наше спільне де могло подітись?
Направду може бути все страшніш -
До царства тіней ти зійшла ще взимку.
І нині можна грати La Mattchiche,
2026.04.18
22:13
Весна-рясна, схопила серце в руки,
Неначе навкруги сказилися:
Щоби нiхто не вiдчував розлуки,
Метеликом у скло не билися.
Цвiтуть сади та аромат розпуки.
Пташки спiвати вже втомилися.
Весняний вiтер пiдхопив пiд руки
Неначе навкруги сказилися:
Щоби нiхто не вiдчував розлуки,
Метеликом у скло не билися.
Цвiтуть сади та аромат розпуки.
Пташки спiвати вже втомилися.
Весняний вiтер пiдхопив пiд руки
2026.04.18
21:00
мої мізки тобі не машина
для цього придуманий ші
у нього є точні рими
а також вірші для душі
не питай про ормузьку кризу
про кордицепс і мікропластик
про те чи майбутній антихрист
буде сином ілона маска
для цього придуманий ші
у нього є точні рими
а також вірші для душі
не питай про ормузьку кризу
про кордицепс і мікропластик
про те чи майбутній антихрист
буде сином ілона маска
2026.04.18
19:57
Ідуть у засвіти поети
великі, і свої, й чужі,
і безрозмірної душі,
та не усіх піймає Лета,
неуловимі силуети
багатобожжя – міражі.
У вирій рано ще летіти,
а як немає вороття,
великі, і свої, й чужі,
і безрозмірної душі,
та не усіх піймає Лета,
неуловимі силуети
багатобожжя – міражі.
У вирій рано ще летіти,
а як немає вороття,
2026.04.18
19:50
Біла голубка з червоними ніжками –
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,
2026.04.18
18:01
А у місті богами забутому,
Дзвонить гучно в неділю дзвіниця.
Ми з тобою зав’язані путами,
Що не можемо вкотре звільнитись?
Хоч життя розділило нас смугою,
Та мені чомусь стало замало.
Я все більше завівся та слухаю,
Дзвонить гучно в неділю дзвіниця.
Ми з тобою зав’язані путами,
Що не можемо вкотре звільнитись?
Хоч життя розділило нас смугою,
Та мені чомусь стало замало.
Я все більше завівся та слухаю,
2026.04.18
17:34
Насипані кургани* милі,
бо серце міць бере від них
і воскресає в новій силі
вогнем курганів вікових.
Як сонце в хмарах чи туманах
дає лиш знать, що є воно,
так і Жар-птиця в цих курганах
бо серце міць бере від них
і воскресає в новій силі
вогнем курганів вікових.
Як сонце в хмарах чи туманах
дає лиш знать, що є воно,
так і Жар-птиця в цих курганах
2026.04.18
13:44
І
Неповторимі доля і судьба
і очевидно – це одне й те саме,
як човник із паперу – орігамі,
так само, як життя – це боротьба,
як сум, жура і туга – це журба
поета над печальними рядками...
...............................
Неповторимі доля і судьба
і очевидно – це одне й те саме,
як човник із паперу – орігамі,
так само, як життя – це боротьба,
як сум, жура і туга – це журба
поета над печальними рядками...
...............................
2026.04.18
13:06
У Музеї Заповіту в Переяславі презентували акварель «Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві» Тараса Шевченка, яка тривалий час вважалася втраченою.
Комплексна експертиза підтвердила: картину створено у 1840-х роках, і вона належить пензлю Кобзаря.
Комплексна експертиза підтвердила: картину створено у 1840-х роках, і вона належить пензлю Кобзаря.
2026.04.18
12:59
Безпритульний іде під дощем.
Пропікає вода до основи.
Він від світу закрився плащем,
Не знайшовши для неба обнови.
Безпритульний іде без мети,
В ліс густий, в безпритульності морок.
Не дано ж бо думкам розцвісти
Пропікає вода до основи.
Він від світу закрився плащем,
Не знайшовши для неба обнови.
Безпритульний іде без мети,
В ліс густий, в безпритульності морок.
