Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.13
06:49
Прибите хвилями до берега,
Лежить загублене весло
І все вслухається у шерехи,
Яким утратило число.
Але не чутно веслувальника
Гребків вздовж берега давно, -
Отож у руки віршувальника
Потрапить зрештою воно...
Лежить загублене весло
І все вслухається у шерехи,
Яким утратило число.
Але не чутно веслувальника
Гребків вздовж берега давно, -
Отож у руки віршувальника
Потрапить зрештою воно...
2026.07.12
21:59
Заплющив очі. Темрява сліпа
Минуле та майбутнє застелила.
Посеред ночі витончене "па"
Виконує нічне ясне світило.
Слова юрби, солоні, мов ропа,
Окупували правду, цвіллю вкрили.
Наївне серце сольно виступа
Минуле та майбутнє застелила.
Посеред ночі витончене "па"
Виконує нічне ясне світило.
Слова юрби, солоні, мов ропа,
Окупували правду, цвіллю вкрили.
Наївне серце сольно виступа
2026.07.12
19:49
Очі срібні дзеркал,
Вкриті ковдрою ноги,
Світ здивованих…спів,
Відчайдушне тепер,
Чи до сну берегам
В журавлях одноногих,
У тонкому відлунні
Вкриті ковдрою ноги,
Світ здивованих…спів,
Відчайдушне тепер,
Чи до сну берегам
В журавлях одноногих,
У тонкому відлунні
2026.07.12
15:11
Могутнє царство Лідія лежить,
Малоазійські обійма простори
Від Чорного по Середземне море.
На сході Галіс стрімко з гір біжить.
Нема царя могутніше, ніж Крез,
Нема царя багатшого за нього.
Йому, напевно помагають боги.
А у царя найбільший інтерес
Малоазійські обійма простори
Від Чорного по Середземне море.
На сході Галіс стрімко з гір біжить.
Нема царя могутніше, ніж Крез,
Нема царя багатшого за нього.
Йому, напевно помагають боги.
А у царя найбільший інтерес
2026.07.12
13:42
Насувається сніг всеохопний,
Він тотальний, могутній, німий.
То нахабний, як збуджений гопник,
То пестливий, сумний, осяйний.
Насувається сніг так епічно,
Наче думи, поеми зими.
Насувається катастрофічно,
Він тотальний, могутній, німий.
То нахабний, як збуджений гопник,
То пестливий, сумний, осяйний.
Насувається сніг так епічно,
Наче думи, поеми зими.
Насувається катастрофічно,
2026.07.12
12:08
Душа віршами з тіла проривається -
душі дарма, що тілові болить,
що кожна кракелюрочка і зсадина
за тим віршем зривається...ще мить
і ти - не ти, а вже розхвилля видиху,
кометний хвіст, що розпилив себе
у чорний простір - у порожність витихлу
душі дарма, що тілові болить,
що кожна кракелюрочка і зсадина
за тим віршем зривається...ще мить
і ти - не ти, а вже розхвилля видиху,
кометний хвіст, що розпилив себе
у чорний простір - у порожність витихлу
2026.07.12
10:33
ми на березі ріки
в золотому рейві
є дешеві цигарки
алкоголь дешевий
не гламурний і не пляж
де усяк волає
відчуття собі завваж
терпкуваті скраю
в золотому рейві
є дешеві цигарки
алкоголь дешевий
не гламурний і не пляж
де усяк волає
відчуття собі завваж
терпкуваті скраю
2026.07.12
10:31
люблю римовані вірші
без реповипендрендів
та в час нарації і ші
вони уже не в тренді
у стовпчик проза й недорим
і білі вірші з ними…. –
і що робити з тим усім
без реповипендрендів
та в час нарації і ші
вони уже не в тренді
у стовпчик проза й недорим
і білі вірші з ними…. –
і що робити з тим усім
2026.07.12
07:20
Поки сонця-світу -
Доки ясний день, -
Жайвір шле з привітом
Радісних пісень.
Золотиться жито,
Соняхи в цвіту, -
Як же захистити
Цю красу святу?
Доки ясний день, -
Жайвір шле з привітом
Радісних пісень.
Золотиться жито,
Соняхи в цвіту, -
Як же захистити
Цю красу святу?
2026.07.12
06:37
СПАЛАХ ДРУГИЙ. «СТУПАЙ, СЕСТРО, НА БІЛЕ ПОЛОТНО…»
За вузьким вікном-бійницею монастиря Адмонта невситима різдвяна віхола на мить затихла, лишаючи по собі важку, липку тишу. У кутку келії сестра Беата беззвучно, мов тінь, підійшла до столу, щоб замінит
2026.07.11
21:12
Це, донечко моя, випробування.
Це так тебе спитує світ падкий -
чи не розбудеш гніву, чи дурману,
чи блекоти не висієш таки
на плесах тих, де так було привітно -
а ближче глянеш - то гієнне дно.
Моя лелітко, ясочко, мудрине,
Це так тебе спитує світ падкий -
чи не розбудеш гніву, чи дурману,
чи блекоти не висієш таки
на плесах тих, де так було привітно -
а ближче глянеш - то гієнне дно.
