ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Кіс
2026.10.12 15:28
Жовтень ступає у шовкових шатах,
Золото сипле на плечі садів,
Літо згорнулось у хмарах крилатих –
Кутає шепіт у крони дерев.

Світло і смуток – сестри єдині,
В серці злилися в мажорний акорд,
Тиша приходить, як сповідь людини,

Борис Костиря
2026.10.12 12:23
Я іду в елегійнім тумані
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.

Вячеслав Руденко
2026.10.12 10:02
Пам’ятаю тебе, абрикосовий дух серед липня,
Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…

Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за

Віктор Кучерук
2026.10.12 06:18
Щуляться під вітром осокори,
Осінь тче із листя килими, -
То мовчиш, то знову щось говориш
Про стрімке наближення зими.
Ось вона завіє всі дороги,
Землю заховає в білий сніг, -
Тільки осокори чорноногі
Будуть чатувати сум доріг.

Ольга Садкова
2026.10.11 23:17
Не на жарт розкис маслюк:
час пливе, а він — малюк.

Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.

Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:

хома дідим
2026.10.11 22:15
часу дрібязок все що лишилося
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив

Іван Потьомкін
2026.10.11 18:04
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од

Володимир Мацуцький
2026.10.11 16:56
Ще з часів радянської влади у літературному колі поетами вважалися тільки ті, хто був членом спілки письменників. З моїх пошуків я зрозумів, що Володимир Мацуцький не є членом спілки, а ви називаєте його поетом. Може це ваша особиста думка? Ні, це не о

Артур Курдіновський
2026.10.11 16:33
Господи! Як зимно! Як же зимно!
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.

Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї

В Горова Леся
2026.10.11 15:33
Дрімай, дрімай, - шепоче в'ялий вітер,
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден

Євген Федчук
2026.10.11 12:30
Вже кілька днів гриміло десь на сході
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів

Тетяна Левицька
2026.10.11 08:34
Зазираю у очі бездонні,
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.

Віктор Кучерук
2026.10.11 07:16
Сталось так, як сталось,
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.

Володимир Бойко
2026.10.11 00:18
На вакації до Печеніжина
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.

В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси

Ольга Садкова
2026.10.10 19:17
Не спитала любов, не спитала,
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.

2011

Світлана Пирогова
2026.10.10 16:37
Хризантеми запалюють осінь:
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.

Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Маркел Ориб (1978) / Проза

 Геометрия судьбы.
Линия жаждет завершиться в точке. Точка – место в пространстве миров, где сосредоточивается какое-либо свойство, действие, состояние. Евклид утверждал, что точка – это нечто, что нельзя разделить. Она не имеет массы, размера, направления. В ней заканчивается движение.
Вектор – упорядоченная пара точек евклидова пространства. Нечто из одной точки (а) стремится к другой точке (б). Есть четкое направление. Противоположный вектор стремится в противоположную сторону. Они не равны. Но при сложении они обращаются в нулевой вектор, где точки переходит в себя и друг в друга. Нулевой вектор направлен во все стороны, и вместе с тем не имеет направления. Ноль - та самая первая точка, из которой родилась вселенная. Две точки стали одной. Две точки могу стать одной.

Душа стремится из точки (а) в точку (б), оставляя тело в ином пространстве – в начале вектора.
Поскольку точка не имеет массы, то душа не может увлечь за собой тела. Незримая, призрачная, она скользит по евклидовой пустоте, искривляя ее, прорываясь через телефонные провода, просачиваясь через решетки телефонных трубок. Она не знает препятствий. Ее пространство многомерно, ее направление неумолимо определенно.
Но геометрия судьбы не терпит вмешательства – лобачевские горят на кострах евклидовых инквизиций. Время – по закону реактивного движения – отбрасывает тебя назад, устремляясь вперед.
Два противоположных вектора не сливаются в нулевой, где пропадает необходимость в движении.
Точка растягивается в прямую струну-удавку, обвиваясь вокруг твоего горла. Вектор искривляется, превращаясь в змею, и кусает свой хвост.
Душа замыкается на себе. Тело остается в точке (а) – весомое, размерное, ненаправленное. Оно будет жить дальше, двигаясь по ленте Мёбиуса, а на лице появятся складки пространства-времени. Тело увидит какие-то миры, какие-то другие тела, оно будет еще какое-то время отдавать себя как геометрически бесформенная девка, все больше сжимаясь и превращаясь в желтого карлика.
И лишь по ночам, на протяжении еще многих лет, оно будет вздрагивать во сне и просыпаться, прислушиваясь… в ожидании, что вдруг прозвенит телефон и через решетку трубки другая душа ласково коснется незримыми пальцами поверхности барабанной перепонки.





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-03-01 14:38:48
Переглядів сторінки твору 2573
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.425 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.208 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.742
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2018.10.20 20:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-01 19:08:39 ]
Последний абзац понравился. Все, что до этого хотелось как бы ужать. Но это мое субъективное ощущение.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Маркел Ориб (Л.П./М.К.) [ 2010-03-01 19:52:18 ]
Спасибо :) Я подумаю, скорее вего можно сократить - вы правы.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-03-01 20:58:36 ]
Интересно.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Маркел Ориб (Л.П./М.К.) [ 2010-03-02 20:20:45 ]
Спасибо :)