Не дано ж бо думкам розцвісти
2026.04.18
07:54
Володимир Диховичний (1911-1963),
Моріс Слободськой (1913-1991)
Коли не знавали досягнень казкових,
у давні, минулі часи –
чекаючи коней по трактах поштових,
співали мандрівці усі:
Моріс Слободськой (1913-1991)
Коли не знавали досягнень казкових,
у давні, минулі часи –
чекаючи коней по трактах поштових,
співали мандрівці усі:
2026.04.17
20:42
Як не втомивсь ти на роботі
(боровсь зі сном та протирав штани),
То не Америку з Європою вини,
Що не цілком беруть на себе наші клопоти,
А ледарів таких, як ти, та казнокрадів усесильних,
Та жевжиків, пролізлих в Раду бозна яким чином,
Та тих, хто н
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...(боровсь зі сном та протирав штани),
То не Америку з Європою вини,
Що не цілком беруть на себе наші клопоти,
А ледарів таких, як ти, та казнокрадів усесильних,
Та жевжиків, пролізлих в Раду бозна яким чином,
Та тих, хто н
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Оля Харченко /
Проза
Просто человек
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Просто человек
Твоя жена, конечно, не узнает, какими бывают темными ночи на захолустных улочках нашего города… или как выглядят посадки в разное время дня и в разные времена года… а особенно то, каким разным бывает небо, когда смотришь на него сквозь тонированное окно твоей машины…
Я не могу назвать себя твоей любовницей… «Любовница» - это вообще-то от слова любовь, ведь хотя бы какие-то чувства, пусть даже односторонние, это слово все же предполагает. Я не считаю, что со мной ты изменяешь жене – это не измена… Так кто же я все-таки для тебя? Подруга? Сомнительно… слишком мало времени мы знаем друг друга… Просто девочка для секса? Тоже нет, ведь порой мы говорим на столь глобальные и существенно-интеллектуальные темы… Так кто я тебе, а ты мне…?
Просто человек, особа, персона, каким-то образом появившаяся в моей жизни, с которой просто хорошо… просто так – без мыслей, без планов, без масок, с которой можно быть просто собой, ведь мне не надо тебе нравиться, лишь оголенные провода эмоций… Я понимаю, что это может закончиться в любой момент: ты просто исчезнешь – и все… Что нас связало и толкнуло друг к другу? Знаешь, у меня так и не получилось до конца ответить на этот вопрос… Может родство душ… это не миф, такое бывает… нет, это не влюбленность – ничего общего. У меня нет к тебе ни ревности, ни щемящей тоски, когда я подолгу не вижу тебя, ни «розовых очков» в отношении тебя…
Я не понимаю твою жену, и не знаю, как к ней относиться: толи восхищаться ею за ее терпенье, толи презрительно назвать ее типичной дурой. Я не понимаю, как она может жить с тобой… я бы не смогла – я бы тебя убила… опять же, тебя такого, которого я знаю вот уже год… быть может, там, дома, ты совсем другой: серьезный, обстоятельный, любящий и заботливый муж и отец… Со мной ты - мальчишка, несмотря на свои 36… может именно этого ты и ищешь? А что же ищу я?
Вначале нам было просто классно поболтать, потом нас объединил «просто секс»… теперь в какие-то моменты мне просто не хватает тебя, не только наших разговоров, даже наших молчаний, когда ты просто курил в окно машины и каждый из нас думал о своем…
За последние несколько лет ты – единственное светлое пятно в моей жизни, и это каким-то образом настораживает меня… мы не должны были быть вместе, ведь это неправильно по отношению к другим… Я запуталась в своих ошибках, страхах, переживаниях, я устала быть все время правильной и идеальной, ведь я тоже человек, и как у всех, у меня есть право на ошибку… и вот из этого душевного хаоса возник ты… Если бы не все это – тебя бы не было в моей жизни… Ты знаешь, мне иногда становится страшно от того, что я совсем не чувствую угрызений совести за нашу «связь»…
Я в некой мере поняла, что толкнуло меня на этот шаг, но зачем тебе я? Я до сих пор не могу найти ответа на этот вопрос… если ты просто устал от брака, если искал сексуального разнообразия, если порой просто не с кем было поговорить, то я все равно не пойму почему я… Ты приезжал в любое время дня и ночи и в любом состоянии, из дома, с работы или просто «ниоткуда», иногда даже всего лишь на полчаса … и я всегда была рада тебе… а ты всегда находил, что сказать…
Как-то ты спросил меня: «Ты можешь мне пообещать, что не влюбишься в меня…?» Я сдержала свое «ДА»… Я даже не скажу, что скучаю по тебе, хотя не видела тебя уже 3 месяца, но знаю одно, что только раздастся твой звонок, я буду с тобой, я буду рада видеть тебя, ведь ты «просто человек», который поднимает мне настроение… Спасибо тебе…
2010г.
