ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.19
21:12
Місто зустрічей, місто небажаних втрат.
Місто гарних жінок і славетних мелодій...
Діамант - 800 чи років, чи карат.
І шукати подібної цінності годі.
Філіжаночка щастя - чого треба ще
В місті дивних легенд і веселих кав'ярень?
Місто, де всі надії
Місто гарних жінок і славетних мелодій...
Діамант - 800 чи років, чи карат.
І шукати подібної цінності годі.
Філіжаночка щастя - чого треба ще
В місті дивних легенд і веселих кав'ярень?
Місто, де всі надії
2024.05.19
18:28
Вже сердитий зранку Толя,
На дружину знов кричить.
Не зварила їсти Оля,
Як змія тепер сичить.
В хаті бруду по коліна,
Не помиті тарілки.
Що це в нього за дружина,
На дружину знов кричить.
Не зварила їсти Оля,
Як змія тепер сичить.
В хаті бруду по коліна,
Не помиті тарілки.
Що це в нього за дружина,
2024.05.19
15:01
Травень місяць на порозі. Сонце в небі світить
Та так світить, що, неначе, справжнісіньке літо.
Сидять діди на лавочці, вже їх розморило.
Видається, все, що можна вже обговорили.
Отож, сидять, подрімують, кості вигрівають,
Про що б ще поговорити, под
Та так світить, що, неначе, справжнісіньке літо.
Сидять діди на лавочці, вже їх розморило.
Видається, все, що можна вже обговорили.
Отож, сидять, подрімують, кості вигрівають,
Про що б ще поговорити, под
2024.05.19
13:59
Одного погожого ранку, у перші дні березня, велика ватага любителів підлідного лову зібралася за околицею села Новокиївка, на самому березі Дніпра. Оскільки сьогоднішній день був вихідним, багато мешканців вирішили спробувати свого щастя – змістовно прове
2024.05.19
12:13
Потвори видають свою потворність за неповторність.
Росіяни поважають тільки підкорені народи, усіх інших ненавидять або бояться.
Ті, що прикидаються носіями абсолютної істини, найчастіше і є абсолютними брехунами.
Правду можна скомпілювати так,
2024.05.19
11:36
Сусідка укотре прийшла зарюмсаною. Це й не дивно, бо власне чадо щоденно мордує власну неню.
З виду - хлопець як хлопець: повнощокий, сідниці ледь улазять у штани, пузо звисає аж до колін. І це при тому, що йому всього лишень 25 годочків і ніякі хвороб
2024.05.19
09:09
Кажеш, з Чорноволом за столом
у буфеті Ради сьорбав зупу?
В'ячеславе, що ж Ви це лайно
не втопили у тарілці супу?!
19.05.24р.
у буфеті Ради сьорбав зупу?
В'ячеславе, що ж Ви це лайно
не втопили у тарілці супу?!
19.05.24р.
2024.05.19
06:04
Зігріває сонечко повіки
І обличчя обдає вогнем, -
Цілий день, немов сумлінний лікар,
Сяянням обстежує мене.
Усього пронизує промінням,
Щоб я радо стверджував затим:
Сонце залишається незмінно
Неутомним, милим, дорогим…
І обличчя обдає вогнем, -
Цілий день, немов сумлінний лікар,
Сяянням обстежує мене.
Усього пронизує промінням,
Щоб я радо стверджував затим:
Сонце залишається незмінно
Неутомним, милим, дорогим…
2024.05.19
04:20
Открытое письмо Артуру Курдиновскому
Артур Дмитриевич,
меня смутили и даже весьма огорчили Ваши последние по времени публикации.
Несколько цитат.
О русском языке - «свинособача мова» («Народу, отрезающему головы»).
Однако в миру, как говорится, Вы об
2024.05.19
02:31
У колгоспі "Червоне дишло"
Вся свідома громадськість вийшла.
Уперед понесли їх ноги,
Перекрили усі дороги.
Транспорант несе дядя Юра,
Визначна й відома фігура.
І кричить він, хоча й не хлопчик:
Вся свідома громадськість вийшла.
Уперед понесли їх ноги,
Перекрили усі дороги.
Транспорант несе дядя Юра,
Визначна й відома фігура.
І кричить він, хоча й не хлопчик:
2024.05.18
20:22
Заступаєш у тінь, як у сірий, понурий куток,
Не прикритий від ока, що зрить віковою злобою.
Підійшовши до прірви, торкаєшся краю ногою,
Прислухаючись. Серце й годинник відлічують крок.
Чий це вирок? Урок? І ти зводиш свій зір, як курок.
Але це пантом
Не прикритий від ока, що зрить віковою злобою.
Підійшовши до прірви, торкаєшся краю ногою,
Прислухаючись. Серце й годинник відлічують крок.
