Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.31
11:42
Чи прихисток для гри?- Таємного сакралу
Відкриє ніч невидиме вікно,
Де я втечу по рятівному валу ,
І буде самота зі мною заодно,
Де гратиме у безвісті сопілка,
Сова кричатиме у спину навздогін
До хлопчика в мені,який узяв розгін -
Відкриє ніч невидиме вікно,
Де я втечу по рятівному валу ,
І буде самота зі мною заодно,
Де гратиме у безвісті сопілка,
Сова кричатиме у спину навздогін
До хлопчика в мені,який узяв розгін -
2026.05.31
10:55
Я буду вічним депутатом,
Посланником самих низів,
Покараним нечутним катом
На шальках мужніх терезів.
Я буду вічним адвокатом
Для юності і боротьби
В житті шаленім і строкатім,
В мінливім річищі плавби.
Посланником самих низів,
Покараним нечутним катом
На шальках мужніх терезів.
Я буду вічним адвокатом
Для юності і боротьби
В житті шаленім і строкатім,
В мінливім річищі плавби.
2026.05.31
10:34
ІІІ. ВАГА КОРОНИ
Тереми великого князя дихали прохолодою та запахом воску. Ярослав Мудрий сидів біля дубового столу, заваленого сувоями, книгами та картами. Його погляд – глибокий, проникливий, який бачив людей наскрізь – зара
2026.05.31
07:03
Знову день спекотливий
Витворяє дива, -
Ллється сонячна злива
І всихає трава.
І міліє озерце,
І дрімає бджола, -
І пече коло серця
Від надлишку тепла.
Витворяє дива, -
Ллється сонячна злива
І всихає трава.
І міліє озерце,
І дрімає бджола, -
І пече коло серця
Від надлишку тепла.
2026.05.30
12:07
Напевно, вже до ранку не засну.
Чекатиму за обрієм розлуку.
Чекатиму у маренні весну,
Як втілену в життя вселенську муку.
Напевно, виглядатиму той знак,
Який і порятує, і розрадить.
Утілений у долі Зодіак
Чекатиму за обрієм розлуку.
Чекатиму у маренні весну,
Як втілену в життя вселенську муку.
Напевно, виглядатиму той знак,
Який і порятує, і розрадить.
Утілений у долі Зодіак
2026.05.30
11:53
Світить сонце. Час іде.
Ледь встигає тінь за часом.
Межи хмарок де-не-де
смужка райдуги – лампасом.
Віє вітер, гонить жар,
котить сонце покотьолом.
І звисають кудли хмар,
Ледь встигає тінь за часом.
Межи хмарок де-не-де
смужка райдуги – лампасом.
Віє вітер, гонить жар,
котить сонце покотьолом.
І звисають кудли хмар,
2026.05.30
11:01
На зеленому газоні
Усякого хліба повно,
Та зібралися коти,-
І пташкам не підійти.
Походжає віддалік,
Мов поважний чоловік,
Чорний ворон, а за ним
Голуби і горобців загін.
Усякого хліба повно,
Та зібралися коти,-
І пташкам не підійти.
Походжає віддалік,
Мов поважний чоловік,
Чорний ворон, а за ним
Голуби і горобців загін.
2026.05.30
07:28
напередодні усього
занапастивши трохи рими
гуляє зло морочить світ
а ми усе ж бо непровинні
я запрошу тебе
за стіл
поставлю риби та цитрини
і хліба власного не більш
занапастивши трохи рими
гуляє зло морочить світ
а ми усе ж бо непровинні
я запрошу тебе
за стіл
поставлю риби та цитрини
і хліба власного не більш
2026.05.30
06:57
Поки спить десь на сідалі півень
І вітрисько в дуду не подув, -
Соловій захлинається співом
У цвітучому пишно саду.
Прикликає собі солов'їху
Щебетанням завзятим своїм,
А вона озивається сміхом,
Кавалера дратуючи тим.
І вітрисько в дуду не подув, -
Соловій захлинається співом
У цвітучому пишно саду.
Прикликає собі солов'їху
Щебетанням завзятим своїм,
А вона озивається сміхом,
Кавалера дратуючи тим.
2026.05.30
00:11
В ім’я вищого Життя, нехай буде прославлене горнє Світло!