Я не могу назвать себя твоей любовницей… «Любовница» - это вообще-то от слова любовь, ведь хотя бы какие-то чувства, пусть даже односторонние, это слово все же предполагает. Я не считаю, что со мной ты изменяешь жене – это не измена… Так кто же я все-таки для тебя? Подруга? Сомнительно… слишком мало времени мы знаем друг друга… Просто девочка для секса? Тоже нет, ведь порой мы говорим на столь глобальные и существенно-интеллектуальные темы… Так кто я тебе, а ты мне…?
Просто человек, особа, персона, каким-то образом появившаяся в моей жизни, с которой просто хорошо… просто так – без мыслей, без планов, без масок, с которой можно быть просто собой, ведь мне не надо тебе нравиться, лишь оголенные провода эмоций… Я понимаю, что это может закончиться в любой момент: ты просто исчезнешь – и все… Что нас связало и толкнуло друг к другу? Знаешь, у меня так и не получилось до конца ответить на этот вопрос… Может родство душ… это не миф, такое бывает… нет, это не влюбленность – ничего общего. У меня нет к тебе ни ревности, ни щемящей тоски, когда я подолгу не вижу тебя, ни «розовых очков» в отношении тебя…
Я не понимаю твою жену, и не знаю, как к ней относиться: толи восхищаться ею за ее терпенье, толи презрительно назвать ее типичной дурой. Я не понимаю, как она может жить с тобой… я бы не смогла – я бы тебя убила… опять же, тебя такого, которого я знаю вот уже год… быть может, там, дома, ты совсем другой: серьезный, обстоятельный, любящий и заботливый муж и отец… Со мной ты - мальчишка, несмотря на свои 36… может именно этого ты и ищешь? А что же ищу я?
Вначале нам было просто классно поболтать, потом нас объединил «просто секс»… теперь в какие-то моменты мне просто не хватает тебя, не только наших разговоров, даже наших молчаний, когда ты просто курил в окно машины и каждый из нас думал о своем…
За последние несколько лет ты – единственное светлое пятно в моей жизни, и это каким-то образом настораживает меня… мы не должны были быть вместе, ведь это неправильно по отношению к другим… Я запуталась в своих ошибках, страхах, переживаниях, я устала быть все время правильной и идеальной, ведь я тоже человек, и как у всех, у меня есть право на ошибку… и вот из этого душевного хаоса возник ты… Если бы не все это – тебя бы не было в моей жизни… Ты знаешь, мне иногда становится страшно от того, что я совсем не чувствую угрызений совести за нашу «связь»…
Я в некой мере поняла, что толкнуло меня на этот шаг, но зачем тебе я? Я до сих пор не могу найти ответа на этот вопрос… если ты просто устал от брака, если искал сексуального разнообразия, если порой просто не с кем было поговорить, то я все равно не пойму почему я… Ты приезжал в любое время дня и ночи и в любом состоянии, из дома, с работы или просто «ниоткуда», иногда даже всего лишь на полчаса … и я всегда была рада тебе… а ты всегда находил, что сказать…
Как-то ты спросил меня: «Ты можешь мне пообещать, что не влюбишься в меня…?» Я сдержала свое «ДА»… Я даже не скажу, что скучаю по тебе, хотя не видела тебя уже 3 месяца, но знаю одно, что только раздастся твой звонок, я буду с тобой, я буду рада видеть тебя, ведь ты «просто человек», который поднимает мне настроение… Спасибо тебе…
2010г.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
