Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.18
15:05
Бачиш, скільки автомобілів
їде на червоне світло?
Дорога є – а перейти не можна.
І річ не в тім, що кількість дебілів
зростає помітно,
а в тім, що забита дорога кожна.
їде на червоне світло?
Дорога є – а перейти не можна.
І річ не в тім, що кількість дебілів
зростає помітно,
а в тім, що забита дорога кожна.
2025.11.18
14:41
У будь-якому віці,
У лісі, біля гаю
Так хочеться почути
Омріяне "кохаю".
Палкі плекати вірші,
Підказані Пегасом.
І відчувати поруч
У лісі, біля гаю
Так хочеться почути
Омріяне "кохаю".
Палкі плекати вірші,
Підказані Пегасом.
І відчувати поруч
2025.11.17
22:04
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
2025.11.17
20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,
2025.11.17
18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
2025.11.17
13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
2025.11.17
11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
2025.11.17
09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
2025.11.17
08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
2025.11.17
07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
2025.11.17
05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
2025.11.16
21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
2025.11.16
20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
2025.11.16
15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
2025.11.16
15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
2025.11.16
14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Григоренко (1964) /
Проза
Оберіг Воскресіння Душі
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Оберіг Воскресіння Душі
Боже святе почуття-Кохання Боже!
Кохання, Любов людей в житті – то Божий дар,
а Доброчесне почуття в Любові є
оберігом душі, без словоблудства
думок, тіней злих примар.
В Любові вся повнота життя і хто
Її пізнав той розуміє – Вінець усіх
чеснот святих на Планеті-матері
Земля – Вона, Любов Божа!
Ми всі діти Єдиного Отця, тому
його Любов у кожному із нас є
оберігом від недоброчесності, розпусти
та блуду помислів, що полонили
багатьох людей серця, викрививши
на нівець їх божі почуття.
Чеснотою кохання є смирення Боже,
це бачити життя як воно є,
а воно багатомірне, Право Славне
у своїй красі, тож сприймаю
його з добротою Любові Добра!
Її Енергії єдності до всіх і усього
кожної миті свого в житті буття.
Закон Любові Божої – терпіння,
милосердя в доброчесному житті,
взаєморозуміння, прощення
помилок і нагородою за добре,
чисте Серце зі мною завжди
блаженство раю земного – Істинне
щастя в гармонії думок.
Свого часу, душа моя, важкою
ношею помилок завалена була.
Вона шукала Бога, спотикалася в
дорозі раз у раз, та не здавалася,
загрузаючи в багні матеріального,
буденного життя, вірила знайде – на
все свій час! Пірнаючи в знання
научні, релігійні, розуміло серце,
що вони взаємозв`язані і душа
вперед ішла. Було спекотно, холодно – сміх
людських думок глузливий немов
багнетами вражав, душа кричала,
та все їм прощала, спрямувавши думки
в сторону Добра! Так вчила мама Ванга.
Віра серця глибока – Іскра Бога в мені,
Вона є в кожному з нас. Вона через
всі перешкоди із пітьми завжди
до Бога вела, і в пошуках Світла його – його
знайшла. Він завжди був зі мною, у М-Е-Н-І!!!
Він є в моєму серці. Його краплинка Я – моя Душа
і Плоть моя, а світ навкруги для
мого життя – це безмежний
Божий Світ перлинок Абсолюту Його Буття.
Цього дня розумію і пам`ятаю
кожної миті, що кожна людина
у Світі народжується для Щасливого
Життя, щоб пройшовши крізь тенета
випробувань та збагнувши свої
помилки виправити їх, і не
повторювати, бо через них і в них
людина загниває та помирає,
а потім знов в життя приходить,
щоб себе саму пізнати, збагнути помилки
та їх виправити, знаннями
наповнюючи свого келиха духовності – це
скарб душі, та Істина Буття в житті.
Вона дивовижно багата в творчому
спілкуванні в коханні. В хвилини
праці, коли занурюєшся з натхненням
у творіння тілом та душею – це миті
Щасливого Життя від А до Я.
Це Життя Святого Духу. Це Істина Добра!
Вона в посмішках дітей, що
сприймають Світ як Єдине. В сяйві
їх очей Небесного тепла, що промінням
Його Любові зігрівають зцілюючи людські
душі та серця. Життя різноманітне,
багатомірне в творчості думок на
всій планеті Земля, Вона для всіх одна – Єдина,
тому не важливо якої релігії
наші думки, якою мовою спілкуємося
та пишемо вірші, важливо що Серце Душі
очима говорить, мовою Єдиною Любові Божої!
Кожен, хто в чистоті думок живе,
їхню чистоту не оскверняє, себе і світ
безмежний Істини – Істинно кохає, той
в цьому житті від Бога щастя своє має,
та з ніжністю долонями душі мов
чашу кришталю, мов Боже немовля – Віру
Єдиного сердечною любов`ю тримає,
береже, кохає.
Бажаю тобі читачу Любові Божої!
Бажаю всім людям на планеті Земля
Істинного щастя!
Від зимового сну прокидається Земля.
Свято весни – Вербне Воскресіння!
Ісус Живий!
Христос Воскрес!
Прокидайтесь люди, умивайтеся
цілющими знаннями, наповнюйте
ними келиха своєї душі.
Ідіть до Бога, з Вірою Єдиною,
кохайте Любов`ю Божою світ та
себе, це шлях до Воскресіння душі,
це Істина нашого Буття в житті.
Знання допоможуть Вам пізнати
самих себе, бо кожна людина
на нашій планеті Хрест Божий,
Дух Святий в собі несе - це Любов Небесного Отця
в Ім`я Отця, і Сина, і Святого Духа,
для Вічної Радості та повного Життя.
Цим переможем, це Істина Свята – це
Світле Воскресіння Христа!
Кохання, Любов людей в житті – то Божий дар,
а Доброчесне почуття в Любові є
оберігом душі, без словоблудства
думок, тіней злих примар.
В Любові вся повнота життя і хто
Її пізнав той розуміє – Вінець усіх
чеснот святих на Планеті-матері
Земля – Вона, Любов Божа!
Ми всі діти Єдиного Отця, тому
його Любов у кожному із нас є
оберігом від недоброчесності, розпусти
та блуду помислів, що полонили
багатьох людей серця, викрививши
на нівець їх божі почуття.
Чеснотою кохання є смирення Боже,
це бачити життя як воно є,
а воно багатомірне, Право Славне
у своїй красі, тож сприймаю
його з добротою Любові Добра!
Її Енергії єдності до всіх і усього
кожної миті свого в житті буття.
Закон Любові Божої – терпіння,
милосердя в доброчесному житті,
взаєморозуміння, прощення
помилок і нагородою за добре,
чисте Серце зі мною завжди
блаженство раю земного – Істинне
щастя в гармонії думок.
Свого часу, душа моя, важкою
ношею помилок завалена була.
Вона шукала Бога, спотикалася в
дорозі раз у раз, та не здавалася,
загрузаючи в багні матеріального,
буденного життя, вірила знайде – на
все свій час! Пірнаючи в знання
научні, релігійні, розуміло серце,
що вони взаємозв`язані і душа
вперед ішла. Було спекотно, холодно – сміх
людських думок глузливий немов
багнетами вражав, душа кричала,
та все їм прощала, спрямувавши думки
в сторону Добра! Так вчила мама Ванга.
Віра серця глибока – Іскра Бога в мені,
Вона є в кожному з нас. Вона через
всі перешкоди із пітьми завжди
до Бога вела, і в пошуках Світла його – його
знайшла. Він завжди був зі мною, у М-Е-Н-І!!!
Він є в моєму серці. Його краплинка Я – моя Душа
і Плоть моя, а світ навкруги для
мого життя – це безмежний
Божий Світ перлинок Абсолюту Його Буття.
Цього дня розумію і пам`ятаю
кожної миті, що кожна людина
у Світі народжується для Щасливого
Життя, щоб пройшовши крізь тенета
випробувань та збагнувши свої
помилки виправити їх, і не
повторювати, бо через них і в них
людина загниває та помирає,
а потім знов в життя приходить,
щоб себе саму пізнати, збагнути помилки
та їх виправити, знаннями
наповнюючи свого келиха духовності – це
скарб душі, та Істина Буття в житті.
Вона дивовижно багата в творчому
спілкуванні в коханні. В хвилини
праці, коли занурюєшся з натхненням
у творіння тілом та душею – це миті
Щасливого Життя від А до Я.
Це Життя Святого Духу. Це Істина Добра!
Вона в посмішках дітей, що
сприймають Світ як Єдине. В сяйві
їх очей Небесного тепла, що промінням
Його Любові зігрівають зцілюючи людські
душі та серця. Життя різноманітне,
багатомірне в творчості думок на
всій планеті Земля, Вона для всіх одна – Єдина,
тому не важливо якої релігії
наші думки, якою мовою спілкуємося
та пишемо вірші, важливо що Серце Душі
очима говорить, мовою Єдиною Любові Божої!
Кожен, хто в чистоті думок живе,
їхню чистоту не оскверняє, себе і світ
безмежний Істини – Істинно кохає, той
в цьому житті від Бога щастя своє має,
та з ніжністю долонями душі мов
чашу кришталю, мов Боже немовля – Віру
Єдиного сердечною любов`ю тримає,
береже, кохає.
Бажаю тобі читачу Любові Божої!
Бажаю всім людям на планеті Земля
Істинного щастя!
Від зимового сну прокидається Земля.
Свято весни – Вербне Воскресіння!
Ісус Живий!
Христос Воскрес!
Прокидайтесь люди, умивайтеся
цілющими знаннями, наповнюйте
ними келиха своєї душі.
Ідіть до Бога, з Вірою Єдиною,
кохайте Любов`ю Божою світ та
себе, це шлях до Воскресіння душі,
це Істина нашого Буття в житті.
Знання допоможуть Вам пізнати
самих себе, бо кожна людина
на нашій планеті Хрест Божий,
Дух Святий в собі несе - це Любов Небесного Отця
в Ім`я Отця, і Сина, і Святого Духа,
для Вічної Радості та повного Життя.
Цим переможем, це Істина Свята – це
Світле Воскресіння Христа!
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