Кушта стоїть біля Брами світів та питає світ, говорячи: «Скажи мені, яка земля ушир? Яка відстань від землі до небесної тверді? Звідки прийшов Адам? Звідки прийшла Хавва , жона його? Звідки прий
2026.05.29
23:28
Твоє ім’я наречене,
Тобі подвір’я клечане**,
В цей час дав Бог для Тебе сан,
Ти перший з нас – над нами стань!
* Шлока () — це головний аналог двовірша в санскриті
** Напередодні Трійці (Зеленої неділі), у суботу, що називалася клечаною, хату, подв
Тобі подвір’я клечане**,
В цей час дав Бог для Тебе сан,
Ти перший з нас – над нами стань!
* Шлока () — це головний аналог двовірша в санскриті
** Напередодні Трійці (Зеленої неділі), у суботу, що називалася клечаною, хату, подв
2026.05.29
18:54
ІІ. НІЧНИЙ ДІАЛОГ У САДУ
Травнева ніч опустилася на Київ, густа й тепла, напоєна ароматами рясного весняного цвіту. Пахло молодим листом, розімлілою від денного сонця землею та солодким, п’янким бузком. Світло місяця сріблило високі дахи княжого терем
2026.05.29
17:48
Сліпуче сяйво й тінь жадана,
І не від світу цього Ти.
Ти, – як сполучна ланка, дана –
До Неба людству дорости.
Довершеність – Твоє наймення,
Призначена Ти стати – Всім.
Тебе втрачати – щемка темінь.
І не від світу цього Ти.
Ти, – як сполучна ланка, дана –
До Неба людству дорости.
Довершеність – Твоє наймення,
Призначена Ти стати – Всім.
Тебе втрачати – щемка темінь.
2026.05.29
16:51
вутлому до війни
спокою серце сниться
б'єш по рядку
дзвенить
слово з чорнил
і криці
ділена на пайки
спокою серце сниться
б'єш по рядку
дзвенить
слово з чорнил
і криці
ділена на пайки
2026.05.29
11:45
Я кричу відчайдушно до світу:
"Люди, люди, почуйте мене!"
Світ, що створений із малахіту,
Упаде в небуття кам'яне.
Не дістанеш від неба привіту,
Тільки град упаде в каберне.
Ти кричиш відчайдушно, безмовно
"Люди, люди, почуйте мене!"
Світ, що створений із малахіту,
Упаде в небуття кам'яне.
Не дістанеш від неба привіту,
Тільки град упаде в каберне.
Ти кричиш відчайдушно, безмовно
2026.05.29
11:41
То тиха, то хвилююча безмежжям
Мелодія морська під сонячним прицілом.
І чайки ніби крилами мережать...
Пливуть у небі хмарок яснії вітрила...
Душа хвилюється, мов свіжість моря.
Новий чийсь серф вже набирає драйву швидкість.
У захваті від вільного
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мелодія морська під сонячним прицілом.
І чайки ніби крилами мережать...
Пливуть у небі хмарок яснії вітрила...
Душа хвилюється, мов свіжість моря.
Новий чийсь серф вже набирає драйву швидкість.
У захваті від вільного
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Людмила Линдюк (1947) /
Поеми
Розповідь вітчима
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Розповідь вітчима
Й досі пам’ятаю –є причина,
Що колись не витискала сліз, –
Дивну оповіданку вітчима.
... Я тоді вогню збирала хмиз:
Мама лаштувала справжню лазню–
Воду на коромислі несла
Здалеку, та поки ще зарані! –
Десь аж від околиці села:
–З трав відваром віджену хвороби,
Щоби не страждали животи,
Загашу навіжені мікроби,
Лиш побільше принесу води…
Мукала до череди корова,
Закуріли ранішні хати.
Вітчим –справжній батько! –
рубав дрова.
Спали ще малесенькі брати.
Ну, а він згадав своє минуле,
Коли був солдатом на війні,
Й розповів про те, що так торкнуло
І запам’яталося мені:
–Визволять Румунію солдати
Йшли на Яси, через Кишинів,
Ворогів-фашистів виганяти
До далеких Рейнських берегів.
А у мене на ногах обмотки
Поздирали шкіру до крові,
Куля ворога зняла пілотку
Й розболівся капосно живіт.
Я забіг до першого сараю –
Не сідати ж прямо на виду!
Так боліло –думав: “Умираю!”
Батальйони жодного не ждуть.
