Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.08
15:07
То не вітер Диким полем трави колихає,
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч
2026.02.08
12:49
Я снігом табірним впаду тобі до ніг
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.
Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.
Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і
2026.02.08
11:37
Безконечне протяжне гудіння
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!
2026.02.08
09:09
Із Леоніда Сергєєва
Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!
Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!
2026.02.07
23:49
У напівтемряві п'ємо холодну каву,
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.
І надрив
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.
І надрив
2026.02.07
21:10
Крапка сонця утоплена в сіре лютневе марево.
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.
Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.
Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод
2026.02.07
20:39
Про що ти хочеш розказати, скрипко?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?
2026.02.07
20:21
Я спалю на багатті книжки
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,
Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,
Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –
2026.02.07
13:53
У кожного вона своя. А чи прозора?
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко
2026.02.07
10:26
Укрили заморозки ніжні квіти,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.
Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.
Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,
2026.02.07
09:00
Туманом розлилося небо в море,
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти
2026.02.07
05:08
Годинник з синім циферблатом,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.
І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.
І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,
2026.02.06
21:40
Мій Боже, дякую Тобі, що Ти є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю
2026.02.06
21:07
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.
Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.
Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,
2026.02.06
18:04
О ти (чий зір усе одвертий, а мій все пропустив)
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань
Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань
Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть
2026.02.06
17:31
Німе повітря. Королівство тиші.
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?
Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?
Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.07
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Григоренко (1964) /
Проза
Оберіг Воскресіння Душі
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Оберіг Воскресіння Душі
Боже святе почуття-Кохання Боже!
Кохання, Любов людей в житті – то Божий дар,
а Доброчесне почуття в Любові є
оберігом душі, без словоблудства
думок, тіней злих примар.
В Любові вся повнота життя і хто
Її пізнав той розуміє – Вінець усіх
чеснот святих на Планеті-матері
Земля – Вона, Любов Божа!
Ми всі діти Єдиного Отця, тому
його Любов у кожному із нас є
оберігом від недоброчесності, розпусти
та блуду помислів, що полонили
багатьох людей серця, викрививши
на нівець їх божі почуття.
Чеснотою кохання є смирення Боже,
це бачити життя як воно є,
а воно багатомірне, Право Славне
у своїй красі, тож сприймаю
його з добротою Любові Добра!
Її Енергії єдності до всіх і усього
кожної миті свого в житті буття.
Закон Любові Божої – терпіння,
милосердя в доброчесному житті,
взаєморозуміння, прощення
помилок і нагородою за добре,
чисте Серце зі мною завжди
блаженство раю земного – Істинне
щастя в гармонії думок.
Свого часу, душа моя, важкою
ношею помилок завалена була.
Вона шукала Бога, спотикалася в
дорозі раз у раз, та не здавалася,
загрузаючи в багні матеріального,
буденного життя, вірила знайде – на
все свій час! Пірнаючи в знання
научні, релігійні, розуміло серце,
що вони взаємозв`язані і душа
вперед ішла. Було спекотно, холодно – сміх
людських думок глузливий немов
багнетами вражав, душа кричала,
та все їм прощала, спрямувавши думки
в сторону Добра! Так вчила мама Ванга.
Віра серця глибока – Іскра Бога в мені,
Вона є в кожному з нас. Вона через
всі перешкоди із пітьми завжди
до Бога вела, і в пошуках Світла його – його
знайшла. Він завжди був зі мною, у М-Е-Н-І!!!
Він є в моєму серці. Його краплинка Я – моя Душа
і Плоть моя, а світ навкруги для
мого життя – це безмежний
Божий Світ перлинок Абсолюту Його Буття.
Цього дня розумію і пам`ятаю
кожної миті, що кожна людина
у Світі народжується для Щасливого
Життя, щоб пройшовши крізь тенета
випробувань та збагнувши свої
помилки виправити їх, і не
повторювати, бо через них і в них
людина загниває та помирає,
а потім знов в життя приходить,
щоб себе саму пізнати, збагнути помилки
та їх виправити, знаннями
наповнюючи свого келиха духовності – це
скарб душі, та Істина Буття в житті.
Вона дивовижно багата в творчому
спілкуванні в коханні. В хвилини
праці, коли занурюєшся з натхненням
у творіння тілом та душею – це миті
Щасливого Життя від А до Я.
Це Життя Святого Духу. Це Істина Добра!
Вона в посмішках дітей, що
сприймають Світ як Єдине. В сяйві
їх очей Небесного тепла, що промінням
Його Любові зігрівають зцілюючи людські
душі та серця. Життя різноманітне,
багатомірне в творчості думок на
всій планеті Земля, Вона для всіх одна – Єдина,
тому не важливо якої релігії
наші думки, якою мовою спілкуємося
та пишемо вірші, важливо що Серце Душі
очима говорить, мовою Єдиною Любові Божої!
Кожен, хто в чистоті думок живе,
їхню чистоту не оскверняє, себе і світ
безмежний Істини – Істинно кохає, той
в цьому житті від Бога щастя своє має,
та з ніжністю долонями душі мов
чашу кришталю, мов Боже немовля – Віру
Єдиного сердечною любов`ю тримає,
береже, кохає.
Бажаю тобі читачу Любові Божої!
Бажаю всім людям на планеті Земля
Істинного щастя!
Від зимового сну прокидається Земля.
Свято весни – Вербне Воскресіння!
Ісус Живий!
Христос Воскрес!
Прокидайтесь люди, умивайтеся
цілющими знаннями, наповнюйте
ними келиха своєї душі.
Ідіть до Бога, з Вірою Єдиною,
кохайте Любов`ю Божою світ та
себе, це шлях до Воскресіння душі,
це Істина нашого Буття в житті.
Знання допоможуть Вам пізнати
самих себе, бо кожна людина
на нашій планеті Хрест Божий,
Дух Святий в собі несе - це Любов Небесного Отця
в Ім`я Отця, і Сина, і Святого Духа,
для Вічної Радості та повного Життя.
Цим переможем, це Істина Свята – це
Світле Воскресіння Христа!
Кохання, Любов людей в житті – то Божий дар,
а Доброчесне почуття в Любові є
оберігом душі, без словоблудства
думок, тіней злих примар.
В Любові вся повнота життя і хто
Її пізнав той розуміє – Вінець усіх
чеснот святих на Планеті-матері
Земля – Вона, Любов Божа!
Ми всі діти Єдиного Отця, тому
його Любов у кожному із нас є
оберігом від недоброчесності, розпусти
та блуду помислів, що полонили
багатьох людей серця, викрививши
на нівець їх божі почуття.
Чеснотою кохання є смирення Боже,
це бачити життя як воно є,
а воно багатомірне, Право Славне
у своїй красі, тож сприймаю
його з добротою Любові Добра!
Її Енергії єдності до всіх і усього
кожної миті свого в житті буття.
Закон Любові Божої – терпіння,
милосердя в доброчесному житті,
взаєморозуміння, прощення
помилок і нагородою за добре,
чисте Серце зі мною завжди
блаженство раю земного – Істинне
щастя в гармонії думок.
Свого часу, душа моя, важкою
ношею помилок завалена була.
Вона шукала Бога, спотикалася в
дорозі раз у раз, та не здавалася,
загрузаючи в багні матеріального,
буденного життя, вірила знайде – на
все свій час! Пірнаючи в знання
научні, релігійні, розуміло серце,
що вони взаємозв`язані і душа
вперед ішла. Було спекотно, холодно – сміх
людських думок глузливий немов
багнетами вражав, душа кричала,
та все їм прощала, спрямувавши думки
в сторону Добра! Так вчила мама Ванга.
Віра серця глибока – Іскра Бога в мені,
Вона є в кожному з нас. Вона через
всі перешкоди із пітьми завжди
до Бога вела, і в пошуках Світла його – його
знайшла. Він завжди був зі мною, у М-Е-Н-І!!!
Він є в моєму серці. Його краплинка Я – моя Душа
і Плоть моя, а світ навкруги для
мого життя – це безмежний
Божий Світ перлинок Абсолюту Його Буття.
Цього дня розумію і пам`ятаю
кожної миті, що кожна людина
у Світі народжується для Щасливого
Життя, щоб пройшовши крізь тенета
випробувань та збагнувши свої
помилки виправити їх, і не
повторювати, бо через них і в них
людина загниває та помирає,
а потім знов в життя приходить,
щоб себе саму пізнати, збагнути помилки
та їх виправити, знаннями
наповнюючи свого келиха духовності – це
скарб душі, та Істина Буття в житті.
Вона дивовижно багата в творчому
спілкуванні в коханні. В хвилини
праці, коли занурюєшся з натхненням
у творіння тілом та душею – це миті
Щасливого Життя від А до Я.
Це Життя Святого Духу. Це Істина Добра!
Вона в посмішках дітей, що
сприймають Світ як Єдине. В сяйві
їх очей Небесного тепла, що промінням
Його Любові зігрівають зцілюючи людські
душі та серця. Життя різноманітне,
багатомірне в творчості думок на
всій планеті Земля, Вона для всіх одна – Єдина,
тому не важливо якої релігії
наші думки, якою мовою спілкуємося
та пишемо вірші, важливо що Серце Душі
очима говорить, мовою Єдиною Любові Божої!
Кожен, хто в чистоті думок живе,
їхню чистоту не оскверняє, себе і світ
безмежний Істини – Істинно кохає, той
в цьому житті від Бога щастя своє має,
та з ніжністю долонями душі мов
чашу кришталю, мов Боже немовля – Віру
Єдиного сердечною любов`ю тримає,
береже, кохає.
Бажаю тобі читачу Любові Божої!
Бажаю всім людям на планеті Земля
Істинного щастя!
Від зимового сну прокидається Земля.
Свято весни – Вербне Воскресіння!
Ісус Живий!
Христос Воскрес!
Прокидайтесь люди, умивайтеся
цілющими знаннями, наповнюйте
ними келиха своєї душі.
Ідіть до Бога, з Вірою Єдиною,
кохайте Любов`ю Божою світ та
себе, це шлях до Воскресіння душі,
це Істина нашого Буття в житті.
Знання допоможуть Вам пізнати
самих себе, бо кожна людина
на нашій планеті Хрест Божий,
Дух Святий в собі несе - це Любов Небесного Отця
в Ім`я Отця, і Сина, і Святого Духа,
для Вічної Радості та повного Життя.
Цим переможем, це Істина Свята – це
Світле Воскресіння Христа!
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
