ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Оля Харченко /
Проза
Просто человек
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Просто человек
Твоя жена, конечно, не узнает, какими бывают темными ночи на захолустных улочках нашего города… или как выглядят посадки в разное время дня и в разные времена года… а особенно то, каким разным бывает небо, когда смотришь на него сквозь тонированное окно твоей машины…
Я не могу назвать себя твоей любовницей… «Любовница» - это вообще-то от слова любовь, ведь хотя бы какие-то чувства, пусть даже односторонние, это слово все же предполагает. Я не считаю, что со мной ты изменяешь жене – это не измена… Так кто же я все-таки для тебя? Подруга? Сомнительно… слишком мало времени мы знаем друг друга… Просто девочка для секса? Тоже нет, ведь порой мы говорим на столь глобальные и существенно-интеллектуальные темы… Так кто я тебе, а ты мне…?
Просто человек, особа, персона, каким-то образом появившаяся в моей жизни, с которой просто хорошо… просто так – без мыслей, без планов, без масок, с которой можно быть просто собой, ведь мне не надо тебе нравиться, лишь оголенные провода эмоций… Я понимаю, что это может закончиться в любой момент: ты просто исчезнешь – и все… Что нас связало и толкнуло друг к другу? Знаешь, у меня так и не получилось до конца ответить на этот вопрос… Может родство душ… это не миф, такое бывает… нет, это не влюбленность – ничего общего. У меня нет к тебе ни ревности, ни щемящей тоски, когда я подолгу не вижу тебя, ни «розовых очков» в отношении тебя…
Я не понимаю твою жену, и не знаю, как к ней относиться: толи восхищаться ею за ее терпенье, толи презрительно назвать ее типичной дурой. Я не понимаю, как она может жить с тобой… я бы не смогла – я бы тебя убила… опять же, тебя такого, которого я знаю вот уже год… быть может, там, дома, ты совсем другой: серьезный, обстоятельный, любящий и заботливый муж и отец… Со мной ты - мальчишка, несмотря на свои 36… может именно этого ты и ищешь? А что же ищу я?
Вначале нам было просто классно поболтать, потом нас объединил «просто секс»… теперь в какие-то моменты мне просто не хватает тебя, не только наших разговоров, даже наших молчаний, когда ты просто курил в окно машины и каждый из нас думал о своем…
За последние несколько лет ты – единственное светлое пятно в моей жизни, и это каким-то образом настораживает меня… мы не должны были быть вместе, ведь это неправильно по отношению к другим… Я запуталась в своих ошибках, страхах, переживаниях, я устала быть все время правильной и идеальной, ведь я тоже человек, и как у всех, у меня есть право на ошибку… и вот из этого душевного хаоса возник ты… Если бы не все это – тебя бы не было в моей жизни… Ты знаешь, мне иногда становится страшно от того, что я совсем не чувствую угрызений совести за нашу «связь»…
Я в некой мере поняла, что толкнуло меня на этот шаг, но зачем тебе я? Я до сих пор не могу найти ответа на этот вопрос… если ты просто устал от брака, если искал сексуального разнообразия, если порой просто не с кем было поговорить, то я все равно не пойму почему я… Ты приезжал в любое время дня и ночи и в любом состоянии, из дома, с работы или просто «ниоткуда», иногда даже всего лишь на полчаса … и я всегда была рада тебе… а ты всегда находил, что сказать…
Как-то ты спросил меня: «Ты можешь мне пообещать, что не влюбишься в меня…?» Я сдержала свое «ДА»… Я даже не скажу, что скучаю по тебе, хотя не видела тебя уже 3 месяца, но знаю одно, что только раздастся твой звонок, я буду с тобой, я буду рада видеть тебя, ведь ты «просто человек», который поднимает мне настроение… Спасибо тебе…
2010г.
Я не могу назвать себя твоей любовницей… «Любовница» - это вообще-то от слова любовь, ведь хотя бы какие-то чувства, пусть даже односторонние, это слово все же предполагает. Я не считаю, что со мной ты изменяешь жене – это не измена… Так кто же я все-таки для тебя? Подруга? Сомнительно… слишком мало времени мы знаем друг друга… Просто девочка для секса? Тоже нет, ведь порой мы говорим на столь глобальные и существенно-интеллектуальные темы… Так кто я тебе, а ты мне…?
Просто человек, особа, персона, каким-то образом появившаяся в моей жизни, с которой просто хорошо… просто так – без мыслей, без планов, без масок, с которой можно быть просто собой, ведь мне не надо тебе нравиться, лишь оголенные провода эмоций… Я понимаю, что это может закончиться в любой момент: ты просто исчезнешь – и все… Что нас связало и толкнуло друг к другу? Знаешь, у меня так и не получилось до конца ответить на этот вопрос… Может родство душ… это не миф, такое бывает… нет, это не влюбленность – ничего общего. У меня нет к тебе ни ревности, ни щемящей тоски, когда я подолгу не вижу тебя, ни «розовых очков» в отношении тебя…
Я не понимаю твою жену, и не знаю, как к ней относиться: толи восхищаться ею за ее терпенье, толи презрительно назвать ее типичной дурой. Я не понимаю, как она может жить с тобой… я бы не смогла – я бы тебя убила… опять же, тебя такого, которого я знаю вот уже год… быть может, там, дома, ты совсем другой: серьезный, обстоятельный, любящий и заботливый муж и отец… Со мной ты - мальчишка, несмотря на свои 36… может именно этого ты и ищешь? А что же ищу я?
Вначале нам было просто классно поболтать, потом нас объединил «просто секс»… теперь в какие-то моменты мне просто не хватает тебя, не только наших разговоров, даже наших молчаний, когда ты просто курил в окно машины и каждый из нас думал о своем…
За последние несколько лет ты – единственное светлое пятно в моей жизни, и это каким-то образом настораживает меня… мы не должны были быть вместе, ведь это неправильно по отношению к другим… Я запуталась в своих ошибках, страхах, переживаниях, я устала быть все время правильной и идеальной, ведь я тоже человек, и как у всех, у меня есть право на ошибку… и вот из этого душевного хаоса возник ты… Если бы не все это – тебя бы не было в моей жизни… Ты знаешь, мне иногда становится страшно от того, что я совсем не чувствую угрызений совести за нашу «связь»…
Я в некой мере поняла, что толкнуло меня на этот шаг, но зачем тебе я? Я до сих пор не могу найти ответа на этот вопрос… если ты просто устал от брака, если искал сексуального разнообразия, если порой просто не с кем было поговорить, то я все равно не пойму почему я… Ты приезжал в любое время дня и ночи и в любом состоянии, из дома, с работы или просто «ниоткуда», иногда даже всего лишь на полчаса … и я всегда была рада тебе… а ты всегда находил, что сказать…
Как-то ты спросил меня: «Ты можешь мне пообещать, что не влюбишься в меня…?» Я сдержала свое «ДА»… Я даже не скажу, что скучаю по тебе, хотя не видела тебя уже 3 месяца, но знаю одно, что только раздастся твой звонок, я буду с тобой, я буду рада видеть тебя, ведь ты «просто человек», который поднимает мне настроение… Спасибо тебе…
2010г.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію