ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.28 21:06
* 59 *
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Артуру Дмитровичу Курдіновському
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Геліопавза
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска -
Це життя зоресвітній оплот

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образа́х
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
На тлі десяткового дробу
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,

Тетяна Левицька
2026.04.28 10:59
На сходинах літ
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.

Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці

Борис Костиря
2026.04.28 10:56
Натхнення
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.

Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми

Ольга Олеандра
2026.04.28 08:42
Весна
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.

Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.

Віктор Кучерук
2026.04.28 06:36
* * *
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.

Володимир Бойко
2026.04.28 00:31
Історія
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.

Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну

Іван Потьомкін
2026.04.27 22:02
Ролан Биков (1929-1998)
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні

Світлана Пирогова
2026.04.27 21:12
Весні - осанну
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.

За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.

С М
2026.04.27 20:50
Зіркова доріжка (Jefferson Airplane)
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно

Немає часу любити, і себе розкрити

Володимир Невесенко
2026.04.27 19:44
Журавель
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»

Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно

Охмуд Песецький
2026.04.27 16:08
Вузли
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги 
колись молодої води.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Данчак Надія Мартинова (1948) / Вірші

 СУДЬБА
Судьба - ты полноводная река...
Несешь по Миру, нас обогащая,
О камни бъешь,свой гнев срывая,
На голову, проблемы нам роняя...
Но, мы стремимся их преодолеть,
Святою, чистою водой умыться,
И воздуха целебного напиться...
От тяжести, в пучину, не упасть,
Не утонуть в водовороте жизни,-
Все прелести ее познать, стремимся...
Наперекор течению, - стремнины,
От странных снов,оков освободиться...
И мыслями лететь в небеса, туда,
Где яркая звезда, укажет путь,
Нам жизненной равнины...

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-02-01 13:38:13
Переглядів сторінки твору 2322
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.689 / 5.19)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.015 / 4.88)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.06.22 12:59
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-02-02 10:03:23 ]
Вітаю! Надіє, наперед перепрошую, адже я не спец у версифікації. Тому скажу лише свою суб'єктивну думку.
Зміст мені сподобався. Щодо решти:
1 - дієслівна рима вважається не теє...
2 - третій знизу рядок - перед "небеса" проситься ще один склад, бо інакше збивається ритм;
3 - зверніть увагу на збіги приголосних у сусідніх словах, це теж не бажано.
4 - оскільки вірш не є повністю римованим, можливо доцільніше його перенести у розділ "Інша поезія".
Надіє, зверніться ще до когось, щоб почитали вірш, адже, чим більше думок, тим краще видно об'єктивну картину.
Успіхів!
З повагою, Зоряна


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Данчак Надія Мартинова (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-02 13:29:44 ]
Я убрала слово "ввысь",оно меня тоже смущало...
Благодарю за внимание ...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-03-12 15:58:49 ]
Привіт Надіє,
Ідея звичайно цікава - доля - ріка. Бо таки частіше натрапляю на річку життя.
А доля - це щось дещо інше - хоча нерозривно пов`язане.
Про технічну частину не буду повторятись - Зоряна її вже подала.
Давайте поговоримо про образність, суцільність, плин вірша/думки.
Я вибагливий читач і раз ви попросили - вибагливо і дивлюся.
Ось іде початок:
"Судьба - ты полноводная река...
Несешь по Миру, нас обогащая,
О камни бъешь,свой гнев срывая,
На голову, проблемы нам роняя..." - тут все гаразд - вирує річка долі - вона заносуть
мене у різні місцини/ситуації, мене чекають якісь несподіванки, і т.д - пливемо далі....
"Но, мы стремимся их преодолеть,
Святою, чистою водой умыться,
И воздуха целебного напиться..." - так як ріка - це щось суцільне - то в тім що ми пливемо -
то воно чисте/святе? - коли так - то можна пити просто черпаючи долю - коли ні
то де нам потрібно пришвартуватись, аби знайти ту воду? А повітря - воно яке - коли не таке - то де вонотаке?
До чого це я? Немає плавного переходу між попередніми рядками і цими що ідуть за ними.
Але можливо - це задумка автора.
Я би просто викинув:
"Святою, чистою водой умыться,
И воздуха целебного напиться..."
Далі все іде логічно і зрозуміло...
"Нам жизненной равнины... " - гммм - не дуже цікаве життя - коли це рівнина - неахай воно буде
різне - і гірське і рівнинне - із доле-водопадами і плесами - аби не лише рівнинно-гладеньке...
Звичайно - це лише моя скромна думка.
****
"Судьба -
ты полноводна і мелка...
река
обогащая нас,
несешь по Миру,
О камни бъешь,
свой гнев срывая,
На голову,
проблемы нам роняя,
поєтам лиры..."

ну і т.д. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Данчак Надія Мартинова (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-12 17:11:40 ]
Дуже дякую шановний Юрію за такий коментар, який для мене, як бальзам, для моєї душі...