ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.08.25 21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.

Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні

Віктор Кучерук
2025.08.25 05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.

Борис Костиря
2025.08.24 22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,

Євген Федчук
2025.08.24 15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше

Іван Потьомкін
2025.08.24 11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму

був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром

Галина Кучеренко
2025.08.24 10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….

Олена Побийголод
2025.08.24 09:29
Із Бориса Заходера

Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,

Юрій Гундарєв
2025.08.24 09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.

Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті

Віктор Кучерук
2025.08.24 06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…

Борис Костиря
2025.08.23 21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.

Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,

Володимир Ляшкевич
2025.08.23 20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!

Боже боронь

Світлана Майя Залізняк
2025.08.23 16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Муза смієтьс

Володимир Бойко
2025.08.23 13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території. Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею. Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання. Найбільше світ намагаються змінити

Юрій Гундарєв
2025.08.23 12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери: Вирощено і нищівно над каменями і кущами повітря заповнене щільно душами і дощ

Віктор Кучерук
2025.08.23 06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.

Олег Герман
2025.08.22 23:59
Я завжди носив маску. Не ту, що ховає обличчя, а ту, яка приховує мою порожнечу. Вона зроблена з блискучих, ідеально відшліфованих деталей: успіх, впевненість, бездоганний вигляд. Я переконав себе, що коли маска буде достатньо яскравою, ніхто не помітить,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Катерина Черниш (1991) / Проза

 Мне нравится твоё небо…(for Ljuda)
День меняет ночь, осень меняет лето, а весна – зиму. Она жила тем, что имела и не возвращалась в прошлое. Любящая семья, дорогие друзья и куча знакомых, общение с которыми позволяло ей даже не думать о негативной стороне жизни.
Она радовалась ярким лучикам солнышка, когда ближе к обеду просыпалась от их тепла. Хотя не ценила их, потому что они вечны. Она умела улыбаться искренне и дарить радость окружающим; умела жить и идти вперёд, никогда не сдаваясь. Но не успела ещё она насладиться тем безумным чувством, которое разбивает сердца и называется ЛЮБОВЬю.
Но и без этого серые одинаковые будни были для неё яркими и разнообразными. Эта милая, достаточно уверенная в себе девушка была человеком удачи, фортуна всегда улыбалась ей. И она даже старалась оценить этот успех.
В её комнате был порядок, в шкафчике ничего лишнего, а на кровати маленький беспредел от друзей, которые ценили её дружбу и общение.
СОН – был одним из важнейших событий её жизни;-) Возможно, именно в длинных ночных виденьях она видела любовь: большую, искреннюю и взаимную, к которой в реальной жизни была не готова… Вроде бы никакой детской наивности, взрослый взгляд вперед, зрелые цели и столь особый взгляд на любовь…Хм..это удивляло всех, кто был рядом. Вроде открытая душа и доброе сердце. Но что так повлияло на её мировоззрение не знал, наверное, никто.
Она не умеет сердиться, кричать, ссориться, всегда старалась решить конфликт мирно, найти компромисс. Не все ценили это, ведь 21 век на дворе. Но всё же…
Вообще, её жизнь была насыщенна радостью и событиями. Не зная почему, но даже при достаточно хорошем общении в реале, она жила в интернете, не целыми днями, но достаточно немало времени, чтобы…влюбиться… Она не понимала, что это на самом деле за чувства, но вливалась в новое общение, и после каждого разговора с ним, окружающие видели всё ярче улыбку и позитивнее настроенье.
Ноутбук на столе и телефон возле уха. Вот две вещи, которые имели для неё всё большую ценность. День за днём она проводила в сети максимум времени, что чередовалось со сном и учебой. Ах, да! Даже сон иногда был не на первом месте, ведь был ОН…
Посуточные разговоры, мысли только о нём. Всё было, казалось, так идеально, никаких ссор, скандалов. Может, причиной тому расстояние.
6 месяцев спустя он прилетел. Его безумно загадочный взгляд; синие, как море, глаза; чёрные, как ночь, волосы и неописуемо красивое «Привет, это я» свели её с ума. Это последнее, что она помнила, когда проснулась на его руках посреди Киевского вокзала… Он подарил ей роз столько, сколько дней они были знакомы. Она никогда раньше не думала, что цветы так радуют сердце. И, ещё, увы, не знала, что любовь рубит крылья. Оказалось, он помог ей и не узнать об этом.
Шло время… Полёты по 2 раза в месяц друг к другу. Только он чувствовал, как ещё в самолете, в небе, вырывается её сердце из груди, когда она мчится, чтобы ощутить его нежные обьятья.
На её стене постеры с его фото, в наушниках музыка его страны, в сумке словарь его национального языка, а в её сердце – он…днём и ночью…наяву и во сне.
Она никогда не верила, что умеет, но поняла, что ГОТОВА НАУЧИТЬСЯ ЛЮБИТЬ, ЧТОБЫ ЛЮБИТЬ ЕГО. И расстояние не было помехой, чтобы искра их чувств разожгла огонь, огонь страстей. Но с ним она была совсем другой. Хорошо то, что она позволила ему столько, сколько считала нудным.
Год за годом они считали дни к лету, чтоб ему взять отпуск, ей сдать сессию и полностью окунуться в морские просторы и просторы их любви. Той любви, которая изменила её жизнь…и его…чуть меньше.
Кто бы подумал, что та совсем юная длинноволосая милашка в красном пиджачке и коротенькой юбочке 6 лет назад так измениться ВО ИМЯ ЛЮБВИ.
Если раньше для неё отношения были – это постель, деньги и совсем немного чувств. То сейчас она поняла, что как раз много искренних чувств и есть залог любви.
После 3-х курсов заочное отделение приветствовало её. Спустя время состоявшаяся женщина, которая имела в жизни всё желаемое и неожиданное. Женщина, которая полностью могла обеспечить не только себя, и мужчина, который так же состоялся намного раньше, были вместе.
Самой главной фразой, которая была в их отношениях, пока ещё в разных странах, были её слова «Мне нравится твоё небо..» Ведь немало времени провела в облаках, над его страной. И теперь она там.
Я помню её, как человека, который стал важнейшей частью моей жизни. Без которого я себя не представляю. Но ничто не вечно…
ОНА УЕХАЛА. Далеко. Туда, где сбываются мечты; туда, где мечтала быть ещё с того момента, как мы познакомились.
Иногда я получаю по интернету письма от неё, всё такой же жизнерадостной и счастливой. И от того я счастлива вдвойне!
Вот заграничная любовь, доверие и взаимопонимание девушки, которая мне как сестра. Её зовут ЛЮДМИЛА. И как бы далеко она не была, всегда помнит о друзьях. И от этого радостно на душе.


P.S. Это ещё одна пока незавершенная история любви, которая изменила жизнь двух, нет, даже 3-х людей.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-03-12 02:53:33
Переглядів сторінки твору 756
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.808
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.03.15 23:58
Автор у цю хвилину відсутній