ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.13
20:36
іконостас твоїх ікон
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
2026.06.13
16:21
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
2026.06.13
14:46
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
2026.06.13
13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
2026.06.13
12:25
Я Тобі присвячую бузок,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
2026.06.13
09:54
Зафарбовує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж за те, щоби я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, календарно
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж за те, щоби я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, календарно
2026.06.13
07:01
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
2026.06.12
22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
2026.06.12
20:11
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
2026.06.12
18:47
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
2026.06.12
13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
2026.06.12
12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
2026.06.12
09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
2026.06.12
07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
2026.06.11
21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
2026.06.11
20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Чужа Каршневич (1991) /
Проза
ти мене створив...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ти мене створив...
Знаєш…коли одного ранку прокидаєшся…починаєш день як звичайно…одягаєшся…оцінюєш погоду…метушишся на пари…і одного дня помічаєш, що в твоїй душі починає щось зникати. Помічаєш, що пропадає хороший настрій, сміх все рідше і рідше торкається твоїх вуст…щезає все…полиці душі пустіють…
Кожного разу коли мені було шумно і забагато людей довкола…ти починав співати…люди замовкали…мені ставало спокійно… твій голос був тоді такий невловимий…був подарований мені… кожен подих…звук…я завжди ловила, відкривала серце на два замки замкнене, на три верхній з двома позначками і на три нижній з однією…і бережливо ховала тебе там…ти жив в своїх піснях в мені…ти лишився поряд…
…досконале скло…сиділа і милувалась бокалом з коньяком...необачно випустила з рук…скло розбилось, вилився напій…нічого не могла скласти до купи…дрібні шматочки різали плоть лишаючи непомітні сліди на руках і глибокі рани в серці….все вилилось…пропало…щезло…випарувалось…
…колись ця дитина забігла в двері з кольоровими кульками…бульбашками…бантиками на косах…наївність в словах…надією в очах…сьогодні вона вже вийшла з пляшкою в одній руці…цигаркою в іншій…зі збитими кулаками і зниклим серцем…
…завжди любила вбачати в словах…діях, якийсь прихований зміст…завжди знала, що побачу в тобі щось нове…завжди знала, що будеш поряд…завжди знала…та помилилась…
…любила коли ти говорив, що думаєш про мене…любила виправляти помилки…, доводити тобі свою правоту в суперечка…любила поруч з тобою бути іншою… Хотіла бути такою, яка б подобалась тобі…хотіла тобі всім подобатись…хотіла робитись твоїм творінням…. Хотіла все тобі відати…хотіла знайти в собі сили перевиховатись…хотіла заклеїти очі, щоб не бачити інших, і вирости…хотіла робити композиції з твоїх квітів, і хотіла мати щось твоє завжди коло себе….
…більш за все на світі захотіла забути твій номер телефону…постирала всі знімки…нарешті поздирала зі стін…побачивши тебе з нею….я з амбітної дитини перетворилась на останню суку…котрій в житті треба лиш чужих страждань…тепер я буду жити тим, чим ти жив до неї…тепер я стану тобою…ти мене створив…дякую…
Кожного разу коли мені було шумно і забагато людей довкола…ти починав співати…люди замовкали…мені ставало спокійно… твій голос був тоді такий невловимий…був подарований мені… кожен подих…звук…я завжди ловила, відкривала серце на два замки замкнене, на три верхній з двома позначками і на три нижній з однією…і бережливо ховала тебе там…ти жив в своїх піснях в мені…ти лишився поряд…
…досконале скло…сиділа і милувалась бокалом з коньяком...необачно випустила з рук…скло розбилось, вилився напій…нічого не могла скласти до купи…дрібні шматочки різали плоть лишаючи непомітні сліди на руках і глибокі рани в серці….все вилилось…пропало…щезло…випарувалось…
…колись ця дитина забігла в двері з кольоровими кульками…бульбашками…бантиками на косах…наївність в словах…надією в очах…сьогодні вона вже вийшла з пляшкою в одній руці…цигаркою в іншій…зі збитими кулаками і зниклим серцем…
…завжди любила вбачати в словах…діях, якийсь прихований зміст…завжди знала, що побачу в тобі щось нове…завжди знала, що будеш поряд…завжди знала…та помилилась…
…любила коли ти говорив, що думаєш про мене…любила виправляти помилки…, доводити тобі свою правоту в суперечка…любила поруч з тобою бути іншою… Хотіла бути такою, яка б подобалась тобі…хотіла тобі всім подобатись…хотіла робитись твоїм творінням…. Хотіла все тобі відати…хотіла знайти в собі сили перевиховатись…хотіла заклеїти очі, щоб не бачити інших, і вирости…хотіла робити композиції з твоїх квітів, і хотіла мати щось твоє завжди коло себе….
…більш за все на світі захотіла забути твій номер телефону…постирала всі знімки…нарешті поздирала зі стін…побачивши тебе з нею….я з амбітної дитини перетворилась на останню суку…котрій в житті треба лиш чужих страждань…тепер я буду жити тим, чим ти жив до неї…тепер я стану тобою…ти мене створив…дякую…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0897 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0897 seconds