ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.14
13:54
Безсоння випалює розум.
Пустеля, якою йде Ромул.
Побачимо розуму розмах.
Небачена сила і розмір.
Пізнаю глибокі закони
Свідомості без перепони.
Не знають шляхи заборони,
Долаючи всі забобони.
Пустеля, якою йде Ромул.
Побачимо розуму розмах.
Небачена сила і розмір.
Пізнаю глибокі закони
Свідомості без перепони.
Не знають шляхи заборони,
Долаючи всі забобони.
2026.09.14
12:13
Сірий дощик кропить — буде бабі клопіт:
Осінь через тиждень знов зайде в село.
Дід на дворі босий смалить папіросу,
Мокра чорна кішка моститься в відро.
А сусідка Мотря варить юшку вкотре,
І не тільки юшку — ще й густий куліш.
До вдовиці Мотрі в т
Осінь через тиждень знов зайде в село.
Дід на дворі босий смалить папіросу,
Мокра чорна кішка моститься в відро.
А сусідка Мотря варить юшку вкотре,
І не тільки юшку — ще й густий куліш.
До вдовиці Мотрі в т
2026.09.14
09:55
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)
Каска сяє у сонячній ласці,
на всі боки проміння ллючи;
у тій мідній начищеній касці
ходить милий мій на каланчі.
Він пожежник украй діловитий,
Каска сяє у сонячній ласці,
на всі боки проміння ллючи;
у тій мідній начищеній касці
ходить милий мій на каланчі.
Він пожежник украй діловитий,
2026.09.14
07:16
З-під вій - блакить небесна,
З-під вій - волошок синь, -
З-під вій принада весен
І магія краси.
З-під вій - жаги ознака,
І поклик з-попід вій, -
Роздмухують всілякі
Жариночки надій.
З-під вій - волошок синь, -
З-під вій принада весен
І магія краси.
З-під вій - жаги ознака,
І поклик з-попід вій, -
Роздмухують всілякі
Жариночки надій.
2026.09.13
23:01
Погожа розкрилена днина
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.
Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.
Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,
2026.09.13
22:17
при цім гармидері сучаснім
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет
2026.09.13
19:43
Вже вечір жде, як бузьок, на одній нозі.
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.
Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.
Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,
2026.09.13
19:22
Між вікон холодних людиномашин,
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.
Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.
Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла
2026.09.13
19:01
У час луни й штукарства,
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.
2026.09.13
17:23
Купає небо хмари кучеряві
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Рожеві айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Рожеві айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.
2026.09.13
13:39
вона королівна
тут на гайвею
знаки дорожні
до madre до неї
ніхто не врятує
від лютого тигра
звіра смаглявого
убраного в шкіру
тут на гайвею
знаки дорожні
до madre до неї
ніхто не врятує
від лютого тигра
звіра смаглявого
убраного в шкіру
2026.09.13
13:29
Розвал відбудеться людини,
Немов граніту чи крижини.
Колись єдиний моноліт
Умить розпався в 40 літ.
Розвал свідомості, польоту
Фантазії, мов живоплоту,
Провали в пам'яті, а мова
Постала сіра, безголова.
Немов граніту чи крижини.
Колись єдиний моноліт
Умить розпався в 40 літ.
Розвал свідомості, польоту
Фантазії, мов живоплоту,
Провали в пам'яті, а мова
Постала сіра, безголова.
2026.09.13
08:17
ЦИКЛ "МЕСОПОТАМІЯ" (Додаток ІІ)
«АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ: ОСТАННІЙ ПАРАД НАПІВБОГА»
(драматичний ескіз у стилі шумеро-аккадського епосу, в трьох сценах)
«АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ: ОСТАННІЙ ПАРАД НАПІВБОГА»
(драматичний ескіз у стилі шумеро-аккадського епосу, в трьох сценах)
2026.09.13
07:47
Спокійно земля Руська спочивала.
Бо ж князь її славетний Святослав
У степ далеко половців прогнав,
Їх стійбища у полі потоптали
Князі й велику здобич узяли,
Полон великий зі степів пригнали.
Тож земля Руська мирно спочивала…
Князі також вспокоєні б
Бо ж князь її славетний Святослав
У степ далеко половців прогнав,
Їх стійбища у полі потоптали
Князі й велику здобич узяли,
Полон великий зі степів пригнали.
Тож земля Руська мирно спочивала…
Князі також вспокоєні б
2026.09.13
06:46
У природному парку в Японії
І верблюди, і коні, і поні є.
На японські дива
Претендує москва,
Бо у неї права на Японію.
У злиден
І верблюди, і коні, і поні є.
На японські дива
Претендує москва,
Бо у неї права на Японію.
У злиден
2026.09.13
06:31
Минають безрадісно роки,
Але відчуваю, бува,
Що досі надія глибока
На краще у серці жива.
