
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.20
21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
2025.06.18
22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Рожеві метел
Рожеві метел
2025.06.18
21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
2025.06.18
19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2025.06.18
14:52
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами.
Коментарі свого часу сподобались, як сві
2025.06.18
05:43
Зозуляста наша квочка
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
2025.06.17
22:00
Скривлений геть лагідний Клек
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
2025.06.17
21:33
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 6 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Золотавий ла
Золотавий ла
2025.06.17
21:28
Порожня сцена і порожній зал,
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Оля Харченко /
Проза
Прошлое
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Прошлое
Прошлое…. Настоящее… Будущее…. Теперь, когда мы стали взрослыми, это не просто времена глаголов, теперь – это наша ЖИЗНЬ….. Да, у каждого из нас есть прошлое, есть настоящее и очень хочется верить, что будет будущее…. По логике вещей, всякий нормальный человек должен жить настоящим, жить тем, что у него есть сегодня, и, естественно, стремиться в будущее… Но как порой трудно быть этим самым «нормальным» человеком….. Прошлое иногда так прочно входит в нашу жизнь, что попросту перечеркивает наше настоящее и уж тем более не дает пробиться к будущему… Мы имеем тенденцию жить прошлым, не замечая настоящего, жить тем, что уже по сути «умерло», тем, что просто когда-то было, тем, что уже никогда не вернешь в нашу жизнь, просто потому, что пришло время и все приобрело логическое завершение….
У каждого из нас свое «прошлое», и каждый из нас в это понятие вкладывает свой смысл….. Прошлое… сколько же у тебя лиц, личин, обличий, образов и ипостасей…. Но пожалуй единственное, что может объединить все виды прошлого – это чувство грусти, определенного сожаления, порой даже боли и ненависти…. Прошлое…. Как редко ты что-то созидаешь…!!! Ведь в большинстве случаев ты приносишь в наше настоящее невиданную силу разрушений, эквивалентных цунами или тропическому урагану…. А самое обидное то, что мы, в отличие от настоящего или будущего, не в силах тебя изменить…. Хотя многие люди и не готовы тебя менять, даже если бы у них был второй шанс прожить свою жизнь заново….
Главный парадокс прошлого в том, что только оно способно нас чему-то научить, показать наши ошибки и промахи…. Да, можно отвертеться фразой: «Что мы все просто учимся жить, а в любом учении ошибки неизбежны…» Но тогда тут же можно опровергнуть следующим: «Всего одна ошибка в твоей жизни, может сделать всю твою жизнь ошибкой…» Так где же найти ту золотую середину, чтобы ошибки не превращались в фатум, а становились опытом, а опыт - нашей жизненной мудростью….?
Каждый сам отвечает на этот вопрос….. и хорошо, если ответ все же найдется, а ведь многие так и продолжают жить под гнетом прошлого, забыв о настоящем и совсем не думая о будущем….. 4 февраля 2010г.
У каждого из нас свое «прошлое», и каждый из нас в это понятие вкладывает свой смысл….. Прошлое… сколько же у тебя лиц, личин, обличий, образов и ипостасей…. Но пожалуй единственное, что может объединить все виды прошлого – это чувство грусти, определенного сожаления, порой даже боли и ненависти…. Прошлое…. Как редко ты что-то созидаешь…!!! Ведь в большинстве случаев ты приносишь в наше настоящее невиданную силу разрушений, эквивалентных цунами или тропическому урагану…. А самое обидное то, что мы, в отличие от настоящего или будущего, не в силах тебя изменить…. Хотя многие люди и не готовы тебя менять, даже если бы у них был второй шанс прожить свою жизнь заново….
Главный парадокс прошлого в том, что только оно способно нас чему-то научить, показать наши ошибки и промахи…. Да, можно отвертеться фразой: «Что мы все просто учимся жить, а в любом учении ошибки неизбежны…» Но тогда тут же можно опровергнуть следующим: «Всего одна ошибка в твоей жизни, может сделать всю твою жизнь ошибкой…» Так где же найти ту золотую середину, чтобы ошибки не превращались в фатум, а становились опытом, а опыт - нашей жизненной мудростью….?
Каждый сам отвечает на этот вопрос….. и хорошо, если ответ все же найдется, а ведь многие так и продолжают жить под гнетом прошлого, забыв о настоящем и совсем не думая о будущем….. 4 февраля 2010г.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію