Й досі пам’ятаю –є причина,
Що колись не витискала сліз, –
Дивну оповіданку вітчима.
... Я тоді вогню збирала хмиз:
Мама лаштувала справжню лазню–
Воду на коромислі несла
Здалеку, та поки ще зарані! –
Десь аж від околиці села:

–З трав відваром віджену хвороби,
Щоби не страждали животи,
Загашу навіжені мікроби,
Лиш побільше принесу води…
Мукала до череди корова,
Закуріли ранішні хати.
Вітчим –справжній батько! –
рубав дрова.
Спали ще малесенькі брати.
Ну, а він згадав своє минуле,
Коли був солдатом на війні,
Й розповів про те, що так торкнуло
І запам’яталося мені:

–Визволять Румунію солдати
Йшли на Яси, через Кишинів,
Ворогів-фашистів виганяти
До далеких Рейнських берегів.
А у мене на ногах обмотки
Поздирали шкіру до крові,
Куля ворога зняла пілотку
Й розболівся капосно живіт.
Я забіг до першого сараю –
Не сідати ж прямо на виду!
Так боліло –думав: “Умираю!”
Батальйони жодного не ждуть.
На колінах примостив спітнілий
Ще від бою теплий автомат,
А в куті навпроти, де біліло,
Вже ворожий
“працював”
солдат.
Він вхопився за гарячу зброю.
Я за автомат вхопився свій.
Зараз тут поляжемо обоє?
Але бій цей –теж нечесний бій!
Ми сиділи, цілячись між очі.
Першим не стріляв ніхто –це зваж!
А надворі техніка гуркоче,
Обминає збоку наш “бліндаж”.
Потім німець склав побожно руки,
Показав на спущені штани.
“Гітлеру –капут!” –хрипіли звуки
Звідти, з побілілої стіни.…
… Дотепер я в сумнівах, і досі:
Чи тоді я правильно зробив –
Без штанів і без обмотки, босий,
Ворога без бійки відпустив…
Але й він у мене не поцілив,
Адже знав, що я за ним піду.
Може, думав, що вже недоцільно,
Може, не бажав горіть в аду.
А, можливо, совість в нім воскресла –
Був жахливим “блискавичний” бій,
По законам дворовим –нечесним.
Це запам’ятай і зрозумій.

…Вже моє волосся ніжить осінь,
В’є гніздечко тепле, далебі,
А для мене навіть плітка злісна –
Це нестерпний, це нечесний бій,
…Хто з нас хоче, щоб ізнов –за коси
Й до горлянок –збуджені сини?
Я кричу усім дзвінкоголосо:
–Світ живий! І він –не для війни!
...А цвинтар –квіткар: цвітуть тюльпани
Та лілеї, де лежать батьки.
Їх хоробрість чаркою пом’янем,
Мудрість їх відзначим на віки.