Розмова…два слова,
Без зайвих очей, мовчи…
Не промовиш ні слова
…приголуб, обійми…
Розмова…
рука у руці, як жива…
розмова, як завжди прозора
…сьогодні мовчиш…? Говоритиму я?
Ти як? Як рука? І як очі холодні?
Ти послухай мене…
ти ж живеш, як життя?
І як спалось сьогодні….тільки ніч…підвіконня
…ти послухай…не дощ…
не мене, вже не варто
ти мовчиш, ну то, що ж…
забувати зарано?
Дивно так, чом не вірять,
що ось ти тут…є
І самі жалюгідні
Забувають своє,
І за що я щоночі
ставлю дзеркала тут?
Ти не бійся…ті сни не пророчі…
На світанку сліди розцвітуть.
Ти не бійся, що темно довкола,
Я прошу, та я справлюсь одна,
Вони кажуть, що я дуже хвора…
Вони кажуть, тебе вже нема…
Вони брешуть, я знаю ти будеш…
У цей вечір…я… дзеркало…ніч
Ти ж мене до сих пір іще любиш?
Знову сум…чи тепло твоїх віч…
Нащо кажуть вони, що немає…
Що розбився…що щез із життя…
І бояться, що я не пускаю…
Що живу я тобою й сама не своя…
Нащо кажуть, що ти вже розтанув…
Що моє таке чисте сумління,
Що настав вже холодний світанок,
І що я вже давно божевільна…
Розмова…і дзеркало навпроти
Я вже давно не йду до долі бою
Розмова…двохлінійні дроти
…розетка…розмова, але не з тобою….