Неначе від написів титли
На дулах столітніх мортир,
Нікуди донині не зникли
Мої сподівання на мир.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Але відчуваю, бува,
Що досі надія глибока
На краще у серці жива.
Неначе від написів титли
На дулах столітніх мортир,
Нікуди донині не зникли
Мої сподівання на мир.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Чужа Каршневич (1991) /
Проза
ти мене створив...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ти мене створив...
Знаєш…коли одного ранку прокидаєшся…починаєш день як звичайно…одягаєшся…оцінюєш погоду…метушишся на пари…і одного дня помічаєш, що в твоїй душі починає щось зникати. Помічаєш, що пропадає хороший настрій, сміх все рідше і рідше торкається твоїх вуст…щезає все…полиці душі пустіють…
Кожного разу коли мені було шумно і забагато людей довкола…ти починав співати…люди замовкали…мені ставало спокійно… твій голос був тоді такий невловимий…був подарований мені… кожен подих…звук…я завжди ловила, відкривала серце на два замки замкнене, на три верхній з двома позначками і на три нижній з однією…і бережливо ховала тебе там…ти жив в своїх піснях в мені…ти лишився поряд…
…досконале скло…сиділа і милувалась бокалом з коньяком...необачно випустила з рук…скло розбилось, вилився напій…нічого не могла скласти до купи…дрібні шматочки різали плоть лишаючи непомітні сліди на руках і глибокі рани в серці….все вилилось…пропало…щезло…випарувалось…
…колись ця дитина забігла в двері з кольоровими кульками…бульбашками…бантиками на косах…наївність в словах…надією в очах…сьогодні вона вже вийшла з пляшкою в одній руці…цигаркою в іншій…зі збитими кулаками і зниклим серцем…
…завжди любила вбачати в словах…діях, якийсь прихований зміст…завжди знала, що побачу в тобі щось нове…завжди знала, що будеш поряд…завжди знала…та помилилась…
…любила коли ти говорив, що думаєш про мене…любила виправляти помилки…, доводити тобі свою правоту в суперечка…любила поруч з тобою бути іншою… Хотіла бути такою, яка б подобалась тобі…хотіла тобі всім подобатись…хотіла робитись твоїм творінням…. Хотіла все тобі відати…хотіла знайти в собі сили перевиховатись…хотіла заклеїти очі, щоб не бачити інших, і вирости…хотіла робити композиції з твоїх квітів, і хотіла мати щось твоє завжди коло себе….
…більш за все на світі захотіла забути твій номер телефону…постирала всі знімки…нарешті поздирала зі стін…побачивши тебе з нею….я з амбітної дитини перетворилась на останню суку…котрій в житті треба лиш чужих страждань…тепер я буду жити тим, чим ти жив до неї…тепер я стану тобою…ти мене створив…дякую…
Кожного разу коли мені було шумно і забагато людей довкола…ти починав співати…люди замовкали…мені ставало спокійно… твій голос був тоді такий невловимий…був подарований мені… кожен подих…звук…я завжди ловила, відкривала серце на два замки замкнене, на три верхній з двома позначками і на три нижній з однією…і бережливо ховала тебе там…ти жив в своїх піснях в мені…ти лишився поряд…
…досконале скло…сиділа і милувалась бокалом з коньяком...необачно випустила з рук…скло розбилось, вилився напій…нічого не могла скласти до купи…дрібні шматочки різали плоть лишаючи непомітні сліди на руках і глибокі рани в серці….все вилилось…пропало…щезло…випарувалось…
…колись ця дитина забігла в двері з кольоровими кульками…бульбашками…бантиками на косах…наївність в словах…надією в очах…сьогодні вона вже вийшла з пляшкою в одній руці…цигаркою в іншій…зі збитими кулаками і зниклим серцем…
…завжди любила вбачати в словах…діях, якийсь прихований зміст…завжди знала, що побачу в тобі щось нове…завжди знала, що будеш поряд…завжди знала…та помилилась…
…любила коли ти говорив, що думаєш про мене…любила виправляти помилки…, доводити тобі свою правоту в суперечка…любила поруч з тобою бути іншою… Хотіла бути такою, яка б подобалась тобі…хотіла тобі всім подобатись…хотіла робитись твоїм творінням…. Хотіла все тобі відати…хотіла знайти в собі сили перевиховатись…хотіла заклеїти очі, щоб не бачити інших, і вирости…хотіла робити композиції з твоїх квітів, і хотіла мати щось твоє завжди коло себе….
…більш за все на світі захотіла забути твій номер телефону…постирала всі знімки…нарешті поздирала зі стін…побачивши тебе з нею….я з амбітної дитини перетворилась на останню суку…котрій в житті треба лиш чужих страждань…тепер я буду жити тим, чим ти жив до неї…тепер я стану тобою…ти мене створив…дякую…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2238 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2238 seconds