Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.27
16:29
Ніч вже землю огорнула, село засинало.
На околиці собаки на когось брехали.
«Може, десь лисицю вчули чи чужий хтось пхає.
Молодь більше понад річку до ранку гуляє.
А то в інший бік…» Думки ці в голові майнули
У Миколи, душа поки в сонний край пірнула
На околиці собаки на когось брехали.
«Може, десь лисицю вчули чи чужий хтось пхає.
Молодь більше понад річку до ранку гуляє.
А то в інший бік…» Думки ці в голові майнули
У Миколи, душа поки в сонний край пірнула
2026.08.27
15:55
На городі жабеня
під листочком спить щодня.
А харчується вночі.
Умина не калачі,
їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.
під листочком спить щодня.
А харчується вночі.
Умина не калачі,
їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.
2026.08.27
13:09
Ці нагороди виснуть на гілках,
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.
Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.
Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця
2026.08.27
12:25
Хвилі мчать в імлі, як пиха —
Всі комахи є безцінні! —
Раптом думку схопиш лиху
Між причин хитросплетіння,
Задивляючись поволі
Під ліхтар, що ледве світить,
Де літає все по колу,
Всі комахи є безцінні! —
Раптом думку схопиш лиху
Між причин хитросплетіння,
Задивляючись поволі
Під ліхтар, що ледве світить,
Де літає все по колу,
2026.08.27
10:14
ЦИКЛ II: ЄГИПЕТ
ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.
ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.
2026.08.27
07:17
Огортає туман невблаганно
Напісонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.
Напісонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.
2026.08.26
21:34
твоя обачлива бездія
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі
2026.08.26
19:21
У побєдобіснуватої московитської молоді у другій світовій війні насправді воювали не діди, а прадіди та прапрадіди, яких вони ніколи не бачили.
Купер написав «Останній з могікан». Фадєєв написав «Останній з удеге». А хто напише «Останній з москалів» та
2026.08.26
18:27
Гуляє бидло, поки йде війна.
Запльоване майбутнє та минуле.
А що за свято - намертво забули
У шабаші манкуртського лайна.
Є дві реальності. Глуха стіна.
Гуде розбещений та п'яний вулик.
Гуляє бидло, поки йде війна.
Запльоване майбутнє та минуле.
А що за свято - намертво забули
У шабаші манкуртського лайна.
Є дві реальності. Глуха стіна.
Гуде розбещений та п'яний вулик.
Гуляє бидло, поки йде війна.
2026.08.26
17:43
ЗАГИБЕЛЬ ВАВІЛОНА: «МЕНЕ, ТЕКЕЛ, ВЕ-ПАРСИН»
«Відміряний, зважений, поділений, або відданий персам», - арамейське письмо, приказка епохи загибелі Вавілону.
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
«Відміряний, зважений, поділений, або відданий персам», - арамейське письмо, приказка епохи загибелі Вавілону.
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
2026.08.26
15:20
Залізло сонце за бараки,
у річці хлопці ловлять раки,
корови подають гудки:
«Стрічайте молоко, дітки!»
Колишній прапор на сільраді,
хоч люди стомлені, – а раді:
«Сьогодні (через скілько діб!)
у річці хлопці ловлять раки,
корови подають гудки:
«Стрічайте молоко, дітки!»
Колишній прапор на сільраді,
хоч люди стомлені, – а раді:
«Сьогодні (через скілько діб!)
2026.08.26
13:45
За котом погнався пес,
але котик раптом щез.
Вмить на дерево злетів,
на самий вершечок сів.
Позирає з висоти:
«Ну, Рябку, гайда сюди».
Та як пес не намагався
і на метр не підійнявся.
але котик раптом щез.
Вмить на дерево злетів,
на самий вершечок сів.
Позирає з висоти:
«Ну, Рябку, гайда сюди».
Та як пес не намагався
і на метр не підійнявся.
2026.08.26
13:06
Сумні надгробки у сумнім снігу
Маєстатично думають про вічне.
Не пізнається мудрість на бігу
У грудні чи у невловимім січні.
Ми пишемо зворушливі листи
На снігу, як у давніх манускриптах.
Вони торують неземні мости,
Які проляжуть у серця нестримно
Маєстатично думають про вічне.
Не пізнається мудрість на бігу
У грудні чи у невловимім січні.
Ми пишемо зворушливі листи
На снігу, як у давніх манускриптах.
Вони торують неземні мости,
Які проляжуть у серця нестримно
2026.08.26
10:54
Власноруч — можливо й без подяки —
Стіни з меду ще стоять до часу,
Ніби цукор прихистку поляка,
Що ховає нас в ставку з меляси…
Там, де крутить хвиля ранком серпня,
Чути обдарованих допіру,
На човні, що рушив у безсмертя
Стіни з меду ще стоять до часу,
Ніби цукор прихистку поляка,
Що ховає нас в ставку з меляси…
Там, де крутить хвиля ранком серпня,
Чути обдарованих допіру,
На човні, що рушив у безсмертя
2026.08.26
10:53
І надійшов час Великого Дня, коли Сонце дарує Землі, і зелу квітучому, і людям, і тварям земним світло тривале і темряву коротку. І кинули ми і друзів своїх, і місто побратимів своїх, і селище посестер наших, і будинки з міцними стінами, і колодязі глибок
2026.08.26
08:49
Не буде ані другого потопу,
ані пришестя... все це міражі,
та до Європи
дійде, як окопи
війна пориє на її межі.