Чий це вирок? Урок? І ти зводиш свій зір, як курок.
Але це пантом
2024.05.18
18:30
Я виходжу зі гри, бо кохання не гра,
а святе почуття незбагненне.
Це блаженство душі, світло вічного Ра,
на солоних губах рідне ймення.
Не гравець запасний, що на лаві вузькій
жде на зоряний час з нетерпінням.
Заздрість чорна і біла — пристрітом
а святе почуття незбагненне.
Це блаженство душі, світло вічного Ра,
на солоних губах рідне ймення.
Не гравець запасний, що на лаві вузькій
жде на зоряний час з нетерпінням.
Заздрість чорна і біла — пристрітом
2024.05.18
11:26
Шановна редакція майстерень!
Чому видалено мій допис-відповідь гундарєву і при цьому його юрко-гав залишився не тронутим? Це така вибірковість? Я маю свою думку щодо гундарєва і дорофієвської і висвітив це без порушень правил сайту. гундарєва дуже зачипт
2024.05.18
06:42
Уже навкіл не міражі,
А дійсність повсякденна, –
Як сирота в сім’ї чужій,
Вчуваю скверни терні.
Стає все важче далі жить
Мені в хисткій хатині, –
Тривоги множаться щомить
В новім життєвім плині.
А дійсність повсякденна, –
Як сирота в сім’ї чужій,
Вчуваю скверни терні.
Стає все важче далі жить
Мені в хисткій хатині, –
Тривоги множаться щомить
В новім життєвім плині.
2024.05.18
05:41
– Крок у небо.
– А далі що?
– Тиша.
Більше такої не буде ніде.
І тільки вітер купол колише,
навіть двигун літака не гуде –
тиша.
Тут горизонти зовсім інакші,
– А далі що?
– Тиша.
Більше такої не буде ніде.
І тільки вітер купол колише,
навіть двигун літака не гуде –
тиша.
Тут горизонти зовсім інакші,
2024.05.18
01:39
Я - твій промінчик, вірний оберіг.
Тебе, кохана квіточко, зігрію!
Врятую я твою крихку надію
В байдужості засніжених доріг.
Я згаснув. Так багато ще не встиг!
Але своїм теплом я втілив мрію
В життя твоє. Я добре розумію:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тебе, кохана квіточко, зігрію!
Врятую я твою крихку надію
В байдужості засніжених доріг.
Я згаснув. Так багато ще не встиг!
Але своїм теплом я втілив мрію
В життя твоє. Я добре розумію:
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мирон Шагало (1957) /
Проза
Надсянський говір
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Надсянський говір
Маршрутка Львів-Нижанковичі стає переповненою лише у Старому Самборі. І власне тут починають з’являються знайомі обличчя. Власне тут я починаю чути мій рідний говір, названий лінгвістами надсянським говором.
Я їду на свою малу батьківщину. Там народився, виростав. Але після школи переїхав «до міста» — до Львова. Що ближче до Нижанкович, то частіше чути наш ґвар (мову, говір). Ось місто Добромиль, багато людей виходить, але ще більше заходить. Це вже зовсім «наші люди» — їдуть з базару, поліклініки, роботи. Чую розмову:
— Ти неські шось скору. Шо, нич ни купив? (Ти сьогодні щось зашвидко. Що, нічого не купив?).
— Та на базари юш нима шо рубити. (Та на базарі вже нема що робити).
Люди їдуть у поблизькі села: Соляноватку, Губичі, Трушевичі, Передільницю, Підмостичі і, зрештою, в селище Нижанковичі. У Нижанковичах кінцева зупинка маршрутки, далі дороги нема — кордон, тобто, як дехто каже, «кінець географії». Так насправді, дорога є, але немає пропускного пункту, тому далі не поїдеш. Найближчі «ворота в Європу» розташовані в селі Шегині, що за 15 кілометрів звідси. Власне туди і навіть аж до Яворівського району, простягається вузькою смугою (20-30 кілометрів) зона поширення надсянського говору.
Іду до батькової сестри, цьотки (тітки) Гельки (Олени, Гелени).
— Цьоць, сила вам літ? (Тітко, скільки вам років?)
— Шо ти гадаш? Хоть блигши, глуха м. (Що ти кажеш? Підійди ближче, я вже глуха).
— Питам скіку років маїти? (Питаю скільки років маєте?)
— Вісімдисєт п’єть. (85).
— Ого, а як сі чуїти? (А як себе почуваєте?)
— Дєкувати Богу, нич ми ни булит. Йно трохі глуха, і ногі юш ни тиї. (Дякувати Богові, нічого мене не болить. Тільки трохи глуха, і ноги вже не ті).
