ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ілахім Поет
2024.06.02 00:43
Ці очі кольору горіха
І губи з присмаком гріха -
Моя єдина в світі втіха.
Хай кажуть, що у ній пиха,
Що легковажна егоїстка.
Що бути з нею – то дурня.
І треба розгубити мізки,
Щоб так терзатися щодня.

Артур Курдіновський
2024.06.02 00:34
Натхненно чекаючи світлого літа
Удвох, саме так, як в часи стародавні,
Життя розпочавши, чому б не сидіти
На парковій лавці у травні?

Тримавшись за руки, плекати надію...
Коли ледь за двадцять - це дуже можливо!
Ось сонце за обрієм вже червоніє...

Борис Костиря
2024.06.01 22:45
В пустелі на порепаній землі
Іду спокійно і шукаю смислів,
Яких не знайдеш у густій ріллі.
Шалена спека розтопила мислі.

У цій пустелі у самотині
Чи станеш ти іще одним пророком,
Який розтане десь у далині,

Леся Горова
2024.06.01 22:01
В слова раніш банальні "до" і "після"
Вернувся зразу початковий зміст,
Як тільки дикий смерч війни пронісся
Над сивим ранком зціпенілих міст .

У "до" залишив кожен того ранку
Все надбання раніш прожитих літ-
Хто захід свій, хто щемну мить с

Козак Дума
2024.06.01 20:41
Лишити нині владу казнокраду –
оте не гірше за оксюморон
чи дати вдруге шанс тому, хто зрадив,
або убивці ще один патрон?

Ісая Мирянин
2024.06.01 15:03
Коли життя земного половину
Спокійно перетнув я без турбот,
Зустрів раптово знижечку на ціну

Рашистського я джерела скорбот –
То пряник був із яблучним начинням,
Якого разом кинув я у рот.

Юрій Гундарєв
2024.06.01 09:22
Візьму абетку - літер країна.
Які - головні? Які - командири?
Звичайно, У - моя Україна.
Звичайно, М - буква Мами і Миру.

БЕТ

Знову лунає сирени набат -

Віктор Кучерук
2024.06.01 05:23
Душа закохана світліє
І молодіє від надій,
Що не пустими будуть мрії
В незмінній вірності своїй.
Вони, рожеві та блакитні,
Хмільні й цілющі, як бальзам, -
Тебе охоплюють помітно
Своїм гарячим почуттям.

Артур Курдіновський
2024.06.01 00:17
Прошу тебе! Не помирай!" -
Слова відверті та безцінні,
Коли здається, що каміння
Востаннє вкрило небокрай.

Красива рятівна надіє,
Прошу тебе! Не помирай!
І не потрібен вогнеграй -

Ілахім Поет
2024.06.01 00:04
Формула щастя в теперішнім світі проста.
Гроші-товар… І з коханням щось схоже, як звісно.
Так, особистого ніц, але це не біда.
Бізнес, дівчатка і хлопчики, все тільки бізнес.
В щире кохання повірять хіба в дитсадку.
То є казки, актуальні, можливо, в

Влад Лиманець
2024.05.31 18:18
губи всихають
рельєфом скелястих гір
на шкірі рожевій
подих сплітається
з рухами грудної клітини
сльози-кришталь
стікають у море
мандрівниця в тісноті

Світлана Пирогова
2024.05.31 10:49
Червня полуничний смак цілує сонце,
Ллються пахощі меліси, м*яти.
І малини аромати у долонях,
Трави поглядом небес прим*яті.

Подих літа із спекотної Трезени,
І думки у нас тепер синхронні,
Бо закоханість ураз біжить по венах,

Володимир Каразуб
2024.05.31 09:13
Обмовитись словом; не більше рукостискань.

Найкраще не знати, ні хто він, ні звідки, ні пристань

З якої відправилось слово у море зітхань
Піднявши вітрило з малюнком сліпучого сонця.

Найкраще не знати яким він насправді був.

Микола Соболь
2024.05.31 05:53
Коли я чую: великий русский язык,
то розумію, які ми неповноцінні,
хтось просто, до болю, вторинним бути звик
і тягне у ярмо прийдешні покоління,
нате, їжте Єсеніна, Блока натще,
або ковтайте Бодрова збочені фільми.
Цікаво, що треба суспільству дати

Віктор Кучерук
2024.05.31 05:24
Красу весни в обіймах літа
Уже не видно так, як слід,
Хоча продовжує жаріти
З останніх сил весняний цвіт.
Він ще повсюди погляд гріє
І трохи пахне на зорі,
Але менш зроджуються мрії
Біля цвітінь цих у дворі.

Артур Курдіновський
2024.05.31 00:10
Софійка. Шість років. Чернігів.
Сьогодні з'явилась нова
Сторінка злочинної книги,
Яку написала москва.

Софійка. Чернігів. Шість років.
Ракетний удар. Тільки мить.
Вивчати багато уроків
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Катерина Черниш (1991) / Проза

 Мне нравится твоё небо…(for Ljuda)
День меняет ночь, осень меняет лето, а весна – зиму. Она жила тем, что имела и не возвращалась в прошлое. Любящая семья, дорогие друзья и куча знакомых, общение с которыми позволяло ей даже не думать о негативной стороне жизни.
Она радовалась ярким лучикам солнышка, когда ближе к обеду просыпалась от их тепла. Хотя не ценила их, потому что они вечны. Она умела улыбаться искренне и дарить радость окружающим; умела жить и идти вперёд, никогда не сдаваясь. Но не успела ещё она насладиться тем безумным чувством, которое разбивает сердца и называется ЛЮБОВЬю.
Но и без этого серые одинаковые будни были для неё яркими и разнообразными. Эта милая, достаточно уверенная в себе девушка была человеком удачи, фортуна всегда улыбалась ей. И она даже старалась оценить этот успех.
В её комнате был порядок, в шкафчике ничего лишнего, а на кровати маленький беспредел от друзей, которые ценили её дружбу и общение.
СОН – был одним из важнейших событий её жизни;-) Возможно, именно в длинных ночных виденьях она видела любовь: большую, искреннюю и взаимную, к которой в реальной жизни была не готова… Вроде бы никакой детской наивности, взрослый взгляд вперед, зрелые цели и столь особый взгляд на любовь…Хм..это удивляло всех, кто был рядом. Вроде открытая душа и доброе сердце. Но что так повлияло на её мировоззрение не знал, наверное, никто.
Она не умеет сердиться, кричать, ссориться, всегда старалась решить конфликт мирно, найти компромисс. Не все ценили это, ведь 21 век на дворе. Но всё же…
Вообще, её жизнь была насыщенна радостью и событиями. Не зная почему, но даже при достаточно хорошем общении в реале, она жила в интернете, не целыми днями, но достаточно немало времени, чтобы…влюбиться… Она не понимала, что это на самом деле за чувства, но вливалась в новое общение, и после каждого разговора с ним, окружающие видели всё ярче улыбку и позитивнее настроенье.
Ноутбук на столе и телефон возле уха. Вот две вещи, которые имели для неё всё большую ценность. День за днём она проводила в сети максимум времени, что чередовалось со сном и учебой. Ах, да! Даже сон иногда был не на первом месте, ведь был ОН…
Посуточные разговоры, мысли только о нём. Всё было, казалось, так идеально, никаких ссор, скандалов. Может, причиной тому расстояние.
6 месяцев спустя он прилетел. Его безумно загадочный взгляд; синие, как море, глаза; чёрные, как ночь, волосы и неописуемо красивое «Привет, это я» свели её с ума. Это последнее, что она помнила, когда проснулась на его руках посреди Киевского вокзала… Он подарил ей роз столько, сколько дней они были знакомы. Она никогда раньше не думала, что цветы так радуют сердце. И, ещё, увы, не знала, что любовь рубит крылья. Оказалось, он помог ей и не узнать об этом.
Шло время… Полёты по 2 раза в месяц друг к другу. Только он чувствовал, как ещё в самолете, в небе, вырывается её сердце из груди, когда она мчится, чтобы ощутить его нежные обьятья.
На её стене постеры с его фото, в наушниках музыка его страны, в сумке словарь его национального языка, а в её сердце – он…днём и ночью…наяву и во сне.
Она никогда не верила, что умеет, но поняла, что ГОТОВА НАУЧИТЬСЯ ЛЮБИТЬ, ЧТОБЫ ЛЮБИТЬ ЕГО. И расстояние не было помехой, чтобы искра их чувств разожгла огонь, огонь страстей. Но с ним она была совсем другой. Хорошо то, что она позволила ему столько, сколько считала нудным.
Год за годом они считали дни к лету, чтоб ему взять отпуск, ей сдать сессию и полностью окунуться в морские просторы и просторы их любви. Той любви, которая изменила её жизнь…и его…чуть меньше.
Кто бы подумал, что та совсем юная длинноволосая милашка в красном пиджачке и коротенькой юбочке 6 лет назад так измениться ВО ИМЯ ЛЮБВИ.
Если раньше для неё отношения были – это постель, деньги и совсем немного чувств. То сейчас она поняла, что как раз много искренних чувств и есть залог любви.
После 3-х курсов заочное отделение приветствовало её. Спустя время состоявшаяся женщина, которая имела в жизни всё желаемое и неожиданное. Женщина, которая полностью могла обеспечить не только себя, и мужчина, который так же состоялся намного раньше, были вместе.
Самой главной фразой, которая была в их отношениях, пока ещё в разных странах, были её слова «Мне нравится твоё небо..» Ведь немало времени провела в облаках, над его страной. И теперь она там.
Я помню её, как человека, который стал важнейшей частью моей жизни. Без которого я себя не представляю. Но ничто не вечно…
ОНА УЕХАЛА. Далеко. Туда, где сбываются мечты; туда, где мечтала быть ещё с того момента, как мы познакомились.
Иногда я получаю по интернету письма от неё, всё такой же жизнерадостной и счастливой. И от того я счастлива вдвойне!
Вот заграничная любовь, доверие и взаимопонимание девушки, которая мне как сестра. Её зовут ЛЮДМИЛА. И как бы далеко она не была, всегда помнит о друзьях. И от этого радостно на душе.


P.S. Это ещё одна пока незавершенная история любви, которая изменила жизнь двух, нет, даже 3-х людей.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-03-12 02:53:33
Переглядів сторінки твору 717
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.808
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.03.15 23:58
Автор у цю хвилину відсутній