На колінах примостив спітнілий
Ще від бою теплий автомат,
А в куті навпроти, де біліло,
Вже ворожий
“працював”
солдат.
Він вхопився за гарячу зброю.
Я за автомат вхопився свій.
Зараз тут поляжемо обоє?
Але бій цей –теж нечесний бій!
Ми сиділи, цілячись між очі.
Першим не стріляв ніхто –це зваж!
А надворі техніка гуркоче,
Обминає збоку наш “бліндаж”.
Потім німець склав побожно руки,
Показав на спущені штани.
“Гітлеру –капут!” –хрипіли звуки
Звідти, з побілілої стіни.…
… Дотепер я в сумнівах, і досі:
Чи тоді я правильно зробив –
Без штанів і без обмотки, босий,
Ворога без бійки відпустив…
Але й він у мене не поцілив,
Адже знав, що я за ним піду.
Може, думав, що вже недоцільно,
Може, не бажав горіть в аду.
А, можливо, совість в нім воскресла –
Був жахливим “блискавичний” бій,
По законам дворовим –нечесним.
Це запам’ятай і зрозумій.
…Вже моє волосся ніжить осінь,
В’є гніздечко тепле, далебі,
А для мене навіть плітка злісна –
Це нестерпний, це нечесний бій,
…Хто з нас хоче, щоб ізнов –за коси
Й до горлянок –збуджені сини?
Я кричу усім дзвінкоголосо:
–Світ живий! І він –не для війни!
...А цвинтар –квіткар: цвітуть тюльпани
Та лілеї, де лежать батьки.
Їх хоробрість чаркою пом’янем,
Мудрість їх відзначим на віки.
Що колись не витискала сліз, –
Дивну оповіданку вітчима.
... Я тоді вогню збирала хмиз:
Мама лаштувала справжню лазню–
Воду на коромислі несла
Здалеку, та поки ще зарані! –
Десь аж від околиці села:
–З трав відваром віджену хвороби,
Щоби не страждали животи,
Загашу навіжені мікроби,
Лиш побільше принесу води…
Мукала до череди корова,
Закуріли ранішні хати.
Вітчим –справжній батько! –
рубав дрова.
Спали ще малесенькі брати.
Ну, а він згадав своє минуле,
Коли був солдатом на війні,
Й розповів про те, що так торкнуло
І запам’яталося мені:
–Визволять Румунію солдати
Йшли на Яси, через Кишинів,
Ворогів-фашистів виганяти
До далеких Рейнських берегів.
А у мене на ногах обмотки
Поздирали шкіру до крові,
Куля ворога зняла пілотку
Й розболівся капосно живіт.
Я забіг до першого сараю –
Не сідати ж прямо на виду!
Так боліло –думав: “Умираю!”
Батальйони жодного не ждуть.
На колінах примостив спітнілий
Ще від бою теплий автомат,
А в куті навпроти, де біліло,
Вже ворожий
“працював”
солдат.
Він вхопився за гарячу зброю.
Я за автомат вхопився свій.
Зараз тут поляжемо обоє?
Але бій цей –теж нечесний бій!
Ми сиділи, цілячись між очі.
Першим не стріляв ніхто –це зваж!
А надворі техніка гуркоче,
Обминає збоку наш “бліндаж”.
Потім німець склав побожно руки,
Показав на спущені штани.
“Гітлеру –капут!” –хрипіли звуки
Звідти, з побілілої стіни.…
… Дотепер я в сумнівах, і досі:
Чи тоді я правильно зробив –
Без штанів і без обмотки, босий,
Ворога без бійки відпустив…
Але й він у мене не поцілив,
Адже знав, що я за ним піду.
Може, думав, що вже недоцільно,
Може, не бажав горіть в аду.
А, можливо, совість в нім воскресла –
Був жахливим “блискавичний” бій,
По законам дворовим –нечесним.
Це запам’ятай і зрозумій.
…Вже моє волосся ніжить осінь,
В’є гніздечко тепле, далебі,
А для мене навіть плітка злісна –
Це нестерпний, це нечесний бій,
…Хто з нас хоче, щоб ізнов –за коси
Й до горлянок –збуджені сини?
Я кричу усім дзвінкоголосо:
–Світ живий! І він –не для війни!
...А цвинтар –квіткар: цвітуть тюльпани
Та лілеї, де лежать батьки.
Їх хоробрість чаркою пом’янем,
Мудрість їх відзначим на віки.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
