Колись я мала безліч діамантів….в середині душі, так їх завжди берегла і з дитинства старалась їх збирати….
…та прийшов час…напевне подорослішала і почала дарувати їх…всім, кого вважала близьким…другом…чи коханням…
…сьогодні зрозуміла, що в моїй душі не залишилось жодного діаманта…все пороздавала…хоча радію, що жодного не продала….
…в декого ті діаманти залишились…а дехто просто захотів викинути їх, щоб не мати жодної згадки про мене…дехто використав, щоб купити щось потрібніше…а дехто просто ненароком загубив…

Та річ не в діамантах, і напевно точно не в тому, що колись і комусь віддавала моя душа…котра робила це без мого відома…. Річ напевно в тому, що ще досі не навчилась жити, стримуватись у своїй прив’язаності до людей…
…всі ілюзії, надії, сподівання дуже схожі на пісочний замок….який би він красивий і великий не був…вода все змиє…і залишить лише пустку…плацдарм для нових думок…
…от так і мої надії, і мрії, чомусь знищила дурна новина…а може я і сама їх знищила…сама не знаю чого так боляче….
…я почала фарбувати очі, коли захотіла, щоб в них перестали щось бачити, і так і сталось…от дівчина, хвора на голову зі своєю ревністю, з абсолютно дурними сподіваннями…і з пустими очима….

…почала користуватись пудрою, коли захотіла, щоб кожен хибний дотик можна було змити…і виходило….

…перетворила свою кімнату на дитячу, з кольоровими стінами, купою ляльок, ведмедів…і зірками на стелі…хотілося серед них знайти небеса…

…робила свічки в формі сердець, надіючись, що колись зможу і своє контролювати….та виявилось, що в мене серце не з стійкішої матерії…а теж воскове…котре ломиться, і надщерблюється при кожному зайвому доторку чи слову…

…думаючи про нього спалила всі свічки, котрі по ночах допомагали писати….попадали всі зорі зі стелі, і при кожній загадувала єдине бажання….«його…»
…і за фарбованими очима тепер стало дуже важко щось сховати…

…дурне відчуття самотності змушує далі робити свічки в формі сердець і дарувати їх тобі, в надії, що може колись подаруєш своє…взамін…

…гарячий шоколад з лимоном…ти, як той шоколад, котрим не можу наїстись, чи то напитись…скоро буде алергія…

…я як лимон, така кисла, не смачна…і вживаюся лише по потребі….


чужа