***
Феміда судить, а закон карає
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...ані пришестя... все це міражі,
та до Європи
дійде, як окопи
війна пориє на її межі.
***
Феміда судить, а закон карає
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Маркел Ориб (1978) /
Проза
Геометрия судьбы.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Геометрия судьбы.
Линия жаждет завершиться в точке. Точка – место в пространстве миров, где сосредоточивается какое-либо свойство, действие, состояние. Евклид утверждал, что точка – это нечто, что нельзя разделить. Она не имеет массы, размера, направления. В ней заканчивается движение.
Вектор – упорядоченная пара точек евклидова пространства. Нечто из одной точки (а) стремится к другой точке (б). Есть четкое направление. Противоположный вектор стремится в противоположную сторону. Они не равны. Но при сложении они обращаются в нулевой вектор, где точки переходит в себя и друг в друга. Нулевой вектор направлен во все стороны, и вместе с тем не имеет направления. Ноль - та самая первая точка, из которой родилась вселенная. Две точки стали одной. Две точки могу стать одной.
Душа стремится из точки (а) в точку (б), оставляя тело в ином пространстве – в начале вектора.
Поскольку точка не имеет массы, то душа не может увлечь за собой тела. Незримая, призрачная, она скользит по евклидовой пустоте, искривляя ее, прорываясь через телефонные провода, просачиваясь через решетки телефонных трубок. Она не знает препятствий. Ее пространство многомерно, ее направление неумолимо определенно.
Но геометрия судьбы не терпит вмешательства – лобачевские горят на кострах евклидовых инквизиций. Время – по закону реактивного движения – отбрасывает тебя назад, устремляясь вперед.
Два противоположных вектора не сливаются в нулевой, где пропадает необходимость в движении.
Точка растягивается в прямую струну-удавку, обвиваясь вокруг твоего горла. Вектор искривляется, превращаясь в змею, и кусает свой хвост.
Душа замыкается на себе. Тело остается в точке (а) – весомое, размерное, ненаправленное. Оно будет жить дальше, двигаясь по ленте Мёбиуса, а на лице появятся складки пространства-времени. Тело увидит какие-то миры, какие-то другие тела, оно будет еще какое-то время отдавать себя как геометрически бесформенная девка, все больше сжимаясь и превращаясь в желтого карлика.
И лишь по ночам, на протяжении еще многих лет, оно будет вздрагивать во сне и просыпаться, прислушиваясь… в ожидании, что вдруг прозвенит телефон и через решетку трубки другая душа ласково коснется незримыми пальцами поверхности барабанной перепонки.
Вектор – упорядоченная пара точек евклидова пространства. Нечто из одной точки (а) стремится к другой точке (б). Есть четкое направление. Противоположный вектор стремится в противоположную сторону. Они не равны. Но при сложении они обращаются в нулевой вектор, где точки переходит в себя и друг в друга. Нулевой вектор направлен во все стороны, и вместе с тем не имеет направления. Ноль - та самая первая точка, из которой родилась вселенная. Две точки стали одной. Две точки могу стать одной.
Душа стремится из точки (а) в точку (б), оставляя тело в ином пространстве – в начале вектора.
Поскольку точка не имеет массы, то душа не может увлечь за собой тела. Незримая, призрачная, она скользит по евклидовой пустоте, искривляя ее, прорываясь через телефонные провода, просачиваясь через решетки телефонных трубок. Она не знает препятствий. Ее пространство многомерно, ее направление неумолимо определенно.
Но геометрия судьбы не терпит вмешательства – лобачевские горят на кострах евклидовых инквизиций. Время – по закону реактивного движения – отбрасывает тебя назад, устремляясь вперед.
Два противоположных вектора не сливаются в нулевой, где пропадает необходимость в движении.
Точка растягивается в прямую струну-удавку, обвиваясь вокруг твоего горла. Вектор искривляется, превращаясь в змею, и кусает свой хвост.
Душа замыкается на себе. Тело остается в точке (а) – весомое, размерное, ненаправленное. Оно будет жить дальше, двигаясь по ленте Мёбиуса, а на лице появятся складки пространства-времени. Тело увидит какие-то миры, какие-то другие тела, оно будет еще какое-то время отдавать себя как геометрически бесформенная девка, все больше сжимаясь и превращаясь в желтого карлика.
И лишь по ночам, на протяжении еще многих лет, оно будет вздрагивать во сне и просыпаться, прислушиваясь… в ожидании, что вдруг прозвенит телефон и через решетку трубки другая душа ласково коснется незримыми пальцами поверхности барабанной перепонки.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