Моя лелітко, ясочко, мудрине,
2026.07.11
20:27
Де ви нащадки богів?-
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?
Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?
Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,
2026.07.11
19:32
Мокре зникає шосе
В матриці сірих зон.
Все, що було, не все.
Сон це чи полігон?
Віддаль між нами росте.
Тіні дрижать на склі.
Місто німе й пусте
Гасне в мазутній млі.
В матриці сірих зон.
Все, що було, не все.
Сон це чи полігон?
Віддаль між нами росте.
Тіні дрижать на склі.
Місто німе й пусте
Гасне в мазутній млі.
2026.07.11
18:21
Гуляє тиша опівнічним містом,
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.
2026.07.11
13:27
Я не марную час у муках,
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.
2026.07.11
13:19
пригадував як падав дощ
в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Маркел Ориб (1978) /
Проза
Геометрия судьбы.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Геометрия судьбы.
Линия жаждет завершиться в точке. Точка – место в пространстве миров, где сосредоточивается какое-либо свойство, действие, состояние. Евклид утверждал, что точка – это нечто, что нельзя разделить. Она не имеет массы, размера, направления. В ней заканчивается движение.
Вектор – упорядоченная пара точек евклидова пространства. Нечто из одной точки (а) стремится к другой точке (б). Есть четкое направление. Противоположный вектор стремится в противоположную сторону. Они не равны. Но при сложении они обращаются в нулевой вектор, где точки переходит в себя и друг в друга. Нулевой вектор направлен во все стороны, и вместе с тем не имеет направления. Ноль - та самая первая точка, из которой родилась вселенная. Две точки стали одной. Две точки могу стать одной.
Душа стремится из точки (а) в точку (б), оставляя тело в ином пространстве – в начале вектора.
Поскольку точка не имеет массы, то душа не может увлечь за собой тела. Незримая, призрачная, она скользит по евклидовой пустоте, искривляя ее, прорываясь через телефонные провода, просачиваясь через решетки телефонных трубок. Она не знает препятствий. Ее пространство многомерно, ее направление неумолимо определенно.
Но геометрия судьбы не терпит вмешательства – лобачевские горят на кострах евклидовых инквизиций. Время – по закону реактивного движения – отбрасывает тебя назад, устремляясь вперед.
Два противоположных вектора не сливаются в нулевой, где пропадает необходимость в движении.
Точка растягивается в прямую струну-удавку, обвиваясь вокруг твоего горла. Вектор искривляется, превращаясь в змею, и кусает свой хвост.
Душа замыкается на себе. Тело остается в точке (а) – весомое, размерное, ненаправленное. Оно будет жить дальше, двигаясь по ленте Мёбиуса, а на лице появятся складки пространства-времени. Тело увидит какие-то миры, какие-то другие тела, оно будет еще какое-то время отдавать себя как геометрически бесформенная девка, все больше сжимаясь и превращаясь в желтого карлика.
И лишь по ночам, на протяжении еще многих лет, оно будет вздрагивать во сне и просыпаться, прислушиваясь… в ожидании, что вдруг прозвенит телефон и через решетку трубки другая душа ласково коснется незримыми пальцами поверхности барабанной перепонки.
Вектор – упорядоченная пара точек евклидова пространства. Нечто из одной точки (а) стремится к другой точке (б). Есть четкое направление. Противоположный вектор стремится в противоположную сторону. Они не равны. Но при сложении они обращаются в нулевой вектор, где точки переходит в себя и друг в друга. Нулевой вектор направлен во все стороны, и вместе с тем не имеет направления. Ноль - та самая первая точка, из которой родилась вселенная. Две точки стали одной. Две точки могу стать одной.
Душа стремится из точки (а) в точку (б), оставляя тело в ином пространстве – в начале вектора.
Поскольку точка не имеет массы, то душа не может увлечь за собой тела. Незримая, призрачная, она скользит по евклидовой пустоте, искривляя ее, прорываясь через телефонные провода, просачиваясь через решетки телефонных трубок. Она не знает препятствий. Ее пространство многомерно, ее направление неумолимо определенно.
Но геометрия судьбы не терпит вмешательства – лобачевские горят на кострах евклидовых инквизиций. Время – по закону реактивного движения – отбрасывает тебя назад, устремляясь вперед.
Два противоположных вектора не сливаются в нулевой, где пропадает необходимость в движении.
Точка растягивается в прямую струну-удавку, обвиваясь вокруг твоего горла. Вектор искривляется, превращаясь в змею, и кусает свой хвост.
Душа замыкается на себе. Тело остается в точке (а) – весомое, размерное, ненаправленное. Оно будет жить дальше, двигаясь по ленте Мёбиуса, а на лице появятся складки пространства-времени. Тело увидит какие-то миры, какие-то другие тела, оно будет еще какое-то время отдавать себя как геометрически бесформенная девка, все больше сжимаясь и превращаясь в желтого карлика.
И лишь по ночам, на протяжении еще многих лет, оно будет вздрагивать во сне и просыпаться, прислушиваясь… в ожидании, что вдруг прозвенит телефон и через решетку трубки другая душа ласково коснется незримыми пальцами поверхности барабанной перепонки.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
