ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.11.17 09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.

В Горова Леся
2025.11.17 08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.

Олександр Сушко
2025.11.17 07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк

С М
2025.11.17 05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм

О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів

Борис Костиря
2025.11.16 21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.

Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.

Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.

Володимир Бойко
2025.11.16 20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.

Богдан Фекете
2025.11.16 15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один

Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії

Віктор Кучерук
2025.11.16 15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.

Сергій СергійКо
2025.11.16 14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.

Стіни, стіни зпадають, я

Артур Сіренко
2025.11.16 14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з

Олена Побийголод
2025.11.16 13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...

(Серпень 2025)

Євген Федчук
2025.11.16 12:42
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді

Микола Дудар
2025.11.16 11:46
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…

Олександр Сушко
2025.11.16 10:21
Лечу крізь час за обрій золотий
Туди, де колисає сонце тишу.
Немає там злостивої шопти,
Мелодії лишень, пісні та вірші.

Мажорний лад обарвлює печаль,
Пастельні фарби тонуть у веселці.
Мого життя не згасла ще свіча,

Тетяна Левицька
2025.11.16 02:27
Під прицілом чарівної Геби*
блискавка не вдарила тебе?
Будеш жити поки є потреба
зачерпнути море голубе.

Мрій затято про Гаваї тихі,
в фінікових пальмах острови.
Щоб яругою блукало лихо

Борис Костиря
2025.11.15 22:18
Хлопець вирвшив улаштувати
похорон свого кохання
і поклав жалобний вінок
до хвіртки своєї пасії.
Дівчина вийшла з двору
і нічого не розуміє:
хто це міг зробити?
Лише тут небо
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Дарія Швець (1988) / Вірші

 Мені
Верни мені мене в мої самотні сни,
верни мені усе, що ти у мене вкрав.
Я не чекаю див, і якось восени
зелений бруд вплете в моє волосся став.

Верни мені вогонь моїх очей і сліз,
верни мені мене і дай мені піти.
Усе байдуже. Хай безбарвний мокрий ліс
поглине мою тінь і захова сліди.

Ти відібрав усе, чим я жила колись -
верни мені, не муч і дай забути біль.
в моїх сліпих очах всі кольори злились.
мене обмиє дощ серед нежатих піль.
2007р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-04-20 12:17:14
Переглядів сторінки твору 3032
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.896 / 5.5  (4.667 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.332 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.787
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.04.05 18:57
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2010-04-20 19:32:06 ]
...немаю претензій... з усього відомого і переписаного... є родзинка. В чому? ...я не філолог - сприймаю на відчуття.. це налаштовує на поезію, на почуття, на сприйняття...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-18 14:41:24 ]
Та бронь боже, матко боска ченстохова! За що така молода і зразу "в став"? Там жабуриння колоїдне як легені помираючого від палички Коха, там вужі, слизькі і бридкі, повно тритонів й інших нижчих тварів. А в лісі вурдалаки "ву-уууууу". А в житті сонечко сяє, синички дзьобають камашок, у футбол наші деколи виграю і ще є приємні речі-штуки. Так усьо? Сльзи й гнів пройшли?
Запитати хочу. Це слово "піль"? Убий бог не доберу. Та ще й "нежатий".

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-18 14:55:58 ]
"Нежатий" - это имя прилагательное. В родительном падеже оно выглядит как "нежатих".
"Піль" - это один из двух вариантов родительного падежа такого имени существительного как "поле" (естественно, на украинском языке) во множественном числе наряду с таким как "полі́в"
Я пользуюсь словарем, ссылка на который находится в нижней части колонки со стихотворениями и пр.
Я ему доверился и три дня т.н.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-18 15:15:41 ]
Бачиш, Алєксій, дружище! В нас нині дермонархія. Словники нові, і ті хто хоче, той і складає. Може їх вже як партій і всі вважають себе, кричать, що вони найкращі. Але для самих себе і не тільки для самих себе це зовсім різні речі. Та й партійки зродяться, переродяться, забудуться, а мова, мова залишиться. Я скільки пам'ятаю, було "нежатих полів" і збагачувати українську мову "піль" напевно сумнівно. Це не до Даурії, пробачаюсь, Дарії, а до словника. Словник все стерпить. Може в когось з авторів минуло і є "піль", але це вже будемо вважати діалектом. Лади?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-18 15:27:26 ]
Для меня они, безусловно, новые - все, какие только есть, были и будут. Потому что и язык для меня новый. И как в нормальный человек, моряк, бомж, поэт, гражданин, в конце-концов, я обращаюсь пока что к одному. Три дня т.н. он указал мне ударение в глаголе "же́вріти" в настоящем времени - и я ему доверился. Оно выглядит таким: "же́вріє".
Сегодня я познал два слова, с которых начался наш с тобой диалог. Они устраивают поэтессу, а вот ударение почему-то - нет. А словарь, между прочим, один и тот же.
Такая вот и жизнь, Александр. Люди выбирают лучшее и подходящее, начиная с первых памперсов и заканчивая гробами и надмогильными плитами.

Лады, Александр, конечно же, лады.
С тобой удивительно легко находить общий язык в нашем читательском диалоге.

Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дарія Швець (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-22 13:23:05 ]
ХТО ТУТ??? О_о