Спускаюсь вуличкою до річки. Це річка мого дитинства, а звуть її Вигор, тобто сила, міць. З річкою цією пов’язані мало не всі наші дитячі забави, і зимові, і літні. Тут річка ще зберігає свій гірський характер: вода швидка, чиста, на дні не намул, а, як кажуть місцеві люди, шутер (галька). У тихих заводях ми з друзями купались, давали нюрка (ниряли), а ще змагались, хто може плисти проти ривєчкі (швидкої, рвучкої течії).
За річкою, за полями — село Пацьковичі, трохи далі Боршевичі і Библо. Попід ті села протікає річка Вирва. Вона також родом з гір, як і наш Вигор. У тих селах особливо сильно чути надсянський говір. Цікаво, що село Боршевичі і Библо — це, по суті, одне довге село, розділене рівчаком. Пам’ятаю, якось жінка з Боршевич казала, що «ті люди на Библі розмовляють такою грубою мовою». А й справді, сусіднє село, і вже своя говірка.
Може видаватися, що тутешні люди грубуваті, як і їхній надсянский говір. Але це, напевне, лише враження, це лише в порівнянні. Дивлячись на тих людей, слухаючи їхню мову, відчуваєш якийсь архаїзм, давнину, ще не до кінця зіпсовану сучасними впливами.
І знову везе мене маршрутка «до міста». І знову я буду скучати за річкою мого дитинства, за рідними селами і за надсянським говором.
(2010)
Я їду на свою малу батьківщину. Там народився, виростав. Але після школи переїхав «до міста» — до Львова. Що ближче до Нижанкович, то частіше чути наш ґвар (мову, говір). Ось місто Добромиль, багато людей виходить, але ще більше заходить. Це вже зовсім «наші люди» — їдуть з базару, поліклініки, роботи. Чую розмову:
— Ти неські шось скору. Шо, нич ни купив? (Ти сьогодні щось зашвидко. Що, нічого не купив?).
— Та на базари юш нима шо рубити. (Та на базарі вже нема що робити).
Люди їдуть у поблизькі села: Соляноватку, Губичі, Трушевичі, Передільницю, Підмостичі і, зрештою, в селище Нижанковичі. У Нижанковичах кінцева зупинка маршрутки, далі дороги нема — кордон, тобто, як дехто каже, «кінець географії». Так насправді, дорога є, але немає пропускного пункту, тому далі не поїдеш. Найближчі «ворота в Європу» розташовані в селі Шегині, що за 15 кілометрів звідси. Власне туди і навіть аж до Яворівського району, простягається вузькою смугою (20-30 кілометрів) зона поширення надсянського говору.
Іду до батькової сестри, цьотки (тітки) Гельки (Олени, Гелени).
— Цьоць, сила вам літ? (Тітко, скільки вам років?)
— Шо ти гадаш? Хоть блигши, глуха м. (Що ти кажеш? Підійди ближче, я вже глуха).
— Питам скіку років маїти? (Питаю скільки років маєте?)
— Вісімдисєт п’єть. (85).
— Ого, а як сі чуїти? (А як себе почуваєте?)
— Дєкувати Богу, нич ми ни булит. Йно трохі глуха, і ногі юш ни тиї. (Дякувати Богові, нічого мене не болить. Тільки трохи глуха, і ноги вже не ті).
Спускаюсь вуличкою до річки. Це річка мого дитинства, а звуть її Вигор, тобто сила, міць. З річкою цією пов’язані мало не всі наші дитячі забави, і зимові, і літні. Тут річка ще зберігає свій гірський характер: вода швидка, чиста, на дні не намул, а, як кажуть місцеві люди, шутер (галька). У тихих заводях ми з друзями купались, давали нюрка (ниряли), а ще змагались, хто може плисти проти ривєчкі (швидкої, рвучкої течії).
За річкою, за полями — село Пацьковичі, трохи далі Боршевичі і Библо. Попід ті села протікає річка Вирва. Вона також родом з гір, як і наш Вигор. У тих селах особливо сильно чути надсянський говір. Цікаво, що село Боршевичі і Библо — це, по суті, одне довге село, розділене рівчаком. Пам’ятаю, якось жінка з Боршевич казала, що «ті люди на Библі розмовляють такою грубою мовою». А й справді, сусіднє село, і вже своя говірка.
Може видаватися, що тутешні люди грубуваті, як і їхній надсянский говір. Але це, напевне, лише враження, це лише в порівнянні. Дивлячись на тих людей, слухаючи їхню мову, відчуваєш якийсь архаїзм, давнину, ще не до кінця зіпсовану сучасними впливами.
І знову везе мене маршрутка «до міста». І знову я буду скучати за річкою мого дитинства, за рідними селами і за надсянським говором.
(2010)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію