ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
2024.05.01
17:10
Будь такою, яка ти нині є.
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
2024.05.01
12:38
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
2024.05.01
10:27
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
2024.05.01
08:57
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
2024.05.01
05:52
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
2024.05.01
05:27
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Реалізм Андрій Сюр (1990) /
Проза
***
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
***
Вечоріло… Невеличка кімнатка дівчини, напевно, художниці – в майбутньому. Всі вільні від меблів стіни вкривали зроблені дівчиною фотографії і намальовані нею малюнки. Тут були і таємничі обличчя її друзів, і якісь ще досі невідомі машини, кораблі, і чудові краєвиди... Величезне вікно маленької кімнати пропускало до неї вже неясні помаранчеві промені сонця, що схиляється на захід. Потроху і ці маленькі іскорки денного життя теж зникали, аж поки не стало зовсім темно. Тихо… І тільки в акваріумі біля столу ворушилося маленьке створіння – улюбленець дівчини хом’ячок Сфінкс.
Сьогодні вона була дуже втомлена і тому вирішила трохи відпочити. Прилягла на ліжко і заснула. Якби ангели зараз могли її бачити… Довге пряме волосся пшеничного кольору хаотично лягло на подушку, і тепер дівчина була схожа на сплячу принцесу, що роками не пробуджується, а чекає на свого принца… Чарівні зелені оченята заплющилися в солодкому сні… вузенький серпанок брів… довгі вії… рум’янець на обличчі… повні, кольору стиглої вишні губи…
І сниться дівчині, що вона йде по шовковистій, такій м’якій, травичці… навколо туман… сивий–сивий… густий–густий… йде вперед і не може зупинитися… Раптом помічає чиюсь постать… підходить ближче… впізнає… хлопець… каже йому кілька слів, сама не чуючи їх… а тоді… знайомий незнайомець підходить до неї ще ближче… ніжно обіймає її стрункий стан… ось між ними вже немає ані туману… ані хмар… нічого… щось приємне гріє серце… душу… охоплює все єство… губи… її… його… ближче… вона відчуває теплий подих… як б’ється серце юнака… серце її… їхні губи легко тонуть у пристрасному, але ніжному, по–дитячому щасливому, по–дорослому приємному, поцілунку… їй хочеться плакати… сміятися… дихати… жити… цілувати… цілувати… цілувати…
Прокидається. Спочатку нічого не розуміє… а на губах горить вогнем почуттів поцілунок… серце несамовито тріпоче у грудях…
– Сон… – зітхає дівчина, а тоді, ніби так і треба, сідає за стіл, витягує із шухляди чистий аркуш білосніжного паперу і починає малювати… олівець в прекрасних руках молодої діви створює то світліші, то темніші мазки… вони то перетинаються, то розходяться, щоб ніколи більше не зустрітись… але все потрібно… все робить на єдиному подиху… за єдину мить – за мить, яку хочеться запам’ятати на все життя… за мить, що вже стала найщасливішою в ньому…
На аркуші паперу з’являється дівчина–мавка і хлопець–козак… вони немов живі… козак ніжно обняв мавку… очі заплющені… поцілунок… такий сонний… такий вільний… такий приємний… руки дівчини знаходяться на могутніх плечах юнака… подуває вітерець… грається пишним волоссям мавки і здається, ніби воно намагається закрити від світу цей солодкий гріх… солодкий… зі смаком вишні… нікого навкруги… тільки хмари диму… туману… хмари…
За кілька хвилин картина готова… Картина?.. Бажання?.. Сон?.. Хочеться плакати… з ясних очей паде одна–єдина сльоза… на малюнок… Свічка догорає… вже пізно… потрібно йти спати… не хочеться, але треба… завтра рано вставати… університет… нові друзі… нове життя… новий сон…
2010
Сьогодні вона була дуже втомлена і тому вирішила трохи відпочити. Прилягла на ліжко і заснула. Якби ангели зараз могли її бачити… Довге пряме волосся пшеничного кольору хаотично лягло на подушку, і тепер дівчина була схожа на сплячу принцесу, що роками не пробуджується, а чекає на свого принца… Чарівні зелені оченята заплющилися в солодкому сні… вузенький серпанок брів… довгі вії… рум’янець на обличчі… повні, кольору стиглої вишні губи…
І сниться дівчині, що вона йде по шовковистій, такій м’якій, травичці… навколо туман… сивий–сивий… густий–густий… йде вперед і не може зупинитися… Раптом помічає чиюсь постать… підходить ближче… впізнає… хлопець… каже йому кілька слів, сама не чуючи їх… а тоді… знайомий незнайомець підходить до неї ще ближче… ніжно обіймає її стрункий стан… ось між ними вже немає ані туману… ані хмар… нічого… щось приємне гріє серце… душу… охоплює все єство… губи… її… його… ближче… вона відчуває теплий подих… як б’ється серце юнака… серце її… їхні губи легко тонуть у пристрасному, але ніжному, по–дитячому щасливому, по–дорослому приємному, поцілунку… їй хочеться плакати… сміятися… дихати… жити… цілувати… цілувати… цілувати…
Прокидається. Спочатку нічого не розуміє… а на губах горить вогнем почуттів поцілунок… серце несамовито тріпоче у грудях…
– Сон… – зітхає дівчина, а тоді, ніби так і треба, сідає за стіл, витягує із шухляди чистий аркуш білосніжного паперу і починає малювати… олівець в прекрасних руках молодої діви створює то світліші, то темніші мазки… вони то перетинаються, то розходяться, щоб ніколи більше не зустрітись… але все потрібно… все робить на єдиному подиху… за єдину мить – за мить, яку хочеться запам’ятати на все життя… за мить, що вже стала найщасливішою в ньому…
На аркуші паперу з’являється дівчина–мавка і хлопець–козак… вони немов живі… козак ніжно обняв мавку… очі заплющені… поцілунок… такий сонний… такий вільний… такий приємний… руки дівчини знаходяться на могутніх плечах юнака… подуває вітерець… грається пишним волоссям мавки і здається, ніби воно намагається закрити від світу цей солодкий гріх… солодкий… зі смаком вишні… нікого навкруги… тільки хмари диму… туману… хмари…
За кілька хвилин картина готова… Картина?.. Бажання?.. Сон?.. Хочеться плакати… з ясних очей паде одна–єдина сльоза… на малюнок… Свічка догорає… вже пізно… потрібно йти спати… не хочеться, але треба… завтра рано вставати… університет… нові друзі… нове життя… новий сон…
2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію